ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Джона Донна
Із Джона Донна
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Джона Донна
ПРОЩАННЯ ЗІ СЛЬОЗАМИ
Хай сльози ці впадуть
Перед лицем твоїм, ще тут я поки,
Й твої в них відіб’ються губи й щоки
Й цим вартість хоч якусь їм придадуть,–
Бо в них, мов злитки,
Тебе відбитки.
Плоди це горя і емблеми муки,
Коли й твої впадуть мені на руки
За мить до невблаганної розлуки.
Сльози краплині
Вмістить вдалось і світ ще до Потопу,–
І Азію, і Африку, й Європу,–
І Всесвіт весь, що маємо вже нині.
Сльозинка кожна
Світам тотожна.
О, я тебе, кохана, так люблю,
Що наших сліз потоком світ заллю,
Потоп новий з небес моїх пошлю.
Приплив, відплив
Не збурюй, наче місяць,– це мене
Не захистить й раніше не верне,
Ніж, як на Бога б лиш поклавшись, плив.
Й де буду, там
Не смій вітрам
Звірять мольбу й відчай своїх ридань:
Зітхаю вже відлунням тих зітхань,
Й помру завчасно від твоїх страждань.
ПІСНЯ
Йди й піймай зорю, що впала,
Знайди корінь мандрагори,
Де, скажи, юнь, що промчала,
З чорта рогів зроби гори;
Чути спів сирен навчи
І з відчаєм розлучи,
Й знайди
Сліди
Вітрів, що змовкли назавжди.
Якщо маєш такі очі,
Що й незриме ними зрієш,–
В мандрах дні проводь і ночі,
Поки в них не посивієш.
Й будеш знов в цій стороні,
Розкажи про все мені:
Чи стрів,
Як брів,
Дівча те, що найкраще з дів?
Якщо стрів таку – повідай:
Обійшов ти світ недаром;
Коли ж ні – журби не відай:
Й тут зустрів би незабаром.
Але й та, яку б зустрів,
Чи ж така, як постарів?–
Краса
Згаса
Й ніколи вже не воскреса.
РІЧНИЦЯ
Всі королі, їх челядь вся,
Вся слава, доблесть, честь, краса,
Все, й сонце теж, що всім дає тепло,
На рік старішим стало, ніж було,
Відтоді, як зустрілись вперше ми.
Наблизивсь світ до тліну і пітьми,–
Любов лиш наша не мина
Не має вчора й завтра вже вона;
Йдучи, від нас не йде і змін не зна,
Останній й перший в вічнім дні єдна.
В могили дві зійдем без мук,
Де смерть позбавить від розлук.
Й хоч смертні ми так само, як і всі,
Й колись стать тліном і твоїй красі:
З очей і вух собі смерть візьме дань,
Щоб сліз не лить нам і не чуть зітхань,–
Та душі, ангели немов,
Полинуть – крила дасть для них любов.
Могилам – плоть, як захолоне кров,
А душам – поєднатись в небі знов.
Блаженство вічне буде там,
Та іншим теж не менш, як нам.
Й тут на землі ми зараз королі,
Нас перевершить інші замалі.
В безпеці ми: загроза де й чия?
Хто зрадить нас? – Хіба що ти чи я.
Не знаючи страхів і втрат,
Живім, любімось, щоб додать стократ
Літа до літ, аж поки шістдесят
Налічим їх – й це друге з наших свят.
Хай сльози ці впадуть
Перед лицем твоїм, ще тут я поки,
Й твої в них відіб’ються губи й щоки
Й цим вартість хоч якусь їм придадуть,–
Бо в них, мов злитки,
Тебе відбитки.
Плоди це горя і емблеми муки,
Коли й твої впадуть мені на руки
За мить до невблаганної розлуки.
Сльози краплині
Вмістить вдалось і світ ще до Потопу,–
І Азію, і Африку, й Європу,–
І Всесвіт весь, що маємо вже нині.
Сльозинка кожна
Світам тотожна.
О, я тебе, кохана, так люблю,
Що наших сліз потоком світ заллю,
Потоп новий з небес моїх пошлю.
Приплив, відплив
Не збурюй, наче місяць,– це мене
Не захистить й раніше не верне,
Ніж, як на Бога б лиш поклавшись, плив.
Й де буду, там
Не смій вітрам
Звірять мольбу й відчай своїх ридань:
Зітхаю вже відлунням тих зітхань,
Й помру завчасно від твоїх страждань.
ПІСНЯ
Йди й піймай зорю, що впала,
Знайди корінь мандрагори,
Де, скажи, юнь, що промчала,
З чорта рогів зроби гори;
Чути спів сирен навчи
І з відчаєм розлучи,
Й знайди
Сліди
Вітрів, що змовкли назавжди.
Якщо маєш такі очі,
Що й незриме ними зрієш,–
В мандрах дні проводь і ночі,
Поки в них не посивієш.
Й будеш знов в цій стороні,
Розкажи про все мені:
Чи стрів,
Як брів,
Дівча те, що найкраще з дів?
Якщо стрів таку – повідай:
Обійшов ти світ недаром;
Коли ж ні – журби не відай:
Й тут зустрів би незабаром.
Але й та, яку б зустрів,
Чи ж така, як постарів?–
Краса
Згаса
Й ніколи вже не воскреса.
РІЧНИЦЯ
Всі королі, їх челядь вся,
Вся слава, доблесть, честь, краса,
Все, й сонце теж, що всім дає тепло,
На рік старішим стало, ніж було,
Відтоді, як зустрілись вперше ми.
Наблизивсь світ до тліну і пітьми,–
Любов лиш наша не мина
Не має вчора й завтра вже вона;
Йдучи, від нас не йде і змін не зна,
Останній й перший в вічнім дні єдна.
В могили дві зійдем без мук,
Де смерть позбавить від розлук.
Й хоч смертні ми так само, як і всі,
Й колись стать тліном і твоїй красі:
З очей і вух собі смерть візьме дань,
Щоб сліз не лить нам і не чуть зітхань,–
Та душі, ангели немов,
Полинуть – крила дасть для них любов.
Могилам – плоть, як захолоне кров,
А душам – поєднатись в небі знов.
Блаженство вічне буде там,
Та іншим теж не менш, як нам.
Й тут на землі ми зараз королі,
Нас перевершить інші замалі.
В безпеці ми: загроза де й чия?
Хто зрадить нас? – Хіба що ти чи я.
Не знаючи страхів і втрат,
Живім, любімось, щоб додать стократ
Літа до літ, аж поки шістдесят
Налічим їх – й це друге з наших свят.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію