ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2024.12.03 17:10
Єднаймося дорогою у прірву,
в яку ота сволота нас веде,
бо нове мінісерство – нову вирву,
пробачте міну нову, підкладе…*

Єднаймося мерщій, аби спаситися,
а радше – врятувати хоч дітей!
Усе ж допоки будемо трястися,

Юрій Гундарєв
2024.12.03 09:52
Це не просто звичайний художник, а стріт-артист, який перетворив вулиці рідного Харкова на цілу галерею графічних робіт - справді філософських, навіть поетичних.
Сьогодні він творить своє унікальне мистецтво під обстрілами у деокупованих містах. Його нап

Віктор Кучерук
2024.12.03 06:19
Чому в далекій юності дівчата
Усмішки дарували не мені, –
Чому донині болісно гадати:
Чому холодні квіти весняні?
Чому комусь блакитним цвітом рясту
Вкриває доля обрані шляхи,
А я лиш терну прорості голчасті
Підошвами вчуваю навкруги?

Микола Соболь
2024.12.03 05:55
Чи марні сни були ті, чи примарні?
Шукає вітер правди на землі.
Сирі підвали. Втеча з буцегарні.
Далекі, недосяжні кораблі…
Нехай пороги розіб’ють на друзки
ворожий флот і полчища орди.
Не стане московит ніколи руським,
в улус до хана йдуть його сл

Артур Сіренко
2024.12.03 01:33
Портрет намальований зорями
Прочанина, що приходить щоночі
На горище, де сплять кажани
До весни – дзьобатої сірої птахи,
І шукає пошерхлі слова
Зітлілої книги старої поезії,
Яку можна лише шепотіти,
Ковтаючи звуки еламські

Іван Потьомкін
2024.12.02 22:40
Їй би в матріархаті народитися годилось,-
Од ласки й доброти з десяток мужиків зомліло б,
А то лиш я один та ще онук й сини...
Немає простору у повноті розправить крила.
Отож, як на останню приступку життя зійду,
Відкіль в інші світи вже мерех

Борис Костиря
2024.12.02 19:48
Крига скувала вулиці
у свої залізні лещата.
Замерзлі думки
висять бурульками
на деревах.
Почуття ледь визирають
з-під заледенілих калюж.
Крижаніє свідомість,

Володимир Каразуб
2024.12.02 19:34
Іноді вірш скидається на неприступну фортецю,
І його ні мечем, ні облогою — ніяк не здужати,
Слова атакують інші слова на серці,
Чорніє земля, а фортеця тримається мужньо.
На схили театру війни приходять союзники
Тримають герби, що в девізах минулих

Редакція Майстерень
2024.12.02 15:17
В коментарях бажано залишати суто дворядкові композиції ___________________________________________________________ Гекзаметр, або Гексаметр (грец. hexmetros — шестимірник) — метричний (квантитативний) вірш шестистопного дактиля (—UU), де в кожній ст

Ярослав Чорногуз
2024.12.02 11:21
Ця осінь повела мене з собою,
Бо я ж таки Поезії солдат,
І восени я став лауреат,
Забивши на тривоги та відбої.

Пегаса осідлавши у політ,
Ця осінь повела мене з собою.
Домінувала в небі наді мною,

Микола Дудар
2024.12.02 09:08
На порядку денному тривоги
І якого біса, звідкіля?..
Тільки відштовхнешся від порога
Згадуєш потвору-москаля
І сердешно шлеш йому прокляття
По-іменно ен-но сотні раз…
Хлопці — дорогесінькії браття —
Зупиніть маскви звіринний сказ

Віктор Кучерук
2024.12.02 05:40
Є в пам’яті миттєвості війни,
Що блискавками чиркають до смерті
І освітляють вибухами вперто
Ослаблені бідою й страхом сни.
Є в пам’яті миттєвості війни, –
Вони повз мене не проходять мимо,
А щодоби стоять перед очима,
Пояснюючи з’яву сивини.

Микола Соболь
2024.12.02 04:26
Освічує густу пітьму
це золотаве сяйво жовтня,
де неба зоряна безодня
в якій з тобою потону.
Давай пограєм у мовчанку
і будь-що-буде, аж до ранку,
хай заблукають у диму
ще сонні, мов коти, трамваї,

Сонце Місяць
2024.12.01 22:40
чи суттєво — позбутись ніг
адже люди завжди порядні
і навіщо ж тобі перейматися
як заходять сюди з полювання
закинути в себе пиріг

чи суттєво — втратити зір
славна праця є для осліплих

Іван Потьомкін
2024.12.01 21:28
Я думав, Десно, не тутешня ти,
Бо ж так несешся-рвешся по рівнині,
Так безнастану крутиш течію свою
І береги нещадно крушиш.
Я думав, Десно, десь з далеких гір,
Коли ще на Землі дива вершились,
Ти вийшла якось на слов”янський слід,
А повернутися

Борис Костиря
2024.12.01 19:51
Я ходжу в ліс
і шукаю там минулий рік.
Я хочу подолати
розрив часів.
Він повинен пролягати
отут, на цьому пеньку,
ніби по краю серця.
Крижана бурулька стікає,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Критика | Аналітика

 Люди с базара, а Назар - на базар (имперский взгляд Иосифа Бродского на Украину)


«С кого они портреты пишут?
Где разговоры эти слышат?
А если и случалось им,
Так мы их слышать не хотим...»
М.Лермонтов «Журналист, читатель и писатель»


Ни чревовещателю Кремля - сыну Адвоката, ни небесталанному исполнителю роли кота Матроскина и не снилось, каких вершин ненависти к Украине, в особенности к независимой, достиг их бывший соотечественник Иосиф Бродский.
Скажут: «На то же он и Нобелевский лауреат…»
Если судить по книге «Язык есть Бог (заметки об Иосифе Бродском)» Бенгта Янгфельдта, безусловно талантливый поэт поверил в свою конгениальность после того, как средства массовой информации на Западе воспроизвели позорное судилище в Ленинграде, начав переводить и публиковать его стихи.
Особенно преуспели в этом шведы благодаря автору упомянутой книги, что открыло известному тогда немногим любителям поэзии автору прямой путь к Нобелевской премии. Кажется, прозорливая Анна Ахматова предугадала этот взлет Бродского, когда еще во время судилища заметила: «Какую биографию делают нашему рыжему».
Раскрученный до невменяемости, Нобелевский лауреат решил, что ему теперь все позволено по части высказываний и оценок не только в литературе, но и в политике. И прежде всего изложил свой имперский взгляд на Украину и ее народ.
Обратимся к упомянутой книге.
«Летом 1989- го,- пишет Янгфельдт,- по пути на остров Торе в машине, которую Иосиф взял напрокат. Он сидит за рулем. В дороге он весьма непроизвольно отзывается о «хохлах». Вроде того, что все человечество можно разделить на «хохлов» и прочих. Его оценки утрированные, смешные, но в них есть доля серьезности. Вдруг он останавливается и говорит со смехом: «Если бы члены Шведской академии меня слышали сейчас…»
Спустя два года, осенью 1991-го, он позвонил мне, кажется, из Италии и спросил, не объясняя причины любопытства, почему Карл Хii пошел на Полтаву, а не на Москву. Я ответил, что, скорее всего, из-за погоды, из-за русской зимы. Он был недоволен ответом, который, наверное, не рифмовался с какой-то его мыслью или строчкой. Только потом я понял, что он был занят сочинением стихотворения «На независимость Украины», начинающегося словами: «Дорогой Карл Двенадцатый, сражение под Полтавой,/слава богу, проиграно...»
Я читал его впервые летом 1992-го – оно принадлежало к урожаю того года. Стихотворение это – раздраженный, злобный выпад против тех, кто не понимает, что украинская культура ниже русской и что глупо украинцам рвать с Россией ( которая к тому же в эти годы, казалось, еще развивалась в сторону демократии).
Тон был агрессивный, и я ему посоветовал исключить стихотворение из подборки, которую племянник моей жены, посетивший в это время Швецию, должен был взять с собой в Россию. Иосиф сразу согласился (помню точно его слова:«Вы, пожалуй, правы»), что говорит о том, что он и сам сомневался насчет целесообразности обнародования этого стихотворения. Оно до сих пор не опубликовано. Версии, распространяемые в Интернете, базируются на аудиозаписях выступлений Бродского – он несколько раз читал стихотворение публично – и содержат много ошибок».
Странно как-то получается у Янгфельда: «Сомневался насчет целесообразности обнародования» и... «несколько раз читал стихотворение публично». Вместо того, чтобы уничтожить или же не показывать его больше никому....Но ненависть к Украине и украинцам так глубоко укоренилась в сознании Бродского.что не мог он предать огню то, что наверняка носил сызмальства.
Такой себе имперский взгляд даже в условиях крушения большевистской империи.
А насчет того, что якобы много ошибок в аудиозаписях, то их практически нет по сравнению с тем источником, который приводит Наталья Горбаневская, заявляя, что это «точный текст, полученный от самого Иосифа».
Тому, кто прикоснется к этому «шедевру», придется только удивляться, как Нобелевский лауреат – мастер слова, мог обращаться к постигающим русскую литературу американским студентам языком блатарей:
«Скажем им, звонкой матерью, паузы метя строго:
скатертью вам, хохлы, и рушником дорога.
Ступайте от нас в жупане, не говоря о мундире,
по адресу на три буквы на все четыре
стороны. Пусть теперь в мазанке гансы
с ляхами ставят вас на все четыре кости, поганцы.
Как в петлю лезть – так сообща, путь выбирая в чаще.
Прощевайте, хохлы, пожили вместе – хватит.
Плюнуть, что ли в Днипро, может, он вспять покатит...
А курицу из борща грызть в одиночку слаще».

А финал стихотворения воистину к лицу первостатейному поэту:
«С Богом, орлы, казаки, гетманы, вертухаи!
Только когда придет и вам помирать, бугаи,
будете вы хрипеть, царапая край матраса,
строчки из Александра, а не брехню Тараса».

«Я считаю ниже своего достоинства человеческого оказываться в положении, когда государство тобой распоряжается,- заявляет не без гордости Бродский.- Ни при каком раскладе меня это не устраивает. Ни при героическом, ни при комическом, ни при трагическом».
Похвально, но почему же при этом отказывать в этом праве многомиллионному народу Украины решать свою судьбу. Ведь с той поры, как , спасаясь от порабощения, украинцы объединились с Московией, тотчас попали в новое рабство. Любое движение в сторону самостоятельности жестоко подавлялось. Так называемый «союз нерушимый республик свободных»советская Россия считала вечным. Так, к сожалению, смотрит на это и тот, кого империалистический большевистский режим вышвырнул за пределы родины.
«Казахи пишут по-русски не хуже, чем русские»,- замечает Бродский в связи с притоком молодых людей из провинции..Кроме Олжаса Сулейманова, называются киргиз Чингиз Айматов, кабардинец Кайсым Кулиев.Что же касается наших соотечественников, то они заслужили только лишь удивление Мастера: зачем они пишут по-украински, когда есть такой богатый русский язык. А то, что насаждение русского языка в так называемых союзных республиках вредит национальным – признанному поэту не приходит в голову.
Накануне 50-летия СССР я был в Таджикистане и услышал сетования молодых людей на то, что они не могут читать в оригинале своих классиков, так как их труды изданы кириллицей, а не древнеперсидским.
...Так что и сыну Адвоката, и не бесталанному исполнителю роли кота Матроскина, и главковерхам самозванных ДНР и ЛНР в ненависти к Украине , как говорила моя знакомая, нужно было бы полы мыть обладателю Нобля .
Жаль, конечно, что не выродок-украинец, каковых хватает в Московии, а чистокровный иудей ополчился против самостоятельной Украины. Но в приступе ненависти кто об этом вспоминает, когда все средства хороши, чтобы оскорбить народ, до недавнего времени почему-то называвшийся братом.
P.S.
Ненависть к другому народу, как можно похлестче поиздеваться над ним без должного знания его истории и культуры еще никого не возвышала. Не принесла она дополнительной славы и Бродскому. Но не в пример новоявленным витиям , всеми способами пытающимся угодить Кремлю в его имперских амбициях и таким образом приблизиться к государственному корыту,поэт был искренним в своем заблуждении.
«Смотри на себя не сравнительно с остальными, а обособляясь,- писал Бродский летом 1965 года Якову Гордону из ссылки.- Обособляйся и позволяй себе все, что угодно. Если ты озлоблен, то не скрывай этого, пусть оно грубо , если весел – тоже, пусть оно и банально. Помни, что твоя жизнь – это твоя жизнь. Ничьи – пусть самые высокие – правила тебе не закон. Это не твои правила».
По этому образцу написано и стихотворение «На независимость Украины». Вопреки тенденции бывших республик СССР выйти из рабской зависимости от России, говорить и творить на своем, а не на языке межнационального общения, Бродский не может отрешиться от имперского взгляда на естественный ход истории. Вот уж поистине: «Люди с базара, а Назар – на базар».
Но почитататели таланта Бродского в Украине, умеют отделять шедевр от плевел , черпая из богатого наследия Мастера Слова то, чем он обогатил мировую литературу. Не только читают, но и переводят.







      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-09-11 21:30:13
Переглядів сторінки твору 3824
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.027 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.212 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.761
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.12.03 17:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-09-11 22:03:28 ]
Дякую, пане Іване, за позицію. Бродського я читав мало, але те, що читав, дивувало в хорошому значенні. Але коли прочитав "На независимость Украины", не міг повірити, що це належить йому. Ну яке йому діло там, за океаном, що Україна стала незалежною? Мав би радіти, що рухнула імперія, яка його скривдила, вислала з країни. А він злобою захлинається. Як поет, він - величина, але як громадянина його важко зрозуміти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2015-09-12 16:56:07 ]
Яскравий приклад того, як Матроскінська Росія взуває і випихає на Олімп талановите безголов"я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2015-09-13 10:16:51 ]
...імперія - підла штука - перше що робить - задерає носа... а коли стане в г-но, ніколи не гляне під ноги - куди там - сам бог на носі сидить! Так і ходить та смердить - великий карлик.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2015-09-13 10:33:58 ]
все ж таки цікаво, чого це повадились інтелігентики переписувати один в одного сльозливе "нас не люблять і зневажають", якщо власне той текст Б. - крик відкинутої любови, коли автор все ще вірить у покаяння і чекає повернення? Б. безперечно належав до імперської культури, зрештою, "коль суждено в империи родится" - таке може бути предметом аналізи, наприклад про єдність США та СССР яко імперій і вчасну доречність Б. в обох, але не побутовий шовінізм, текст але не особа


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2015-09-13 13:39:30 ]
..."коль суждено в империи родится" - вельми доречно - слід лише додати таке зауваження - може й недоречне - Ха! А зАщо Бродському дали Нобелівську ? - Чи не за те, що він інколи дивився собі під ноги! - Яка іронія!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2015-09-14 11:48:43 ]
Шановний пане Андрію, мабуть, Ви дивитесь тільки путінські передачі по телевізору. Про яку любов може йти мова? Хто має каятись? Невже українці,що нарешті вилізли з імперського болота? Бродському-українофобу йдеться про відновлення імперії. Річ не в тім, що народився він в імперії, а що всотав її мислення і не соромиться говорити про це вголос.
Можна б говорити про багато речей, але краще вчитайтесь в пасквіль Нобелівського лауреата.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Побийголод (М.К./Л.П.) [ 2019-07-29 18:56:52 ]
Протилежний погляд на цей вірш - у моїй статті «Незалежність України по-бродському»: http://maysterni.com/publication.php?id=140627