ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.06.20 09:20
залишилося лише тебе хотіти
згадуючи всяке чи важливе
ще стоїть і пил виловлює з повітря
кухоль у якім бувало пиво
часоплин жорстокий і безрадний
зорі падають ніхто їх не підніме
каніфоль свої сердечні рани
змінюється все нещадні зміни

Віктор Кучерук
2026.06.20 06:30
Навесні стара верба
Запитала в клена:
Ну, не гарна я хіба
В одязі зеленім?
Бо не видно щовесни
Всім, кому цікаво,
В гущі листя кривини
І гілок трухлявих.

Іван Потьомкін
2026.06.19 21:02
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Мирон Шагало
2026.06.19 20:56
За спогадом летять думки
туди, на стежку ту знайому,
туди, де стигнуть колоски
у полі, недалеко дому.

Пшеничне поле. В тихий сум
знов починає огортати.
Це поле в серці я несу,

Артур Сіренко
2026.06.19 19:13
Колись давно, коли світ ще був молодим і білі хмари називали островами в синьому морі, а не шматками алабамської вати, які хтось (можливо, чорношкірий всезнайка Джо) спересердя підкинув в гору, я познайомився зі старим дідом на ім’я Годі. На відміну від Ґ

Юрій Лазірко
2026.06.19 16:39
о серце моє...
1.
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів

Світлана Пирогова
2026.06.19 15:46
Навколо світ - як молитовний спів,
Де кожен подих серце хмелем поїть.
У тихім надвечір'ї між дубів
Застигло літо в золотім спокої.

Таких солодких, трепетних ночей,
Такого шовку у високих травах,
Такого блиску зоряних очей

Борис Костиря
2026.06.19 12:50
Закінчився ярмарок. Блазні спочили,
Стоять у чеканні старезних карет.
Вони спромоглися на гордий учинок
І вже декламують прадавній сонет.
Лютують кати у сваволі безчинства.
Замовк неприкаяний ніжний кларнет.

Закінчився ярмарок. Стухлі ідеї

Охмуд Песецький
2026.06.19 12:10
Інерційне чекання того, на що чекаєш, здається безкінечною піснею зоряного неба, жодного куплета якої ти можеш не почути. Та твоя наука чекання не знає ні мойр, ні Кайроса, ні Гамлета. Тут не стежать за стрілками годинника. Тут обслуговують той механізм,

хома дідим
2026.06.19 08:19
стояв мовчав дивився
на останній
багряний кленовий листок
на дереві під під’їздом
думаючи про своє
про листок хай останній
який ще
повисить ще нічо ще ого

Віктор Кучерук
2026.06.19 07:02
Вогнем негаснучим москва
Охоплена місцями, -
Лягла завіса димова,
Як Божий гнів, на храми.
Зійшла покара із небес
На москалів за вчинки,
Що спонукали світ увесь
Здійснить переоцінку

Роксолана Вірлан
2026.06.19 06:21
Жвріє вогник знеднілого сонця за містом -
встигну іще присмалити цигарку думок.
Вітер лабає на кабелях пісню джазисту,
свінг одтанцьовує - скок- йому все - перескок.

Не поспішаю сьогодні. Запаривши м'яти,
ковзаю поглядом з лоджії -з лету птахів.

Тетяна Левицька
2026.06.19 06:18
Коли облітала акація біла
і падав додолу обпечений цвіт,
я невиліковно любов'ю хворіла,
бо ліків від неї не вигадав світ.

Світилися очі небесним опалом,
шалено у грудях вистукував пульс.
Та Єва в мені крізь віки воскресала

С М
2026.06.18 22:09
Танець у піску на морі ]

Атож, ось і ми, а точніш, ось і я, сам-один
Видимі речі, які були спільними, о давніше
Пам’ять розтягується, я вражений, чому би ні
Бо це був прегарний час, я сміявся
Часи змінилися, недосяжна ти, я не можу скаржитись
Були

Євген Федчук
2026.06.18 20:12
Коли війна закінчилась, москалі завзято
Узялись про перемоги книжечки писати.
Тонни книжок написали про Московську битву,
Як їм удалося вперше ворога розбити,
Сталінградську, Курську, звісно, про взяття Берліна,
Як поставили фашистів вони на коліна.

Іван Потьомкін
2026.06.18 20:04
Війни невигойні стигмати.
Печаль Арахна тче і тче.
Виходить на узвишшя Мати
І руку прикладає до очей.
Кого там надивляє, – не питайте.
Про те в нас знають навіть малюки...
...Війни невигойні стигмати,
Невжеж ви оселились навіки?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Видиво
Образ твору Жене хмарин рожевих череду
Поет небес. Його то – ніжні мрії,
Хоч іноді на копію бліду
Скидаються. Уява так шаліє:

І каравела й замок – на виду,
У океані – острови надії…
З-поміж усіх - найкращий обведу –
Той, де лице коханої ясніє.

Але коли буремна непроглядь
Їх перетворює на темні тіні,
Вони – мов чорні лебеді ячать –

Краси мов крила у сумнім видінні…
Навіює любов, як благодать,
Вітрець легкий у чарівливім плині.

24.12.7522 р. (ВІд Трипілля) (2014)

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-09-20 21:22:23
Переглядів сторінки твору 2814
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.844
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Маньєризм, Галантний та Куртуазний Маньєризми
Поезія Романтизму і Сентименталізму
Сонет
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2015-09-21 21:16:00 ]
Якщо не поетичне видиво сентиментальної душі, то сентиментальне видиво поетичної натури.
Не критикую, а раджусь. Якби слова переставити таким чином:
Жене хмарин рожевих череду
і
неначе крила у сумнім видінні
Краса наче не втрачається, а прочитання прозоріще.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-09-21 21:47:30 ]
Ігорю, дякую за відгук і поради. Справді у першому випадку можна поміняти слова місцями, читатиметься легше.
А от у другому - викинувши слово "краси" рядок буде збіднено, та й не кожен читач символістично сприймає поезію, щоб уявити лебедя та ще й чорного, як крила краси без прямої на те вказівки.
Мені думається, не варто зловживати прозорістю, адже кращі поетичні твори української поезії і не тільки української - вони нерідко важкі саме смислом і тому не завжди прозорі. Має бути розумний баланс того й іншого.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-09-22 16:47:50 ]
Здається, Ярославе, у Вас почалася полоса написання чудових ліричних сонетів, які ідуть один за одним... Бажаю Вам, щоб це тривало якнайдовше :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-09-22 20:48:10 ]
Радий, Олено, що Ви такий уважний читач, що навіть помічаєте тенденції у моїй творчості, дякую за це і за гарне побажання. Дай Боже! Скромно тішуся, що моя праця припала Вам до смаку. Якщо є зауваги, не соромтеся, пишіть. Я не забронзовілий класик.
Чекаю і Ваших нових творів, як оригінальних, так і перекладних.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2015-09-23 09:12:56 ]
Прозоре видиво...

Але я, з Вашого ласкавого дозволу, маю невеличкі міркування щодо ще гладшої плинності слова у цій небесній замальовці:
1) Його то - цей зворот мене чомусь спіткнув. А якщо щось на кшталт: Жене хмарин рожевих череду
Поет небес - ласкаво–ніжні мрії,;
2) І навіть, кОли... - наголос припадає на невластивий склад. Мій варіант: І навіть в мить, як бурі непроглядь (це для прикладу, звичайно там трохи збігаються приголосні, але читається наче легко);
3) Краси мов крила = мов крила вроди - як Вам? Бо я зрозуміла слово краса у Вас, в контексті візуального образу милої у хмарах, тому "врода" видається доречною.
Вибачайте ще раз за моє "нахабство" радити щось Майстрові такого рівня, але Ви самі спонукали мене до цього Вашим високим поцінуванням моїх творів :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-09-23 22:53:42 ]
Дякую, Галю, за уважний і прискіпливий погляд на сонет, справді деякі зауваги виявилися доречними і я відредагував, хоч і не все.
Жене хмарин рожевих череду - це вже виправлено ще після зауваги шановного Ігоря Шохи, я погодився з тим варіантом.
Якщо замінити - його то - не буде зрозуміло, чиї-то мрії, не кожен здогадається читач - думаю, спершу треба нам думати про чіткість і ясність думки, Галочко, а вже потім - про прозорість, плавкість, музичність слова.
КОли - справді Ви впіймали вірно зірким оком, це виправив.
Щодо заміни слова краси на вроди - тут є тонкий нюанс - справді хмара тут, як видіння Образу милої,
але в контексті порівняння хмар з чорними лебедями слово "краси" більш доречне, більш точне, більш ширше, лебеді і краса, і лебеді і врода - подумайте самі - тут ще й краса естетична від споглядання... Вловлюєте? Знову той же випадок, це мій маленький майстер-клас Вам і Ігорю - спершу точність вислову, а потім уже плавність, музичність вислову. В ідеалі чудово, коли є і те, і те в гармонії. Ну що ж, нам є ще до чого прагнути.
Ваш вірш я оцінив так високо через те, що там було оригінальне бачення кращих українських сімей, як королівських. Аби нас так не понищили попередні століття, особливо ХХ-те, то може, ми були б взагалі королівською нацією, яка не вбиває, а навпаки кличе творити красу. Якби прозвучала така думка в кінці Вашого вірша, то він точно вартий був би двох шісток, а так десь, якщо чесно 5.75. Але поскільки такої оцінки не передбачено, я поставив найвищу через Вашу високу вимогливість до слова і своєї творчості. Це невеликий аванс Вам на майбутнє з вірою у Ваш потенціал.
Взагалі я нікому абсолютно не ставив, не ставлю і не ставитиму по дружбі високих оцінок. Іноді ці оцінки могли бути завищеними через мою схильність до перебільшення. Якщо мій друг щось напише невдале, я або натякну про це, або просто промовчу. Така моя позиція. Якщо ж абсолютно незнайома мені чи малознайома творча особистість напише щось гарне, обов"язково намагаюсь відгукнутись, підтримати, якщо не оцінкою то хоча б коментарем. Іноді слово підтримки Важить не менше...