ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.11.17 22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.

Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.

Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.

Тетяна Левицька
2025.11.17 20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?

У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,

Олександр Сушко
2025.11.17 18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.

Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій

Олександр Сушко
2025.11.17 13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.

Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,

Сергій СергійКо
2025.11.17 11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?

Тетяна Левицька
2025.11.17 09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.

Олександр Сушко
2025.11.17 07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк

С М
2025.11.17 05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.

Сергій СергійКо
2025.11.16 14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

Стіни, стіни зпадають, я

Артур Сіренко
2025.11.16 14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Видиво
Образ твору Жене хмарин рожевих череду
Поет небес. Його то – ніжні мрії,
Хоч іноді на копію бліду
Скидаються. Уява так шаліє:

І каравела й замок – на виду,
У океані – острови надії…
З-поміж усіх - найкращий обведу –
Той, де лице коханої ясніє.

Але коли буремна непроглядь
Їх перетворює на темні тіні,
Вони – мов чорні лебеді ячать –

Краси мов крила у сумнім видінні…
Навіює любов, як благодать,
Вітрець легкий у чарівливім плині.

24.12.7522 р. (ВІд Трипілля) (2014)

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-09-20 21:22:23
Переглядів сторінки твору 2705
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.844
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Маньєризм, Галантний та Куртуазний Маньєризми
Поезія Романтизму і Сентименталізму
Сонет
Автор востаннє на сайті 2025.11.15 21:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2015-09-21 21:16:00 ]
Якщо не поетичне видиво сентиментальної душі, то сентиментальне видиво поетичної натури.
Не критикую, а раджусь. Якби слова переставити таким чином:
Жене хмарин рожевих череду
і
неначе крила у сумнім видінні
Краса наче не втрачається, а прочитання прозоріще.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-09-21 21:47:30 ]
Ігорю, дякую за відгук і поради. Справді у першому випадку можна поміняти слова місцями, читатиметься легше.
А от у другому - викинувши слово "краси" рядок буде збіднено, та й не кожен читач символістично сприймає поезію, щоб уявити лебедя та ще й чорного, як крила краси без прямої на те вказівки.
Мені думається, не варто зловживати прозорістю, адже кращі поетичні твори української поезії і не тільки української - вони нерідко важкі саме смислом і тому не завжди прозорі. Має бути розумний баланс того й іншого.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-09-22 16:47:50 ]
Здається, Ярославе, у Вас почалася полоса написання чудових ліричних сонетів, які ідуть один за одним... Бажаю Вам, щоб це тривало якнайдовше :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-09-22 20:48:10 ]
Радий, Олено, що Ви такий уважний читач, що навіть помічаєте тенденції у моїй творчості, дякую за це і за гарне побажання. Дай Боже! Скромно тішуся, що моя праця припала Вам до смаку. Якщо є зауваги, не соромтеся, пишіть. Я не забронзовілий класик.
Чекаю і Ваших нових творів, як оригінальних, так і перекладних.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2015-09-23 09:12:56 ]
Прозоре видиво...

Але я, з Вашого ласкавого дозволу, маю невеличкі міркування щодо ще гладшої плинності слова у цій небесній замальовці:
1) Його то - цей зворот мене чомусь спіткнув. А якщо щось на кшталт: Жене хмарин рожевих череду
Поет небес - ласкаво–ніжні мрії,;
2) І навіть, кОли... - наголос припадає на невластивий склад. Мій варіант: І навіть в мить, як бурі непроглядь (це для прикладу, звичайно там трохи збігаються приголосні, але читається наче легко);
3) Краси мов крила = мов крила вроди - як Вам? Бо я зрозуміла слово краса у Вас, в контексті візуального образу милої у хмарах, тому "врода" видається доречною.
Вибачайте ще раз за моє "нахабство" радити щось Майстрові такого рівня, але Ви самі спонукали мене до цього Вашим високим поцінуванням моїх творів :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-09-23 22:53:42 ]
Дякую, Галю, за уважний і прискіпливий погляд на сонет, справді деякі зауваги виявилися доречними і я відредагував, хоч і не все.
Жене хмарин рожевих череду - це вже виправлено ще після зауваги шановного Ігоря Шохи, я погодився з тим варіантом.
Якщо замінити - його то - не буде зрозуміло, чиї-то мрії, не кожен здогадається читач - думаю, спершу треба нам думати про чіткість і ясність думки, Галочко, а вже потім - про прозорість, плавкість, музичність слова.
КОли - справді Ви впіймали вірно зірким оком, це виправив.
Щодо заміни слова краси на вроди - тут є тонкий нюанс - справді хмара тут, як видіння Образу милої,
але в контексті порівняння хмар з чорними лебедями слово "краси" більш доречне, більш точне, більш ширше, лебеді і краса, і лебеді і врода - подумайте самі - тут ще й краса естетична від споглядання... Вловлюєте? Знову той же випадок, це мій маленький майстер-клас Вам і Ігорю - спершу точність вислову, а потім уже плавність, музичність вислову. В ідеалі чудово, коли є і те, і те в гармонії. Ну що ж, нам є ще до чого прагнути.
Ваш вірш я оцінив так високо через те, що там було оригінальне бачення кращих українських сімей, як королівських. Аби нас так не понищили попередні століття, особливо ХХ-те, то може, ми були б взагалі королівською нацією, яка не вбиває, а навпаки кличе творити красу. Якби прозвучала така думка в кінці Вашого вірша, то він точно вартий був би двох шісток, а так десь, якщо чесно 5.75. Але поскільки такої оцінки не передбачено, я поставив найвищу через Вашу високу вимогливість до слова і своєї творчості. Це невеликий аванс Вам на майбутнє з вірою у Ваш потенціал.
Взагалі я нікому абсолютно не ставив, не ставлю і не ставитиму по дружбі високих оцінок. Іноді ці оцінки могли бути завищеними через мою схильність до перебільшення. Якщо мій друг щось напише невдале, я або натякну про це, або просто промовчу. Така моя позиція. Якщо ж абсолютно незнайома мені чи малознайома творча особистість напише щось гарне, обов"язково намагаюсь відгукнутись, підтримати, якщо не оцінкою то хоча б коментарем. Іноді слово підтримки Важить не менше...