"Набив би я тобі пику, - замріяно промовив Остап, - але Заратустра не дозволяє."

криголам не плаває в болоті!

ох, нєльогкая ето работа - із балота тянуть бєгємота!)

Оскільки з першого разу не дійшло, повідомляю автора, зареєстрованого під іменем чи псевдонімом "Сергій Гупало" на сайті "Поетичні Майстерні", які саме статті Закону України "Про авторське право та суміжні права" порушені у його публікації "Я не погрожую..." (http://maysterni.com/publication.php?id=109865):

> Стаття 14. Особисті немайнові права автора
>
> 1. Автору належать такі особисті немайнові права:
>
> 2) забороняти під час публічного використання твору
> згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись
> анонімом;
>
> 3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення
> псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його
> примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

і вимагаю автора згаданої публікації припинити порушення законодавства України щодо мене. Окрім того, вважаю інформацію у публікації та коментарі її автора під нею такими, які ображають мою честь та гідність. Не знаю, хто чи що дає йому на це право.

так а порушення ти де знайшов?

А ось тут:
2) забороняти... згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;
і тут:
3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора... під час будь-якого його публічного використання;

ти не правий - твоє право вибрати псевдонім не може заперечити права імярека вказати твоє_імя_на_його_гадку (до речі, Гупало в своїй прекраснодушній наївності навіть не підозрює, що воно може бути наступним псевдом, так само, як і світлина - фейком). Да, до речі - якщо наполягаєш на непорушності псевдоніму - то в тебе нема авторського права, адже воно належить лише авторові, як фізичній особі, а не персонажу

Я якраз і не наполягаю на непорушності псевдоніму, Андрію, я міняю його, коли заманеться. І, звісно, що авторське право належить мені, як фізичній особі. Щодо інших тверджень - треба буде проконсультуватись.

"Я однажды для порядку
Заглянул в его тетрадку -
Просто обалдел!" - співав Володимир Висоцький.
А я ось теж "для порядку" зазирнув на закриту для мене сторінку і побачив, що образи на мою адресу та порушення авторського права зростають просто лавиноподібно.
Колись один високопосадовець нарікав на жахливий правовий нігілізм переважної більшості населення. Гадаю, що ця ситуація служить наглядною ілюстрацією його слів.

Причому порушується авторське право вже не тільки моє.

От як не знаєте, то й не кажіть. І це нікого не повинно цікавити - хто з якої причини.

Псевдоні́м (грец. ψευδής — «помилковий, брехливий, вигаданий» і грец. όνομα — «ім'я») — ім'я, використовуване людиною замість справжнього (даного при народженні, зафіксованого в документах) в тій або іншій публічній діяльності. В західній культурі найчастіше псевдонімами користуються діячі мистецтва. (http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%81%D0%B5%D0%B2%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC)

Ось бачите, Світлано Майє, псевдонім - "ім'я, використовуване людиною замість справжнього (даного при народженні, зафіксованого в документах)". Погодьтесь, дуже дивно виглядає, коли сам носій псевдоніму осуджує інших за те ж саме, стверджуючи, що їх носії є страхополохами та закомплексованими людьми.

Крім псевдонімів як таких існує (головним чином, в літературі і мистецтві) низка суміжних явищ, при розширювальному розумінні також іменованих псевдонімами:

Алонім — ім'я іншої особи, що реально існує чи існувала, використовуване автором замість власного імені при позначенні авторства твору. Алоніми часто використовували автори пізньої античності і Середньовіччя для того, щоб ім'ям більш раннього і авторитетнішого автора додати більше авторитету своєму твору. У Новий час алонімія трапляється достатньо рідко, хоча в масовому книговиданні відомі приклади підроблених книг комерційно успішних авторів (наприклад Карлоса Кастанеди), написаних невідомими особами.
Астронім (грец. astron - зірка; грец. onima - ім'я) — позначення імені автора друкарськими знаками (зірочками - ***); вид псевдоніма
Геонім — вид псевдоніма, створений на основі географічної назви.
Гетеронім — ім'я, використовуване автором для частини своїх творів, виділених за якою-небудь ознакою, на відміну від інших творів, що підписуються власним ім'ям або іншим гетеронімом. Так, Зинаїда Гиппіус виступала з віршами під власним ім'ям, тоді як критичні статті публікувала під тим, що «говорить» гетеронімом Антон Крайній. Віртуозно користувався гетеронімами португальський поет Фернандо Пессоа, що використав більше 80 різних підписів для своїх творів; багато гетеронімів Пессоа мали власну фіктивну біографію, літературний стиль, уподобання й улюблені жанри й, тим самим, перейшли в категорію літературних масок. Гетеронімія часта в масовій літературі, коли твори одного і того ж автора, що належать до різних жанрів або циклів, підписуються різними іменами для зручності читача.
Криптонім — підпис під твором замість імені автора, що не припускає можливості ототожнити її з тією або іншою конкретною особою; іншими словами — ім'я, розраховане на те, щоб приховати справжнього автора твору. Криптонімом зазвичай користуються при обнародуванні ризикованих в тому або іншому відношенні творів («Роман з кокаїном» М.Агеєва, «Історія Про» Поліни Реаж) і/або тоді, коли ці твори в тому або іншому відношенні відрізняються від тієї творчої діяльності, з якою вже міцно зв'язано справжнє ім'я автора (криптонім Б.Акунін, узятий відомим філологом-японістом і перекладачем Григорієм Чхартішвілі при публікації своїх детективних романів). У разі успіху криптоніми часто розкриваються і перетворюються на звичайні псевдоніми або гетероніми.
Літературна маска — вигаданий автор, якому приписується той або інший твір. Див. докладніше в статті Літературна маска.

Суміжне з псевдонімією явище — обов'язкове або напівобов'язкове використання в деяких соціокультурних групах (кримінальний світ, молодіжні субкультури) особливих імен або прізвиськ, що не збігаються з офіційними.

До цього явища найближче використання нікнеймів замість імен при комунікації в Інтернет.

(http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%81%D0%B5%D0%B2%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC)

Правовий аспект використання псевдонімів

Якщо псевдонім дозволяє ідентифікувати автора, то до творів, опублікованих під псевдонімом застосовуються положення про презумпцію авторства. Згідно неї, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору.[1]

Ч. 4 ст. 11 Закону про авторські права передбачає, що для захисту прав не ідентифікованого автора, видавець твору (його ім'я чи найменування повинні бути зазначені на творі) може бути його представником. Це положення діє до тих пір, поки автор не розкриє своє ім'я і не заявить про своє авторство.[2]

Особливості представництва автора видавцем:

позов про захист прав автора подає видавець

суд не вправі вимагати розкриття імені автора

якщо видавець підпадає під визначення суб'єкта, зазначеного в ст.1 Господарського процесуального кодексу України, то спір розглядається в порядку господарського судочинства

якщо автор твору не розкриває своє ім'я або не заявляє про авторство, суд задовільняє позов на користь видавця

видавець передає стягнуте за рішенням суду автору чи правовласникам [3]

(http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%81%D0%B5%D0%B2%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC)

Я ж написав: "Сумно.", а не "Смішно."

Я не пересмикую, я оцінюю поезію не як читач, а як автор.

А чи знаєте Ви, Світлано Майє, що Закон України "Про авторське право та суміжні права" прямо забороняє оприлюднювати псевдонім автора без його на те згоди?