ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Цінуйте слово!
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Шлях до Мурашки
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юлія Гладир (1985) / Вірші

 ПРО НАБОЛІЛЕ

Без жодної претензії на повноцінний витвір мистецтва, як би не гучно було сказано про останнє. Не більше, ніж іронія

...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-02-09 00:28:23
Переглядів сторінки твору 5586
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.661 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.326 / 5.43)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.761
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.01.18 16:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-02-09 02:23:04 ]
Юлю, вони - дерева (найчастіше - дуби товстошкірі:) (Без претензії на істину - теж не більше, як іронія:)Цікаво, що коли жінка стає байдужою до квітів і слів - все це починає на неї прямо сипатись з очевидною нав'язливістю, ну, якщо до розводу не дійде, звичайно.( Це спостереження теж - не стовідсоткове)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 13:40:56 ]
Дякую, пані Тетяно, за цікаве спостереження і за коментар!
З повагою:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-02-09 09:28:54 ]
але ж квіти і слова - то й справді не важливо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 13:44:26 ]
Так, Юль, це слова справді мудрої жінки. Я до цього ще не доросла на всі сто відсотків. Розумієш, коли людина не визнає 8 березня, Дня Валентина, Нового року і т.д. Нічого, кірм Днів народження, це вже сприймати можна неоднозначно. Слова типу "свято має бути кожного дня" мають рацію, але ж інколи хочеться просто бути однією з маси, а не виділятися... Взагалі ці рядки надрукувала, бо цікаво було почути, що з приводу цього думають поети "Майстерень".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 13:51:31 ]
хех)) ото ж і я не визнаю 8 березня, Дня Валентина, Нового року і т.д.... )))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 13:54:28 ]
Поручик Ржевский тоже когда-то не признавал Дня Св.Валентина. Но потом процесс наладился.
Определенная часть дам на полученные ими "валентинки" отвечала, по сути, взаимностью. Отдавалась.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 13:54:01 ]
Поважаю. За власну думку. Щиро:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-02-09 11:44:52 ]
Погоджуюсь з Юлею Шешуряк. Квіти і слова не замінять очей. Але, зрештою, у кожного своя мірка і потреби.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 13:46:38 ]
Дякую, Адель, за Вашу думку. Намагаюся йти до цього. Тому ставлюся до подібних поглядів з повагою. Хоча добре все-таки інколи поєднувати приємне з корисним...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-02-09 14:28:47 ]
Ов-ва! Дістало "товсошкіре дерево" ЛГ?(Цитую Т.Р.)
А жінки "люблять вухами", а коханий ЛГ про це не здогадується. Тут варіанти - Або він прозріє, або, як радить Адель, самій читати в очах... Цікаво написано


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 13:52:33 ]
Спасибі, пане Іване! Він просто затятий, такий, як є. Очі - це так. Добре, коли все в гармонії. Адже для людей слОва словА все-таки мають значення. Хоча це так, питання висвітлене однобічно. Адже є й таке: якщо часто говорити слова, вони просто втратять свою цінність, ввійдуть у звичку. Тому хай краще несказане залишиться несказанним... (Цитата, автора якої не варто згадувати. Він усім і так знайомий).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Слобода (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-09 15:28:34 ]
а я думаю, що хай би і не вважалися квіти і слова головними, - це просто вияв уваги, а без таких часом дрібних виявів було б дуже буденно та одноманітно


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 13:55:52 ]
Дякую, Тарасе! Приємно почути думку як вияв прагнення гармонії. З повагою:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Каганець (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-09 16:14:30 ]
Повністю погоджуюсь з Вами, Тарасе, що квіти створюють настрій, дарують радість, от тоді і сяйво в ачах можна побачити. Вірш дуже гарний!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 13:57:36 ]
Спасибі, Мирославо!
За думку і враження від цього скромного вірша. Хоча не люблю не римувати. То так уже склалося.
Щиро:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-09 20:51:54 ]
Почему такая преамбула?
Она звучит, как приговор.
Я даже с ужасом ожидал рифму к "останнє". Ею, конечно же, должно было быть "кохання", "зітхання", "смеркання" или "бажання". Так нет же. Нет.
Но зато я увидел "народити мені словами". Не на словах, и тем более, не на деле.
Это что-то новое и непостижимое, если, конечно же, не смотреть фильмы о суррогатных отцах.
Вообще, проба пера мне понравилась.
Если себя не искать хоть в чем-то, то можно потерять во всем (с). Сам придумал.

Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2011-02-11 14:01:15 ]
Рада Вас бачити, Олексію, в себе на сторінці! Цікаві міркування подаєте. Особливо про народження. Поети - як жінки, так і чоловіки - народжують Слово. Але про сурогатних батьків та іншу фантастику мені сподобалося.
З повагою:)