ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода кушніру порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода кушніру порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.04.15
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Мандри в космосі 63. Загадковий голос… (вибрані тексти не Поетичних Майстерень)
Мандри в космосі 63. Загадковий голос… (вибрані тексти не Поетичних Майстерень)
Чорноморець
(загадки Гуляйгорода)
Чорноморець, матінко, чорноморець,
Вивів мене босую ой на морозець.
Вивів мене босую та й питає:
Чи є мороз, дівчино, ой чи немає?
Ой нема морозу, тільки роса,
А я молодесенька ой стою я й боса.
Простояла ніченьку та й байдуже,
Бо я чорноморчика ой люблю я й дуже.
До порога ніженьки прикипають,
Дівку дрібні слізоньки ой обливають.
Я ж думала, матінко, панувати,
Довелося, матінко, ой горювати.
(слова та музика народні)
Що мені робиться, коли я слухаю Гуляйгород, не можу вам логічно описати. Це так, наче щось давнє-давнє як нахлине з вечірного неба… та як притисне серденько до рідної землі… і я плачу… тай сміюся…
А почалося все, звісно ж, з “Чорноморця”: Чорноморець, матінко, чорномо-о-орець, - низький жіночий, мені тоді, коли я вперше слухав, уявилось - вродливої, уже не молодої, співачки, виводив щемливо спогади про перше кохання… саме досвічений голос, саме спогади… А далі уже спільно, трьома голосами , - тим ж низьким жіночим, низьким чоловічим, та високим, як мені уявилось, дівочим: Вивів мене босую ой на мо-о-оро-о-озеееець!..
Коли я вперше уже дивився, то й справді: старша, молоденька та козак… - все так, як і уявлялося. Коли ж добре придивився: а низьким жіночим, як мені здавалось досвідченим, - співає ж то молодесенька: А я молодесенька ой… І тоді наче щось перевернулося у моїй душі… неможу вам логічно описати. Щось фантастичне було в цьому поєднанні юної вроди та дорослого голосу. Та й голос виринав, здавалось, з глибини віків, ще з Трипілля…
Коли ж я захотів визначити об’єкт своєго захоплення, перевернувши інтернет, то виявилось, що цілком достовірно цього зробити я неможу: Сергій Постольников, Ірина Барамба, Анастасія Філатова, Олена Дідик… Вірогідно це Анастасія Філатова… Цілую Ваші руки…
06.10.2015
Худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп).
"Кольори фотошопу. Сірий"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 59. 18. І. Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної доктрини Розділ третій…"
(загадки Гуляйгорода)
Чорноморець, матінко, чорноморець,
Вивів мене босую ой на морозець.
Вивів мене босую та й питає:
Чи є мороз, дівчино, ой чи немає?
Ой нема морозу, тільки роса,
А я молодесенька ой стою я й боса.
Простояла ніченьку та й байдуже,
Бо я чорноморчика ой люблю я й дуже.
До порога ніженьки прикипають,
Дівку дрібні слізоньки ой обливають.
Я ж думала, матінко, панувати,
Довелося, матінко, ой горювати.
(слова та музика народні)
Що мені робиться, коли я слухаю Гуляйгород, не можу вам логічно описати. Це так, наче щось давнє-давнє як нахлине з вечірного неба… та як притисне серденько до рідної землі… і я плачу… тай сміюся…
А почалося все, звісно ж, з “Чорноморця”: Чорноморець, матінко, чорномо-о-орець, - низький жіночий, мені тоді, коли я вперше слухав, уявилось - вродливої, уже не молодої, співачки, виводив щемливо спогади про перше кохання… саме досвічений голос, саме спогади… А далі уже спільно, трьома голосами , - тим ж низьким жіночим, низьким чоловічим, та високим, як мені уявилось, дівочим: Вивів мене босую ой на мо-о-оро-о-озеееець!..
Коли я вперше уже дивився, то й справді: старша, молоденька та козак… - все так, як і уявлялося. Коли ж добре придивився: а низьким жіночим, як мені здавалось досвідченим, - співає ж то молодесенька: А я молодесенька ой… І тоді наче щось перевернулося у моїй душі… неможу вам логічно описати. Щось фантастичне було в цьому поєднанні юної вроди та дорослого голосу. Та й голос виринав, здавалось, з глибини віків, ще з Трипілля…
Коли ж я захотів визначити об’єкт своєго захоплення, перевернувши інтернет, то виявилось, що цілком достовірно цього зробити я неможу: Сергій Постольников, Ірина Барамба, Анастасія Філатова, Олена Дідик… Вірогідно це Анастасія Філатова… Цілую Ваші руки…
06.10.2015
Худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп).
"Кольори фотошопу. Сірий"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 59. 18. І. Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної доктрини Розділ третій…"
Про публікацію