Перед тим, як дійти до тих чи тих суто енергетичних параметрів, хочеться нагадати про найважливіше - про те, що поезія, як і інші явища, на шляху осягання і передачі життя "як воно є", це, все ж таки, значно більше, аніж листок паперу з надрукованими літерами чи навіть книжка. Це і ми самі. "Ми" і в тому явищі, котре має назву "Поезія". Це, схоже, і наша особиста статика й динаміка, й те, що ми закладаємо, записуємо про себе як у власну "соту", так і у вищі прошарки загальної свідомості Всесвіту, як наш внутрішній образ в часи нашого ж бо життя-перебування тут.
Саме в цьому сенсі, нмсд, і "рукописи не горять". Але сенси, таки, і значно глибші.
Отже йдеться не лише про рівні емоцій і відчуттів узагалі, але, можливо, й про наші дійсні рівні, які ми засвідчуємо перед Всесвітом, про наш масштаб, про нинішнє, і навіть - наше майбутнє.
Суто "інструментально", начебто, ясно, що "поетично" потрібно гармонійно поєднувати різні, доречні творчим завданням, частоти в нашому "поетичному" ж мисленні, аби це все було і красиво, і правдиво, і життєздатно. Тож на "технічному" рівні це, ймовірно, торкатиметься чіткого усвідомлення автором і читачем тих чи тих залежностей, тих чи тих взаємозв'язків між реальністю і образом, переданим у слові автором, зрештою, і сприйнятим не лише читачем, але ще і сприйнятим, і занотованим Всесвітом, в цілому, в тому числі - і енергетично, бо чи існує те, що не має енергетичного виміру?

Поезія ж у наших авторських трудах є, по суті, образотворенням чи, насправді, у більшості випадків, таки образовідтворенням. І точність цього процесу, нмсд, зазвичай все й вирішує. А точність - це і завжди потрапляння в ціль, в нашому випадку, думаю, в образ, але не тільки в образ, ще і в ідею (ідеї) образу, бо образ, кожен, також багаторівневий, і робить його таким саме ідея (ідеї), закладена в нього. І це вже простір, і виміри. І це все далі формує і супроводжує енергія. Чого б щось існувало і втримувало свої контури без власної енергетики?

Чи є докази такого існування, такого непрямого оцінювання за "ідеєю". Максимально близькі до цього бачаться наукові, прикладом, спостереження астрофізиків за світилами, з вивченням складу зірок на відстані, чи використання спектрометрів фізиками у прикладних, суто земних, завданнях розпізнавання матерії за її складовими. Бо ж давно зауважено, що кожен елемент, а звідси, і кожна сполука, мають суто своє випромінення, свою вібрацію, свою сумарну енергію. І в цьому випадку, виміри, приладне "чуття" енергії на відстані вельми близьке, як на мене, з поетичним чуттям, з точним потраплянням в образи - бо, повторюся, будь що, про що ми говоримо, має свою енергію, свою енергетику, яку ми здатні і повинні відчувати.
Думаю, можна однозначно стверджувати те, що саме точність слова, і проявляє його реальний енергетичний зв'язок, а часто і резонансний зв'язок, із реальним ж бо й прообразом (предметом, явищем) у просторі і в часі. Тому можемо говорити й про енергію самого поетичного слова, енергетику рядка, поезії в цілому - через оцю точність потрапляння в параметри реальності, а отже, і в енергетику реальності. І основним фактором, як на мене, цільності поєднання реального образу із словом поетичним (і не тільки поетичним) є фізичне поле ідеї. Ідеї - як спільного підґрунтя, спільної основи образу (реального предмета, явища, тощо) і відповідних поетичних (словесних) означень.

В контексті всього сказаного, думаю, є сенс додати, що багато джерел повідомляють нам і про строгу відповідність ідей вібраціям, частотам, чи це йдеться про звуки, чи про кольори, чи про інші речі, котрі так чи так сповнені ідеями. Але маємо, разом із цим, і строге правило - життя розвивається від нижчого до вищого, в тому числі, від нижчих до вищих частот, до вищої енергії всього і вся живого.
Одним із явних і, між тим, і строго науковим доказом цього правила є, скажімо, ... наше темне, вкрите зорями небо.
Чому воно темне, якщо в небі така кількість зірок, що їхнє сяєво мало би вночі нам створювати новий день?
Та, як виявилося, світло в космосі не гасне, воно просто змінює свою частоту, свій спектр, і так, як наш Всесвіт стрімко зростає, то кванти проміння збільшують свою частоту і енергетику, виходячи в невидимий, горішній діапазон, надфіолетовий спектр.
Якби ж Всесвіт гинув і згортався, то небо стало би в якийсь момент червоним й інфрачервоним, спалюючи все і вся, хоча і промінням, значно нижчої енергетики, аніж в ультрафіолету...

Тож коли ми в мистецькому процесі хочемо досягнути максимальної точності, то маємо технічно навчитися контролювати різні строгі залежності і точні ланцюжки побудов.
Кольори, звуки, будь-які елементи, складаються в полі, в обсязі, в межах творчої ідеї, чи узагальненого замислу, котрий реально вібрує в авторі і, затим, у тексті, і це поле обов'язково має свою, як загальну частоту, так і частоту окремих елементів-складових, і воно формуватиме цілком логічний кінцевий результат, і в строгій залежності від того, наскільки точно ми оперуватимемо в собі чуттям частот.

Сприйняття вібрацій, частот, енергетики слова

Суто фізично, ми здатні усвідомлено сприймати й інші, не лише видимі зором, чи чутні слухом, частоти і вібрації. Це не така вже й таємна практика вищого чуття особи, котра усвідомлено сприймає ці процеси (екстрасенсорні, біоенергетичні, тощо). Тобто, ставить і перед інструментом розуму відповідні завдання увиразнення і використання вищого чуття.
Практично ми знаємо, що всі явища поєднуються Звище "полем ідей", бо закладені Творцем ідеї є спільними - і вони існують, як в нас, особисто, так і за нашими межами, що саме ці ідеї, схоже, і вібрують по-різному, і являють життя у всіх його формах. Тобто, мають, візуалізуючись, чи не візуалізуючись, різну енергетику і енергію.
І, вочевидь, йдеться про керуючі багатьма процесами, так звані "низькі" і "високі" частоти - від "0" до "200", і вище герц. Можливо, ці частоти, як і при радіомодуляції, є керованою зміною амплітуди звичних ел.магнітних коливань, можливо, "вищі" поля мають інший характер - але тілесно, на наших нинішніх рівнях, ми таки всі здатні їх чітко відчувати і розрізняти наявними в нас органами чуття - і первинними, і вищими за ці 5 органів, і зі свого боку орієнтуватися на ці сигнали...

Можливі висновки:

1) Слово, слова мають енергетику. Зазвичай, це енергетика базової, основної (основних) ідеї слова. Ця енергетика може змінюватися в залежності від авторських "трудів" - додаванням "високості" чи "низькості" за нових ідейних (сенсових) відтінків - у залежності від використання слів у тексті.
2) Текст теж має свою загальну енергетику в залежності від використовуваних образотворчих ідей, і, в залежності від доданих автором сенсів, може енергетично збагачуватись чи бідніти - насправді життям...

(Далі буде)

---

Кожна особистість має індивідуальну частоту вібрацій. Яка частота Ваша?

---

Автор: Олег Нікітін

(Перекладено з російської мови )

Кожна людська особистість, будучи сукупністю вібрацій частинок, молекул, клітин, органів, має свою індивідуальну частоту вібрацій. Сукупна частота залежить від багатьох факторів: від стану організму, від якості їжі; шкідливих звичок, дотримання гігієни, зв'язку з навколишньої природи, клімату, пори року; від якості почуттів, чистоти думок ... і інших факторів.

Людська особа зі світлими вібраціями - це та, що знаходиться постійно в стані внутрішньої радості, спокою, умиротворення, любові, тиші всередині себе. Вона відчуває себе комфортно, так як вона знаходиться в гармонії з навколишнім світом і самим собою. У стані такої рівноваги, організм і всі залози внутрішньої секреції працюють злагоджено, а відповідно, і підпорядковані їм органи, тканини і клітини.

Дуже знижують частоту вібрацій негативні почуття: страх, заздрість, гнів, жадібність ... Непорядні вчинки, нездалі думки і почуття забруднюють відповідно тіло, обтяжують їх, і особа починає вібрувати на більш низьких частотах. Не дарма існують вирази: «важка душа», «брудні думки» - це також говорить про низькі вібрації душі й думок.

Доля тих, хто "звучить низько", постійно стикатися в житті з негативними явищами, негативними ситуаціями.
Чим більшою любов'ю наповнена особистість, чим більш вона вільна і радісна, чим здоровіше і її фізичне тіло, тим вище гармонійне сукупне звучання її вібрацій. Сукупність усіх цих вібрацій і визначає наше внутрішнє звучання.

Стан радості і щастя настає при широкому розкритті духовних якостей. У таких і хороше здоров'я, і прекрасні стосунки з людьми, необхідне матеріальне забезпечення, розкриваються творчі здібності. Цей стан поширюється і на найближче оточення, родичів, друзів освітлюючи їхнє життя, а також, можливо, і впливаючи на весь Світ.

Перебуваючи в такому стані, людина формує свою долю, гармонійно взаємодіючи зі світом і Усесвітом. Живе і насолоджується життям! Та може вирішувати і більш високі завдання. Це - людина Творець. У міру підвищення частоти вібрацій, людина проявляється все більш вільною, з'являються таланти, нерозкриті раніше здібності, поліпшується самопочуття, здоров'я і стає все вищим потенціал.

За результатами тестів, на даний час, найнижчі вібрації виявилися присутні в діапазоні:
вище 0 і до 2,7 герц;
А, взагалі, йдеться про такий їхній спектр

1. нижчі - понад 2,7 і до 9,7 герц;
2. низькі - понад 9,7 і до 26 герц;
3. високі - понад 26 і до 56 герц;
4. вищі - понад 56 і до 115 герц;
5. найвищі - понад 115 і до 205 герц;
6. (понад 205 герц - кристальні вібрації або вібрації нової, 6 раси на планеті Земля).

Коли ж виникають руйнівні вібрації?

Виявляється, вони з'являються в особи в результаті проявів її негативних особистісних якостей або емоцій.

* Горе дає вібрації - від 0,1 до 2 герц;
* Страх від 0,2 до 2,2 герц;
* Образа - від 0,6 до 3,3 герц;
* Роздратування - від 0,9 до 3,8 герц; ;
* Обурення - від 0,6 до 1,9 герц;
* Самотність - дає вібрації максимально 2,8 герц;
* Запальність (гнівливість) - 0,9 герц;
* Спалах люті - 0,5 герц; гнів - 1,4 герц;
* Гординя - 0,8 герц; гордість - 3,1 герц;
* Зневага - 1,5 герц;
* Зверхність - 1,9герц,
* Жалість - 3 герц.

Якщо особистість живе з більш теплими відчуттями-почуттями, то має і зовсім інші вібрації:

* Відповідність - від 38 герц і вище.
* Прийняття Світу таким, яким він є, без обурення та інших негативних емоцій - 46 герц;
* Великодушність - 95 герц;
* Вібрації подяки (вдячність) - 45 герц;
* Сердечної вдячності (при відкритому серці - оптимально діючій чакрі) - від 140 герц і вище;
* Єдність з іншими людьми - 144 герц і вище;
* Співчуття - від 150 герц і вище, (а жалість тільки 3 герца);
* Любов, що називається головою тобто, коли людина розуміє, що любов це хороше, світле почуття і велика сила, але серцем любити ще не вдається (закрита чакра) - 50 герц;
* Любов, яку людина генерує своїм серцем (відкрита чакра) до всіх без винятку і всього живого - від 150 герц і вище;
* Любов безумовна, жертовна, прийнятна у всесвіті, - від 205 герц і вище.

Так людська особистість досягає успіху в житті, коли середні вібрації у ній стійко зберігаються від 70 герц і вище. На жаль, поки, за винятком рідкісних одиниць, основна маса людства містить у своїх тонких тілах весь спектр руйнівних вібрацій і далеку від норми, невелику кількість творчих вібрації.

З наведеного вище матеріалу можна зробити нескладний висновок: приймати Світ таким, яким він є (прекрасне творіння Творця), жити з любов'ю до людей, природи, рідної планети, направляючи свою діяльність і думки на творення (так, як думкою людина здатна творити) - ось ключ до здоров'я і успіху.
опубліковано econet.ru

Автор: Олег Нікітін

а також,

---

ДЕЯКІ СИМПТОМИ ( істинного зростання сутності?)

---

(З нету взято редакцією ПМ)

Ознаки підвищення частоти енергетичних вібрацій

· Скорочується кількість необхідної їжі. Почуття голоду при цьому не виникає.
· Зменшується час, необхідний на сон.
· Сновидіння стають усвідомленими, живими і яскравими, потім зникають зовсім. Їх змінює переживання світла уві сні. (?)
· Тіло стає легким, в ньому відчувається летюча енергія.
· Ми починаємо гостро відчувати людей. Одного погляду на людину або навіть фотографії достатньо, щоб відчути його суть.
· Слабшає або повністю зникає необхідність у спілкуванні, самотність стає приємною.
· Приходить відчуття повноти і самодостатності.
· Повністю йдуть страх і невпевненість у собі.
· Сенс колись прочитаних духовних книг стає ясним і зрозумілим сам по собі.
· З'являється відчуття абсолютної впевненості у правильності мети. Не залишається ніяких сумнівів, куди йдемо і навіщо.
· Посилюється наш вплив на середовище. Те, що ми говоримо або думаємо, починає збуватися.
· Приходить переживання безпричинної радості від того, що відбувається.
· Прокидається щире співчуття, бажання допомогти іншим і з'являються можливості для цього.
· Виникають проблиски істинного буття. Приходить бажання рухатися без зупинки і дійти до кінця.