ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2025.09.03 09:57
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 9 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.


Пензликом

Віктор Кучерук
2025.09.03 05:20
Усамітнення вечірні
Зазвичай приносять зиск, –
Серце б’ється рівномірно
І стає стабільним тиск.
Вже без помочі цигарки,
Віршам змісту надаю, –
Букви сіються на аркуш,
Наче зерна у ріллю.

Борис Костиря
2025.09.02 22:08
Танцюють порожні віки.
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.

В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт

Олександр Буй
2025.09.02 21:52
Віщувала заграва вітер
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.

Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,

Олег Герман
2025.09.02 21:26
Реалії змінюються, а разом із ними трансформуються й батьківські стратегії поведінки. Якщо раніше психотравми найчастіше були результатом перманентного контролю, жорстокості, емоційного ігнорування чи маніпуляцій (про це йдеться в першій частині), сьогодн

Віктор Насипаний
2025.09.02 13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.

Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,

Віктор Кучерук
2025.09.02 12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.

Світлана Майя Залізняк
2025.09.02 08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн

Артур Курдіновський
2025.09.01 23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.

Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!

Борис Костиря
2025.09.01 22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.

До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,

Олег Герман
2025.09.01 21:14
Згорів на роботі" — це не про пожежника, як в чорному анекдоті, а про багатьох із нас. Навколо терміну "вигорання" існує багато спекуляцій і недостовірних тверджень, що вкотре розповсюджує поп-психологія. Це не про перевтому і не "забагато роботи". Т

Олена Побийголод
2025.09.01 12:07
Із Бориса Заходера

Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.

Часом блукаємо ми у хаосі, –

Ольга Олеандра
2025.09.01 09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.

Віктор Кучерук
2025.09.01 05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.

Олег Герман
2025.09.01 00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.

Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій

Олександр Буй
2025.08.31 22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!

Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Будимир Оріянко (1976) / Поеми

 В музее восковых фигур

Топите воск,
Бросайте маски,
И прекращайте ума сказки.

В музее восковых фигур,
твоя рука моей коснулась,
и от того во мне проснулась,
смятенья боль и откровенья,
ведь воск нагрело тела тренье.

Он теплым стал, жизнь оголил,
ладошки тела приоткрыл.
Под воском тело трепетало,
оно мозг к жизни пробуждало,
под звуки дивного органа,
два тела закружились в танце странном.

Но ум сдаваться не хотел,
жить в воске вечность захотел.
Он лишь ехидно ухмылялся,
совсем не чувствуя опасность.

Воск твердым был, берег меня,
от жизни бурной, от тебя.
В сей скорлупе дивился я,
людским страстям и наважденьям,
смеялся с них порою без зазрения,
и даже подвергая оскорблениям.

Но ты не слушала его,
дарила мне свое тепло,
В руки твоей прикосновений,
таилась Сила Изменений.

И как-то я совсем не усмотрел,
когда и как попал к тебе я в плен,
ведь воск – всегда моя броня,
вдруг взял и предал так меня,
под рук твоих тепла не устоял,
и обнаженным пред тобой как есть я стал.

А ты касаться продолжала,
меня как молния пронзала,
Я как ребенок жадно упивался,
твоим касаниям как муке отдавался.

Все тело ныло:
- Я хочу ее, познать, раскрыть ее тепло.
Душа в блаженстве пела:
- Ах как грустно было без нее,
ведь радуга искриться из нее.
А мозг смеялся:
- Дурачье, отстаньте оба от нее,
спокойней нам жилось ведь без нее.


Но ты не видела все эти монологи,
не слышала все ахи-вздохи,
что беззащитным становлюсь не понимала,
о чем то о своем ведь ты мечтала.
Лишь крепче и сильнее обнимала,
так Слабость Силу побеждала.

В музее восковых фигур,
проснулся я, мне было странно,
как долго спал я неустанно.
Здесь на меня глядели непрестанно,
живые и глубокие глаза,
Вселенная меня давно ждала.

Душа глаза ее боготворила,
тело считало просто милой,
а ум, с ума сходил пытаясь,
увидеть в них привычный воска блеск,
с застывшим отпечатком кто в них есть.

- Ты кто такая? Я не понимаю,
скажи прошу и умоляю.
- Все очень просто, - отвечала «Ева»,
- судья твоя я, вот в чем дело,
ты в скорлупе из воска жил,
реальный мир совсем забыл,
его не зная и не понимая,
на просветление в Тибете уповая.
Ты над Любовью насмехался,
ты ею превратно занимался.

В глаза мне прямо посмотри,
ты за руки меня возьми,
теперь еще раз повтори,
что думаешь ты о Любви.

Что мол пустое наважденье,
все это просто заблужденье,
Что вызывает только срам,
в кого там на Небесах,
Ну, говори сейчас в глаза,
Вселенная внимает ведь твоим словам!

Молчишь, и смотришь сквозь меня,
Судью зомбировать нельзя,
не можешь слова выдавить вот тут,
ах так и знала, так и зала… Лжец и Плут!

Процесс начну я беспристрастный,
пусть будет лишь Закон негласный,
И по Закону предо мной,
веди себя как пред Судьей.
Не смей юлить и извиваться,
ты должен в правде признаваться.

Где был ты и бродил все это время,
и почему терпела оскорбленья?
Ведь не было тебя со мной,
когда проснулась я другой,
Когда мужчин я познавала,
им ласку и любовь я отдавала,
лишь о взаимности и честности мечтала,
да, правда еще в том, что в клетке жить я не желала.

Скажи, почему меня ты не искал?
Заботой, нежностью не защищал?
Ответ сама в глазах я прочитала,
под воском безразличным тело стало,
на маски восковые ты смотря,
решил что знаешь все, а зря!
В музее восковых фигур,
учить других ты жизни так любил,
но сам ведь ты совсем не жил.

В застывших масках хорошо ты разбирался,
но разбудить ведь их не догадался.
Иль догадался но не захотел,
что, воск тебе роднее жгучих тел?

Тогда уж это преступленье,
и в наказанье искупленье,
тебе придумала Судья,
решиться так твоя судьба.

Возьму я сон твой и покой,
пусть он побудет здесь со мной,
ты слишком долго их хранил,
и не жалел ни времени, ни сил.

Я Рай тебе мой друг не обещаю,
и в Ад естественно не отправляю,
Что это будет? Смутно представляю,
микс Рая-Ада! Может быть, не знаю.

Одно тебе как бонус обещаю,
что искренней я быть предполагаю.
Я искренне могу любить,
я искренне могу убить.

Заглядывая в девичьи глаза,
ты прочитать не в силах кто же я.
Да, понимаю, Ума Гений,
мне роль придумает мгновенно,
но суть ему не раскусить,
и с этой мыслью уж придется жить.
Без воска жить, как без брони,
жить понимая, что завтра стать могу другая.

Мой ум пытался что-то возразить,
тандему души-тела воздух перекрыть,
душа ж его как малое дитя,
к груди прижала, на руки взяла,
И песню колыбельную пропела о том,
что в этот миг живет лишь тело,
что мигом надо дорожить,
и всей душой его прожить,
на завтра же все будет хорошо,
если он будет слушаться ее.
Ум верил ей, любил ее тепло,
спокойно стало и ему возле нее.

В музее восковых фигур,
лишь рук теплом творим добро …

Меж тем Всевышний в Небесах,
Считал лишь то, а сколько ж раз,
Мы к воску прикасались, не боялись,
И глупых масок не гнушались,
Лишь откровенно и тепло мы улыбались,
Вдыхая жизнь в сознание Его,
Воск превращая в плоть и кровь Его.

Вот так мой Друг Алхимиком ты стала,
хоть о другом всегда мечтала,
и лишь за это волшебство,
страдало женское родство.
За теплых рук прикосновенья,
тащили на костер без сожаленья.

Ведь не были готовы мы принять,
ваш светлый дар и эту благодать.
И лишь когда почти не потеряли,
пред вами на колени снова стали.

Топите воск,
Бросайте маски,
И прекращайте ума сказки.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2014-03-20 14:46:15
Переглядів сторінки твору 898
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.548 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.548 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.724
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.05.05 10:37
Автор у цю хвилину відсутній