Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.17
22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
2025.11.17
20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,
2025.11.17
18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
2025.11.17
13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
2025.11.17
11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
2025.11.17
09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
2025.11.17
08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
2025.11.17
07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
2025.11.17
05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
2025.11.16
21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
2025.11.16
20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
2025.11.16
14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
2025.11.16
14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з
2025.11.16
13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
2021.10.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ондо Линдэ (1986) /
Іншомовна поезія
норные
в пару всматривался дрозд
возле дома
где трава дресва труха
однотонна
а с венеровых фаланг
стертой зебры
лед сошел совсем как с ан
гелов сверху
и мели кругом взаскреб
и белили
и те ангелы над зеб
рой парили
а над ними форточки
свет клевали
как наверное в торонто
в телави
и скорлупки света би
ли где двое
обрастали темното
дроздовое
*
orpheus:
в тихих книгах
чтецы водятся
свет семижильный
воздух двудольный
со мной только
вириде нитенс
аидовы крыски
вышли.
вместе павлиньим
хвостом метемся
и - и
то еще беспокойство:
я принял за голову горностая
мятый
игральный куб.
я бросил голову наземь,
ставя ямками на золу.
а ты, намотанная на локоть
холода, словно хлыст,
как пар дыхания над обломком - будешь над ним -
возьмись.
*
orpheus II:
фотография выцветет
пледом позже асфальтом
недолго ей оставаться плоской
с нашими дорогами с бардаками
в итоге мы окажемся
краями провала
дорожного полотна
*
kin:
с мая нагайна спит с наганом
кожа с холодом барабана
вдоль головы скоба
посередине куда попала
нетто горба
с мая нагайна спит
кожа с холодом плит
вдоль головы пятна
посередине туда
бывшая руда
с мая нагайна
майна
до своего дна.
*
orpheus & kin:
- поговорим о насилии. мы еще не говорили о насилии с тобой.
- что-то не хочется;
я тут придумал строчку -
лето выудит яблоки в кислый загар,
дальше должно быть что-то о пиздеце.
- государственном, индуктивном или в позиции крестного хода?
- о том, как покупаешь марлевые повязки кому-то родному,
кто не хочет дышать с тобой одним воздухом.
и надеешься, что он тебя ударит и его заберут.
- пиши: лето выудит яблоки в кислый загар,
это и пиздец в позиции крестного хода -
доказательства глобального потепления.
- а марлевые повязки?
- ну ты же купил, какие проблемы.
*
kin II:
... а затем замолчит,
смякший веками, строгий
горбом,
от елены к елене качнувший
царей и героев,
оттого, что закон
превращений теперь
перестроен
от елены до трои
к елене вернувшейся
в дом.
есть родство, ей известное
рабством
и гулом огня,
по ночам он во сне говорит
почему
не меня.
*
kin III:
...и глыба талька говорит - сизиф,
сотри меня, и в дозах малых сих -
одна за всех - я лягу на вершине.
сизиф берет ее, крошит рукой,
его мозоли щурятся в раскол,
маячат впереди гора и камень.
не надо, тальк, он говорит, катись.
пыль видит ад - и помещает жизнь
в один кадавр с ним, в один вархаммер.
неправда, галатея не цельна.
то выбитая пыль, а не цена,
была в ее движениях лавиной.
не надо, тальк, не оживай во тьме.
они еще алмаз предложат мне.
*
eurydice:
до двадцати пяти одежда еще как система органов
каждую ткань вынюхиваешь
позже-то она начала наконец писать
не для чтения вслух
да здравствует свобода -
добрый в погожий день продавец секонда
маленькие размеры здесь не существуют но его это
не смущает
славим равенство за основу нагот
но дорого и так и эдак
тогда ей сказали что если братство вырастет в два раза
а маркеры в три
они будут иметь диагностическое значение
надо только проверять внутри
клетку за клеткой
каждые полгода
допустим до тридцати
допустим до ста сорока шести
*
kin IV
вернулся / но дома / под зноем / но дома
во сне / как от весел плечо:
сквозь жесткие кудри овцы надо мною
шевелится кто-то еще
два тела тепла тяжело и недолго
колтун и обломок
два тела тепла оглушённые воском
два роста
мой внутренний остров похож на итаку
на взятую трою похож
где кубом гекубова злая собака
упала на лошади ёж
два тела тепла / обернись, пенелопа /
скажи мне кого ты ведёшь
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
норные
All the leaves are brown and the sky is gray.
I've been for a walk on a winter's day.
The Mamas & the Papas
(после карантина)в пару всматривался дрозд
возле дома
где трава дресва труха
однотонна
а с венеровых фаланг
стертой зебры
лед сошел совсем как с ан
гелов сверху
и мели кругом взаскреб
и белили
и те ангелы над зеб
рой парили
а над ними форточки
свет клевали
как наверное в торонто
в телави
и скорлупки света би
ли где двое
обрастали темното
дроздовое
*
orpheus:
в тихих книгах
чтецы водятся
свет семижильный
воздух двудольный
со мной только
вириде нитенс
аидовы крыски
вышли.
вместе павлиньим
хвостом метемся
и - и
то еще беспокойство:
я принял за голову горностая
мятый
игральный куб.
я бросил голову наземь,
ставя ямками на золу.
а ты, намотанная на локоть
холода, словно хлыст,
как пар дыхания над обломком - будешь над ним -
возьмись.
*
orpheus II:
фотография выцветет
пледом позже асфальтом
недолго ей оставаться плоской
с нашими дорогами с бардаками
в итоге мы окажемся
краями провала
дорожного полотна
*
kin:
с мая нагайна спит с наганом
кожа с холодом барабана
вдоль головы скоба
посередине куда попала
нетто горба
с мая нагайна спит
кожа с холодом плит
вдоль головы пятна
посередине туда
бывшая руда
с мая нагайна
майна
до своего дна.
*
orpheus & kin:
- поговорим о насилии. мы еще не говорили о насилии с тобой.
- что-то не хочется;
я тут придумал строчку -
лето выудит яблоки в кислый загар,
дальше должно быть что-то о пиздеце.
- государственном, индуктивном или в позиции крестного хода?
- о том, как покупаешь марлевые повязки кому-то родному,
кто не хочет дышать с тобой одним воздухом.
и надеешься, что он тебя ударит и его заберут.
- пиши: лето выудит яблоки в кислый загар,
это и пиздец в позиции крестного хода -
доказательства глобального потепления.
- а марлевые повязки?
- ну ты же купил, какие проблемы.
*
kin II:
... а затем замолчит,
смякший веками, строгий
горбом,
от елены к елене качнувший
царей и героев,
оттого, что закон
превращений теперь
перестроен
от елены до трои
к елене вернувшейся
в дом.
есть родство, ей известное
рабством
и гулом огня,
по ночам он во сне говорит
почему
не меня.
*
kin III:
...и глыба талька говорит - сизиф,
сотри меня, и в дозах малых сих -
одна за всех - я лягу на вершине.
сизиф берет ее, крошит рукой,
его мозоли щурятся в раскол,
маячат впереди гора и камень.
не надо, тальк, он говорит, катись.
пыль видит ад - и помещает жизнь
в один кадавр с ним, в один вархаммер.
неправда, галатея не цельна.
то выбитая пыль, а не цена,
была в ее движениях лавиной.
не надо, тальк, не оживай во тьме.
они еще алмаз предложат мне.
*
eurydice:
до двадцати пяти одежда еще как система органов
каждую ткань вынюхиваешь
позже-то она начала наконец писать
не для чтения вслух
да здравствует свобода -
добрый в погожий день продавец секонда
маленькие размеры здесь не существуют но его это
не смущает
славим равенство за основу нагот
но дорого и так и эдак
тогда ей сказали что если братство вырастет в два раза
а маркеры в три
они будут иметь диагностическое значение
надо только проверять внутри
клетку за клеткой
каждые полгода
допустим до тридцати
допустим до ста сорока шести
*
kin IV
вернулся / но дома / под зноем / но дома
во сне / как от весел плечо:
сквозь жесткие кудри овцы надо мною
шевелится кто-то еще
два тела тепла тяжело и недолго
колтун и обломок
два тела тепла оглушённые воском
два роста
мой внутренний остров похож на итаку
на взятую трою похож
где кубом гекубова злая собака
упала на лошади ёж
два тела тепла / обернись, пенелопа /
скажи мне кого ты ведёшь
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
