Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.11
16:51
Сексі Сейді, чому, чого
Ти обдурила всіх і кожного
Ти обдурила всіх і кожного
Сексі Сейді, охох, чому, чого?
Сексі Сейді, зламавши гру
На показ виклала усім
На показ виклала усім
Ти обдурила всіх і кожного
Ти обдурила всіх і кожного
Сексі Сейді, охох, чому, чого?
Сексі Сейді, зламавши гру
На показ виклала усім
На показ виклала усім
2026.09.11
15:18
Кручені паничі, ой, кручені.
Як в танкУ, вигинатись научені.
По паркану плетуться з квітами,
далі — вище — вишневими вітами.
Незбагненно плетуться стінами,
щоби ті не були просто сірими.
Як в танкУ, вигинатись научені.
По паркану плетуться з квітами,
далі — вище — вишневими вітами.
Незбагненно плетуться стінами,
щоби ті не були просто сірими.
2026.09.11
13:18
Білка бігає по гілках,
Пильно дивиться донизу,
Білка знає - тут ліщина,
І готова до сюрпризу.
Білка плигає завзято,
Бо угледіла горішки,
І радіє : "Як багато!
Пильно дивиться донизу,
Білка знає - тут ліщина,
І готова до сюрпризу.
Білка плигає завзято,
Бо угледіла горішки,
І радіє : "Як багато!
2026.09.11
12:29
Відбувся у природі збій,
Такий нечуваний, нежданий,
Немовби надійшов прибій,
Такий далекий і жаданий.
Щось у нутрі лісів кричить,
Благаючи про допомогу.
Так думку переплавить мить,
Такий нечуваний, нежданий,
Немовби надійшов прибій,
Такий далекий і жаданий.
Щось у нутрі лісів кричить,
Благаючи про допомогу.
Так думку переплавить мить,
2026.09.11
11:37
Не сумно, ні! — палає бовдур,
Тарган ховається під ковдру,
Тютюн димить, чорніє стовбур,
Годинник грає в стусани.
Хвилеподібно та без зброї,
В лататті білому, героєм,
У сінях сходи брав без бою,
Тарган ховається під ковдру,
Тютюн димить, чорніє стовбур,
Годинник грає в стусани.
Хвилеподібно та без зброї,
В лататті білому, героєм,
У сінях сходи брав без бою,
2026.09.11
06:19
Вдивляюся пильно в обличчя людей
І радісних не помічаю, -
Сьогодні спокою немає ніде
В моєму стражденному краї.
Забули про графіки, плани та сни -
Не робимо свят і парадів, -
Щодня відчуваємо лютість війни
І бачимо подвиги, зради.
І радісних не помічаю, -
Сьогодні спокою немає ніде
В моєму стражденному краї.
Забули про графіки, плани та сни -
Не робимо свят і парадів, -
Щодня відчуваємо лютість війни
І бачимо подвиги, зради.
2026.09.10
22:51
Деметра на коні вороному
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло
2026.09.10
21:28
тривкі складнопорожні дні
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс
2026.09.10
21:12
Десь відходить моє тепле літо,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.
Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.
Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,
2026.09.10
19:59
Зовсім звичайним ранок видававсь –
Похмурий, сірий. Ще в Москві не знали,
Що німці фронт під Вязьмою прорвали
І до Москви Гудеріан вже рвавсь.
Москву не було кому захищать,
Бо армії в оточення попали
І тисячами у лісах вмирали.
На них вже смерть по
Похмурий, сірий. Ще в Москві не знали,
Що німці фронт під Вязьмою прорвали
І до Москви Гудеріан вже рвавсь.
Москву не було кому захищать,
Бо армії в оточення попали
І тисячами у лісах вмирали.
На них вже смерть по
2026.09.10
15:15
Де ви, дозвілля невпізнані люди?
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
2026.09.10
12:13
Нехай гряде оновлення весни,
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
2026.09.10
08:41
«ЗАГИБЕЛЬ АТЛАНТИДИ: Коли Океан закрив Небо»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
2026.09.10
08:04
Зарясніли відтінки
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
2026.09.10
06:52
Ніким непереконана
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
2026.09.09
21:29
віршики
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Публіцистика
Любовь моя, цвет зеленый....
К тому времени Федерико уже стал знаменитым поэтом и драматургом. Да что там говорить - если не творчество, то имя Лорки знали все, а его гений вышел далеко за пределы испаноязычного мира.
Я знаю творчество Лорки по переводам - полагаю, что испанские сердца захлестывают слезы и любовь на его
Verde que te quiero verde
verde viento verdes ramas
el barco sobre la mar
el caballo en la montana
так же, как и мое сердце на русский перевод
Любовь моя, цвет зеленый.
Зеленого ветра всплески.
Далекий парусник в море,
Далекий конь в перелеске...
Но политические потрясения и гражданская война вмешались в дыхание этого гения. Поэт, как и следовало ожидать, оказался левее правых, а правые в Испании, как и везде, не чурались грубых методов. 16 августа 1936 года Лорка был арестован франкистами и - предположительно - расстрелян на следующий день. До самой смерти генерала Франко - до 1975 года! - книги Федерико Гарсия Лорки были запрещены в Испании. Никакого тебе "любовь моя, цвет зеленый"...
Однако достоверных данных о его судьбе нет.
Есть версии: будто бы захоронили поэта в неизвестной могиле - однако в 2008 году при эксгумации тел расстрелянных в то время и в том месте не обнаружили никаких останков Лорки. Судья Гарсон, который дал разрешение на эксгумацию тел, потерял должность и подвергся уголовному преследованию за превышение полномочий.
По другой версии, поэт выжил, но потерял память, и скитался по миру, не имея никакого представления о том, кем он был раньше.
Но достоверно ничего неизвестно. Поэт исчез; остались только сборники поэзии, пьесы и легенда - легенда о гении, оказавшемся в конфликте со своим жестоким временем. Любовь моя, цвет зеленый...
А еще полагают, что поэт непостижимым образом предугадал свою судьбу в стихотворении 1930 года:
Но хрустнули обломками жемчужин
скорлупки чистой формы —
и я понял,
что я приговорен и безоружен.
Обшарили все церкви, все кладбища и клубы,
искали в бочках, рыскали в подвале,
разбили три скелета, чтоб выковырять золотые зубы.
Меня не отыскали.
Не отыскали?
Нет. Не отыскали.
Но помнят, как последняя луна
вверх по реке покочевала льдиной
и море — в тот же миг — по именам
припомнило все жертвы до единой.
...Вот так она и выглядит - бессмысленная, безрезультатная, жестокая, слепая, глухая и немая гражданская война. Вот это и есть - реальная политика в своем реальном измерении.
Любовь моя, цвет зеленый... - поэта убили, буквально стерли с лица земли, и книги его запретили, но оказались ни в силах стереть из памяти человечества эти строки. Они живут и вселяют надежду. Если уж какие-то буквы, составленные в слова, сплетенные в певучие строки о нежном и беззащитном - о зеленом цвете и о любви - превозмогают политический режим, оружие и саму смерть, значит, не все для нас потеряно. Значит, есть не только надежда - но будет и свершение надежды.
Читайте Лорку. Надейтесь. Верьте. Любите. И воздастся тогда вам по вашим надежде, вере и любви.
Любовь моя, цвет зеленый...
2015
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Любовь моя, цвет зеленый....
Де гілля зімкнулось над поетом,
ніч у накрохмалених манжетах
тишу зашморгнула, як петля,
вивести веліла грифелям
прямо на розколині роялю
строгу каліграфію печалі.
І лягла, як пасмо, навздогад
на понурий вигаданий сад.
Все затихло. Тільки плакав гірко
чорний бик, прив'язаний до зірки.
Сергій Осока
Жил-был в Испании человек по имени Федерико - а полностью звали его Федерико Гарсия Лорка. Жил он недолго - всего 38 лет, потому что родился в 1898 году, а в июле 1936 года в Испании началась гражданская война. И уже в августе 1936 года Лорка был убит.К тому времени Федерико уже стал знаменитым поэтом и драматургом. Да что там говорить - если не творчество, то имя Лорки знали все, а его гений вышел далеко за пределы испаноязычного мира.
Я знаю творчество Лорки по переводам - полагаю, что испанские сердца захлестывают слезы и любовь на его
Verde que te quiero verde
verde viento verdes ramas
el barco sobre la mar
el caballo en la montana
так же, как и мое сердце на русский перевод
Любовь моя, цвет зеленый.
Зеленого ветра всплески.
Далекий парусник в море,
Далекий конь в перелеске...
Но политические потрясения и гражданская война вмешались в дыхание этого гения. Поэт, как и следовало ожидать, оказался левее правых, а правые в Испании, как и везде, не чурались грубых методов. 16 августа 1936 года Лорка был арестован франкистами и - предположительно - расстрелян на следующий день. До самой смерти генерала Франко - до 1975 года! - книги Федерико Гарсия Лорки были запрещены в Испании. Никакого тебе "любовь моя, цвет зеленый"...
Однако достоверных данных о его судьбе нет.
Есть версии: будто бы захоронили поэта в неизвестной могиле - однако в 2008 году при эксгумации тел расстрелянных в то время и в том месте не обнаружили никаких останков Лорки. Судья Гарсон, который дал разрешение на эксгумацию тел, потерял должность и подвергся уголовному преследованию за превышение полномочий.
По другой версии, поэт выжил, но потерял память, и скитался по миру, не имея никакого представления о том, кем он был раньше.
Но достоверно ничего неизвестно. Поэт исчез; остались только сборники поэзии, пьесы и легенда - легенда о гении, оказавшемся в конфликте со своим жестоким временем. Любовь моя, цвет зеленый...
А еще полагают, что поэт непостижимым образом предугадал свою судьбу в стихотворении 1930 года:
Но хрустнули обломками жемчужин
скорлупки чистой формы —
и я понял,
что я приговорен и безоружен.
Обшарили все церкви, все кладбища и клубы,
искали в бочках, рыскали в подвале,
разбили три скелета, чтоб выковырять золотые зубы.
Меня не отыскали.
Не отыскали?
Нет. Не отыскали.
Но помнят, как последняя луна
вверх по реке покочевала льдиной
и море — в тот же миг — по именам
припомнило все жертвы до единой.
...Вот так она и выглядит - бессмысленная, безрезультатная, жестокая, слепая, глухая и немая гражданская война. Вот это и есть - реальная политика в своем реальном измерении.
Любовь моя, цвет зеленый... - поэта убили, буквально стерли с лица земли, и книги его запретили, но оказались ни в силах стереть из памяти человечества эти строки. Они живут и вселяют надежду. Если уж какие-то буквы, составленные в слова, сплетенные в певучие строки о нежном и беззащитном - о зеленом цвете и о любви - превозмогают политический режим, оружие и саму смерть, значит, не все для нас потеряно. Значит, есть не только надежда - но будет и свершение надежды.
Читайте Лорку. Надейтесь. Верьте. Любите. И воздастся тогда вам по вашим надежде, вере и любви.
Любовь моя, цвет зеленый...
2015
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
