ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.02 22:32
Повернутися в ніщо,
до першооснов,
перетворитися на порох,
відійти від справ,
зрозумівши суєтність
амбіцій і статусу,
повернутися
до того природного стану,

Сергій СергійКо
2025.10.02 20:26
Розчинились дерева й кущі
Після, сонця за обрієм втечі.
“Почитай мені, милий, вірші” –
Раптом, просиш ти тихо надвечір.
Після досить спекотного дня,
Прохолода приходить на поміч.
Ці хвилини – приємна платня
За незмінне “ми разом”, “ми поруч”.

Тетяна Левицька
2025.10.02 19:43
Невблаганно під дощем
Гірко плачеш без підстави.
Не навчилася іще
перед іншими лукавить.

Правда гірше від ножа
ріже слух зарозумілим.
Де ж та праведна межа,

Світлана Майя Залізняк
2025.10.02 17:28
Осіннє соте" - співана поезія. Запрошую слухати.
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 14 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом а

Євген Федчук
2025.10.02 16:56
Сидять діди на Подолі. Сидять, спочивають.
Бо ж неділя, після церкви вже занять не мають.
Ото хіба посидіти та поговорити
У тіньочку, бо ж надворі середина літа.
Поміж ними сидить сивий, ще міцний Микита.
Йому, мабуть, нетерплячка на місці сидіти.
П

Іван Потьомкін
2025.10.02 13:17
Судний день перетвориться на свято...
Отож, натщесерце, зодягнені в усе біле,
з накинутими на плечі талітами
простують в синагоги навіть ті,
хто не молиться й порушує приписи шабату.
Кожному хочеться, щоб сталось так,
як пророкував протягом всього ж

Ярослав Чорногуз
2025.10.02 12:06
День осінній коротшає, тане,
Дощ усі розмиває сліди.
Лунко падають долі каштани
Під шумок монотонний води.

І під звуки розкотисті туби --
Сум зненацька пошерх, порідів --
Ми кохались так пристрасно, люба,

Віктор Кучерук
2025.10.02 11:47
Дощем навіяна печаль
Покірну душу охопила, -
Штрикнула в серце, мов кинджал,
Та з тіла вимотала сили.
Чудовий настрій відняла
І стала прикрість завдавати,
Бо мрії знищила дотла,
Бо знову сам нудьгую в хаті...

Юрій Гундарєв
2025.10.02 11:04
жовтня зустрічає свій день народження легендарний англійський рок-музикант. Мало хто знає його справжнє ім‘я Гордон Самнер, але сценічне - Стінг, що у перекладі означає «жалити», відомо кожному, хто цікавиться сучасною музикою.
Він від першого дня повном

Юрій Гундарєв
2025.10.02 09:27
Сутеніло рано, як завжди наприкінці листопада. Поет Н. зробив ковток майже зовсім холодної кави і перечитав щойно написаний вірш. Його увагу зупинив один рядок: «І серце б‘ється, ніби птах…» Скільки вже цих птахів билося біля серця?! Н. закреслив «ніб

Борис Костиря
2025.10.01 22:21
Ящірка - це сенс,
який вислизає з рук.
Чи не є Всесвіт
такою самою ящіркою?
Ми шукаємо необхідних слів,
які падають у траву
і губляться там.
Ящірка є необхідним словом,

Юрій Гундарєв
2025.10.01 10:09
Російські окупанти офіційно стверджують, що б‘ють лише по військових об‘єктах…
28 вересня 2025 року внаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула
12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.

Знов військові об‘єкти - діти!
Витягують

Віктор Кучерук
2025.10.01 08:46
Знову листя опале
І пожовкла трава, -
І захмарена далеч,
І ріка нежива.
Німота безутішно
І самотність така,
Що незатишно віршам
У тужливих рядках.

Борис Костиря
2025.09.30 22:19
Чоловік повернувся додому
На батьківський тривожний поріг,
Розчинивши столітню утому,
Накопичену в сотні доріг.

Та удома його не чекали,
І батьки вже померли давно.
Поросли бур'яном рідні камені

С М
2025.09.30 21:29
я стрів її на реєстрації
фужер вина – у руці
чекала напевно по справах
при ній – безногий чоловік
о не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
та постарайся ще

Володимир Мацуцький
2025.09.30 19:28
Мишка з песиком і котик
заховалися у ботик,
з нього хвостики стирчать,
в ньому хвостики пищать.

Як збиралась Галя в школу
ботик з рук стрибнув додолу,
з нього хвостики стирчать,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олег Герман (1991) / Публіцистика

 Паразити свідомості. Частина ІІ. Як тобі не соромно?




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2025-09-28 17:23:03
Переглядів сторінки твору 157
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.550 / 6  (4.813 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 5.480 / 6  (4.826 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.782
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.10.01 19:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2025-09-29 07:02:11 ]



дякую Вам за ці есеї, завжди хороша пожива для роздумів усяких
на тлі всього, переліченого Вами, із належною певністю,
почуття сорому, для мене особисто, є радше комфортним
тобто, ключове слово "радше"
я гадаю, що це є живе, житейське почуття
якщо виникають проблеми із ним, то, імовірно, справа у дозі
або в масштабах
ну і в наслідках, вочевидь
це скоріше доступно практикуючому психологу
бачити, розпізнавати, пізнавати наслідки

(якби, при помірних, чи малозначних дозах
все це може може бувати і корисним
або чи обов’язково щоразу звільнятися геть од усього
й наскільки певним є це звільнення
теж хороші питання)

"момент прийняття", він і мені цінний, так само, всякчас
& він не про одкровення, але про певне полегшення
метальне полегшення в житейському, живому плині
імовірно, навіть ліпше за якесь-іще одкровення
(кшталту, "нас не цікавить правда про себе,
нас цікавить правда про інших")


я змагаюся осягнути, що т. зв. "паразити свідомості"
все ж відмінні від психотравми, оскільки частіше
нагадують про т. зв. "комплекси"
але можуть бути (складними) наслідками психотравми,
або й численних психотравм, і само собою, логічно,
що цього треба якось позбуватися

теж такий собі нерідко "дарунок від матері"
імовірно, для когось і цінний
якщо немає внутрішньої готовності, або бажання позбутися
певної психотравми, певних "комплексів", або певних паразитів



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Герман (Л.П./М.К.) [ 2025-09-29 19:16:37 ]
Дякую за візит та відгук! Це справді дуже цінно.

"Паразити свідомості" — в даному випадку почуття, що мають деструктивний характер, заважають комфорту і якості життя, а також перешкоджають розвитку. Вони можуть бути і наслідком психотравми, і результатом виховання або й просто схильністю. Психіка — наскільки складна конструкція, що в ній неможливо щось чітко відділити одне від одного. Тому я намагаюся ніби точково освітлювати окремі елементи.

Я не наївний і чудово розумію, що повністю позбутися якихось почуттів неможливо, але роблю акценти з метою, щоб люди звернули увагу на них. Бо якщо якимось чином у нас вийде зменшити рівень почуття провини чи сорому з умовних 80 балів хоч би до 50, то жити стане краще. Мені дуже сподобалася Ваша метафора про палицю, яку слід перегнути в інший бік для того, щоб нарівняти. От я і перегинаю (чи ні), бо навіть якщо повністю позбутися сорому (що неможливо), погодьтеся, ми багато не втратимо.

З повагою

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2025-09-29 19:41:40 ]


певно, що так

у мене в житті був епізод співпраці із так званою
"канадською компанією"
у них оце "позбавлення комплексів"
буо майже комплексом у власному праві

ну, гаразд, я навчився з ноги заходити будь-куди
і не мучитися іх добираннм слів, а одразу вивалювати
так би мовити, в морду, все, що мене якось-там
цікавить, чи бентежить

це не важко

але от мені якби думається, що все ж таки
у кожного такого "паризита" є якась своя особиста
біологічна отрута, яка доставляє певний комфорт
тому, на кому паразитують
або ж, паразит чимось намагається якби підкупити
він не заходить нагло, вибиваючи двері

розумієте?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2025-09-29 19:43:39 ]



паразитизм має якісь власні плюси і для того
на кому паразитується, тобто, це така собі агресія-мінус

парадоксально



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2025-09-29 20:46:04 ]



я спілкувався безпосередньо із
дівчинкою, яка біолог і в темі паразитології
і питав був її, як ото може бути, що організм
який припускає симбіоз паразитів, може
дійти (теоретично) до того, що паразити
знищать його
хоча це не є/не було метою паразитування
бо ж нелогічно якби

метою паразитування радше мало би бути
підтримання організма, який забезпечує життя
всіх тих, хто паразитує
але не знищення ресурсу

ну, вона відповіла, що
імовірно, підвищення кількості паразитів
чисто біологічно, неспростовна річ
але організм мав би відреагувати
і напевно, що є певні механізми регуляції
тобто, кількість паразитів, яка загрожує
організмові, викликає певну захисну реакцію
і організм якось це вирішує, сам



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Герман (Л.П./М.К.) [ 2025-10-01 01:43:47 ]
Я майже написав довжелезну відповідь,але робив це зі смартфона і коли мені подзвонили, все зникло, то відповім трохи коротше, ніж планувалося.

В паразитології не сильно розбираюся, але як людина, яка закінчила медичний університет, приблизне уявлення маю. У паразита ніколи немає стратегії зберегти життя свого носія і годувальника, бо його життєвий цикл переважно набагато коротший. Один організм здатен вигодувати не одне покоління паразитів, перш ніж вони його вб'ють або він їх. Паразитам завжди вигідніше розвивати здатність до контантагіозності. Це і простіше, і вигідніше. Мої ж "паразити свідомості" є метафорою, яка лише приблизно наводить паралелі між істинними паразитами та деструктивними почуттями. Бо, як би там не було, ці почуття є повністю нашими творіннями, а не сторонніми тілами. Тому, можливо, назву і поміняю колись.