итребеньки=витребеньки
що не це не випадковість=що це не випадковість

Апелюю до автора публікації.
Не дуже віриться, що енергетика поезії, а тим більше душі може бути пропорціональною герцам. Де починаються тонкі матерії, там кінчаються закони фізики трьохвимірного простору і під вібраціями енергії напевне потрібно розуміти інші, скоріше всього незбагненні її прояви. Якщо й існує якась шкала відповідності, то скоріше у спектрі світла, а не інфразвуку. Крім того автор матеріалу, на який Ви посилаєтесь, обмежився кількома елементарними проявами почуттів типу: чорне-біле. А куди віднести, наприклад, справедливість, совість, праведний гнів, світлу печаль і безліч інших емоцій, без яких ні поезії, ні її аватарів не буває. Важко уявити, що коли душа кипить від злості, а автор заставляє себе переключитись на угодні небу вібрації радості, то якраз вони зафіксуються у “вищих прошарках загальної свідомості Всесвіту”. Напевне більш резонно було б говорити про ті спектри і амплітуди енергетики космосу, які у певних шарах багатовимірного всесвіту резонують зі станом душі, а не з поетичною думкою, яка може і ослабити, і підсилити цю енергетику або взагалі бути інертною, а звідси напевно і появляються талановиті і безталанні речі, незалежно від суб’єктивної критики.

В продовження нашого такого живого обговорення додаю невеликий витяг із книжки Девіда Айка - Нескінченна любов - єдина істина, все інше - ілюзія
http://krizis.co.ua/assets/books/Ayk_Devid_Beskonechnaya_lyubov_edinstvennaya_istina.zip

"...Все те, що ми називаємо Сущим, є енергією, яка вібрує на різних частотах. Чим повільніше вона вібрує, тим щільнішою вона стає (як стіна); із зростанням частоти вібрацій щільність і «відчутність» енергії поступово зменшуються і в певний момент вона залишає діапазон частот, доступних для сприйняття людини. Те, що ми називаємо речовиною - це енергія, вібрує на знижених частотах. Знамените рівняння Альберта Ейнштейна, отримане ним у 1905 році, E = mc2, показує, що маса / речовина - це дуже концентрована форма енергії, і слово «концентрована» якнайкраще описує такий стан. Якби нам вдалося витягти всю енергію, що міститься в кілограмі цукру або води, то її вистачило б на підтримання руху автомобіля протягом 100000 років. Інші виміри реальності, які часто називають «світом духів» - це просто області, які вібрують на занадто високих для нашого сприйняття частотах.
Зараз стало простіше говорити про множинні реальності, тому що вчені, нарешті, почали прислухатися до містиків, медіумів і всіх тих, хто довгий час стверджував, що наш «фізичний» світ - тільки одна з численних реальностей Безконечного Свідомості. Ці вчені розглядають інші реальності як паралельні всесвіти, що є частиною одного об'єднаного енергетичного поля. Квантова фізика, наука про реальність за рамками «фізичного» світу атома, каже, в принципі, про те ж саме, що і містики і люди на зразок мене, які розповідають про різні виміри і частоти сущого, що перетинаються з нашими. Духовність і справжня наука - у своєму незашореному і неупередженому варіанті - подібні за своєю суттю. Саме офіційна наука і офіційна релігія викликали ці очевидні розлади, тому що вони стали рабами зверхності, невігластва і догми. Перша ненаучна, а друга - не духовна. Це дві сторони однієї і тієї ж брехні. Неупереджений вчений, що займається квантовою фізикою, без проблем прийме велику частину інформації, яку я збираюся викласти далі. Але обмежений офіційний «вчений» з філософією «тільки не прибирайте моє фінансування», закотить очі сумні. Така прірва між точками зору в так званому науковому співтоваристві. Але саме офіційна «безпечна» версія, заснована на науковому «факті», домінує в підручниках і на університетських лекціях, бо не суперечить планам щодо встановлення контролю над нами.
Влада хоче, щоб ми вважали себе всього лише тілами, які хтось перекладає з колиски в могилу, і асоціювали себе з тим, що відбувається в проміжку між цими подіями на конвеєрі під назвою «життя». У масовому суспільстві нам пропонують вірити в те, що після цього життя ми або зникаємо, або переходимо під управління Бога-диктатора, який так сильно любить, що готовий послати нас у вогняне пекло, якщо ми не схилимо голову і не станемо на коліна. Ще в дитинстві я відкинув обидва ці варіанти. Вони здавалися мені однаково безглуздими, і тільки після початку своєї усвідомленої подорожі я знайшов ясні відповіді на ці питання. Я усвідомив - або, точніше, згадав - що Суще складається з нескінченного числа частот і вимірювань, які зібрані в одному і тому ж просторі. Вони схожі на радіо- чи телестанції, які передають сигнал в те місце, де ви знаходитесь. Вони існують «навколо» нас і всередині наших тіл, але не взаємодіють ні з ким з нас на свідомому рівні, тому що вони функціонують на інших частотах. Втручання відбувається тільки тоді, коли ці частоти розташовані один з одним поруч на шкалі. Якщо ви налаштовані на «Радіо А», то його ви і будете слухати. Ви не почуєте інші станції тому, що ви не ловите їх частоти, але ці станції все одно продовжать своє існування, і хтось буде слухати їх. Коли ви, покрутивши ручку, перейдете з частот «Радіо А» на хвилі «Радіо Б», ви, звичайно ж, станете слухачем «Радіо Б», а й «Радіо А» не зникне після цього. Воно продовжить трансляцію - існування - просто ви його більше не можете слухати. Ці нескладні правила описують суть існування нашої реальності та інших взаємопов'язаних вимірів. Ці різні «світи» можуть ділити між собою одне і те ж простір тому, що вони вібрують на різних частотах.
Через деякий час після зачаття нашу свідомість входить в «фізичне» тіло, обмежується і налаштовується на цей діапазон частот; тому діти після народження бачать цей «світ», а не якийсь інший. Також цілком можна, налаштувавшись на одну основну реальність, знати і про інші завдяки тому, що ми називаємо шостим почуттям, «духовним» зором, інтуїцією, баченням. Екстрасенси налаштовують свою свідомість на інші частоти і отримують доступ до каналу, по якому передається інформація чи здійснюється комунікація. Іноді ця інформація буває фантастично просунута, іноді - цілковитим безглуздям. Це залежить від комунікатора та рівня «каналу» або медіума. Є безліч історій про немовлят, які ясно бачать те, що іншим недоступно, і про дітей старших, яких відвідують «друзі» - безтілесні істоти. Діти особливо відкриті цьому, тому що вони приходять сюди з усім своїм екстрасенсорним потенціалом, а потім неосвічені батьки, дитячі психологи і система «освіти» пригнічують їх. У подібних обставинах діти швидко дізнаються, що простіше відключити свої багатовимірні здібності, ніж користуватися ними і мати проблеми..."