Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.07
01:22
Окремі москалі нібито і не страшні. Вони, як і вовки, небезпечні, коли збиваються у зграї.
Без московської мавпи з гранатою світ поки що не здатний уявити собі миротворчий процес.
Гіркий досвід – незамінний інгредієнт у кулінарії.
Людям найпрості
2026.06.06
22:03
не перевершуй не жени
не віддавай усе що
тим демонам поза дверми
хоча у них є дещо
стезя стежина стеж її
дерева милість божа
вони усе пережили
самі собі тотожні
не віддавай усе що
тим демонам поза дверми
хоча у них є дещо
стезя стежина стеж її
дерева милість божа
вони усе пережили
самі собі тотожні
2026.06.06
19:21
В оп’янінні усякою розкішшю
Задля продукції
Що зносить усе все на хвилі
Бездуховно безсмертній, і коли
Божий кельнер бере твій останній дайм
Ось рахунок тобі
І нема в цім фарватері
Припливу, ні розсуду
Задля продукції
Що зносить усе все на хвилі
Бездуховно безсмертній, і коли
Божий кельнер бере твій останній дайм
Ось рахунок тобі
І нема в цім фарватері
Припливу, ні розсуду
2026.06.06
17:36
…подуєш на людську біду -
затихне морок на дзвіницях
у бомбосховищах, світлицях,
у Гестиманському саду,
де бродять ангели по три,
вітхозавітно, задзеркально,
де чути неупинний рух
затихне морок на дзвіницях
у бомбосховищах, світлицях,
у Гестиманському саду,
де бродять ангели по три,
вітхозавітно, задзеркально,
де чути неупинний рух
2026.06.06
17:26
Готовий сплакнути, раніш як бувало,
Коли на оголені груди впадеш
Жагучого серця пругкими губами,
Як тільки згадаєш забутий backstage.
Одна у тобі розпізнає акина,
А друга чи третя – лише прохача.
Від них і находить на тебе провина
Коли на оголені груди впадеш
Жагучого серця пругкими губами,
Як тільки згадаєш забутий backstage.
Одна у тобі розпізнає акина,
А друга чи третя – лише прохача.
Від них і находить на тебе провина
2026.06.06
12:53
Я прийду у спустошений ліс,
Як у храм, до якого не ходять.
Між тополь і дівочих беріз
Бачу слів невідомі породи.
Пробіжить зграя зляканих кіз.
І лаштується Ігор в походи.
Я прийду в невідомі краї,
Як у храм, до якого не ходять.
Між тополь і дівочих беріз
Бачу слів невідомі породи.
Пробіжить зграя зляканих кіз.
І лаштується Ігор в походи.
Я прийду в невідомі краї,
2026.06.06
09:04
Павло Горінштейн (1895-1961; народився й прожив життя в Україні)
Армія Біла, Чорний Барон
знову готують нам царський трон,
та від тайги до нормандських узвиш –
Червона Армія всіх сильніш!
Так хай червоний
Армія Біла, Чорний Барон
знову готують нам царський трон,
та від тайги до нормандських узвиш –
Червона Армія всіх сильніш!
Так хай червоний
2026.06.06
08:56
Що може порізнить навіки батька з сином?
В родині Штрауса до того спричинилась... скрипка.
Був батько вже на троні «короля вальсів»,
Коли син з-під столу всотував чарівні звуки скрипки.
Батько боявся невдовзі поступитись троном,
тож заборонив маляті
2026.06.06
08:21
— Ти малюєш на мапі вчорашніх обмежень
Апельсинове вицвіле сонце.
Ставиш знак здивування до впевнених речень,
Креслиш спогадам ґрати чи необережно
Розливаєш свій біль та незгоду.
— Я не знаю... Мене огортає буденне,
Осідає на плечі. Та вкотре
Апельсинове вицвіле сонце.
Ставиш знак здивування до впевнених речень,
Креслиш спогадам ґрати чи необережно
Розливаєш свій біль та незгоду.
— Я не знаю... Мене огортає буденне,
Осідає на плечі. Та вкотре
2026.06.06
07:41
Темні хмари, дощ і вітер, -
Хвища звідусіль, -
Кожна крапля в мене мітить
І влучає в ціль.
Куртку ніби рве вітрисько,
Ради гри чи мсти, -
Мокро, вітряно і слизько,
Та потрібно йти.
Хвища звідусіль, -
Кожна крапля в мене мітить
І влучає в ціль.
Куртку ніби рве вітрисько,
Ради гри чи мсти, -
Мокро, вітряно і слизько,
Та потрібно йти.
2026.06.05
23:37
Зливи лютої — грім і зірниці — вогонь —
то стихійного лиха сполука.
Несподівані доторки теплих долонь —
симбіоз насолоди і муки.
Ви збудили в мені глибину крижану
і мелодію сонячну, схоже.
Та чому так буває, ніяк не збагну:
то стихійного лиха сполука.
Несподівані доторки теплих долонь —
симбіоз насолоди і муки.
Ви збудили в мені глибину крижану
і мелодію сонячну, схоже.
Та чому так буває, ніяк не збагну:
2026.06.05
19:18
веселка над районом
і вчора і сьогодні
дурацьке щастя
скраю десь її
мені ти відписала
а я при телефоні
не був
атож мабуть
і вчора і сьогодні
дурацьке щастя
скраю десь її
мені ти відписала
а я при телефоні
не був
атож мабуть
2026.06.05
16:46
ані миші
три коти...
старший -
місяць прикотив
посвітити у коморі
середущий
сипле зорі
трохи в комин
три коти...
старший -
місяць прикотив
посвітити у коморі
середущий
сипле зорі
трохи в комин
2026.06.05
15:47
VIII. Останній акорд: ПАРОСТКИ КИЄВА НА ПІВНІЧНИХ ПРЕСТОЛАХ
Коли дим великих битв розвіявся, а море заспокоїлося, Єлизавета Ярославна зрозуміла, що її власна історія ще не завершена. Вона була донькою Ярослава Мудрого, і в її жилах текла кров правите
2026.06.05
14:39
Зима посріблила гілки,
Явивши небачену мудрість.
У них причаїлись віки,
Немов оприявлена мужність.
Зима посріблила часи,
В яких випадає нам жити,
Явивши старі голоси,
Явивши небачену мудрість.
У них причаїлись віки,
Немов оприявлена мужність.
Зима посріблила часи,
В яких випадає нам жити,
Явивши старі голоси,
2026.06.05
13:23
Ми йшли крізь вечір: тільки я і дощ.
Він щось шептав на перехрестях сонних,
змивав тривогу із мовчазних площ,
лишав сліди на вікнах і долонях.
Старий каштан розправив мокру стать,
сховавши нас у затінку густому,
щоб погляд не тривожив із сум'ять,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Він щось шептав на перехрестях сонних,
змивав тривогу із мовчазних площ,
лишав сліди на вікнах і долонях.
Старий каштан розправив мокру стать,
сховавши нас у затінку густому,
щоб погляд не тривожив із сум'ять,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Мандри в космосі 63. Загадковий голос… (вибрані тексти не Поетичних Майстерень)
Мандри в космосі 63. Загадковий голос… (вибрані тексти не Поетичних Майстерень)
Чорноморець
(загадки Гуляйгорода)
Чорноморець, матінко, чорноморець,
Вивів мене босую ой на морозець.
Вивів мене босую та й питає:
Чи є мороз, дівчино, ой чи немає?
Ой нема морозу, тільки роса,
А я молодесенька ой стою я й боса.
Простояла ніченьку та й байдуже,
Бо я чорноморчика ой люблю я й дуже.
До порога ніженьки прикипають,
Дівку дрібні слізоньки ой обливають.
Я ж думала, матінко, панувати,
Довелося, матінко, ой горювати.
(слова та музика народні)
Що мені робиться, коли я слухаю Гуляйгород, не можу вам логічно описати. Це так, наче щось давнє-давнє як нахлине з вечірного неба… та як притисне серденько до рідної землі… і я плачу… тай сміюся…
А почалося все, звісно ж, з “Чорноморця”: Чорноморець, матінко, чорномо-о-орець, - низький жіночий, мені тоді, коли я вперше слухав, уявилось - вродливої, уже не молодої, співачки, виводив щемливо спогади про перше кохання… саме досвічений голос, саме спогади… А далі уже спільно, трьома голосами , - тим ж низьким жіночим, низьким чоловічим, та високим, як мені уявилось, дівочим: Вивів мене босую ой на мо-о-оро-о-озеееець!..
Коли я вперше уже дивився, то й справді: старша, молоденька та козак… - все так, як і уявлялося. Коли ж добре придивився: а низьким жіночим, як мені здавалось досвідченим, - співає ж то молодесенька: А я молодесенька ой… І тоді наче щось перевернулося у моїй душі… неможу вам логічно описати. Щось фантастичне було в цьому поєднанні юної вроди та дорослого голосу. Та й голос виринав, здавалось, з глибини віків, ще з Трипілля…
Коли ж я захотів визначити об’єкт своєго захоплення, перевернувши інтернет, то виявилось, що цілком достовірно цього зробити я неможу: Сергій Постольников, Ірина Барамба, Анастасія Філатова, Олена Дідик… Вірогідно це Анастасія Філатова… Цілую Ваші руки…
06.10.2015
Худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп).
"Кольори фотошопу. Сірий"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 59. 18. І. Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної доктрини Розділ третій…"
(загадки Гуляйгорода)
Чорноморець, матінко, чорноморець,
Вивів мене босую ой на морозець.
Вивів мене босую та й питає:
Чи є мороз, дівчино, ой чи немає?
Ой нема морозу, тільки роса,
А я молодесенька ой стою я й боса.
Простояла ніченьку та й байдуже,
Бо я чорноморчика ой люблю я й дуже.
До порога ніженьки прикипають,
Дівку дрібні слізоньки ой обливають.
Я ж думала, матінко, панувати,
Довелося, матінко, ой горювати.
(слова та музика народні)
Що мені робиться, коли я слухаю Гуляйгород, не можу вам логічно описати. Це так, наче щось давнє-давнє як нахлине з вечірного неба… та як притисне серденько до рідної землі… і я плачу… тай сміюся…
А почалося все, звісно ж, з “Чорноморця”: Чорноморець, матінко, чорномо-о-орець, - низький жіночий, мені тоді, коли я вперше слухав, уявилось - вродливої, уже не молодої, співачки, виводив щемливо спогади про перше кохання… саме досвічений голос, саме спогади… А далі уже спільно, трьома голосами , - тим ж низьким жіночим, низьким чоловічим, та високим, як мені уявилось, дівочим: Вивів мене босую ой на мо-о-оро-о-озеееець!..
Коли я вперше уже дивився, то й справді: старша, молоденька та козак… - все так, як і уявлялося. Коли ж добре придивився: а низьким жіночим, як мені здавалось досвідченим, - співає ж то молодесенька: А я молодесенька ой… І тоді наче щось перевернулося у моїй душі… неможу вам логічно описати. Щось фантастичне було в цьому поєднанні юної вроди та дорослого голосу. Та й голос виринав, здавалось, з глибини віків, ще з Трипілля…
Коли ж я захотів визначити об’єкт своєго захоплення, перевернувши інтернет, то виявилось, що цілком достовірно цього зробити я неможу: Сергій Постольников, Ірина Барамба, Анастасія Філатова, Олена Дідик… Вірогідно це Анастасія Філатова… Цілую Ваші руки…
06.10.2015
Худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп).
"Кольори фотошопу. Сірий"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 59. 18. І. Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної доктрини Розділ третій…"
Про публікацію
