ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.10.21 19:36
Не знаю за що? —
Здогадуюсь,
він любить харчо
і райдугу,
старенький трамвай
на милицях,
смарагдовий рай
у китицях.

Іван Потьомкін
2025.10.21 11:40
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,

Віктор Кучерук
2025.10.21 06:46
Яскраве, шершаве і чисте,
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25

Микола Дудар
2025.10.21 00:08
Підшаманив, оновив
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!

Борис Костиря
2025.10.20 22:13
Іржаве листя, як іржаві ґрати.
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.

Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник

Світлана Пирогова
2025.10.20 15:07
Вуальна осінь небо сумом прикривала,
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...

Марія Дем'янюк
2025.10.20 11:48
У водограї бавились веселки:
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво

Сергій СергійКо
2025.10.20 11:20
Не бачив ще, ні Риму я, ні Лондона,
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр

С М
2025.10.20 09:31
Хто ізлякав тебе? Родилась на що, бейбі?
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі

Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі

Микола Дудар
2025.10.20 09:01
Передбачив я і зупинивсь…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…

Віктор Кучерук
2025.10.20 06:29
Родить спогади печальні
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.

М Менянин
2025.10.20 01:28
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.

Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,

Тетяна Левицька
2025.10.20 01:14
Вона поїхала у сутінки далекі, 
У невідомість, пристрасність і страх, 
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах. 

Вона поїхала в кохання, як у морок, 
В жагу, немов невигасла пітьма. 
Невдовзі їй виповнюється сорок, 

Павло Сікорський
2025.10.19 22:50
Слова твої, мов кулі - лента за лентою;
Склеюю серце своє ізолентою.

Борис Костиря
2025.10.19 22:25
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.

Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,

Іван Потьомкін
2025.10.19 22:01
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Пекун Олексій
2025.04.24

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Корнієнко (1960) / Критика | Аналітика

 Своя «АМЕРИКА»

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2009-05-09 13:38:29
Переглядів сторінки твору 5489
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.081 / 5.5  (4.790 / 5.39)
* Рейтинг "Майстерень" 4.980 / 5.5  (4.727 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Соціум
Автор востаннє на сайті 2010.04.02 19:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-05-18 14:48:31 ]
Цікава стаття, пане Сергію.

Мені теж здається, що Бог із кожним говорить рідною мовою, і щодо рідних земель, країв, і щодо потреби творчої праці там, де призвана Ним сукупність особистостей, створила разом із Промислом Націю...
А що є рідним - вибирає той самий Промисел і сама Особистість, так? Бо дана Свобода (розвитку), Любов (як відчуття рідності і предмету розвитку) і Творчість (як інструментарій)...

Держава ніколи не буде ідеальною, влада теж, і виборці теж. Ідеальними є створені для нас Всевишнім умови життя в рідному краї. Максимально близьке до цієї ідеальності - вироблені нацією культурні традиції. Їх, безумовно, потрібно підтримувати в робочому стані, і кожна традиція розвивається, або занепадає, якщо не розвивається. Традицію підтримує нація, але розвиває - національна еліта.
Отже, вирішувати всі, накопичені проблеми, можна тільки за допомогою еліти, охопивши ті чи інші виклики буття (як то, наприклад, українсько-російські-татарські, тощо, стосунки) розвитком тих чи інших традицій.
Як розвивається традиція - як на мене, суто через явище мистецтва . Кожен званий бути Митцем, але далеко не кожен дійде до свого мистецтва.

Тому, у першу чергу, ми повинні назвати і оберігати (імена, пам'ять, нинішнє існування) нашу Еліту. Це завдання друге по важливості, опісля "стань Людиною".
А, по-друге, повинні активно протистояти всіляким провокаторам і розпалювачам конфліктів, у т.ч. міжнаціональних, у яких завжди знищується еліта.
Тому основна проблема України, як на мене, це постійна втрата еліти, її знищення, і самознищення - зменшення її до такого стану, коли більшість вважає, що еліта і не потрібна.
А це, якщо хочете - і американізм, і росіянізм,... себто - імперіалізм?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Корнієнко (М.К./М.К.) [ 2009-05-23 09:47:48 ]
Дякую за розлогий коментар, Володимире. Багато в чому слушний.
Висловлю лише одну, можливо, крамольну думку. Еліта, яку можна знищити ще – не еліта. Бо коли мова про богонатхненну творчість - її богонатхненність вимірюється її богозахищенністю. Для цього е г о митця має самоліквідуватись перед Промислом. Такими, наприклад, були для своєї (і не лише) нації біблійні пророки, побиті (не витлумачені!) співвітчизниками камінням. Їх розумів Варсава, отже Варсава - еліта...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-05-23 16:16:39 ]
Ви праві, еліта незнищенна, але ... смертна. І абсолютно точно існує її Богозахищеність. Я вважаю, що "невидимість" еліти (за життя, а часто й опісля) на тлі народу - один із проявів цієї Богозахищеності. Взагалі, думаю, що тому і коректно говорити - нами править невидиме. До речі, пророки - здебільшого видиме і незахищене (чого варте тільки первинне значення цього слова!)? То ж чи Промисел стратегічно діє через пророків? Чи це не ті, ким можна пожертвувати, бо...? Чи не у абсолютній більшості випадків за яскравою обкладинкою із іменем того, чи того пророка, маємо внутрішнє наповнення від когось іншого, нам невідомого?
Отже, звідси, і що таке успіх? Якщо, припустимо, найбільш успішні особистості людства таки Богозахищені "невідомістю", тоді аж страшно подумати, які доктринальні висновки можна із цього зробити (для себе). :)

До речі, щодо розуміння Варсави, то його розуміння ситуації мало що йому (само по собі) дає, аби ми могли суто за його розумінням віднести до еліти? З цим клятим "розумінням" завше проблеми. Тому напевно, і таке явище як "інтелігенція" до еліти автоматично не відноситься?
За плодами ж бо пізнаєте Дерево? Чи не так? Саме по собі "розуміння" ж бо не плодоносить?
Але, можливо дієве, творче "розуміння", або ж у широкому сенсі (і зі всіма градаціями) - інтелектуальна чутливість - отой необхідний посередник між елітою і цивілізацією, нацією, народом?
На еліту ми впливу не маємо?
А ось "розуміння", як напрямок нашого розвитку ( в першу чергу "ПМ"), найбільш перспективний? :)