ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.11.03 08:44
«ДАНТЕ: ОСТАННІЙ ПОГЛЯД РАВЕННИ»

(драматична містерія в голосах на дві дії)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Данте Аліг'єрі (Майстер) – 56-річний поет-вигнанець, що помирає від малярії.
Голос Флоренції – темна, потворна постать у золотій короні, алегоричний обра

хома дідим
2026.11.02 23:38
щодо творів отих неумисних
несумісних із логікою
непричетних до пошуків істин
чи здаються підробкою
бездоганність між іншим у світі
конкурентний протекціонізм
інсталяцій 3-d графіті
кю-ар-коди повсюди скрізь

Володимир Бойко
2026.11.02 22:38
У москалеві присутній синдром вищості, але відсутній синдром вартості. Найбільша небезпека для цивілізації – дикуни, які вважають себе цивілізованими. Дідька чортом не настрашиш, а путіна Трампом. Основні функції диявола нині виконує путін. Об

Іван Потьомкін
2026.11.02 20:59
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Ігор Терен
2026.11.02 20:38
Над світом білим почорніли тучі
і любуватися немає чим...
збувається пророче й неминуче,
пооживали фюрери і дуче
і виїдає очі рідний дим.

ІІ
Одні й останні воїни у полі

Артур Курдіновський
2026.11.02 16:24
Поплач дощем, журливий листопаде!
За спогади про вересень пробач!
Твої пісні - не світлі серенади...
Покриєш сумом втомлені левади...
А я - єдиний вдячний твій глядач.
Забувши про весни легку браваду,
Поплач!

Борис Костиря
2026.11.02 14:31
Тепер він частий гість у цьому місці,
У краю суму, болю і молінь.
Ніхто не подарує добрі вісті,
Мов шлейфи від минулих поколінь.

Схиляються тополі міднодзвонно.
Щось клени прошепочуть у пітьмі.
І спогади, немов сумні ікони,

Вячеслав Руденко
2026.11.02 12:44
Виглядала обрій матіола,
Голосила: «Де вони, руді,
Ті, що рай знайшли за видноколом
У густій розлогій лободі?!»

Може, доручити будякові,
Він зазвичай вищий, ніж усі,
Виглядати радісне довкола,

В Горова Леся
2026.11.02 12:18
Пальцями тонкими стукав дощ у шибу.
Набридав настирно: може, я зайду?
Рама відчинялась, озивалась рипом,
У нутро впускала віхолу руду.
Засипало мокре листя підвіконня:
Цю ніч роздягалось гілля догола.
Дощ зайшов до хати й оголилась повня —
Лиш тума

Юрій Гундарів
2026.11.02 09:59
Війна привнесла в наше життя нові реалії. Майже щодня відчуваєш подих смерті, адже у будь-яку мить шалений дрон чи ракета можуть зупинити твоє земне буття.
Сьогодні життя і смерть, як ніколи, - поруч. Життєсмерть, як сказав поет…

У День пам'яті помер

Віктор Кучерук
2026.11.02 05:58
З гарячою чашкою кави
В руці я, звільнившись від сну,
Пригадую очі ласкаві
І повну цвітіння весну.
Пригадую співи пташині
І губи солодкі, як мед, -
І ночі небачено сині
Від зблисків хвостатих комет.

Кока Черкаський
2026.11.02 01:34
Сонце нікуди не поспішає, ні,
Воно просто дарує промені мені.
Куди ти біжиш?- Зупинися, постій,
Відчуй цей момент: він повністю твій.
Позитивний вайб, сонячний ранок,
Любов на вечерю, любов на сніданок.

Годинник цок-цок, та мені все одно,

хома дідим
2026.11.01 23:35
така мандрівка
такий пасьянс
у декадансі
такім осіннім
наступний поїзд
минає станцію
ми теж могли бути
пасажирами

Ірина Вовк
2026.11.01 22:49
Антологія драматичних містерій Середньовіччя,
Відродження та епохи Бароко)


І. ЕПОХА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ: Містика віри та вигнання.


«ФРАНЦИСК АССІЗЬКИЙ: ХВАЛА МОЇМ СЕСТРАМ-ПТИЦЯМ»

Євген Федчук
2026.11.01 22:06
На вигоні влітку молодь постійно збиралась,
Ледь не до самого ранку на нім «тирлувалась».
Веселились, жартували і пісні співали,
Історії десь почуті переповідали.
Історії то веселі, то до серця в п‘ятах.
Чулось часом, як від страху охають дівчата.
Х

Ігор Шоха
2026.11.01 17:44
Не чуємо, що пізно говорити
як в’януть вуха, а свої роти
пороззявляли на чуже корито
лукаві воріженьки і брати.

Зійшли зі сцени головні ґаранти
безпеки, миру, дружби і добра
і настає обіцяна пора
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Віталій Татленко
2026.10.28

Микола Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Видиво
Образ твору Жене хмарин рожевих череду
Поет небес. Його то – ніжні мрії,
Хоч іноді на копію бліду
Скидаються. Уява так шаліє:

І каравела й замок – на виду,
У океані – острови надії…
З-поміж усіх - найкращий обведу –
Той, де лице коханої ясніє.

Але коли буремна непроглядь
Їх перетворює на темні тіні,
Вони – мов чорні лебеді ячать –

Краси мов крила у сумнім видінні…
Навіює любов, як благодать,
Вітрець легкий у чарівливім плині.

24.12.7522 р. (ВІд Трипілля) (2014)

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-09-20 21:22:23
Переглядів сторінки твору 2899
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.844
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Маньєризм, Галантний та Куртуазний Маньєризми
Поезія Романтизму і Сентименталізму
Сонет
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2015-09-21 21:16:00 ]
Якщо не поетичне видиво сентиментальної душі, то сентиментальне видиво поетичної натури.
Не критикую, а раджусь. Якби слова переставити таким чином:
Жене хмарин рожевих череду
і
неначе крила у сумнім видінні
Краса наче не втрачається, а прочитання прозоріще.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-09-21 21:47:30 ]
Ігорю, дякую за відгук і поради. Справді у першому випадку можна поміняти слова місцями, читатиметься легше.
А от у другому - викинувши слово "краси" рядок буде збіднено, та й не кожен читач символістично сприймає поезію, щоб уявити лебедя та ще й чорного, як крила краси без прямої на те вказівки.
Мені думається, не варто зловживати прозорістю, адже кращі поетичні твори української поезії і не тільки української - вони нерідко важкі саме смислом і тому не завжди прозорі. Має бути розумний баланс того й іншого.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-09-22 16:47:50 ]
Здається, Ярославе, у Вас почалася полоса написання чудових ліричних сонетів, які ідуть один за одним... Бажаю Вам, щоб це тривало якнайдовше :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-09-22 20:48:10 ]
Радий, Олено, що Ви такий уважний читач, що навіть помічаєте тенденції у моїй творчості, дякую за це і за гарне побажання. Дай Боже! Скромно тішуся, що моя праця припала Вам до смаку. Якщо є зауваги, не соромтеся, пишіть. Я не забронзовілий класик.
Чекаю і Ваших нових творів, як оригінальних, так і перекладних.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2015-09-23 09:12:56 ]
Прозоре видиво...

Але я, з Вашого ласкавого дозволу, маю невеличкі міркування щодо ще гладшої плинності слова у цій небесній замальовці:
1) Його то - цей зворот мене чомусь спіткнув. А якщо щось на кшталт: Жене хмарин рожевих череду
Поет небес - ласкаво–ніжні мрії,;
2) І навіть, кОли... - наголос припадає на невластивий склад. Мій варіант: І навіть в мить, як бурі непроглядь (це для прикладу, звичайно там трохи збігаються приголосні, але читається наче легко);
3) Краси мов крила = мов крила вроди - як Вам? Бо я зрозуміла слово краса у Вас, в контексті візуального образу милої у хмарах, тому "врода" видається доречною.
Вибачайте ще раз за моє "нахабство" радити щось Майстрові такого рівня, але Ви самі спонукали мене до цього Вашим високим поцінуванням моїх творів :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-09-23 22:53:42 ]
Дякую, Галю, за уважний і прискіпливий погляд на сонет, справді деякі зауваги виявилися доречними і я відредагував, хоч і не все.
Жене хмарин рожевих череду - це вже виправлено ще після зауваги шановного Ігоря Шохи, я погодився з тим варіантом.
Якщо замінити - його то - не буде зрозуміло, чиї-то мрії, не кожен здогадається читач - думаю, спершу треба нам думати про чіткість і ясність думки, Галочко, а вже потім - про прозорість, плавкість, музичність слова.
КОли - справді Ви впіймали вірно зірким оком, це виправив.
Щодо заміни слова краси на вроди - тут є тонкий нюанс - справді хмара тут, як видіння Образу милої,
але в контексті порівняння хмар з чорними лебедями слово "краси" більш доречне, більш точне, більш ширше, лебеді і краса, і лебеді і врода - подумайте самі - тут ще й краса естетична від споглядання... Вловлюєте? Знову той же випадок, це мій маленький майстер-клас Вам і Ігорю - спершу точність вислову, а потім уже плавність, музичність вислову. В ідеалі чудово, коли є і те, і те в гармонії. Ну що ж, нам є ще до чого прагнути.
Ваш вірш я оцінив так високо через те, що там було оригінальне бачення кращих українських сімей, як королівських. Аби нас так не понищили попередні століття, особливо ХХ-те, то може, ми були б взагалі королівською нацією, яка не вбиває, а навпаки кличе творити красу. Якби прозвучала така думка в кінці Вашого вірша, то він точно вартий був би двох шісток, а так десь, якщо чесно 5.75. Але поскільки такої оцінки не передбачено, я поставив найвищу через Вашу високу вимогливість до слова і своєї творчості. Це невеликий аванс Вам на майбутнє з вірою у Ваш потенціал.
Взагалі я нікому абсолютно не ставив, не ставлю і не ставитиму по дружбі високих оцінок. Іноді ці оцінки могли бути завищеними через мою схильність до перебільшення. Якщо мій друг щось напише невдале, я або натякну про це, або просто промовчу. Така моя позиція. Якщо ж абсолютно незнайома мені чи малознайома творча особистість напише щось гарне, обов"язково намагаюсь відгукнутись, підтримати, якщо не оцінкою то хоча б коментарем. Іноді слово підтримки Важить не менше...