Душа моя любить гастролі
і кличе у мандри мене
розвіятись вітром у полі,
погладити небо ясне.

Побавитись зайчиком сонця
на плесі води у ріці
і з денця річного віконця
почухати хвиль баранці.

Душа моя любить стрибати
на бронзових яках в снігу,
а потім у хмарах зіткати
веселки строкату дугу.

У хвилі китайської брами
гойдати папірусний пліт,
оленем, запряженим в сани,
гайнути із тундри в зеніт.

З полярної ночі – у тропік,
у синю ясну далину,
податися аж світ-за-очі
і не прокидатись зі сну.

Душа моя хоче у мандри,
у Шамбалу горніх пустель
під шепіт нірвани і мантри
гойдати морський корабель.

У білих вітрилах купатись,
узяти «казацкій» бліндаж,
з полону у танку піднятись
по Банковій на абордаж.

А поки таке не збулося,
летіти під гострим кутом
чесати Алісі волосся
по черзі з «чеширським» котом.

Душа моя мріє зустрітись
з героями всіх казкарів,
і сяйвом полярним укритись,
щоб спальний ковпак не горів,
               скоритись ідеї високій,
розсипатись у закрома...
               Душа моя вірить у спокій,
               якого у серці нема.

                              2013