Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.17
20:56
Йдучи якось по Гемпстед Феа, я
Надибав Матусю Гуску
І засмутив її глузд, що став криком
Студент приїжджий відати хотів
Що таке справді є
Слони бігають із левами
Колом Піккадільським?
Надибав Матусю Гуску
І засмутив її глузд, що став криком
Студент приїжджий відати хотів
Що таке справді є
Слони бігають із левами
Колом Піккадільським?
2026.08.17
20:04
Напекла ти пирогів.
Всі пухнастенькі такі.
Цей із сиром, цей з укропом.
Ні, нема таких в Європі.
Таж і на Святій Землі
Пирожки чомсь замалі.
А от в нашій Україні
Пирожки в кожній родині
Всі пухнастенькі такі.
Цей із сиром, цей з укропом.
Ні, нема таких в Європі.
Таж і на Святій Землі
Пирожки чомсь замалі.
А от в нашій Україні
Пирожки в кожній родині
2026.08.17
19:06
хоч не упевнений
а все блукав би знаєш
світ заочі
стежками або так
абищо не шукаючи
бездарно
між стін байдужих
серед вуличних собак
а все блукав би знаєш
світ заочі
стежками або так
абищо не шукаючи
бездарно
між стін байдужих
серед вуличних собак
2026.08.17
13:49
Не віриться, що нині понеділок
І невгамовна, вічна суєта.
Біжить юрба, як зграя жвавих білок.
Тривога окуповує міста.
Цей вічний, нескінченній понеділок
Простягся на долонях самоти.
Крізь хащі міста, як новітній Ділан,
Ідеш кудись без ясної мети.
І невгамовна, вічна суєта.
Біжить юрба, як зграя жвавих білок.
Тривога окуповує міста.
Цей вічний, нескінченній понеділок
Простягся на долонях самоти.
Крізь хащі міста, як новітній Ділан,
Ідеш кудись без ясної мети.
2026.08.17
13:41
Де забагато аґрусу між згаяних
Алегоричність притаманна всім,
В апартаментах лицарів незайманих,
Де на бандурах висохлий зефір
І …ніч тримає ворона над прірвою,
А прірва прикидається бузком,
Густими полуничними сиропами,
Алегоричність притаманна всім,
В апартаментах лицарів незайманих,
Де на бандурах висохлий зефір
І …ніч тримає ворона над прірвою,
А прірва прикидається бузком,
Густими полуничними сиропами,
2026.08.17
13:31
Штучний інтелект порахував інтелектуалів поштучно.
Спершу отримав гарбуза, а потім ще й дістав на горіхи.
Із зони комфорту потрапив просто на зону.
Меланхолік помітив пожежу на горищі і відреагував по-філософському: «Гори ще…»
Проблеми із го
2026.08.17
11:48
Ранку раночку, ти як брат мені.
Тихо дзенькає еСеМеС.
Ніч лякала - для серця матиме
Сотні жал і десятки лез.
Нахвалялася, все те гамузом
В сон розірваний зажене.
Закровавиться страху галасом
Тихо дзенькає еСеМеС.
Ніч лякала - для серця матиме
Сотні жал і десятки лез.
Нахвалялася, все те гамузом
В сон розірваний зажене.
Закровавиться страху галасом
2026.08.17
10:23
Золоте сонце Егейського моря повільно занурювалося у воду, заливаючи передвечірнім світлом Ефес – одне з найвеличніших міст античного світу. З висоти пташиного лету воно здавалося розкішним мармуровим килимом, розгорнутим між зеленими пагорбами та гамірно
2026.08.17
09:07
Стрибнути вище голови
не вимагайте, люди.
В моїй ви шкурі не були,
не розтинали груди.
Та не пройшли моїх доріг,
нудотних хімій сорок.
Я бачила кривавий сніг
не вимагайте, люди.
В моїй ви шкурі не були,
не розтинали груди.
Та не пройшли моїх доріг,
нудотних хімій сорок.
Я бачила кривавий сніг
2026.08.17
06:45
Хоча іще квітують квіти
І сонцем повняться плоди, -
Уже тепла позбувся вітер,
А я менш пріє від ходи.
Уже геть зовсім непрозора
Поза рікою далечінь, -
Вже гублять листя осокори
І я лисію не один.
І сонцем повняться плоди, -
Уже тепла позбувся вітер,
А я менш пріє від ходи.
Уже геть зовсім непрозора
Поза рікою далечінь, -
Вже гублять листя осокори
І я лисію не один.
2026.08.16
23:54
Гріховна та недосконала
На цій землі,
У склепах темних заховала
Гіркі жалі.
Можливо, ти не знала міри
Своїх бажань?
Пливла за привидами мрії
На цій землі,
У склепах темних заховала
Гіркі жалі.
Можливо, ти не знала міри
Своїх бажань?
Пливла за привидами мрії
2026.08.16
23:10
Збирала в пригорщі слова,
звичайні й променисті,
щоб в них душа була жива
і поривання чисті.
І розсипала на столі
їх, друже, перед вами,
аби у вранішній імлі
звичайні й променисті,
щоб в них душа була жива
і поривання чисті.
І розсипала на столі
їх, друже, перед вами,
аби у вранішній імлі
2026.08.16
21:37
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Терен у полум”
2026.08.16
21:21
Нічого і я не читатиму –
Ні батькового, ні материнського.
Скажу і про дідове з бабиним
У музи своєї під цицькою.
Ніхто і моїми поезами
Навряд чи будь-де зацікавиться.
Тож будьмо відверто тверезими
Ні батькового, ні материнського.
Скажу і про дідове з бабиним
У музи своєї під цицькою.
Ніхто і моїми поезами
Навряд чи будь-де зацікавиться.
Тож будьмо відверто тверезими
2026.08.16
19:58
як ми сиділи на трибуні
на стадіоні авангард
що також міг би зватись юність
в країні сумнозвісних рад
у день із дощиком серпневим
що до обіду вже ущух
як ми сиділи просто неба
усіх побачень і розлук
на стадіоні авангард
що також міг би зватись юність
в країні сумнозвісних рад
у день із дощиком серпневим
що до обіду вже ущух
як ми сиділи просто неба
усіх побачень і розлук
2026.08.16
19:03
У Києві, москалів тим щоб подратувати,
Одну з вулиць ім‘ям новим рішили назвати –
Кубанської України. Москальщина злиться
І, хто знає, чим в майбутнім воно закінчиться.
Раптом вулицю назвали, ідею заклали
Й через роки Кубань, справді українська стала
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Одну з вулиць ім‘ям новим рішили назвати –
Кубанської України. Москальщина злиться
І, хто знає, чим в майбутнім воно закінчиться.
Раптом вулицю назвали, ідею заклали
Й через роки Кубань, справді українська стала
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оленка Сумненька /
Публіцистика
...і свого не цурайтесь
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
...і свого не цурайтесь
На сьогоднішній день Україна настільки заглибилася у політичні й економічні проблеми, що зовсім забула про культуру. Ну з музикою, слава Богу, у нас все гаразд, мабуть співучість нації дається взнаки, а от література зовсім занепала. А чиновники вперто продовжують це не помічати.
Блукала нещодавно по книжковим магазинам в пошуках цікавого чтива українського виробництва і натрапила всього на дві новинки, і це, враховуючи, що останнього разу я була тут півроку тому назад. При цьому імена одні і ті ж - Сергій Жадан, Оксана Забужко, Юрко Покальчук та Юрій Андрухович. Було, щиро кажучи, багато Лесі Українки, Тараса Шевченка та Івана Франка: старі твори в сувенірних форматах з відповідною ціною і величезна кількість російськомовної продукції. Як виявилось українських книжок в магазинах всього лише десять відсотків, решту складає імпорт. А все тому, що в Україні щороку видається 1.22 книги на душу населення. Якщо відняти підручники, цифра виходить ще жалісливіша – 0.31.
На хлібі і воді
Ситуація, що склалася на українському книжному ринку не може не жахати. Відсутність державного фінансування призвело до занепаду української літератури, яка ще донедавна славилися своїми іменами. Сучасних письменників практично позбавили права творити, адже, займаючись написанням книг, грошей не заробиш, а існувати якось потрібно. За мірками нашого ринку книга, що вийшла накладом в 3 тисячі екземплярів – це вже справжній бестселер і її автора можна назвати успішним. Але, якщо порахувати, то виходить, що при середній вартості української книги в 10 гривень і авторських відрахувань на рівні 10%, письменник отримує гонорар 3000 тисячі гривень. Іншими словами, „успішний” вітчизняний автор, який видає одну книгу на рік, заробляє в місяць літературною працею 250 гривень. А випускати більше однієї книги на рік – це щось на межі фантастики, таких щасливчиків не існує у природі. Єдина надія – надрукуватися за кордоном, де авторські відрахування, більш за все, низькі, зате ціна книги перевищить вітчизняну в декілька разів. Кажуть, рукописи не горять, так і в Україні – не горять, а збирають пил з полиць письменників.
Премія – то сон
Ця майже повна відсутність української видавничої продукції призводить до втрати інтересу до вітчизняної літератури взагалі. Українці перетворились на кращих споживачів російської та зарубіжної літератури в світі. Причина цього криється також у високій вартості вітчизняної книги, що спричинене малими тиражами видань. А російськомовна книга, де б не випускалась, завжди матиме вищі тиражі, що говорить про розвиненість їх видавничого ринку.
Звичайно за такої ситуації, немає й мови про отримання українським письменником Нобелівської премії. Адже ні для кого не секрет, що основним критерієм при її врученні є далеко не літературна майстерність. Її вручають тільки у тому випадку, якщо література цієї країни досить популярна у світі. Українські ж видавництва просто не мають коштів, щоб проводити ефективну пропагандистську та рекламну кампанію на підтримку творів своїх авторів за кордоном. А без неї фактично і не туди, і не сюди.
Хоча, насправді не в грошах щастя, головне, щоб у держави було чітке і виразне уявлення про те, як підтримувати просування своїх письменників, своєї культури та ідеології за кордон.
Погляд у світ
Така державна стратегія щодо функціонування книжкового ринку, точніше її відсутність, призводить до зниження споживачів „друкованого товару”. Адже останнім часом по всьому світі спостерігається несприятлива тенденція: в 13-15-річному віці кількість читачів значно зменшується і не завжди потім відновлюється. Для України це взагалі може обернутися трагедією, тому для неї зараз дуже важливо розпочати пропаганду доцільності читання. Перші кроки у цьому напрямку вже почав робити лідер гурту “Океан Ельзи” В'ячеслав Вакарчук, який виділив кошти на проект “Книга творить людину”. Ми маємо змогу спостерігати соціальну рекламу по телебаченню, та цього замало.
Треба організовувати літературні фестивалі, книжкові ярмарки, які б спричинили появу масу публікацій у пресі. За допомогою них просувати ідеологічну присутність національної книги у світі. Далі треба змусити іноземних видавців придбати права на переклад, а для цього слід вжити заходів. По-перше, заснувати гранти для перекладачів своїх національних авторів, а по-друге, створити програми підтримки іноземних видавців, щоб їм було доцільніше перекласти саме наші книги, а не будь-які інші. І якщо рухатися у цьому напрямку, зі зовнішнім просуванням буде все гаразд.
* * *
Останнім часом література Старого Світу знаходиться у стані, якщо не кризи, то застою. Загальний її фон настільки сірий, що будь-який трохи оригінальний письменник одразу стає помітним. Така ситуація призвела, до великої зацікавленості зарубіжними видавцями українською книгою. Найбільші шанси на успіх у світі має український інтелектуальний роман, що являє собою нові для західного читача моделі світогляду і світовідчуття. Це просто чудова можливість засвітитися у Європі. Вітчизняні видавництва намагаються використати її. А чиновники вперто продовжують це не помічати...
Блукала нещодавно по книжковим магазинам в пошуках цікавого чтива українського виробництва і натрапила всього на дві новинки, і це, враховуючи, що останнього разу я була тут півроку тому назад. При цьому імена одні і ті ж - Сергій Жадан, Оксана Забужко, Юрко Покальчук та Юрій Андрухович. Було, щиро кажучи, багато Лесі Українки, Тараса Шевченка та Івана Франка: старі твори в сувенірних форматах з відповідною ціною і величезна кількість російськомовної продукції. Як виявилось українських книжок в магазинах всього лише десять відсотків, решту складає імпорт. А все тому, що в Україні щороку видається 1.22 книги на душу населення. Якщо відняти підручники, цифра виходить ще жалісливіша – 0.31.
На хлібі і воді
Ситуація, що склалася на українському книжному ринку не може не жахати. Відсутність державного фінансування призвело до занепаду української літератури, яка ще донедавна славилися своїми іменами. Сучасних письменників практично позбавили права творити, адже, займаючись написанням книг, грошей не заробиш, а існувати якось потрібно. За мірками нашого ринку книга, що вийшла накладом в 3 тисячі екземплярів – це вже справжній бестселер і її автора можна назвати успішним. Але, якщо порахувати, то виходить, що при середній вартості української книги в 10 гривень і авторських відрахувань на рівні 10%, письменник отримує гонорар 3000 тисячі гривень. Іншими словами, „успішний” вітчизняний автор, який видає одну книгу на рік, заробляє в місяць літературною працею 250 гривень. А випускати більше однієї книги на рік – це щось на межі фантастики, таких щасливчиків не існує у природі. Єдина надія – надрукуватися за кордоном, де авторські відрахування, більш за все, низькі, зате ціна книги перевищить вітчизняну в декілька разів. Кажуть, рукописи не горять, так і в Україні – не горять, а збирають пил з полиць письменників.
Премія – то сон
Ця майже повна відсутність української видавничої продукції призводить до втрати інтересу до вітчизняної літератури взагалі. Українці перетворились на кращих споживачів російської та зарубіжної літератури в світі. Причина цього криється також у високій вартості вітчизняної книги, що спричинене малими тиражами видань. А російськомовна книга, де б не випускалась, завжди матиме вищі тиражі, що говорить про розвиненість їх видавничого ринку.
Звичайно за такої ситуації, немає й мови про отримання українським письменником Нобелівської премії. Адже ні для кого не секрет, що основним критерієм при її врученні є далеко не літературна майстерність. Її вручають тільки у тому випадку, якщо література цієї країни досить популярна у світі. Українські ж видавництва просто не мають коштів, щоб проводити ефективну пропагандистську та рекламну кампанію на підтримку творів своїх авторів за кордоном. А без неї фактично і не туди, і не сюди.
Хоча, насправді не в грошах щастя, головне, щоб у держави було чітке і виразне уявлення про те, як підтримувати просування своїх письменників, своєї культури та ідеології за кордон.
Погляд у світ
Така державна стратегія щодо функціонування книжкового ринку, точніше її відсутність, призводить до зниження споживачів „друкованого товару”. Адже останнім часом по всьому світі спостерігається несприятлива тенденція: в 13-15-річному віці кількість читачів значно зменшується і не завжди потім відновлюється. Для України це взагалі може обернутися трагедією, тому для неї зараз дуже важливо розпочати пропаганду доцільності читання. Перші кроки у цьому напрямку вже почав робити лідер гурту “Океан Ельзи” В'ячеслав Вакарчук, який виділив кошти на проект “Книга творить людину”. Ми маємо змогу спостерігати соціальну рекламу по телебаченню, та цього замало.
Треба організовувати літературні фестивалі, книжкові ярмарки, які б спричинили появу масу публікацій у пресі. За допомогою них просувати ідеологічну присутність національної книги у світі. Далі треба змусити іноземних видавців придбати права на переклад, а для цього слід вжити заходів. По-перше, заснувати гранти для перекладачів своїх національних авторів, а по-друге, створити програми підтримки іноземних видавців, щоб їм було доцільніше перекласти саме наші книги, а не будь-які інші. І якщо рухатися у цьому напрямку, зі зовнішнім просуванням буде все гаразд.
* * *
Останнім часом література Старого Світу знаходиться у стані, якщо не кризи, то застою. Загальний її фон настільки сірий, що будь-який трохи оригінальний письменник одразу стає помітним. Така ситуація призвела, до великої зацікавленості зарубіжними видавцями українською книгою. Найбільші шанси на успіх у світі має український інтелектуальний роман, що являє собою нові для західного читача моделі світогляду і світовідчуття. Це просто чудова можливість засвітитися у Європі. Вітчизняні видавництва намагаються використати її. А чиновники вперто продовжують це не помічати...
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
