Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.27
10:34
Знайди розраду, де її нема в помині.
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.
Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.
Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі
2026.04.27
06:34
гуляти із батьками в парк роззиратися на каруселі на інших людей із дітьми скриньки із морозивом а ще там сухий лід · оркестр із репродукторів виконує щось життєстверджувальне чим не едем але морозива ніколи не досить · роззиратися на газетний автомат 60х
2026.04.27
05:51
Там немає ні вікон, ні стін,
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...
2026.04.26
23:37
На свято життя абонемент не купиш.
Старечий маразм правителів успішно пережив часи СРСР і досі в світовому тренді.
Кремлівський медвежатник міняє пуйло на бухло.
Заполоханий диктатор міняє клаустрофобію на бункерофілію.
Хто панічно боїться ни
2026.04.26
20:41
І
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.
2026.04.26
17:26
хотів би обійняти друзів
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм
2026.04.26
17:11
Коли на нас напали москалі,
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни
2026.04.26
17:08
ти знову бігаєш по колу
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,
щоб стати враз котигорошком -
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,
щоб стати враз котигорошком -
2026.04.26
13:52
Коли впаду осіннім листям
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,
Тоді прийди у ці простори
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,
Тоді прийди у ці простори
2026.04.26
11:19
Ще тримається
ця дивна звичка
думати про втрачене,
обминаючи себе.
А воно чекає на всіх
зі знахідками
у печерах наших помилок,
ні – не зі скелетами
ця дивна звичка
думати про втрачене,
обминаючи себе.
А воно чекає на всіх
зі знахідками
у печерах наших помилок,
ні – не зі скелетами
2026.04.26
10:31
Весляр потребує репостів,
Крізь поклик землі забобонів,
Пройдисвіти точного зросту
Йому тут плетуть котильйони.
На юті рожевім – наяди,
Легкі зрозумілі, як полька,
Йому віднайдуть тут розраду
Крізь поклик землі забобонів,
Пройдисвіти точного зросту
Йому тут плетуть котильйони.
На юті рожевім – наяди,
Легкі зрозумілі, як полька,
Йому віднайдуть тут розраду
2026.04.26
09:45
Не стримать років цибатих,
хоч долю скартай саму...
Я знову у цих пенатах,
як декілька літ тому.
Ні смутку, ні сліз, ні горя
і нібито входжу в раж...
Грайливо іду вздовж моря,
хоч долю скартай саму...
Я знову у цих пенатах,
як декілька літ тому.
Ні смутку, ні сліз, ні горя
і нібито входжу в раж...
Грайливо іду вздовж моря,
2026.04.26
09:01
В уяві літає жар-птиця.
пір'їни - руді, голубі.
Не спиться, не спиться, не спиться…
Хоч виколи очі собі.
Повітря просякло жасмином,
парфуми люпин розілляв.
З видіння плету павутину
пір'їни - руді, голубі.
Не спиться, не спиться, не спиться…
Хоч виколи очі собі.
Повітря просякло жасмином,
парфуми люпин розілляв.
З видіння плету павутину
2026.04.26
08:34
А місто дитинства шумить соковитим березовим листям,
Де ранішнє сонце пускає крізь нього червоні коралі.
Та ледве трамвая дзвіночок у небо напружено звівся
У кронах круки починають кричати, хоч щойно мовчали.
А в місті дитинства усміхнена мама н
Де ранішнє сонце пускає крізь нього червоні коралі.
Та ледве трамвая дзвіночок у небо напружено звівся
У кронах круки починають кричати, хоч щойно мовчали.
А в місті дитинства усміхнена мама н
2026.04.26
07:11
Над містом ширяє пронизливий вітер
І вправно висвистує тужний мотив
Про те, що знедавна безсилий зловити
У хмарках рухливих проміння масив.
Немає тепла, хоч вже травень надходить
І грак у дуплі вже гніздо навіть звив, -
Спинилася в зрості й цвітінні
І вправно висвистує тужний мотив
Про те, що знедавна безсилий зловити
У хмарках рухливих проміння масив.
Немає тепла, хоч вже травень надходить
І грак у дуплі вже гніздо навіть звив, -
Спинилася в зрості й цвітінні
2026.04.25
17:50
Немов старенька бабця враз,
Зав’яже ніч на вузлик світ.
І небо в ніжних кольорах
Шукає в тиші настрій свій.
Немов бешкетні дітлахи,
Неначе ми малі колись
Стрибають зорі – світляки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зав’яже ніч на вузлик світ.
І небо в ніжних кольорах
Шукає в тиші настрій свій.
Немов бешкетні дітлахи,
Неначе ми малі колись
Стрибають зорі – світляки
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ондо Линдэ (1986) /
Іншомовна поезія
норные
в пару всматривался дрозд
возле дома
где трава дресва труха
однотонна
а с венеровых фаланг
стертой зебры
лед сошел совсем как с ан
гелов сверху
и мели кругом взаскреб
и белили
и те ангелы над зеб
рой парили
а над ними форточки
свет клевали
как наверное в торонто
в телави
и скорлупки света би
ли где двое
обрастали темното
дроздовое
*
orpheus:
в тихих книгах
чтецы водятся
свет семижильный
воздух двудольный
со мной только
вириде нитенс
аидовы крыски
вышли.
вместе павлиньим
хвостом метемся
и - и
то еще беспокойство:
я принял за голову горностая
мятый
игральный куб.
я бросил голову наземь,
ставя ямками на золу.
а ты, намотанная на локоть
холода, словно хлыст,
как пар дыхания над обломком - будешь над ним -
возьмись.
*
orpheus II:
фотография выцветет
пледом позже асфальтом
недолго ей оставаться плоской
с нашими дорогами с бардаками
в итоге мы окажемся
краями провала
дорожного полотна
*
kin:
с мая нагайна спит с наганом
кожа с холодом барабана
вдоль головы скоба
посередине куда попала
нетто горба
с мая нагайна спит
кожа с холодом плит
вдоль головы пятна
посередине туда
бывшая руда
с мая нагайна
майна
до своего дна.
*
orpheus & kin:
- поговорим о насилии. мы еще не говорили о насилии с тобой.
- что-то не хочется;
я тут придумал строчку -
лето выудит яблоки в кислый загар,
дальше должно быть что-то о пиздеце.
- государственном, индуктивном или в позиции крестного хода?
- о том, как покупаешь марлевые повязки кому-то родному,
кто не хочет дышать с тобой одним воздухом.
и надеешься, что он тебя ударит и его заберут.
- пиши: лето выудит яблоки в кислый загар,
это и пиздец в позиции крестного хода -
доказательства глобального потепления.
- а марлевые повязки?
- ну ты же купил, какие проблемы.
*
kin II:
... а затем замолчит,
смякший веками, строгий
горбом,
от елены к елене качнувший
царей и героев,
оттого, что закон
превращений теперь
перестроен
от елены до трои
к елене вернувшейся
в дом.
есть родство, ей известное
рабством
и гулом огня,
по ночам он во сне говорит
почему
не меня.
*
kin III:
...и глыба талька говорит - сизиф,
сотри меня, и в дозах малых сих -
одна за всех - я лягу на вершине.
сизиф берет ее, крошит рукой,
его мозоли щурятся в раскол,
маячат впереди гора и камень.
не надо, тальк, он говорит, катись.
пыль видит ад - и помещает жизнь
в один кадавр с ним, в один вархаммер.
неправда, галатея не цельна.
то выбитая пыль, а не цена,
была в ее движениях лавиной.
не надо, тальк, не оживай во тьме.
они еще алмаз предложат мне.
*
eurydice:
до двадцати пяти одежда еще как система органов
каждую ткань вынюхиваешь
позже-то она начала наконец писать
не для чтения вслух
да здравствует свобода -
добрый в погожий день продавец секонда
маленькие размеры здесь не существуют но его это
не смущает
славим равенство за основу нагот
но дорого и так и эдак
тогда ей сказали что если братство вырастет в два раза
а маркеры в три
они будут иметь диагностическое значение
надо только проверять внутри
клетку за клеткой
каждые полгода
допустим до тридцати
допустим до ста сорока шести
*
kin IV
вернулся / но дома / под зноем / но дома
во сне / как от весел плечо:
сквозь жесткие кудри овцы надо мною
шевелится кто-то еще
два тела тепла тяжело и недолго
колтун и обломок
два тела тепла оглушённые воском
два роста
мой внутренний остров похож на итаку
на взятую трою похож
где кубом гекубова злая собака
упала на лошади ёж
два тела тепла / обернись, пенелопа /
скажи мне кого ты ведёшь
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
норные
All the leaves are brown and the sky is gray.
I've been for a walk on a winter's day.
The Mamas & the Papas
(после карантина)в пару всматривался дрозд
возле дома
где трава дресва труха
однотонна
а с венеровых фаланг
стертой зебры
лед сошел совсем как с ан
гелов сверху
и мели кругом взаскреб
и белили
и те ангелы над зеб
рой парили
а над ними форточки
свет клевали
как наверное в торонто
в телави
и скорлупки света би
ли где двое
обрастали темното
дроздовое
*
orpheus:
в тихих книгах
чтецы водятся
свет семижильный
воздух двудольный
со мной только
вириде нитенс
аидовы крыски
вышли.
вместе павлиньим
хвостом метемся
и - и
то еще беспокойство:
я принял за голову горностая
мятый
игральный куб.
я бросил голову наземь,
ставя ямками на золу.
а ты, намотанная на локоть
холода, словно хлыст,
как пар дыхания над обломком - будешь над ним -
возьмись.
*
orpheus II:
фотография выцветет
пледом позже асфальтом
недолго ей оставаться плоской
с нашими дорогами с бардаками
в итоге мы окажемся
краями провала
дорожного полотна
*
kin:
с мая нагайна спит с наганом
кожа с холодом барабана
вдоль головы скоба
посередине куда попала
нетто горба
с мая нагайна спит
кожа с холодом плит
вдоль головы пятна
посередине туда
бывшая руда
с мая нагайна
майна
до своего дна.
*
orpheus & kin:
- поговорим о насилии. мы еще не говорили о насилии с тобой.
- что-то не хочется;
я тут придумал строчку -
лето выудит яблоки в кислый загар,
дальше должно быть что-то о пиздеце.
- государственном, индуктивном или в позиции крестного хода?
- о том, как покупаешь марлевые повязки кому-то родному,
кто не хочет дышать с тобой одним воздухом.
и надеешься, что он тебя ударит и его заберут.
- пиши: лето выудит яблоки в кислый загар,
это и пиздец в позиции крестного хода -
доказательства глобального потепления.
- а марлевые повязки?
- ну ты же купил, какие проблемы.
*
kin II:
... а затем замолчит,
смякший веками, строгий
горбом,
от елены к елене качнувший
царей и героев,
оттого, что закон
превращений теперь
перестроен
от елены до трои
к елене вернувшейся
в дом.
есть родство, ей известное
рабством
и гулом огня,
по ночам он во сне говорит
почему
не меня.
*
kin III:
...и глыба талька говорит - сизиф,
сотри меня, и в дозах малых сих -
одна за всех - я лягу на вершине.
сизиф берет ее, крошит рукой,
его мозоли щурятся в раскол,
маячат впереди гора и камень.
не надо, тальк, он говорит, катись.
пыль видит ад - и помещает жизнь
в один кадавр с ним, в один вархаммер.
неправда, галатея не цельна.
то выбитая пыль, а не цена,
была в ее движениях лавиной.
не надо, тальк, не оживай во тьме.
они еще алмаз предложат мне.
*
eurydice:
до двадцати пяти одежда еще как система органов
каждую ткань вынюхиваешь
позже-то она начала наконец писать
не для чтения вслух
да здравствует свобода -
добрый в погожий день продавец секонда
маленькие размеры здесь не существуют но его это
не смущает
славим равенство за основу нагот
но дорого и так и эдак
тогда ей сказали что если братство вырастет в два раза
а маркеры в три
они будут иметь диагностическое значение
надо только проверять внутри
клетку за клеткой
каждые полгода
допустим до тридцати
допустим до ста сорока шести
*
kin IV
вернулся / но дома / под зноем / но дома
во сне / как от весел плечо:
сквозь жесткие кудри овцы надо мною
шевелится кто-то еще
два тела тепла тяжело и недолго
колтун и обломок
два тела тепла оглушённые воском
два роста
мой внутренний остров похож на итаку
на взятую трою похож
где кубом гекубова злая собака
упала на лошади ёж
два тела тепла / обернись, пенелопа /
скажи мне кого ты ведёшь
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
