ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Федір Паламар
2026.05.30 00:11
   1. В ім’я вищого Життя, нехай буде прославлене горнє Світло!    Кушта стоїть біля Брами світів та питає світ, говорячи: «Скажи мені, яка земля ушир? Яка відстань від землі до небесної тверді? Звідки прийшов Адам? Звідки прийшла Хавва , жона його? Зв

М Менянин
2026.05.29 23:28
Твоє ім’я наречене,
Тобі подвір’я клечане**,
В цей час дав Бог для Тебе сан,
Ти перший з нас – над нами стань!

* Шлока () — це головний аналог двовірша в санскриті
** Напередодні Трійці (Зеленої неділі), у суботу, що називалася клечаною, хату, подв

Ірина Вовк
2026.05.29 18:54
ІІ. НІЧНИЙ ДІАЛОГ У САДУ Травнева ніч опустилася на Київ, густа й тепла, напоєна ароматами рясного весняного цвіту. Пахло молодим листом, розімлілою від денного сонця землею та солодким, п’янким бузком. Світло місяця сріблило високі дахи княжого терем

Юрко Бужанин
2026.05.29 17:48
Сліпуче сяйво й тінь жадана,
І не від світу цього Ти.
Ти, – як сполучна ланка, дана –
До Неба людству дорости.

Довершеність – Твоє наймення,
Призначена Ти стати – Всім.
Тебе втрачати – щемка темінь.

Юрій Лазірко
2026.05.29 16:51
вутлому до війни
спокою серце сниться
б'єш по рядку
дзвенить
слово з чорнил
і криці

ділена на пайки

Борис Костиря
2026.05.29 11:45
Я кричу відчайдушно до світу:
"Люди, люди, почуйте мене!"
Світ, що створений із малахіту,
Упаде в небуття кам'яне.
Не дістанеш від неба привіту,
Тільки град упаде в каберне.

Ти кричиш відчайдушно, безмовно

Світлана Пирогова
2026.05.29 11:41
То тиха, то хвилююча безмежжям
Мелодія морська під сонячним прицілом.
І чайки ніби крилами мережать...
Пливуть у небі хмарок яснії вітрила...

Душа хвилюється, мов свіжість моря.
Новий чийсь серф вже набирає драйву швидкість.
У захваті від вільного

Вячеслав Руденко
2026.05.29 11:26
…чим скарб ховати до засік
з непересічними дарами
вже краще бігати дворами
в ранковий час під телевік,

за мить до видимого «хай»,
коли закоханість вразлива
у стрекотіння полохливих

Віктор Кучерук
2026.05.29 06:25
Дощик рясно кропить
Навесні грядки, -
Мокнуть стебла кропу
Й буряків листки.
Всюдисущі краплі
Втратили число, -
Вся земля набрякла
І блищить, як скло.

хома дідим
2026.05.29 06:25
адже травень наймагічніша пора року · вона каже пішли в парк полупаємо на людей · ще ми винаймаємо хату в старому районі на одному з верхніх поверхів а вікна як раз у бік парку й на ближньому обрії чортове колесо на неботлі · при вхідній брамі парковій ст

Володимир Бойко
2026.05.29 00:24
Не кричи ура, поки з бункера не виліз. Є чимало людей злопам'ятних, та не чути щось про добропам'ятних. У бункері путіну добре, та в землі було б краще. Погано, коли мізки запливають жиром, але значно гірше, коли мізки запливають ненавистю.

Ірина Вовк
2026.05.28 23:42
І. ВЕСНА У ГАРДАРИЦІ Коли на подвір’я великого князя вперше ступив цей чужинець, Київ потопав у білому цвіті садів. Юний норвезький принц Гаральд, який щойно втік від смерті та поразки на батьківщині, мав у кишенях лише вітер, а в руках

Юхим Семеняко
2026.05.28 22:31
Не смішно

Сумує земля за колгоспами,
Читацька громада – за чтивом.
Болюче, з жалями незносними
Сумує земля за колгоспами.

Величчям і справами хосними

Євген Федчук
2026.05.28 17:32
Як цар отой дурнуватий, що Грозним прозвали,
Убив сина, то ще двоє йому спадкували.
Пришелепкуватий Федір правив після нього,
А Дмитра, на оту пору ще зовсім малого,
Вбили в Угличі. Тож Федір, коли став вмирати,
То нікому було владу свою передати.
«

Володимир Ляшкевич
2026.05.28 16:30
Ти говориш: тепер інше місто поглине твій розпач,
і що вулиці інші дарують впокій-забуття,
тільки місто твоє прийде слідом туди за тобою,
і квартали ті самі зустрінуть твою сивину.
То невже всі утечі даремні, а прагнення хибні,
бо вагомі лише особист

С М
2026.05.28 16:25
Інтро *

(Сем Катлер):

“Здається, все, як треба . . . Чи ви готові? . . . Вибачте затримку. . .
“Усі готові до наступного виступу? . . . Чи готовий ти, Нью-Йорку?
Найбільша група, що грає в Нью-Йорку за останні роки . . .
“Вони провідали Західне у
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Огляди конкурсів):

Руслана Василькевич
2009.05.31

Редакція Майстерень
2006.12.10

Майстерень Адміністрація
2006.07.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майстерень Адміністрація / Огляди конкурсів

 Поезія образу - ЧОВНИК
Світ - ось він. Світлина одного з наших авторів.
Здійснюємо поетичне розширення образу через коментарі. Якщо вже вірш дуже гарний, то і на своїй сторіночці опублікувати його паралельно можна. Із вказуванням даного Url контексту.

Інші образи: 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 ...
Ех!

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-02-22 12:30:05
Переглядів сторінки твору 8549
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (0.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.737
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Образу. Огляди
Автор востаннє на сайті 2017.03.02 00:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-03-02 20:31:03 ]
Народ, дивіться який смуток, яка печаль! :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-03-02 20:37:10 ]
Отож! А мене звинувачували, що вірш сумний...

ЧОВЕН
монолог поета.

Самотність – нагорода і спокута,
я здавна призвичаєний до неї.
Я в річці літ лишив свою лілею,
я – човен, що до берега прикутий
і сповнений водою на три чверті.
Гойдаю мрії та на сонці грію
свої борти іржаві та подерті.
Щовечір захід сонця пломеніє
в моїй воді, задумливо-глибокій,
хмарини плинуть, вітер гне осоки,
міліє річка – човен не міліє.
Приходить ніч, згасає сонця сонях,
темнішає вода в чарівнім блюдці...

До ранку у моїх цупких долонях,
зірки тріпочуть, плещуться, сміються.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-02 20:46:14 ]
Шановні! А в чому власне смуток і печаль????? Вибачте, не бачу. Вода в човні - вище "ватерлінії", значить корпус цілий (припустимо це розталий сніг). Вичерпати воду - справа декількох хвилин, пофарбувати човен - справа декількох годин, + час на висихання. Відкидаємо (розбиваємо) ланцюг або замок. Зіштовхуємо на воду. Весла в руки, і - повний вперед!!!! Наше життя - в наших руках...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-03-02 21:07:24 ]
О! Гарний, креативний погляд! Тоді потрібно до назви додати "Чи може поплинемо?"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-02 21:11:18 ]
Пливти! :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Лавренчук (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-02 21:42:38 ]
Подібний човен прикований на озері Нечімлому, сумна картинка човен, ще сумніша - озеро (колись таке чудове)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-02 21:42:47 ]
А я маю теж подібного човника фотку - він правда зі Сумщини...
Майстерні, а що більше 3х фоток на вміщається, бо десь пропала одна моя, яку Ви виставили...
А я би на3вав: "Чекання..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-03-03 19:51:14 ]
А мій човен — із річки «Сіть», що впадає в Рибінське водосховище. Росія минулого літа...

Серже, здається Ви - логік+сенсорик+екстраверт+раціо, тобто за соціонікою=Штірліц. Ідеальний чоловік... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-03 21:34:24 ]
Невже це все я...!!?? Із всього переліченного мені трохи знайоме лише слово "Штірліц" (здається, це товариш Мюллера)... Декілька хвилин - сміюсь, не можу зупинитись. Дякую, Ларисо, давно так не тішився :)))))))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-03-04 12:41:07 ]
Юрію, трохи пізніше виставимо другу Вашу фотку, просто всі три були майже однакові, - хочемо її трохи вглиб віддвинути.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Лавренчук (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-08 21:11:09 ]
Сю зиму цілу мавка не спала,
Бо плакала стиха, чомусь, у вербі,
Зимі зіпсувала усе покривало, -
«Нечімле, Нечімле…», - шептала в журбі,
І навіть дуб, величний, дужий,
Гілля в молитві простяг до Бога,
Приходили люди, веселі й байдужі,
І приїздИли (бо є вже дорога)…
А озеро? Озеро… ні, не дрімає,
Безсиле просто воно і старе.
Туристи знову в Лесинім краї,
Сучасну Килину і вовк не бере.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-06-14 20:50:55 ]
Завечоріло
Потягнулася звинно ріка,
в ній дохлептував погляд проміння,
холодніли обійми в камінні,
лоскотав водорослий рукав.

Під цикадовий стрекіт зірки
де-не-де розсівалися сяйвом.
Кожне слово здавалося зайвим,
кожен дотик - солодко-п`янким.

Ваготіла від старості лодь,
півзанурено сіпалась ланцем.
Комашня у вампірному танці
сутінково плелась. Сам Господь

на заморених вітром гілках
відгойдався в розхристаній волі.
У зарубинах на частоколі
трухнув час. Йшов, неначе монах,

попід плахтою ночі та чар,
у захмарену келію повень.
Він хотів було сісти у човен...
та той човен був повен від хмар.

13 Червня 2007


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-06-17 08:22:07 ]
Чудово, що кожен має свій Човен, і вони такі різні! Треба буде поповнювати цю рубрику, хай сприяє натхненню.