Нині існує безліч мистецьких і поетичних, зокрема, угрупувань.Не буду перераховувати їхні назви і членів, а зупинюся на одному, до котрого волею долі і Оксани Яблонської маю відношення.

«Севама» — яблуко – в буквальному перекладі.
Оксана Яблонська на фестивалі «Рутенія» пояснювала: «…з яблука почалося кохання і людство, яблуком завершаться війни. Вірю в це!
І так круто, що єднаються креативні і творчі люди, здатні втілювати свої мрії.»

Київське, а, по суті, всеукраїнське об`єднання.

Бо членство в ньому не вимагає проживання у Києві. Воно вимагає одного – достойного поетичного рівня, а ще бажання не тільки публікуватися в інтернет-виданні «Севама», а й приїздити на зустрічі, котрі проводяться раз на місяць. Тоді, коли це вдається. У іншому випадку – зустрічі на сайті «Севама»

Травнева зустріч співпала з щорічним фестивалем. Енергія творчих жінок – завідувачки Музею Павла Тичини Тетяни Сосновської, дитячої поетки Larysa Nitsoy та керівника «Севами» Оксани Яблонської – реалізувалася у спільному проекті на День Музею - «Поетичному Фестивалі на Терещенківській 5», де був і наш невеличкий миколаївськй десант.

Ми звикли до музейної тиші, а настав , дякуючи таким ентузіастам, час спілкування, життя, — об`єднання сучасної поезії з аурою великого майстра — може, тому поети не втомлювалися слухати одне одного, очі світилися,а йшли тільки ті, хто мусили…


І це так,бо добре відомий любителям поезії Валентин Лученко зазначив на сторінці Тичинівської спільноти в ФБ : «..приємне враження від рівня авторів, які в основному представляли літературне об’єднання «Севама», лідер якого Оксана Яблонська. Гарний рівень декламації власних творів, які продемонстрували більшість авторів. А ще сподобалося, що і автори-декламатори і слухачі демонстрували парадоксальну увагу до читців. Хто знає, як проводяться поетичні фестивалі, той зауважує, що автори рідко слухають один одного. Тут все було навпаки»

Остання, перед осінньою перервою, зустріч відбулася 25 травня у приміщенні Спілки письменників України на Банковій, 2.

Змінилося місце, та не змінилася атмосфера. Тут панувало поетичне слово, вміле декламування і увага.
Тема була сформульована грою слів «Море-а_море». Адже море таке ж многолике, як життя, а кохання буває таким же грізним, як наша дійсність.

Валентина Заха-Бура не тільки пише вірші про любов і море, а ще і має збірку віршів «Я то море». А Oksamytka Blazhevska читає вірші, зіткані з любові, гумору і несподіванок — так вважає Оксана Яблонська.
Верлібри Валентина Лученка викликають оплески, а поезії Юрія Рудницького про любов заворожують слухача-поета…

Aнна Орел продемонструвала книгу «Кобзарі Майдану», де зібрані фото і поезії часів Революції Гідності. Поки що ця книга існує в єдиному примірнику, та ми надіємося на продовження накладу.



Оксана Яблонська

Ромашки

Бігла додому. Шарілась щаслива.

Знову калюжі. І гримала злива.

В ніжні ромашки ховала обличчя.

В серці так важко. Та сльози не личать.

Все притискала до серця букетик,

Мовчки питалася: “Де ти, мій..? Де ти?”

Мокра сукенка прилипла до тіла,

Жінка додому з роботи “летіла”.

Пусткою дім зустрічав непривітно,

Ніжні ромашки в оселі заквітли.

“Любить? Не любить?”, – не звикла питати.

Муж добровольцем пішов у солдати,

Дощ обіймає його у окопі.

Служба Вкраїні й далекій Європі,

Вже научився міняти набої,

Влучно стріляти: один в полі – воїн,

І у листах написати пів-слова:

“Вірю – чекаєш. Люблю. Будь здорова”,

А, коли в серці самотньо і важко, -

То передати дружині ромашки…

21-22 червня 2014 року

http://gazzete.mk.ua/archives/3727.html