Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
2026.10.26
18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
2026.10.25
15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
2026.10.25
14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
2026.10.25
14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Публіцистика
Любовь моя, цвет зеленый....
К тому времени Федерико уже стал знаменитым поэтом и драматургом. Да что там говорить - если не творчество, то имя Лорки знали все, а его гений вышел далеко за пределы испаноязычного мира.
Я знаю творчество Лорки по переводам - полагаю, что испанские сердца захлестывают слезы и любовь на его
Verde que te quiero verde
verde viento verdes ramas
el barco sobre la mar
el caballo en la montana
так же, как и мое сердце на русский перевод
Любовь моя, цвет зеленый.
Зеленого ветра всплески.
Далекий парусник в море,
Далекий конь в перелеске...
Но политические потрясения и гражданская война вмешались в дыхание этого гения. Поэт, как и следовало ожидать, оказался левее правых, а правые в Испании, как и везде, не чурались грубых методов. 16 августа 1936 года Лорка был арестован франкистами и - предположительно - расстрелян на следующий день. До самой смерти генерала Франко - до 1975 года! - книги Федерико Гарсия Лорки были запрещены в Испании. Никакого тебе "любовь моя, цвет зеленый"...
Однако достоверных данных о его судьбе нет.
Есть версии: будто бы захоронили поэта в неизвестной могиле - однако в 2008 году при эксгумации тел расстрелянных в то время и в том месте не обнаружили никаких останков Лорки. Судья Гарсон, который дал разрешение на эксгумацию тел, потерял должность и подвергся уголовному преследованию за превышение полномочий.
По другой версии, поэт выжил, но потерял память, и скитался по миру, не имея никакого представления о том, кем он был раньше.
Но достоверно ничего неизвестно. Поэт исчез; остались только сборники поэзии, пьесы и легенда - легенда о гении, оказавшемся в конфликте со своим жестоким временем. Любовь моя, цвет зеленый...
А еще полагают, что поэт непостижимым образом предугадал свою судьбу в стихотворении 1930 года:
Но хрустнули обломками жемчужин
скорлупки чистой формы —
и я понял,
что я приговорен и безоружен.
Обшарили все церкви, все кладбища и клубы,
искали в бочках, рыскали в подвале,
разбили три скелета, чтоб выковырять золотые зубы.
Меня не отыскали.
Не отыскали?
Нет. Не отыскали.
Но помнят, как последняя луна
вверх по реке покочевала льдиной
и море — в тот же миг — по именам
припомнило все жертвы до единой.
...Вот так она и выглядит - бессмысленная, безрезультатная, жестокая, слепая, глухая и немая гражданская война. Вот это и есть - реальная политика в своем реальном измерении.
Любовь моя, цвет зеленый... - поэта убили, буквально стерли с лица земли, и книги его запретили, но оказались ни в силах стереть из памяти человечества эти строки. Они живут и вселяют надежду. Если уж какие-то буквы, составленные в слова, сплетенные в певучие строки о нежном и беззащитном - о зеленом цвете и о любви - превозмогают политический режим, оружие и саму смерть, значит, не все для нас потеряно. Значит, есть не только надежда - но будет и свершение надежды.
Читайте Лорку. Надейтесь. Верьте. Любите. И воздастся тогда вам по вашим надежде, вере и любви.
Любовь моя, цвет зеленый...
2015
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Любовь моя, цвет зеленый....
Де гілля зімкнулось над поетом,
ніч у накрохмалених манжетах
тишу зашморгнула, як петля,
вивести веліла грифелям
прямо на розколині роялю
строгу каліграфію печалі.
І лягла, як пасмо, навздогад
на понурий вигаданий сад.
Все затихло. Тільки плакав гірко
чорний бик, прив'язаний до зірки.
Сергій Осока
Жил-был в Испании человек по имени Федерико - а полностью звали его Федерико Гарсия Лорка. Жил он недолго - всего 38 лет, потому что родился в 1898 году, а в июле 1936 года в Испании началась гражданская война. И уже в августе 1936 года Лорка был убит.К тому времени Федерико уже стал знаменитым поэтом и драматургом. Да что там говорить - если не творчество, то имя Лорки знали все, а его гений вышел далеко за пределы испаноязычного мира.
Я знаю творчество Лорки по переводам - полагаю, что испанские сердца захлестывают слезы и любовь на его
Verde que te quiero verde
verde viento verdes ramas
el barco sobre la mar
el caballo en la montana
так же, как и мое сердце на русский перевод
Любовь моя, цвет зеленый.
Зеленого ветра всплески.
Далекий парусник в море,
Далекий конь в перелеске...
Но политические потрясения и гражданская война вмешались в дыхание этого гения. Поэт, как и следовало ожидать, оказался левее правых, а правые в Испании, как и везде, не чурались грубых методов. 16 августа 1936 года Лорка был арестован франкистами и - предположительно - расстрелян на следующий день. До самой смерти генерала Франко - до 1975 года! - книги Федерико Гарсия Лорки были запрещены в Испании. Никакого тебе "любовь моя, цвет зеленый"...
Однако достоверных данных о его судьбе нет.
Есть версии: будто бы захоронили поэта в неизвестной могиле - однако в 2008 году при эксгумации тел расстрелянных в то время и в том месте не обнаружили никаких останков Лорки. Судья Гарсон, который дал разрешение на эксгумацию тел, потерял должность и подвергся уголовному преследованию за превышение полномочий.
По другой версии, поэт выжил, но потерял память, и скитался по миру, не имея никакого представления о том, кем он был раньше.
Но достоверно ничего неизвестно. Поэт исчез; остались только сборники поэзии, пьесы и легенда - легенда о гении, оказавшемся в конфликте со своим жестоким временем. Любовь моя, цвет зеленый...
А еще полагают, что поэт непостижимым образом предугадал свою судьбу в стихотворении 1930 года:
Но хрустнули обломками жемчужин
скорлупки чистой формы —
и я понял,
что я приговорен и безоружен.
Обшарили все церкви, все кладбища и клубы,
искали в бочках, рыскали в подвале,
разбили три скелета, чтоб выковырять золотые зубы.
Меня не отыскали.
Не отыскали?
Нет. Не отыскали.
Но помнят, как последняя луна
вверх по реке покочевала льдиной
и море — в тот же миг — по именам
припомнило все жертвы до единой.
...Вот так она и выглядит - бессмысленная, безрезультатная, жестокая, слепая, глухая и немая гражданская война. Вот это и есть - реальная политика в своем реальном измерении.
Любовь моя, цвет зеленый... - поэта убили, буквально стерли с лица земли, и книги его запретили, но оказались ни в силах стереть из памяти человечества эти строки. Они живут и вселяют надежду. Если уж какие-то буквы, составленные в слова, сплетенные в певучие строки о нежном и беззащитном - о зеленом цвете и о любви - превозмогают политический режим, оружие и саму смерть, значит, не все для нас потеряно. Значит, есть не только надежда - но будет и свершение надежды.
Читайте Лорку. Надейтесь. Верьте. Любите. И воздастся тогда вам по вашим надежде, вере и любви.
Любовь моя, цвет зеленый...
2015
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
