Складаня...
    ... нового поняття стається, як каже Кант, так: “Synthetische Sätze, die auf Dinge überhaupt, deren Anschauung sich a priori gar nicht geben läßt, gehen, sind transzendental. – Синтетичні речення-твердження, на-в-за річ-справа-обставина взагалі, через світогляд-споглядання собі передуючи зовсім не давати дозволяє, йде, посилає-передає трансцендентально”. (згідно словника). ( І Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної методології Першого розділу Секція перша Предмет (Die Disziplin) чистого розуму в догматичному вжитку, дванадцятий абзац.)
    Що я зрозумів так: “Синтетичні твердження, котрі стосуються речей-обставин взагалі, не можуть бути даними через споглядання передуючи (апріорі), а йдуть передаючись трансцендентально (за межі виводячи)”... тобто, коли в процесі визначень, так званих дефініцій (Definitionen) постає якась нова річ-обставина-відчуття-смисл і... логічної дефініції (окреслення), в свідомості, можна досягнути виходячи за межі зрозумілих, тут-тепер, для свідомості, понять... і зробити це можна, також, і у спосіб їх заперечення (negativen Urteile) відкидаючи з присутнього в свідомості простору щось утверджене там і... оскільки свідомість завжди хоче мати цілісну картинку... вона шукатиме щось на заміну виходячи за межі в трансцендентне...
    Можна взяти, для прикладу, банальне використання заперечливих понять для складання (синтезу) нового поняття: вже не лід - але ще не пара – визначаючи, що то бути може... рідка вода... Але маючи на увазі всю умовність будь-якої дефініції... того, що у безконечному просторі, за всіляких можливих обставин, насправді, буде безконечно-багато станів тої субстанції, а ще маючи в своїй свідомості Сократове визначення дійсності: я знаю – що я не знаю!.. І визначався, для мене, черговий тупик... але тут мені трапилось, на фейсбуці, ось таке заперечення:
“... ні сонця ні серця… ні слуху ні духу…
ні поруху ні руху… в порох … у потеруху…” *
    ... і видався мені цей-такий зразок заперечення доречнішою (оптимістичнішою) ілюстрацією мого-такого, нинішнього, стану мислення, як мені здається – згідно Канта... Вдячний Домініку!
*Домінік Арфіст
Падіння в прозу
метемпсихоз… метаморфози…
відроджуюсь… вироджуюсь в молозиво прози…
заночувати б над чарівною рікою…
зачерпнути ночі долонями веселко́вими…
налити в блюдце молока місячному котові
і потекти теплом його магічної крові…
ховаюсь у лінь… в тінь стару Агасфе́ра…
складаю роки в алебастрову сферу…
ні сонця ні серця… ні слуху ні духу…
ні поруху ні руху… в порох … у потеруху…
стати печаллю… стати началом…
що б це начало не означало…
розчинитися ниткою в полотні
розчинити вікно і розтанути у вікні
ноткою полетіти – долетіти тиші…
а то й вище… вище… вище…

    05.06.2017 р.