ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Видиво
Образ твору Жене хмарин рожевих череду
Поет небес. Його то – ніжні мрії,
Хоч іноді на копію бліду
Скидаються. Уява так шаліє:

І каравела й замок – на виду,
У океані – острови надії…
З-поміж усіх - найкращий обведу –
Той, де лице коханої ясніє.

Але коли буремна непроглядь
Їх перетворює на темні тіні,
Вони – мов чорні лебеді ячать –

Краси мов крила у сумнім видінні…
Навіює любов, як благодать,
Вітрець легкий у чарівливім плині.

24.12.7522 р. (ВІд Трипілля) (2014)

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-09-20 21:22:23
Переглядів сторінки твору 2428
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.844
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Маньєризм, Галантний та Куртуазний Маньєризми
Поезія Романтизму і Сентименталізму
Сонет
Автор востаннє на сайті 2024.04.25 00:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2015-09-21 21:16:00 ]
Якщо не поетичне видиво сентиментальної душі, то сентиментальне видиво поетичної натури.
Не критикую, а раджусь. Якби слова переставити таким чином:
Жене хмарин рожевих череду
і
неначе крила у сумнім видінні
Краса наче не втрачається, а прочитання прозоріще.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-09-21 21:47:30 ]
Ігорю, дякую за відгук і поради. Справді у першому випадку можна поміняти слова місцями, читатиметься легше.
А от у другому - викинувши слово "краси" рядок буде збіднено, та й не кожен читач символістично сприймає поезію, щоб уявити лебедя та ще й чорного, як крила краси без прямої на те вказівки.
Мені думається, не варто зловживати прозорістю, адже кращі поетичні твори української поезії і не тільки української - вони нерідко важкі саме смислом і тому не завжди прозорі. Має бути розумний баланс того й іншого.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-09-22 16:47:50 ]
Здається, Ярославе, у Вас почалася полоса написання чудових ліричних сонетів, які ідуть один за одним... Бажаю Вам, щоб це тривало якнайдовше :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-09-22 20:48:10 ]
Радий, Олено, що Ви такий уважний читач, що навіть помічаєте тенденції у моїй творчості, дякую за це і за гарне побажання. Дай Боже! Скромно тішуся, що моя праця припала Вам до смаку. Якщо є зауваги, не соромтеся, пишіть. Я не забронзовілий класик.
Чекаю і Ваших нових творів, як оригінальних, так і перекладних.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2015-09-23 09:12:56 ]
Прозоре видиво...

Але я, з Вашого ласкавого дозволу, маю невеличкі міркування щодо ще гладшої плинності слова у цій небесній замальовці:
1) Його то - цей зворот мене чомусь спіткнув. А якщо щось на кшталт: Жене хмарин рожевих череду
Поет небес - ласкаво–ніжні мрії,;
2) І навіть, кОли... - наголос припадає на невластивий склад. Мій варіант: І навіть в мить, як бурі непроглядь (це для прикладу, звичайно там трохи збігаються приголосні, але читається наче легко);
3) Краси мов крила = мов крила вроди - як Вам? Бо я зрозуміла слово краса у Вас, в контексті візуального образу милої у хмарах, тому "врода" видається доречною.
Вибачайте ще раз за моє "нахабство" радити щось Майстрові такого рівня, але Ви самі спонукали мене до цього Вашим високим поцінуванням моїх творів :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-09-23 22:53:42 ]
Дякую, Галю, за уважний і прискіпливий погляд на сонет, справді деякі зауваги виявилися доречними і я відредагував, хоч і не все.
Жене хмарин рожевих череду - це вже виправлено ще після зауваги шановного Ігоря Шохи, я погодився з тим варіантом.
Якщо замінити - його то - не буде зрозуміло, чиї-то мрії, не кожен здогадається читач - думаю, спершу треба нам думати про чіткість і ясність думки, Галочко, а вже потім - про прозорість, плавкість, музичність слова.
КОли - справді Ви впіймали вірно зірким оком, це виправив.
Щодо заміни слова краси на вроди - тут є тонкий нюанс - справді хмара тут, як видіння Образу милої,
але в контексті порівняння хмар з чорними лебедями слово "краси" більш доречне, більш точне, більш ширше, лебеді і краса, і лебеді і врода - подумайте самі - тут ще й краса естетична від споглядання... Вловлюєте? Знову той же випадок, це мій маленький майстер-клас Вам і Ігорю - спершу точність вислову, а потім уже плавність, музичність вислову. В ідеалі чудово, коли є і те, і те в гармонії. Ну що ж, нам є ще до чого прагнути.
Ваш вірш я оцінив так високо через те, що там було оригінальне бачення кращих українських сімей, як королівських. Аби нас так не понищили попередні століття, особливо ХХ-те, то може, ми були б взагалі королівською нацією, яка не вбиває, а навпаки кличе творити красу. Якби прозвучала така думка в кінці Вашого вірша, то він точно вартий був би двох шісток, а так десь, якщо чесно 5.75. Але поскільки такої оцінки не передбачено, я поставив найвищу через Вашу високу вимогливість до слова і своєї творчості. Це невеликий аванс Вам на майбутнє з вірою у Ваш потенціал.
Взагалі я нікому абсолютно не ставив, не ставлю і не ставитиму по дружбі високих оцінок. Іноді ці оцінки могли бути завищеними через мою схильність до перебільшення. Якщо мій друг щось напише невдале, я або натякну про це, або просто промовчу. Така моя позиція. Якщо ж абсолютно незнайома мені чи малознайома творча особистість напише щось гарне, обов"язково намагаюсь відгукнутись, підтримати, якщо не оцінкою то хоча б коментарем. Іноді слово підтримки Важить не менше...