ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.06.19 21:35
Снігова маса
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,

Євген Федчук
2025.06.19 20:51
Легенди про самшит
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні

Світлана Пирогова
2025.06.19 12:21
Бумерангом вернеться
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.

Віктор Кучерук
2025.06.19 09:59
* * *
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.

Світлана Майя Залізняк
2025.06.18 22:44
Рожеві метелика
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Рожеві метел

Борис Костиря
2025.06.18 21:33
Уламки любові
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.

Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж

Іван Потьомкін
2025.06.18 19:14
ПАПУГИ ШАЛЕНОГО ВІССАРІОНА
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Асорті Пиріжкарня
2025.06.18 14:52
Архів
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами. Коментарі свого часу сподобались, як сві

Віктор Кучерук
2025.06.18 05:43
Квочка
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі

С М
2025.06.17 22:00
Лагідний Кеп Клек (Procol Harum)
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах

Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку

Світлана Майя Залізняк
2025.06.17 21:33
Золотавий лан
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 6 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Золотавий ла

Борис Костиря
2025.06.17 21:28
* * *
Порожня сцена і порожній зал,
Порожній простір, пристрастей вокзал.

Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.

Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.

Віктор Кучерук
2025.06.17 05:03
Бегемотик
Посередині болота
Роззявляє бегемотик
Лиш тому так часто рота,
Що нечувана духота
Спонукає до дрімоти
Будь-якого бегемота.
17.06.25

Хельґі Йогансен
2025.06.16 23:18
Просто про зрозуміле
Ти знаєш, я скучив за нами,
За вайбом розмов ні про що,
За зорями та небесами
І першим (ще сніжним) Різдвом.

Там юність бриніла у венах,
І світ був безмежний, мов сон,
Де кожне бажання напевне

М Менянин
2025.06.16 22:22
Батьки завжди
В щасливу пору
з батьками ми.
Вони і поруч
і в нас вони.

Давно нема їх –
пролинув час –
та рідний подих

Іван Потьомкін
2025.06.16 22:14
***
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30

Тея ТектоНічна
2025.04.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Сергій Татчин / Вірші

 Getto
Образ твору ...
перейти до тексту твору




Найвища оцінка Варвара Черезова 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Жорж Дикий 5.25 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-04-20 12:54:17
Переглядів сторінки твору 13618
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.539 / 5.54  (5.197 / 5.71)
* Рейтинг "Майстерень" 4.544 / 5.56  (5.236 / 5.78)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.678
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2014.10.08 13:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Макс Непорада (М.К./Л.П.) [ 2008-04-20 13:12:55 ]
"У повітрі присмак брому". У чашці чаю теж. А потім нестерпна печія.
"Комендатура", "Перші патрулі". Здається це не зовсім про гетто. Більше схоже на українську армію строковиків. Присмак брому - і досі моторошно, як згадаю.

Напрям від воріт -
Долі відворіт.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 13:15:54 ]
дякую, Максе. це, швидше за все, таке собі літературне гетто, чи осіннє. тобто певна ізоляція... чи самоізоляція. щось таке.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Макс Непорада (М.К./Л.П.) [ 2008-04-20 13:19:37 ]
ЯБЛУЧНИЙ, -а, -е. Прикм. до яблуко. // Вигот. з яблук, з яблуками. ** Яблучна кислота – органічна сполука, яка міститься в яблуках та інших рослинах і використовується в харчовій промисловості.

ЯБЛУНЕВИЙ, -а, -е. Прикм. до яблуня. // Якого виділяють плоди та цвіт яблунь (про запах). // Який складається з яблунь, має багато яблунь. // Зробл. з деревини яблуні. Яблуневе топорище. 2. Уживається як складова частина деяких зоологічних назв, термінів. Яблуневий

Яблучні погроми - погроми яблуками. Правильно, але словосполучення дикувате якесь.

Щиросердно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Макс Непорада (М.К./Л.П.) [ 2008-04-20 13:23:19 ]
"Сонце збочило тортури
в напрямку вина".

"І куди б з вина не йшов ти,
всюди варта рим".

А, тепер помітив. Сорі за квапливі висновки.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-04-20 16:01:23 ]
Ой, ні... Лише нещодавно розливалась думкою по дровиняці щодо доцільності пояснення автором типу: а што же я імел ввіду... Щиро - справа, мабуть, потрібна, бо налагоджує місточки між реальними людьми у реальному часі, бо наближує високу поезійну образність до приземлених (отак:) побутових реалій, на яких переважно і ведеться зациклення нашого образного мислення, але ж, але... Ідеї творів, справжніх творів (невмілий реверанс в бік власника сторінки:) - є простір, є справжній полігон для випробування і розширення нашого (нехай краще обособлено - мого) власного образного мислення. Тому, в черговий раз приходжу до свого ж висновку (в цьому, певно, є щось шизофренічне:), що митцю необхідно виховувати читача (мова йде, звісно ж не про публічні лекції посеред площі з подальшим втручанням людей в білому:) + нам всім, як читачам, треба займатись самовихованням.
Глибинну поетичну ідею автора не можна пояснювати, бо це певною мірою спрощує сприйняття... :(
Ой, знову потекла думкою по дровині... Ех, мабуть, іноді таки краще жувати :)
З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 18:57:22 ]
Ніко, навіть не буду сперечатися - приблизно все так : будь-які пояснення дещо руйнують образи і нівелюють написане до рівня розжованого. але, коли є прямі питання, автор має на них відповісти, бо уникнення діалогу віддає неповагою до читача, а більшу частину часу - всі ми читачі. звичайно ж, читач має самовиховуватись, і будь-який вірш - це, в першу чергу, шлях до власних алюзій, переживань, самодосвідів. немає значення що хотів сказати автор - має значення що з цього всього виніс ти. все так. але й дистанціюватись від читача на таку відстань, що він і розгледіти тебе - зірочку! - не може, це певний снобізм. інша справа, що пояснення, якщо в них є потреба, можуть бути такими ж творчими, як і сам текст. хоча, це тема-тем! тут не одну дохторську можна захистити ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-04-21 23:07:04 ]
Власне, я це і мала на увазі, просто у вас вийшло висловити мою думку краще, ніж у мене. гааарно :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Герман (Л.П./Л.П.) [ 2008-04-20 16:22:19 ]
Люблю яблучну тему, Сергійку. Яблука - гріхопадіння, яблука - вина - війни... далі знову яблука, яблучні вини, картаті кілти, римована варта і вартовані рими...
А це таки голод на увагу. Багато слів - завжди від голоду, тому і хочеться яблук, або яблучного вина. Останньо - більше, бо той голод мало чим іще виходить притишити;)
Дивлюсь, хитруєте: слова вам покірні, тому не буде ні колів, ні довбні. Точно не буде:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 19:03:33 ]
привіт, Марійко! а ви вдумлива читачка, ще й гостра на око:) яблука - тема невичерпна... не те щоб хитрую, зі словами ні в чому не можна бути певним, щиро, а з тим що стоїть за словами - і подавно. і тільки-но ти вдав що ця стихія тобі підвладна, як одразу опиняєшся в такій ситуації, коли ти - практично ніщо. і я це серйозно.
дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вячеслав Семенко (Л.П./М.К.) [ 2008-04-20 18:09:55 ]
Один поет ( не буду вказувати пальцем) сказав, що щукати смисл в поезії - значить губити її.Ніхто не шукає смисл в класичній музиці, а слухає її.Отак і з деякими віршами - просто подобається і все, на слух.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 19:10:06 ]
привіт, Вячеславе! практично згоден з цією "технікою" споживання тексту... є щось вище за сам вірш, от воно й тримає пальці на горлі: то стисне, а то попустить... :)
дякую за підтримку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редактор Майстерень (М.К./Л.П.) [ 2008-04-20 18:41:58 ]
Цю поезію Сергія, як, практично, й більшість інших (якщо не всі),навіть не вдаючись до нудних, розлогих і,як на мене, зайвих коментів, можна було б назвати прекрасною. Якби автор був жіночої статі. А в нашому випадку - це поезія сильна. Куди не кинь оком - і художній бік (такі свіжі образи - доволі неординарне мислення-бачення автора), і тематика (завжди актуально- бажана), і талановита ретрансляція навколишньої (і не завжди ) дійсності. Словом, уявляється автор із словом у душі, як із пером у руці: впевнено, вправно, напрочуд оригінально і аж ніяк неповторно. І навіть якщо хтось наважиться повторити висловлене (на власний чи авторський манер), все одно вийде переможеним, оскільки письмо Татчина починає нагадувати справжнє мистецтво (згадаймо роботи да Вінчі: й подосі ніхто не зумів досконало відтворити його творчої техніки).
Ось такий пафос Про Якісне Слово...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 19:39:31 ]
навіть не знаю що сказати... дякую за першу половину реци - зважено, конструктивно, в міру солодко :) а от пафосом ви мене просто-таки вклали на обидві лопатки (задирає носа, ходить - під ноги вже не дивиться, тому спотикається, але моментально відновлює рівновагу і скоса поглядає в дзеркало, чи файний образ:) дякую за мармелад.
взагалі-то, якщо серйозно, занад-то схвальні відгуки роблять з автором ось що: кожен послідуючий вірш має бути все кращим, не гіршим - як мінімум, це хоч трохи, а (несвідомо) лякає, бо сил може не достати... хоча, з іншого боку, я ніколи не ставив вірші вище самого життя, а тому римую розслаблено: пишеться - пишу, не пишеться - не кусаю лікті. такий от ліричний відступ...
(вмощується ближче до дзеркала і витатовує на плечі "оволС енсікЯ", відходить, роздивляється - гарнюньо!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 19:45:13 ]
Не жме в плечах? :)))))
А ще гарнюньо оце: "овтцетсиМ єнжварпС" :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 21:10:58 ]
б"є себе по лобі, кидається до дзеркала вдруге, але дорогою замислюється і спиняється... так, плече...плече... може яке інше місце, щоб було читабельніше...так, голова - нє, груди - нє, живіт - нє... о! але для цього потрібна система дзеркал, одним не обійдешся... не зробити б помилку...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 21:22:21 ]
система дзеркал - коварна штука... все збільшує, подвоює, потроює... впораєтесь? це ж яка відповідальність! (розбиває одне дзеркало) :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 22:21:23 ]
подв-в-в-воює...(тремтячими руками складає докупи уламки)... потр-р-р-ро-оює..є...(вимащується клеєм)... (оглядається - чи ніхто не бачить, і розглядає себе - збільшеного! подвоєного!! потроєного!!!)... уявляє себе суцільно татуйованим!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 22:27:21 ]
раптом відчуває, що подвоїлось і потроїлось не тільки... але і руки... тепер він нагадує собі суцільно татуйованого Шиву... який на уламках дзеркал розпочинає напівшаманський танець... а руки (всі шість) роблять щось своє...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 22:33:34 ]
головне що потроїлось "не тільки" (закочує очі, починає будувати плани... дає собі слово більше не флудити - ні-ні!), все інше його вже мало цікавить


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 22:45:06 ]
...не флудити...не флудити,- умовляє сам себе (дві пари рук міцно тримають вцілілі дзеркала)... плани нахабно наближаються впритул до яблучних погромів...