ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.16
22:36
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
2025.10.16
20:33
Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
2025.10.16
20:04
Які лиш не проживали з тих часів далеких
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
2025.10.16
16:30
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
2025.10.16
10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
2025.10.16
10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
2025.10.16
06:41
Чому вслухаюся уважно
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
2025.10.15
23:15
Не знають що творять потвори,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
2025.10.15
22:39
Почесний директор прийшов
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
2025.10.15
21:57
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
2025.10.15
15:10
висить ябко, висить -
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
2025.10.15
14:44
Вона пройшла через паркан
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
2025.10.15
12:16
Поки що не жовтий.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
2025.10.14
22:07
Мертва сторінка
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
2025.10.14
21:34
В час ранковий зникли зорі
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
2025.10.14
20:47
«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Мандри в космосі 59.1. Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму”
Мандри в космосі 59.1. Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму”
Про сіре та відносність як перехід від “Абсурдології” до
“Критики чистого розуму”…
…якось допізна читав Кантову “Критику…” та… “критикував” самого Іммануїла…
Вночі, десь так під ранок, не то причулося, не то приснилося: пташка б’ється у вікно… А зранку й справді якийсь горобчик наполегливо, кумедно позираючи на мене, настійливо пробував залетіти в кімнату крізь скло…
Але!.. Як цей горобчик подібний на Канта - перше, що прийшло мені, теж мабуть уже горобчикові, в голову… чи то на Чапліна? Який із себе Чаплін, знає чи не кожний, але звідки мені в ту мить було знати, який з себе Кант? Трансцендентний метафізик!
Знай…
… птаха б’ється у вікно… назовні
хоче,
міркуючи, що скло вікна умовне,
знай - крилами тріпоче…
І що умовні стіни,
і що вони, знай, сірі тіні,
наче,
повні примар, знай, не лихої ночі,
а те вікно, чітко-помітне,
десь аж… над ранком,
немов німе кіно про світле,
де Чарлі вічний
кумедно, знай, собі дрібоче тихо…
з поважним Кантом...
папір минувши, плівку… іронію, пихУ…
знай, чимчикуючи в омлайн
та крізь вікно і скло у мої сни…
Знай - світлими бувають тіні,
лиш сірої стіни,
і що не тіні вже вони.
15.08.2014
Думав так: поєднати абсурдологію та метафізику було б не складно, і… що, зрештою, абсурдологічне поєднати можна з будь-яким поняттям, бо всі поняття у світі, як розумні так і дурні, рівноправні є (як логічні механізми в загальному просторі людської свідомості). Але тут мені здалося, що я уже розпочав поєднувати, хоча ще рано це робити, - насправді ж їх треба роз’єднати (спробувати)… та хоч би щось “синтезувати” (Кант), сприйміть не за іронію, бо це і є іронія, цим перейматиметься далі, мені так здається, Іммануїл... А от якщо йому вдасться цього не зробити (розділити абсурдне-сіре та синтезувати чисте апріорне) в моїй свідомості, тоді… сприймайте уже за щиру, чистої води іронію… але наперед знаю, зрештою, все зійде до апріорності-первинності одного, найхимернішого - поняття Бог!
худ. Я. Саландяк, композиція на тему… (фотошоп)
"Мандри в космосі 59.2. Вступ. І. Стосовно різниці… Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Канто"
• Перейти на сторінку •
"З Тетяни Мілєвської - “Ну, что, игрок” - непереклад"
“Критики чистого розуму”…
…якось допізна читав Кантову “Критику…” та… “критикував” самого Іммануїла…
Вночі, десь так під ранок, не то причулося, не то приснилося: пташка б’ється у вікно… А зранку й справді якийсь горобчик наполегливо, кумедно позираючи на мене, настійливо пробував залетіти в кімнату крізь скло…
Але!.. Як цей горобчик подібний на Канта - перше, що прийшло мені, теж мабуть уже горобчикові, в голову… чи то на Чапліна? Який із себе Чаплін, знає чи не кожний, але звідки мені в ту мить було знати, який з себе Кант? Трансцендентний метафізик!
Знай…
… птаха б’ється у вікно… назовні
хоче,
міркуючи, що скло вікна умовне,
знай - крилами тріпоче…
І що умовні стіни,
і що вони, знай, сірі тіні,
наче,
повні примар, знай, не лихої ночі,
а те вікно, чітко-помітне,
десь аж… над ранком,
немов німе кіно про світле,
де Чарлі вічний
кумедно, знай, собі дрібоче тихо…
з поважним Кантом...
папір минувши, плівку… іронію, пихУ…
знай, чимчикуючи в омлайн
та крізь вікно і скло у мої сни…
Знай - світлими бувають тіні,
лиш сірої стіни,
і що не тіні вже вони.
15.08.2014
Думав так: поєднати абсурдологію та метафізику було б не складно, і… що, зрештою, абсурдологічне поєднати можна з будь-яким поняттям, бо всі поняття у світі, як розумні так і дурні, рівноправні є (як логічні механізми в загальному просторі людської свідомості). Але тут мені здалося, що я уже розпочав поєднувати, хоча ще рано це робити, - насправді ж їх треба роз’єднати (спробувати)… та хоч би щось “синтезувати” (Кант), сприйміть не за іронію, бо це і є іронія, цим перейматиметься далі, мені так здається, Іммануїл... А от якщо йому вдасться цього не зробити (розділити абсурдне-сіре та синтезувати чисте апріорне) в моїй свідомості, тоді… сприймайте уже за щиру, чистої води іронію… але наперед знаю, зрештою, все зійде до апріорності-первинності одного, найхимернішого - поняття Бог!
худ. Я. Саландяк, композиція на тему… (фотошоп)
"Мандри в космосі 59.2. Вступ. І. Стосовно різниці… Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Канто"
• Перейти на сторінку •
"З Тетяни Мілєвської - “Ну, что, игрок” - непереклад"
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2774 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2774 seconds