ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарєв
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс. Спостерігається поле образів, в якому сакральне, космічне й наукове не стільки з’єднані логічно, як взаємно розчиняються. "Миро" як ритуальна субстанція

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Огляди конкурсів):

Руслана Василькевич
2009.05.31

Редакція Майстерень
2006.12.10

Майстерень Адміністрація
2006.07.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майстерень Адміністрація / Огляди конкурсів

 Поезія образу - ЧОВНИК
Світ - ось він. Світлина одного з наших авторів.
Здійснюємо поетичне розширення образу через коментарі. Якщо вже вірш дуже гарний, то і на своїй сторіночці опублікувати його паралельно можна. Із вказуванням даного Url контексту.

Інші образи: 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 ...
Ех!

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-02-22 12:30:05
Переглядів сторінки твору 8260
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (0.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.737
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Образу. Огляди
Автор востаннє на сайті 2017.03.02 00:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-03-02 20:31:03 ]
Народ, дивіться який смуток, яка печаль! :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-03-02 20:37:10 ]
Отож! А мене звинувачували, що вірш сумний...

ЧОВЕН
монолог поета.

Самотність – нагорода і спокута,
я здавна призвичаєний до неї.
Я в річці літ лишив свою лілею,
я – човен, що до берега прикутий
і сповнений водою на три чверті.
Гойдаю мрії та на сонці грію
свої борти іржаві та подерті.
Щовечір захід сонця пломеніє
в моїй воді, задумливо-глибокій,
хмарини плинуть, вітер гне осоки,
міліє річка – човен не міліє.
Приходить ніч, згасає сонця сонях,
темнішає вода в чарівнім блюдці...

До ранку у моїх цупких долонях,
зірки тріпочуть, плещуться, сміються.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-02 20:46:14 ]
Шановні! А в чому власне смуток і печаль????? Вибачте, не бачу. Вода в човні - вище "ватерлінії", значить корпус цілий (припустимо це розталий сніг). Вичерпати воду - справа декількох хвилин, пофарбувати човен - справа декількох годин, + час на висихання. Відкидаємо (розбиваємо) ланцюг або замок. Зіштовхуємо на воду. Весла в руки, і - повний вперед!!!! Наше життя - в наших руках...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-03-02 21:07:24 ]
О! Гарний, креативний погляд! Тоді потрібно до назви додати "Чи може поплинемо?"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-02 21:11:18 ]
Пливти! :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Лавренчук (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-02 21:42:38 ]
Подібний човен прикований на озері Нечімлому, сумна картинка човен, ще сумніша - озеро (колись таке чудове)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-02 21:42:47 ]
А я маю теж подібного човника фотку - він правда зі Сумщини...
Майстерні, а що більше 3х фоток на вміщається, бо десь пропала одна моя, яку Ви виставили...
А я би на3вав: "Чекання..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-03-03 19:51:14 ]
А мій човен — із річки «Сіть», що впадає в Рибінське водосховище. Росія минулого літа...

Серже, здається Ви - логік+сенсорик+екстраверт+раціо, тобто за соціонікою=Штірліц. Ідеальний чоловік... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-03 21:34:24 ]
Невже це все я...!!?? Із всього переліченного мені трохи знайоме лише слово "Штірліц" (здається, це товариш Мюллера)... Декілька хвилин - сміюсь, не можу зупинитись. Дякую, Ларисо, давно так не тішився :)))))))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-03-04 12:41:07 ]
Юрію, трохи пізніше виставимо другу Вашу фотку, просто всі три були майже однакові, - хочемо її трохи вглиб віддвинути.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Лавренчук (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-08 21:11:09 ]
Сю зиму цілу мавка не спала,
Бо плакала стиха, чомусь, у вербі,
Зимі зіпсувала усе покривало, -
«Нечімле, Нечімле…», - шептала в журбі,
І навіть дуб, величний, дужий,
Гілля в молитві простяг до Бога,
Приходили люди, веселі й байдужі,
І приїздИли (бо є вже дорога)…
А озеро? Озеро… ні, не дрімає,
Безсиле просто воно і старе.
Туристи знову в Лесинім краї,
Сучасну Килину і вовк не бере.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-06-14 20:50:55 ]
Завечоріло
Потягнулася звинно ріка,
в ній дохлептував погляд проміння,
холодніли обійми в камінні,
лоскотав водорослий рукав.

Під цикадовий стрекіт зірки
де-не-де розсівалися сяйвом.
Кожне слово здавалося зайвим,
кожен дотик - солодко-п`янким.

Ваготіла від старості лодь,
півзанурено сіпалась ланцем.
Комашня у вампірному танці
сутінково плелась. Сам Господь

на заморених вітром гілках
відгойдався в розхристаній волі.
У зарубинах на частоколі
трухнув час. Йшов, неначе монах,

попід плахтою ночі та чар,
у захмарену келію повень.
Він хотів було сісти у човен...
та той човен був повен від хмар.

13 Червня 2007


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-06-17 08:22:07 ]
Чудово, що кожен має свій Човен, і вони такі різні! Треба буде поповнювати цю рубрику, хай сприяє натхненню.