А міхи ж бо ... не зовсім нові.

Оригінальні терміни, іще таких не чув, хоча живу уже давно. А взагалі-то, я напоями не перебираю, аби лиш гарне товариство.

ПОРУХ, у, чол.
1. Рух; зміна положення тіла або його частини. Довго ще лежав Гордій долі.. Тоді мов одним порухом зірвався він одразу з землі і глянув угору (Борис Грінченко, II, 1963, 127); Одарка не зводила з чоловіка очей. Вона, мов вишколений слуга, мовчки стежила за кожним його порухом (Петро Панч, Ситив.., 1959, 65); Устиназвичним порухом поправила хустку (Михайло Стельмах, I, 1962, 262); Просто дивно було, як оці різні люди злилися раптом у злагоджений хор, підкоряючись найменшому порухові руки довготелесого диригента (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 28);
// Рух повітря, подув вітру і т. ін. Сашко Птаха підхопився так рвучко, що від поруху повітря каганець блимнув і згас (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 230); Як хочеться підійти до тієї дівчини, поспитати у неї, звідки вона, як її звати, чим займається... Але урочистість, що панує тут [на могилі Т. Шевченка], легкий порух вітру, що лине з далеких лиманів, виразна мовчазність усіх присутніх стримують (Михайло Чабанівський, Шляхами.., 1961, 56);
// рідко. Безладне ходіння, біганина; сум'яття. Одчиняє він хату, уступив, молодиці з ним всипали, а вона лежить... Порух великий зчинився, плач ізняли, крик (Марко Вовчок, I, 1955, 164).
2. перен. Раптове прагнення, бажання; порів. Першим порухом Олени було бігти, попередити, захистити, але не побігла й не остерегла (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 13);
// у сполуч. із сл. душа, душевний і т. ін., перен. Почуття, переживання, внутрішні поринання, а також їх зовнішній вияв. Саксаганський виконував ролі свого старого репертуару, високохудожньо розкриваючи глибокі переживання людини, виявляючи найтонші порухи її душі (Тобілевич, Життя Саксаганського, 1957, 223); Він не зводив очей з онукового личка, намагаючись помітити найменші порухи маленької душі (Юрій Яновський, II, 1954, 111); Дарка носиться з томиком Кобилянської, як з молитовником, тепер для кожного поруху свого серця знаходить вона відповідне місце в цій книзі! (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 344); Не на те поставлено було тут сержанта, щоб він брався аналізувати душевні порухи своїх підлеглих (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 24).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 295.

Я б утримався від зайвої детальності, адже це - жарт. Вважайте, що йдеться про порух душі.