ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
у чесність повернути віру,
не красти і багатим буть!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Самослав Желіба
2024.05.20

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10

Анастасія Коноваленко
2022.04.25

Ліс Броварський Ліс Броварський
2022.03.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Будимир Оріянко (1976) / Поеми

 В музее восковых фигур

Топите воск,
Бросайте маски,
И прекращайте ума сказки.

В музее восковых фигур,
твоя рука моей коснулась,
и от того во мне проснулась,
смятенья боль и откровенья,
ведь воск нагрело тела тренье.

Он теплым стал, жизнь оголил,
ладошки тела приоткрыл.
Под воском тело трепетало,
оно мозг к жизни пробуждало,
под звуки дивного органа,
два тела закружились в танце странном.

Но ум сдаваться не хотел,
жить в воске вечность захотел.
Он лишь ехидно ухмылялся,
совсем не чувствуя опасность.

Воск твердым был, берег меня,
от жизни бурной, от тебя.
В сей скорлупе дивился я,
людским страстям и наважденьям,
смеялся с них порою без зазрения,
и даже подвергая оскорблениям.

Но ты не слушала его,
дарила мне свое тепло,
В руки твоей прикосновений,
таилась Сила Изменений.

И как-то я совсем не усмотрел,
когда и как попал к тебе я в плен,
ведь воск – всегда моя броня,
вдруг взял и предал так меня,
под рук твоих тепла не устоял,
и обнаженным пред тобой как есть я стал.

А ты касаться продолжала,
меня как молния пронзала,
Я как ребенок жадно упивался,
твоим касаниям как муке отдавался.

Все тело ныло:
- Я хочу ее, познать, раскрыть ее тепло.
Душа в блаженстве пела:
- Ах как грустно было без нее,
ведь радуга искриться из нее.
А мозг смеялся:
- Дурачье, отстаньте оба от нее,
спокойней нам жилось ведь без нее.


Но ты не видела все эти монологи,
не слышала все ахи-вздохи,
что беззащитным становлюсь не понимала,
о чем то о своем ведь ты мечтала.
Лишь крепче и сильнее обнимала,
так Слабость Силу побеждала.

В музее восковых фигур,
проснулся я, мне было странно,
как долго спал я неустанно.
Здесь на меня глядели непрестанно,
живые и глубокие глаза,
Вселенная меня давно ждала.

Душа глаза ее боготворила,
тело считало просто милой,
а ум, с ума сходил пытаясь,
увидеть в них привычный воска блеск,
с застывшим отпечатком кто в них есть.

- Ты кто такая? Я не понимаю,
скажи прошу и умоляю.
- Все очень просто, - отвечала «Ева»,
- судья твоя я, вот в чем дело,
ты в скорлупе из воска жил,
реальный мир совсем забыл,
его не зная и не понимая,
на просветление в Тибете уповая.
Ты над Любовью насмехался,
ты ею превратно занимался.

В глаза мне прямо посмотри,
ты за руки меня возьми,
теперь еще раз повтори,
что думаешь ты о Любви.

Что мол пустое наважденье,
все это просто заблужденье,
Что вызывает только срам,
в кого там на Небесах,
Ну, говори сейчас в глаза,
Вселенная внимает ведь твоим словам!

Молчишь, и смотришь сквозь меня,
Судью зомбировать нельзя,
не можешь слова выдавить вот тут,
ах так и знала, так и зала… Лжец и Плут!

Процесс начну я беспристрастный,
пусть будет лишь Закон негласный,
И по Закону предо мной,
веди себя как пред Судьей.
Не смей юлить и извиваться,
ты должен в правде признаваться.

Где был ты и бродил все это время,
и почему терпела оскорбленья?
Ведь не было тебя со мной,
когда проснулась я другой,
Когда мужчин я познавала,
им ласку и любовь я отдавала,
лишь о взаимности и честности мечтала,
да, правда еще в том, что в клетке жить я не желала.

Скажи, почему меня ты не искал?
Заботой, нежностью не защищал?
Ответ сама в глазах я прочитала,
под воском безразличным тело стало,
на маски восковые ты смотря,
решил что знаешь все, а зря!
В музее восковых фигур,
учить других ты жизни так любил,
но сам ведь ты совсем не жил.

В застывших масках хорошо ты разбирался,
но разбудить ведь их не догадался.
Иль догадался но не захотел,
что, воск тебе роднее жгучих тел?

Тогда уж это преступленье,
и в наказанье искупленье,
тебе придумала Судья,
решиться так твоя судьба.

Возьму я сон твой и покой,
пусть он побудет здесь со мной,
ты слишком долго их хранил,
и не жалел ни времени, ни сил.

Я Рай тебе мой друг не обещаю,
и в Ад естественно не отправляю,
Что это будет? Смутно представляю,
микс Рая-Ада! Может быть, не знаю.

Одно тебе как бонус обещаю,
что искренней я быть предполагаю.
Я искренне могу любить,
я искренне могу убить.

Заглядывая в девичьи глаза,
ты прочитать не в силах кто же я.
Да, понимаю, Ума Гений,
мне роль придумает мгновенно,
но суть ему не раскусить,
и с этой мыслью уж придется жить.
Без воска жить, как без брони,
жить понимая, что завтра стать могу другая.

Мой ум пытался что-то возразить,
тандему души-тела воздух перекрыть,
душа ж его как малое дитя,
к груди прижала, на руки взяла,
И песню колыбельную пропела о том,
что в этот миг живет лишь тело,
что мигом надо дорожить,
и всей душой его прожить,
на завтра же все будет хорошо,
если он будет слушаться ее.
Ум верил ей, любил ее тепло,
спокойно стало и ему возле нее.

В музее восковых фигур,
лишь рук теплом творим добро …

Меж тем Всевышний в Небесах,
Считал лишь то, а сколько ж раз,
Мы к воску прикасались, не боялись,
И глупых масок не гнушались,
Лишь откровенно и тепло мы улыбались,
Вдыхая жизнь в сознание Его,
Воск превращая в плоть и кровь Его.

Вот так мой Друг Алхимиком ты стала,
хоть о другом всегда мечтала,
и лишь за это волшебство,
страдало женское родство.
За теплых рук прикосновенья,
тащили на костер без сожаленья.

Ведь не были готовы мы принять,
ваш светлый дар и эту благодать.
И лишь когда почти не потеряли,
пред вами на колени снова стали.

Топите воск,
Бросайте маски,
И прекращайте ума сказки.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2014-03-20 14:46:15
Переглядів сторінки твору 867
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.548 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.548 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.724
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.05.05 10:37
Автор у цю хвилину відсутній