ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.02.26 06:09
Старанно сповите туманом,
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.

Ірина Вовк
2026.02.25 18:41
ХОР ВОЇНІВ СВІТЛА:
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине

Артур Курдіновський
2026.02.25 18:23
Дратує душу тліюче багаття,
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!

Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.

Ігор Шоха
2026.02.25 17:32
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, коли почули
що згадувати їх ще є кому.
І є кому журитися так само
за митями щасливої доби
і червоніти темними ночами,

Віктор Кучерук
2026.02.25 15:56
Не німіли в тужному мовчанні,
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.

Борис Костиря
2026.02.25 13:05
Непомітно літо підійшло,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.

Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,

Юрій Гундарів
2026.02.25 10:23
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ Отже, у мене народилася ідея - дарувати тим читачам, які стежать за тим, що я пропоную їхній увазі, свої емоції від тих поетичних чи прозових творів, що залишають слід у душі. Йтиметься про художні перлини українських творців - і тих,

Тетяна Левицька
2026.02.25 08:15
То ніж у серце, то плювок у спину!
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.

Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче

В Горова Леся
2026.02.24 22:40
Цей місяць лютий, він такий важкий.
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.

Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...

Володимир Невесенко
2026.02.24 21:49
Зачепилось сонце за верхівку клена,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.

Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,

Іван Потьомкін
2026.02.24 19:33
Не йде із пам’яті мале оте хлоп’я –
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало

Артур Курдіновський
2026.02.24 18:35
Розквітла троянда красива,
І сонечко світить палке!
Не треба нам тут негативу,
Тож геть все мінорне й гірке!

Цю темряву, сум і химери
Готові здолати? Авжеж!
Скасуймо сонети Бодлера

Тетяна Левицька
2026.02.24 14:08
Хоч топить ніч квапливо
в долоні сніг лютневий,
збагнути неможливо
цей погляд металевий.
Полудою в зіницях
кришталики туманні
ховають таємниці
на денці океану.

Микола Дудар
2026.02.24 13:53
Одного разу кілька раз
Я заглядав собі у вічі.
Не ради себе, на показ
Не як небудь, по-чоловічі.
Було минуле сполоснеш
Туди - сюди, де сам скитався
І зайве тихо проковтнеш —
Куди впаде — не роздивлявся…

Ігор Шоха
2026.02.24 13:09
Я одинокий менестрель
край річки, поля, лісу, неба
і більшого уже й не треба,
окрім дороги до осель,
куди навідуватись мушу,
щоб оплатити вічний борг
за те, що маю тіло й душу
хоча б одну з небагатьох,

Юрій Гундарів
2026.02.24 12:50
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до благородства і милосердя.
Неси, мій Червоний, всупереч болю
сивого серця…

Неси ж мене, коню, по чистому полю
до віри, надії, до Бога.
Неси, мій Червоний ВогнЯний, до волі, 
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Золото любові




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-09-12 22:26:19
Переглядів сторінки твору 4911
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.749
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Маньєризм, Галантний та Куртуазний Маньєризми
Поезія Романтизму і Сентименталізму
Сонет
Автор востаннє на сайті 2026.02.23 20:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2015-09-13 11:50:11 ]
Добре - бо добре... бо "ласкаві небеса". Тримайся, друже Ярославе. Будьмо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-09-13 16:45:28 ]
Дуже радий, що небеса власкавили твій візит на мою сторінку. Дякую, друже Ігорю! Будьмо!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2015-09-14 09:40:43 ]
І я не можу обминути привітною увагою Вашу сторінку, де Ви послідовно розвиваєте свою чи не найголовнішу тему творчості.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-09-14 10:10:32 ]
Дуже радий, Ігорю, що є щось у моїх поезіях, що мимоволі примушує Вас не оминати мою сторінку. Дякую за незмінну увагу - Ви маєте рацію, вічна тема - головна в моїй творчості.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-09-14 09:46:41 ]
Як завжди, Ярославе, дуже красивий, ніжний, витончений сонет!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-09-14 10:23:38 ]
Щиро дякую, Олено! Кохання має бути шляхетним, самозреченим, бо це - чи не найвища краса життя! Вчимось у класиків.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-09-14 10:47:54 ]
Ярославе, можна ложку дьогтю у бочку меду? Зауважень купа, якщо дозволите. 1. Його кохання світло окриляє – хто кого окриляє? Якщо кохання світло, то віз попереду коня, бо саме світло є насамперед джерелом окрилення, а не якісь, нехай і непересічні, земні почуття. Якщо навпаки, то варто не допускати двозначності. 2. Осіння хмар завіса димовая – взагалі шедевральний рядок. По-перше, димовая – явний русизм, по-друге, напрошується «Осінніх хмар…», бо інакше виглядає як приклад беліберди, навіть, якщо розставити слова на свої місця. 3. …гріє – ах! Що за ахи? Ви ж не ніжно-вразлива дамочка.
4. Як у небесах вирощувати врожаї поцілунків? Але то таке, на ваш розсуд. 5. Королева снів – це до чого? І що це: ніч, уява, мара? І до чого воно у контексті вірша. 6. Насамкінець незрозуміло, що є об’єктом поетичного натхнення – кохання, світило, осіннє, чи все разом. Якось не пишеться логічна канва для простого осмислення. Даруйте, не хотів коментувати, але надто багато єлею на вашу адресу. Хтось мусить і критично оцінити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-09-14 13:17:23 ]
Відповідаю по порядку - в заголовку стоїть - Золото любові - саме його окриляє світло. У Вас із логікою нема дружби. 2 - димовая - це не русизм, а український архаїзм, властивий поезії українській ХІХ сторіччя, який є особливістю мого творчого стилю, Ви не відчуваєте краси цього образу зовсім, бо у Вас відсутня просто творча уява, ще й учите мене писати зі збігами: "осінніХХмар", проти яких бореться Редакція Майстерень - ну це просто нонсенс.
"Ах" - це вияв природньої емоційності, яка у декого атрофована. Об"єктом натхнення є кохання - в моєму розумінні - найвищий вияв краси життя, чого Ви, Олександре, не збагнули, бо вас душить прагнення помститися, виставити мене на посміховисько, замість цього Ви виставили себе на це місце. Ви, виявляється, злий і мстивий, а я думав - "добрейший малий". Як я помилявся! Своє невідчуття стилю і не збираєтеся виправляти, змішуєте в одну кашу лірику і сатиру і ще й намагаєтеся вчити тих, у кого треба самому вчитись. Дивились би краще на себе - менше б писали та краще!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-09-14 15:30:12 ]
Та ні, Ярославе, я не злий і не мстивий. Просто впала в око деяка алогічність вашого сонету, а усі інші вихваляють. Може я і не навчився писати менше та краще, але бачити слабкі сторони чужих віршів(за свої мовчу, бо не я їм суддя) ще можу. Я би першу строфу написав так:
Його сіяння небо окриляє,
Летить у вись кохання диво-птах.
Завіса хмар, осіння димовая,
Розтанула у синіх міражах.
Хоча оте ...ая мені не до вподоби. Мабуть, ви - вразлива людина, якщо сприймаєте критику як дрібну помсту. Не буду з вами дискутувати за принципом: я вам критичні зауваги, а ви мені - сам дурак. Але знайте одне - не усі ті друзі, що вихвалянням підгодовують вашу амбітність і не всі ті вороги, що кажуть, можливо, неприємні речі. Даруйте, якщо наступив на мозоль.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-09-14 21:58:15 ]
Та немає ніякої алогічності немає, немає. Якби була, хіба б я не погодився? Чи я не погоджувався з Вами ніколи, Олександре? І щодо русизмів і щодо наголосів! А Ви мені - сам дурень! Та це ж посміховисько - оця строфа, яку Ви мені написали:
Кохання світло звмінили на "його сіяння" - сияние - русизм, сам образ став безликим і ніяким, бездарним сірим ГРАФОМАНСЬКИМ - це тільки ворогу я б таку правку порадив.
Летить у вись кохання диво-птах - банально, як і все Ваше мислення примітивне.
Завіса хмар осіння димовая - Ви тут виправляєте інверсію, забуваючи про те, що сталий вислів "завіса димовая" розривати не можна, розумієте чи ні?
Розтанула у синіх міражах - це ж тупо по-мужицькому, а не інтелігентно. Ви ж не відчуваєте ні музики, ні пластики слова, яка є у моєму рядку.
Войовничий невігласе пане Олехо! Припиніть заходити на мою сторінку з Вашими недолугими повчаннями. Ще раз кажу, подивіться на себе, на свої недоліки. Ви бачите ріску в оці сусіда, не помічаючи колоди у своєму.
Це не критика, а справді критиканство, ще й дурнувате. Наступні такі повчання будуть видалятися без коментарів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-09-15 09:08:42 ]

Добре, пане Чорногузе, як скажете. Припиняю ходження на вашу сторінку, хоча своїх ГРАФОМАНСЬКИХ аргументів проти вашого авторитетного мислення маю достатньо. Єдина і остання заувага: мислення примітивне, тупо по-мужицькому, войовничий невігласе, недолугі повчання, дурнувате критиканство – це що, вияв інтелігентності? І хто з нас сповідує принцип «Сам дурак», хто є носієм дрібної помсти? Я вас поки ще не ображав. Хотіли би дійсно інтелігентно дошкулити мені, то написали би щось на зразок такого: Друже Олександре, зробіть ласку, не коментуйте моїх творів. Ви мені нецікаві, не тому, що ви – невіглас, а просто ми з вами різні люди і по різному оцінюємо творчі надбання. Тоді би я написав у відповідь: Друже Ярославе, нема проблем. Поезія – це така штукенція, що у ній нікому не тісно – ні войовничим графоманам, ні забронзовілим майстрам слова… Отак ми би і розійшлися. Успіхів вам! Якщо видалите цей коментар, проявите свою слабкість.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-09-15 23:05:01 ]
Олександре! Я Вам дякую за наданий мені життєвий урок. У Вас попри творчі недоліки - залізна воля і сталева витримка, чого мені іноді, а може й часто бракує. Мене вразив той факт, що Ви нічого майже не виправили у своїх творах після моїх зауважень. Я замислився - чому? Може, тому що я був з Вами від початку спілкування грубуватим, зверхнім, неделікатним, як ось в останньому цьому коментарі? Може тому?
Якщо так, то вибачаюсь тисячу разів, бо мені шкода тих своїх затрачених - виходить марно - зусиль і порад, вони ніби Вас геть оминули. Я закінчував педагогічний вуз, заочно щоправда, певно тих знань виявилося недостатньо. Я не вважаю себе забронзовілим класиком, весь час намагаюся вчитися, навіть досягнувши певного рівня, і буду вчитися у Вас витримки і сили волі. Так, ось є і християнська заповідь - не суди і не судимий будеш, тепер це, бачу, падає на мене, і хоч я і схильний до язичництва, все одно такі речі враховую.
Стосовно ж творчих питань, я залишаюся на тих позиціях, які висловив Вам, у не зовсім делікатний спосіб.
І якщо Ваш творчий принцип - писати, ковзаючи по поверхні, недбало, як Білобог чи Чорнобог (у язичництві - це завжди Бог, тільки різного кольору. Це є повага до вищих сил, бо і та і та сила однаково важать і є життєво необхідними) на душу покладе, не замислюватись глибоко над змістом, не виписуючи певною лексикою контекст (я б Вам навів із французів, яких я зараз читаю, наприклад - Анрі де Реньє - як це робиться, якщо це цікавить Вас - просто блискуче у нього) відповідно заданого образу і багато чого іншого, повторюю, якщо це Ваш принцип - то справді нам нема сенсу далі спілкуватись, бо я прийшов на Майстерні вдосконалюватись самому і допомагати це робити іншим. Я це роблю, намагаюсь робити з добрими і тільки такими намірами. Якщо був з кимось негречним при цьому, невитриманим, як з Вами, завжди готовий вибачитись і вибачаюсь ще раз.
Ось так. Дякую за спілкування.