Дуже радий, Ігорю, що є щось у моїх поезіях, що мимоволі примушує Вас не оминати мою сторінку. Дякую за незмінну увагу - Ви маєте рацію, вічна тема - головна в моїй творчості.))

Та ні, Ярославе, я не злий і не мстивий. Просто впала в око деяка алогічність вашого сонету, а усі інші вихваляють. Може я і не навчився писати менше та краще, але бачити слабкі сторони чужих віршів(за свої мовчу, бо не я їм суддя) ще можу. Я би першу строфу написав так:
Його сіяння небо окриляє,
Летить у вись кохання диво-птах.
Завіса хмар, осіння димовая,
Розтанула у синіх міражах.
Хоча оте ...ая мені не до вподоби. Мабуть, ви - вразлива людина, якщо сприймаєте критику як дрібну помсту. Не буду з вами дискутувати за принципом: я вам критичні зауваги, а ви мені - сам дурак. Але знайте одне - не усі ті друзі, що вихвалянням підгодовують вашу амбітність і не всі ті вороги, що кажуть, можливо, неприємні речі. Даруйте, якщо наступив на мозоль.

Добре, пане Чорногузе, як скажете. Припиняю ходження на вашу сторінку, хоча своїх ГРАФОМАНСЬКИХ аргументів проти вашого авторитетного мислення маю достатньо. Єдина і остання заувага: мислення примітивне, тупо по-мужицькому, войовничий невігласе, недолугі повчання, дурнувате критиканство – це що, вияв інтелігентності? І хто з нас сповідує принцип «Сам дурак», хто є носієм дрібної помсти? Я вас поки ще не ображав. Хотіли би дійсно інтелігентно дошкулити мені, то написали би щось на зразок такого: Друже Олександре, зробіть ласку, не коментуйте моїх творів. Ви мені нецікаві, не тому, що ви – невіглас, а просто ми з вами різні люди і по різному оцінюємо творчі надбання. Тоді би я написав у відповідь: Друже Ярославе, нема проблем. Поезія – це така штукенція, що у ній нікому не тісно – ні войовничим графоманам, ні забронзовілим майстрам слова… Отак ми би і розійшлися. Успіхів вам! Якщо видалите цей коментар, проявите свою слабкість.

Олександре! Я Вам дякую за наданий мені життєвий урок. У Вас попри творчі недоліки - залізна воля і сталева витримка, чого мені іноді, а може й часто бракує. Мене вразив той факт, що Ви нічого майже не виправили у своїх творах після моїх зауважень. Я замислився - чому? Може, тому що я був з Вами від початку спілкування грубуватим, зверхнім, неделікатним, як ось в останньому цьому коментарі? Може тому?
Якщо так, то вибачаюсь тисячу разів, бо мені шкода тих своїх затрачених - виходить марно - зусиль і порад, вони ніби Вас геть оминули. Я закінчував педагогічний вуз, заочно щоправда, певно тих знань виявилося недостатньо. Я не вважаю себе забронзовілим класиком, весь час намагаюся вчитися, навіть досягнувши певного рівня, і буду вчитися у Вас витримки і сили волі. Так, ось є і християнська заповідь - не суди і не судимий будеш, тепер це, бачу, падає на мене, і хоч я і схильний до язичництва, все одно такі речі враховую.
Стосовно ж творчих питань, я залишаюся на тих позиціях, які висловив Вам, у не зовсім делікатний спосіб.
І якщо Ваш творчий принцип - писати, ковзаючи по поверхні, недбало, як Білобог чи Чорнобог (у язичництві - це завжди Бог, тільки різного кольору. Це є повага до вищих сил, бо і та і та сила однаково важать і є життєво необхідними) на душу покладе, не замислюватись глибоко над змістом, не виписуючи певною лексикою контекст (я б Вам навів із французів, яких я зараз читаю, наприклад - Анрі де Реньє - як це робиться, якщо це цікавить Вас - просто блискуче у нього) відповідно заданого образу і багато чого іншого, повторюю, якщо це Ваш принцип - то справді нам нема сенсу далі спілкуватись, бо я прийшов на Майстерні вдосконалюватись самому і допомагати це робити іншим. Я це роблю, намагаюсь робити з добрими і тільки такими намірами. Якщо був з кимось негречним при цьому, невитриманим, як з Вами, завжди готовий вибачитись і вибачаюсь ще раз.
Ось так. Дякую за спілкування.