ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Ляшкевич
2024.06.15 22:01
Патетично - чоловічий голос)
Досить, кохана, буденності віхоли,
хочеться сонця і моря –
Поїхали!
У невгамовність прибою і синяви
барвного свята над будніми тінями!

(Іронічно – жіночий речитатив)

Іван Потьомкін
2024.06.15 19:13
Не гадав ще молодий Тарас, що слава набагато швидша, ніж тарантас, що віз його вперше на батьківщину: усім хотілось не просто бачить, а щонайкраще пригостить речника Вкраїни. От і в Лубнах не було кінця-краю запрошенням. «Відбийся якось,- попросив Тарас

Микола Соболь
2024.06.15 16:37
Побути трохи ще у раю,
хотілося та обмаль часу.
Куди летіти, я не знаю?
Тримаю за крило Пегаса.
Тепер ти вільний, милий друже,
спіши між хмар, де сонце сяє,
ніколи ти не був байдужим,
як ніс мене за небокраї.

Хельґі Йогансен
2024.06.15 13:56
Я не буду брехати, що знаю життя,
Розкидатись пихато словами.
Лиш скажи мені, хто ти і хто тобі я!
Поясни, що насправді між нами!

Може, карма чи так, випадковий союз?
Чи зустрілись споріднені душі?
І чому у тобі я фатально погруз?

Леся Горова
2024.06.15 12:12
Мовлю сонцем і мовлю вітром я,
Мовлю променем,
Слів розмаєм, думок палітрою,
Серцем стомленим.

Та вмокаючи пера- образи
В рути-шавлії,
Мовлю так, щоб одну лиш обрану

Ігор Деркач
2024.06.15 10:51
Синекура має привілей
і сама повірити готова
у казки із тисячі ночей,
на які купились безголові.
Логіку включаємо, панове,
і спаде полуда із очей.

***

Тетяна Левицька
2024.06.15 09:15
Не хвилюйся, любий, я не бачу
порізно у цьому світі нас.
Хто обпікся об сльозу гарячу,
на холодну дує повсякчас.

ДНК твоє в моєму лоні,
у твоєму серці образ мій.
Душу заколисуєш в долоні.

Козак Дума
2024.06.15 07:29
Колише вітер грона калинові
в ряснім саду майнулого життя,
немов орелі булої любові,
під супровід мого серцебиття…

І гойдалка, як та опона часу,
спадає долу прямо із небес.
Несе тебе, життя мого окрасу,

Микола Соболь
2024.06.15 06:17
Тридев’яте царство. Все без змін.
Пароксизм доконує Кощея.
Якби ж, бідний, мав можливість він
на Сушка наслати гонорею.
Зріє дума в лисій голові,
зараз буде вихлоп недовірша,
рими не такі вже і нові,
ще й виходить – абирвалг, не більше.

Віктор Кучерук
2024.06.15 05:07
В скверику під липою,
Влітку з дня у день, –
Безнастанно глипаю
На ряди людей.
Поглядом допитливим,
Кожного й завжди, –
Зазвичай запитую:
Звідки і куди?

Артур Курдіновський
2024.06.15 01:53
Стали комом у горлі слова.
Сидимо за столом візаві.
Ми з тобою - вдівець та вдова,
Хоч обидва сьогодні живі.

Тиха осінь плете макраме,
Покриваючи смутком рудим.
Тиха осінь - це гра в буріме,

Борис Костиря
2024.06.14 23:32
Я кину вудочку
по той бік Всесвіту,
По той бік розуму,
по той бік серця,
По той бік розпачу,
по той бік лиха,
Яке говорить нам
крізь море тихо.

Володимир Каразуб
2024.06.14 20:36
тому що потрібно вірити хоча б у щось.
Читати псалми над головами і зливати розтоплений віск,
Говорити про те, що фігурки — це те, що тобі здалось,
Про тонку павутинчасту форму страхів, які запеклись
На воді.
Неодмінно потрібно вимовляти чиїсь імена

Самослав Желіба
2024.06.14 18:58
ЗОРЯ. ДОБРА БАГАТО В ЦЬОМУ СЛОВІ
Добра багато, а ще більш любові,
Такої що обійме цілий світ,
Мов руки матері й весняний квіт.
            А що лишилося від нього?
Де? Який в нім слід?
Воно ростануло, як ранок,
Як ранок, що обернувсь днем…

Козак Дума
2024.06.14 16:19
Аби людина отримала повну свободу – вона повинна померти…

Іван Потьомкін
2024.06.14 12:16
Це потім про раббі Тарфона йтиме слава,
Що схожий він на піраміду із горіхів:
Торкнись - і покотяться вони ураз.
А йшлось про те, що притьмом добував він
Із священних книг те, що учні просили.
Але це потім. А поки що був він скупердяй.
Раббі Аківа
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Благодатна Еродія
2024.06.11

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Микола Бояров (1955 - 2015) / Вірші

 схоже на сонет

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2015-01-18 20:03:38
Переглядів сторінки твору 3333
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.112 / 5.67)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.112 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.667
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2020.12.08 19:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-18 20:19:31 ]
Нарешті! Аж хвилювання набігло раптове і стало їжаком в горлі і ні туди і ні сюди. А сонце воно всюдипроникаюче й не сховатися від цього ока Божого. Глибокий сюжет і сильний сонет, посильно Вам усе у цьому світі, ну, майже все. Щиро!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-01-18 20:34:45 ]
Сонет чомусь обов'язково повинен писатись 4-5-ти стопним ямбом, а це, як на мене, є одним чи не найтупішим віршовим розміром. Амфібрахій більш милозвучний. Ямб. Що таке ямб? Та-та, та-та. В одному слові може набігти літер на півтори стопи, у другому ще якась кількість. Немає точності, то й немає і гармонійної побудови.
А амфібрахій? Що не стопа, то слово. Гармонійно? Так.
В сонеті повинна бути т.з. "драматургія". Теза-антитеза-синтез.
Дещо вдалось, а дещо - ні.
Я ж не метр. А 1,76.
З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-01-18 21:59:06 ]
"Мальчік хочєт нє єсть" :))
У напівтуманному стані ейфорії від прочитаного беруся за лопату і спиняюся збита з пантелику несподіваним як хмара на сонячному обрії питанням а археологи чорт візьми хто хто вони руйнувальники чи зодчі


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-01-18 22:22:11 ]
Руйнувальників чомусь більше. Може, тому, що вони себе вважають зодчими. І їхні лави поповнюються.
І пісня донині співається, якщо не в нас, то на землях північно-східного сусіда про "мир насилья мы разрушим до основанья, а затем".
І манкурти (якщо не космополіти) як шукали наснагу в будь-якій (я не кажу про вірші дисидентів) римованій писанині того сусіда, так і шукають. Така у них лопата або такі її носії-власники. Як можна нині під час неоголошеної війни припадати лобами, колінами чи носами до того, що тхне смертю?
Наша планета ж - частина Всесвіту, то і земля хіба не частина? І надра? І океан? Вже і в Арктиці копають.
З пошанівком,
М.Бояров

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-19 00:11:38 ]
Дуже цікавий, образний., багатоплановий сонет, але чи сонет, бо амфібрахій ж. Проте експеримент дуже вдалий! Приємно читати таке, дякую! )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-01-19 18:21:50 ]
Не штампувальний верстат і не ксерокс, щоб домагатися 100% схожості з застарілими купюрами :)
Над формою працював? Так. Рими не зачовгані? Ні. Багатовимірністю можу пишатись? Напевне. Дякую за схвальний (так само як коли-небудь подякував би і за будь-який заслужено інший) відгук.
З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-01-19 00:46:55 ]
Дуже цікавий сонет, де за допомогою вдалих символічних образів досить прозоро відтворюється сучасність. Дякую за естетичну насолоду!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-01-19 08:58:06 ]
Також мала місце і спроба технічно наблизитись до майстрів, які римують "ночі- очі-дівочі" тощо, а не вдалось. Знайшлись інші рими. Натомість вдалось заслужити такий комплімент, такий щедрий комплімент...

З пошанівком,
М.Бояров

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-01-19 12:03:19 ]
Завдяки Вам відкрила для себе українське слово "канитель". Але чи це Ви мали на увазі у вірші?
КАНИТЕ́ЛЬ, і, жін. Дуже тонкий, як нитка, витий позолочений або посріблений дріт для гаптування. Золота канитель.

"з ногами ввійти" - сумнівний зворот, як на мене...

Все інше - без питань. Дякую за мандри у всесвітні грунти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-01-19 13:08:16 ]
Так, це вона тягнеться за сонцем, і вона викриває його актуальне положення, куди б воно не закотилося.
Щодо ніг. Хотілось якоїсь експресивності, але не треба забувати і про красу поетичного слова. Дякую.
З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-19 13:26:13 ]
Ще можна "розрити чорнильно-всесвітні ґрунти", чи "заритись у..." варіацій може бути безліч, але ж чи до душі вони автору? Це питання лишається відкритим як небо у різдв'яний час. Щиро!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-01-19 13:41:54 ]
До душі наразі "пірнути", заплющивши очі :)