ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.05.20
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Публіцистика
Любовь моя, цвет зеленый....
К тому времени Федерико уже стал знаменитым поэтом и драматургом. Да что там говорить - если не творчество, то имя Лорки знали все, а его гений вышел далеко за пределы испаноязычного мира.
Я знаю творчество Лорки по переводам - полагаю, что испанские сердца захлестывают слезы и любовь на его
Verde que te quiero verde
verde viento verdes ramas
el barco sobre la mar
el caballo en la montana
так же, как и мое сердце на русский перевод
Любовь моя, цвет зеленый.
Зеленого ветра всплески.
Далекий парусник в море,
Далекий конь в перелеске...
Но политические потрясения и гражданская война вмешались в дыхание этого гения. Поэт, как и следовало ожидать, оказался левее правых, а правые в Испании, как и везде, не чурались грубых методов. 16 августа 1936 года Лорка был арестован франкистами и - предположительно - расстрелян на следующий день. До самой смерти генерала Франко - до 1975 года! - книги Федерико Гарсия Лорки были запрещены в Испании. Никакого тебе "любовь моя, цвет зеленый"...
Однако достоверных данных о его судьбе нет.
Есть версии: будто бы захоронили поэта в неизвестной могиле - однако в 2008 году при эксгумации тел расстрелянных в то время и в том месте не обнаружили никаких останков Лорки. Судья Гарсон, который дал разрешение на эксгумацию тел, потерял должность и подвергся уголовному преследованию за превышение полномочий.
По другой версии, поэт выжил, но потерял память, и скитался по миру, не имея никакого представления о том, кем он был раньше.
Но достоверно ничего неизвестно. Поэт исчез; остались только сборники поэзии, пьесы и легенда - легенда о гении, оказавшемся в конфликте со своим жестоким временем. Любовь моя, цвет зеленый...
А еще полагают, что поэт непостижимым образом предугадал свою судьбу в стихотворении 1930 года:
Но хрустнули обломками жемчужин
скорлупки чистой формы —
и я понял,
что я приговорен и безоружен.
Обшарили все церкви, все кладбища и клубы,
искали в бочках, рыскали в подвале,
разбили три скелета, чтоб выковырять золотые зубы.
Меня не отыскали.
Не отыскали?
Нет. Не отыскали.
Но помнят, как последняя луна
вверх по реке покочевала льдиной
и море — в тот же миг — по именам
припомнило все жертвы до единой.
...Вот так она и выглядит - бессмысленная, безрезультатная, жестокая, слепая, глухая и немая гражданская война. Вот это и есть - реальная политика в своем реальном измерении.
Любовь моя, цвет зеленый... - поэта убили, буквально стерли с лица земли, и книги его запретили, но оказались ни в силах стереть из памяти человечества эти строки. Они живут и вселяют надежду. Если уж какие-то буквы, составленные в слова, сплетенные в певучие строки о нежном и беззащитном - о зеленом цвете и о любви - превозмогают политический режим, оружие и саму смерть, значит, не все для нас потеряно. Значит, есть не только надежда - но будет и свершение надежды.
Читайте Лорку. Надейтесь. Верьте. Любите. И воздастся тогда вам по вашим надежде, вере и любви.
Любовь моя, цвет зеленый...
2015
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Любовь моя, цвет зеленый....
Де гілля зімкнулось над поетом,
ніч у накрохмалених манжетах
тишу зашморгнула, як петля,
вивести веліла грифелям
прямо на розколині роялю
строгу каліграфію печалі.
І лягла, як пасмо, навздогад
на понурий вигаданий сад.
Все затихло. Тільки плакав гірко
чорний бик, прив'язаний до зірки.
Сергій Осока
Жил-был в Испании человек по имени Федерико - а полностью звали его Федерико Гарсия Лорка. Жил он недолго - всего 38 лет, потому что родился в 1898 году, а в июле 1936 года в Испании началась гражданская война. И уже в августе 1936 года Лорка был убит.К тому времени Федерико уже стал знаменитым поэтом и драматургом. Да что там говорить - если не творчество, то имя Лорки знали все, а его гений вышел далеко за пределы испаноязычного мира.
Я знаю творчество Лорки по переводам - полагаю, что испанские сердца захлестывают слезы и любовь на его
Verde que te quiero verde
verde viento verdes ramas
el barco sobre la mar
el caballo en la montana
так же, как и мое сердце на русский перевод
Любовь моя, цвет зеленый.
Зеленого ветра всплески.
Далекий парусник в море,
Далекий конь в перелеске...
Но политические потрясения и гражданская война вмешались в дыхание этого гения. Поэт, как и следовало ожидать, оказался левее правых, а правые в Испании, как и везде, не чурались грубых методов. 16 августа 1936 года Лорка был арестован франкистами и - предположительно - расстрелян на следующий день. До самой смерти генерала Франко - до 1975 года! - книги Федерико Гарсия Лорки были запрещены в Испании. Никакого тебе "любовь моя, цвет зеленый"...
Однако достоверных данных о его судьбе нет.
Есть версии: будто бы захоронили поэта в неизвестной могиле - однако в 2008 году при эксгумации тел расстрелянных в то время и в том месте не обнаружили никаких останков Лорки. Судья Гарсон, который дал разрешение на эксгумацию тел, потерял должность и подвергся уголовному преследованию за превышение полномочий.
По другой версии, поэт выжил, но потерял память, и скитался по миру, не имея никакого представления о том, кем он был раньше.
Но достоверно ничего неизвестно. Поэт исчез; остались только сборники поэзии, пьесы и легенда - легенда о гении, оказавшемся в конфликте со своим жестоким временем. Любовь моя, цвет зеленый...
А еще полагают, что поэт непостижимым образом предугадал свою судьбу в стихотворении 1930 года:
Но хрустнули обломками жемчужин
скорлупки чистой формы —
и я понял,
что я приговорен и безоружен.
Обшарили все церкви, все кладбища и клубы,
искали в бочках, рыскали в подвале,
разбили три скелета, чтоб выковырять золотые зубы.
Меня не отыскали.
Не отыскали?
Нет. Не отыскали.
Но помнят, как последняя луна
вверх по реке покочевала льдиной
и море — в тот же миг — по именам
припомнило все жертвы до единой.
...Вот так она и выглядит - бессмысленная, безрезультатная, жестокая, слепая, глухая и немая гражданская война. Вот это и есть - реальная политика в своем реальном измерении.
Любовь моя, цвет зеленый... - поэта убили, буквально стерли с лица земли, и книги его запретили, но оказались ни в силах стереть из памяти человечества эти строки. Они живут и вселяют надежду. Если уж какие-то буквы, составленные в слова, сплетенные в певучие строки о нежном и беззащитном - о зеленом цвете и о любви - превозмогают политический режим, оружие и саму смерть, значит, не все для нас потеряно. Значит, есть не только надежда - но будет и свершение надежды.
Читайте Лорку. Надейтесь. Верьте. Любите. И воздастся тогда вам по вашим надежде, вере и любви.
Любовь моя, цвет зеленый...
2015
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію