
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2023.01.30
02:52
Віктор Кучерук
Не соромся розкішного тіла
І не бійся уважних очей, -
Вже від збудження позолотіли
Соковиті сосочки грудей.
Ледве видиме лоно, мов квітка
Не соромся розкішного тіла
І не бійся уважних очей, -
Вже від збудження позолотіли
Соковиті сосочки грудей.
Ледве видиме лоно, мов квітка
2023.01.29
21:25
… і навіть сніг покинув двір.
Дивлюсь, не вірю і сумую...
Я чув, казали, Лютий - звір
Навіє свіжого. Згуртує…
Зітхнув. За вухом почесав
Піду до хати досипати,
Де сотні раз я воскресав…
І що цікаво - без оплати.
Дивлюсь, не вірю і сумую...
Я чув, казали, Лютий - звір
Навіє свіжого. Згуртує…
Зітхнув. За вухом почесав
Піду до хати досипати,
Де сотні раз я воскресав…
І що цікаво - без оплати.
2023.01.29
16:52
Крізь численні страждання,
Повен горя і сліз, –
Я свої сподівання
Не втрачаючи ніс.
Хоч відчув і побачив
Біль численний від мук,
Я тримався одначе
І міцнів, наче бук.
Повен горя і сліз, –
Я свої сподівання
Не втрачаючи ніс.
Хоч відчув і побачив
Біль численний від мук,
Я тримався одначе
І міцнів, наче бук.
2023.01.29
15:56
Летять вітри в Україну, несуть чорні хмари.
То навідаються турки, то прийдуть татари.
І палають міста, села, женуть люд ясиром.
Нема спокою Вкраїні, бо немає миру.
Від сусідів отих клятих, що дивляться ласо,
Нема життя в Україні, нема від них спасу.
То навідаються турки, то прийдуть татари.
І палають міста, села, женуть люд ясиром.
Нема спокою Вкраїні, бо немає миру.
Від сусідів отих клятих, що дивляться ласо,
Нема життя в Україні, нема від них спасу.
2023.01.29
15:06
Застряг у висі погляд, як у глею:
так яро в небі блискає Стожар,
немовби вітер роздуває згар
і розвіває сяйво над землею.
Несміло місяць вигляда з-за хмар,
Ведмедиці звисає хвіст петлею
й здається, падають, як божий дар,
так яро в небі блискає Стожар,
немовби вітер роздуває згар
і розвіває сяйво над землею.
Несміло місяць вигляда з-за хмар,
Ведмедиці звисає хвіст петлею
й здається, падають, як божий дар,
2023.01.29
13:07
Ти – весь мій світ від краю і до краю!
Ти – мій вогонь, повітря і вода…,
Моє життя, а іншого не знаю,
Та й змісту в нім без тебе теж нема.
В тобі мої бажання, справжні мрії.
В тобі лиш бачу сенс та й завдяки
Твоїй любові я живий донині
Ти – мій вогонь, повітря і вода…,
Моє життя, а іншого не знаю,
Та й змісту в нім без тебе теж нема.
В тобі мої бажання, справжні мрії.
В тобі лиш бачу сенс та й завдяки
Твоїй любові я живий донині
2023.01.29
12:44
– Ну, что? – спросил я своего сослуживца, почти предвидя ответ.
– Ужас, – как-то неохотно выдавил он из себя, и при этом, как мне показалось, его даже передернуло.
Не понаслышке знал я, что Михаил всегда как-то болезненно неохотно расставался с деньгами
2023.01.29
10:31
Інна Кінь
Він випив її до краплі,
Він ноги об неї витер.
В анонсі гучні спектаклі,
Які написав злий вітер.
Дощем оросив долівку,
Він випив її до краплі,
Він ноги об неї витер.
В анонсі гучні спектаклі,
Які написав злий вітер.
Дощем оросив долівку,
2023.01.29
00:41
розтопився день
хто ним відає
той мандрує вдаль
хвилі вговтує
поміж Скіллою
і Харібдою
над кістками
хто ним відає
той мандрує вдаль
хвилі вговтує
поміж Скіллою
і Харібдою
над кістками
2023.01.28
22:49
Коли ми виграєм війну,
здобувши нашу перемогу,
і одолієм сатану –
я не скажу «спасибі» Богу…
Я буду дякувати тим,
хто кров свою пролив на фронті,
хто крізь вогонь пройшов і дим,
здобувши нашу перемогу,
і одолієм сатану –
я не скажу «спасибі» Богу…
Я буду дякувати тим,
хто кров свою пролив на фронті,
хто крізь вогонь пройшов і дим,
2023.01.28
22:27
Гілка вишні розцвітає
На губах...
Я тріпочу, я жадаю
Ах, ах, ахххх...
Губи ніжні,
Свіжий подих...
Вдих і видих
На губах...
Я тріпочу, я жадаю
Ах, ах, ахххх...
Губи ніжні,
Свіжий подих...
Вдих і видих
2023.01.28
21:44
СВІТЛА ЖИТТЄВА ДЕТЕКТИВІСТИКА
Перед нами нова книга уже досить відомої поетеси української су-
часності – Тетяни Левицької «Віра, надія та онкомаркери». Вперше ми
заглиблюємося у прозову тканину її творів і знаходимо цікаву аналогію
з поетичною тв
2023.01.28
21:09
ІЯк запрягаєш, так воно і їде...
Ця теза філософії стара.
Якщо у тебе є дурний сусіда,
то не чекай любові і добра.
Але ніколи не показуй спину
і не бажай ні пуху, ні пера,
якщо йому готуєш не перину,
Ця теза філософії стара.
Якщо у тебе є дурний сусіда,
то не чекай любові і добра.
Але ніколи не показуй спину
і не бажай ні пуху, ні пера,
якщо йому готуєш не перину,
2023.01.28
16:46
Боле мій!
Боле глибокий, злісний,
Хочеш ти
Конче мене схилити.
Взявся б ліпш
В крижму цупку сповити,
Колисати,
Пестити і журити.
Боле глибокий, злісний,
Хочеш ти
Конче мене схилити.
Взявся б ліпш
В крижму цупку сповити,
Колисати,
Пестити і журити.
2023.01.28
15:43
За тобою висіли пейзажі осені,
Гори в тумани зодягнені, ріки
Живописали. Позаду тебе
Достатньо світла було та болю.
Можливо пензлю Рене Маґрітта,
Найкраще вдалося б тебе описати
Де ти стояла б із власним серцем
І підпис: " ceci n'est pas une coe
Гори в тумани зодягнені, ріки
Живописали. Позаду тебе
Достатньо світла було та болю.
Можливо пензлю Рене Маґрітта,
Найкраще вдалося б тебе описати
Де ти стояла б із власним серцем
І підпис: " ceci n'est pas une coe
2023.01.28
12:09
На шматки розірвано душу...
І кришталеве серце звично розіб'ється,
Коли щоночі затемняти вікна мушу,
А в дім тривогою сирена увірветься
На шматки розірвано сім'ю...
Коли на фронт ідуть батьки, брати, сини.
І не зібрати скалки кришталю,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І кришталеве серце звично розіб'ється,
Коли щоночі затемняти вікна мушу,
А в дім тривогою сирена увірветься
На шматки розірвано сім'ю...
Коли на фронт ідуть батьки, брати, сини.
І не зібрати скалки кришталю,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ірина Вовк (1973) /
Рецензії
Із сімейних публікацій:Устина-Златоуста Вовк "Спогад про Саломею"
Проте ім’я Соломії Крушельницької добре відоме лише мистецькому світу, та й то відомі факти лише її «публічної» біографії, про особисте Соломії Крушельницької ми знаємо дуже мало. Знаємо лише, що у 1910 році Соломія Крушельницька вийшла заміж за відомого італійського адвоката, мера міста В'яреджо Чезаре Річчоні, аристократа, тонкого знавця музики. Вони взяли шлюб в одному з храмів Буенос-Айреса. Після одруження Чезаре і Соломія оселилися у місті В'яреджо, де вона купила віллу, яку назвала «Саломеа».
А про те, що у житті Соломії була особиста таємниця, пов’язана з іменем українського мецената Йосипа Білинського (у виставі вголос не називають його прізвище), знають хіба що поодинокі фахівці – літературознавці чи музикознавці, до яких, безперечно, належить і Роман Горак, відомий письменник і біограф видатних осіб Галичини.
Творчий тандем Романа Горака і Алли Бабенко відомий театральному Львову за поставою «Божевільної» (про дружину Івана Франка Ольгу Хоружинську). Алла Григорівна Бабенко захоплюється психологічними виставами за біографічними сторінками. Мала сцена дуже сприятлива для таких експериментів. Отже, особисті сторінки біографії Соломії Крушельницької озвучує сама Соломія (Саломея – у виставі Горака) у двох іпостасях. Одна іпостась «Драматична» - н.а.України Любов Боровська, друга «Співоча» - н.а.України Леся Бонковська.
Обидві сильні особистості, обидві рівно володіють залом. Леся Бонковська озвучує наживо фрагменти арій та солоспівів з голосу Соломії Крушельницької, до того ж так професійно, що потрапляє в ту саму тональність – це вражає. Любов Боровська – дуже чітко передає всі характерні штрихи та інтонації, пов’язані з відчуттями та інтимними переживаннями Соломії, коли приходиться вибирати між потягом до коханої людини (про Йосипа Білинського розповідають опосередковано обидві «іпостасі») і своїм Великим Покликанням, коли довкола задіяні і театр, і велика сцена (далеко від рідного дому), і смерті близьких. Все сплелося в єдине заплутане плетиво-життя, де нема місця на прояви інтимних почуттів, так думає Соломія і тим мотивує відмову Йосипу, коли він спробував озвучити їй свої наміри. «Виходьте за мене заміж», - пропонує Йосип Білинський Соломії Крушельницькій саме після вистави опери «Саломеї» Оскара Уальда на музику Ріхарда Штрауса.
Йосип Білинський, український лікар-меценат, народився в Козівці на Тернопільщині, вивчав арабську медицину, жив у Єгипті, в Каїрі, при дворі намісника султана Османської імперії та лікував його від цукриці. За віддану службу у 1904 році отримав титул «бея». Сприяв виданню творів Франка, лікуванню в Єгипті Лесі Українки, Бориса Грінченка, Дмитра Яворницького. Допомагав у навчанні бідних дітей.
Помер самотньо у містечку Монтус у Швейцарії, коли вийшов на пенсію по службі. Помер, не дочекавшись Соломії…
З Соломією їх єднали стежки Рідного Краю, адже Соломія Крушельницька народилася теж на Тернопільщині, неподалік від Козівки, у селі Білявинці Бучацького району. З Соломією Йосипа єднала також ідея служіння українській справі – далеко, на Чужині. З Соломією повік з’єднала Йосипа і опера «Саломея», коли символи ранньохристиянської драми раптом наповнялися змістом інтимних почуттів нерозділеного кохання.
Обоє перегоріли цими почуттями. Кожен – по своєму. Кожен – як сильна особистість. Йосип не пробачив Соломії її одруження. Він більше не турбував її своїми признаннями, лише час-від-часу пересилав пам’ятні коштовні подарунки. Один із них, коштовну діадему – на річницю її шлюбу принесли Соломії на круглій таці, покритій накидкою (так, наче у сцені з опери «Саломея» під час гастролей у Каїрі). Соломія тоді втратила свідомість. А мудрий чоловік на другий день покинув з дружиною Каїр.
Хто може підняти Завісу Часу? Хто може доторкнутися до таємниці великих людей? Лише окремі крихітні фрагменти спогадів чи листувань, наче світляки у Тенетах Ночі. «Спогад про Саломею» - лише версія, лише авторське трактування. І все ж… Чому так щемить серце, коли у виставі звучить справжній голос Соломії Крушельницької, чи не з туги за тим летючим, але таким невловимим ЩАСТЯМ… Щастям, що НЕ ЗБУЛОСЬ…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із сімейних публікацій:Устина-Златоуста Вовк "Спогад про Саломею"
(Мала сцена театру ім.М.Заньковецької,
режисер – н.а. України Алла Бабенко).
Улюблені вистави Львова
У січневій театральній афіші Львова вистава «Спогад про Саломею» за авторським сценарієм Романа Горака на Малій сцені заньківчан. Вистава присвячена сторінкам особистого життя відомої на весь світ співачки Соломії Крушельницької. Львову постать Соломії особливо дорога. Адже співачка вчилася у Львівській консерваторії, жила і працювала у нашому місті. Її іменем названо оперний театр Львова, а також музичну школу-інтернат у Львові, де з дитинства професійно навчають музиці та співу.Проте ім’я Соломії Крушельницької добре відоме лише мистецькому світу, та й то відомі факти лише її «публічної» біографії, про особисте Соломії Крушельницької ми знаємо дуже мало. Знаємо лише, що у 1910 році Соломія Крушельницька вийшла заміж за відомого італійського адвоката, мера міста В'яреджо Чезаре Річчоні, аристократа, тонкого знавця музики. Вони взяли шлюб в одному з храмів Буенос-Айреса. Після одруження Чезаре і Соломія оселилися у місті В'яреджо, де вона купила віллу, яку назвала «Саломеа».
А про те, що у житті Соломії була особиста таємниця, пов’язана з іменем українського мецената Йосипа Білинського (у виставі вголос не називають його прізвище), знають хіба що поодинокі фахівці – літературознавці чи музикознавці, до яких, безперечно, належить і Роман Горак, відомий письменник і біограф видатних осіб Галичини.
Творчий тандем Романа Горака і Алли Бабенко відомий театральному Львову за поставою «Божевільної» (про дружину Івана Франка Ольгу Хоружинську). Алла Григорівна Бабенко захоплюється психологічними виставами за біографічними сторінками. Мала сцена дуже сприятлива для таких експериментів. Отже, особисті сторінки біографії Соломії Крушельницької озвучує сама Соломія (Саломея – у виставі Горака) у двох іпостасях. Одна іпостась «Драматична» - н.а.України Любов Боровська, друга «Співоча» - н.а.України Леся Бонковська.
Обидві сильні особистості, обидві рівно володіють залом. Леся Бонковська озвучує наживо фрагменти арій та солоспівів з голосу Соломії Крушельницької, до того ж так професійно, що потрапляє в ту саму тональність – це вражає. Любов Боровська – дуже чітко передає всі характерні штрихи та інтонації, пов’язані з відчуттями та інтимними переживаннями Соломії, коли приходиться вибирати між потягом до коханої людини (про Йосипа Білинського розповідають опосередковано обидві «іпостасі») і своїм Великим Покликанням, коли довкола задіяні і театр, і велика сцена (далеко від рідного дому), і смерті близьких. Все сплелося в єдине заплутане плетиво-життя, де нема місця на прояви інтимних почуттів, так думає Соломія і тим мотивує відмову Йосипу, коли він спробував озвучити їй свої наміри. «Виходьте за мене заміж», - пропонує Йосип Білинський Соломії Крушельницькій саме після вистави опери «Саломеї» Оскара Уальда на музику Ріхарда Штрауса.
Йосип Білинський, український лікар-меценат, народився в Козівці на Тернопільщині, вивчав арабську медицину, жив у Єгипті, в Каїрі, при дворі намісника султана Османської імперії та лікував його від цукриці. За віддану службу у 1904 році отримав титул «бея». Сприяв виданню творів Франка, лікуванню в Єгипті Лесі Українки, Бориса Грінченка, Дмитра Яворницького. Допомагав у навчанні бідних дітей.
Помер самотньо у містечку Монтус у Швейцарії, коли вийшов на пенсію по службі. Помер, не дочекавшись Соломії…
З Соломією їх єднали стежки Рідного Краю, адже Соломія Крушельницька народилася теж на Тернопільщині, неподалік від Козівки, у селі Білявинці Бучацького району. З Соломією Йосипа єднала також ідея служіння українській справі – далеко, на Чужині. З Соломією повік з’єднала Йосипа і опера «Саломея», коли символи ранньохристиянської драми раптом наповнялися змістом інтимних почуттів нерозділеного кохання.
Обоє перегоріли цими почуттями. Кожен – по своєму. Кожен – як сильна особистість. Йосип не пробачив Соломії її одруження. Він більше не турбував її своїми признаннями, лише час-від-часу пересилав пам’ятні коштовні подарунки. Один із них, коштовну діадему – на річницю її шлюбу принесли Соломії на круглій таці, покритій накидкою (так, наче у сцені з опери «Саломея» під час гастролей у Каїрі). Соломія тоді втратила свідомість. А мудрий чоловік на другий день покинув з дружиною Каїр.
Хто може підняти Завісу Часу? Хто може доторкнутися до таємниці великих людей? Лише окремі крихітні фрагменти спогадів чи листувань, наче світляки у Тенетах Ночі. «Спогад про Саломею» - лише версія, лише авторське трактування. І все ж… Чому так щемить серце, коли у виставі звучить справжній голос Соломії Крушельницької, чи не з туги за тим летючим, але таким невловимим ЩАСТЯМ… Щастям, що НЕ ЗБУЛОСЬ…
Стаття видрукувана у журналі "Кіно-театр". - 2017. - №3, с.2-3.
«Спогад про Саломею»
www.ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію