(Мала сцена театру ім.М.Заньковецької,
режисер – н.а. України Алла Бабенко).

Улюблені вистави Львова

У січневій театральній афіші Львова вистава «Спогад про Саломею» за авторським сценарієм Романа Горака на Малій сцені заньківчан. Вистава присвячена сторінкам особистого життя відомої на весь світ співачки Соломії Крушельницької. Львову постать Соломії особливо дорога. Адже співачка вчилася у Львівській консерваторії, жила і працювала у нашому місті. Її іменем названо оперний театр Львова, а також музичну школу-інтернат у Львові, де з дитинства професійно навчають музиці та співу.
Проте ім’я Соломії Крушельницької добре відоме лише мистецькому світу, та й то відомі факти лише її «публічної» біографії, про особисте Соломії Крушельницької ми знаємо дуже мало. Знаємо лише, що у 1910 році Соломія Крушельницька вийшла заміж за відомого італійського адвоката, мера міста В'яреджо Чезаре Річчоні, аристократа, тонкого знавця музики. Вони взяли шлюб в одному з храмів Буенос-Айреса. Після одруження Чезаре і Соломія оселилися у місті В'яреджо, де вона купила віллу, яку назвала «Саломеа».
А про те, що у житті Соломії була особиста таємниця, пов’язана з іменем українського мецената Йосипа Білинського (у виставі вголос не називають його прізвище), знають хіба що поодинокі фахівці – літературознавці чи музикознавці, до яких, безперечно, належить і Роман Горак, відомий письменник і біограф видатних осіб Галичини.
Творчий тандем Романа Горака і Алли Бабенко відомий театральному Львову за поставою «Божевільної» (про дружину Івана Франка Ольгу Хоружинську). Алла Григорівна Бабенко захоплюється психологічними виставами за біографічними сторінками. Мала сцена дуже сприятлива для таких експериментів. Отже, особисті сторінки біографії Соломії Крушельницької озвучує сама Соломія (Саломея – у виставі Горака) у двох іпостасях. Одна іпостась «Драматична» - н.а.України Любов Боровська, друга «Співоча» - н.а.України Леся Бонковська.
Обидві сильні особистості, обидві рівно володіють залом. Леся Бонковська озвучує наживо фрагменти арій та солоспівів з голосу Соломії Крушельницької, до того ж так професійно, що потрапляє в ту саму тональність – це вражає. Любов Боровська – дуже чітко передає всі характерні штрихи та інтонації, пов’язані з відчуттями та інтимними переживаннями Соломії, коли приходиться вибирати між потягом до коханої людини (про Йосипа Білинського розповідають опосередковано обидві «іпостасі») і своїм Великим Покликанням, коли довкола задіяні і театр, і велика сцена (далеко від рідного дому), і смерті близьких. Все сплелося в єдине заплутане плетиво-життя, де нема місця на прояви інтимних почуттів, так думає Соломія і тим мотивує відмову Йосипу, коли він спробував озвучити їй свої наміри. «Виходьте за мене заміж», - пропонує Йосип Білинський Соломії Крушельницькій саме після вистави опери «Саломеї» Оскара Уальда на музику Ріхарда Штрауса.
Йосип Білинський, український лікар-меценат, народився в Козівці на Тернопільщині, вивчав арабську медицину, жив у Єгипті, в Каїрі, при дворі намісника султана Османської імперії та лікував його від цукриці. За віддану службу у 1904 році отримав титул «бея». Сприяв виданню творів Франка, лікуванню в Єгипті Лесі Українки, Бориса Грінченка, Дмитра Яворницького. Допомагав у навчанні бідних дітей.
Помер самотньо у містечку Монтус у Швейцарії, коли вийшов на пенсію по службі. Помер, не дочекавшись Соломії…
З Соломією їх єднали стежки Рідного Краю, адже Соломія Крушельницька народилася теж на Тернопільщині, неподалік від Козівки, у селі Білявинці Бучацького району. З Соломією Йосипа єднала також ідея служіння українській справі – далеко, на Чужині. З Соломією повік з’єднала Йосипа і опера «Саломея», коли символи ранньохристиянської драми раптом наповнялися змістом інтимних почуттів нерозділеного кохання.
Обоє перегоріли цими почуттями. Кожен – по своєму. Кожен – як сильна особистість. Йосип не пробачив Соломії її одруження. Він більше не турбував її своїми признаннями, лише час-від-часу пересилав пам’ятні коштовні подарунки. Один із них, коштовну діадему – на річницю її шлюбу принесли Соломії на круглій таці, покритій накидкою (так, наче у сцені з опери «Саломея» під час гастролей у Каїрі). Соломія тоді втратила свідомість. А мудрий чоловік на другий день покинув з дружиною Каїр.
Хто може підняти Завісу Часу? Хто може доторкнутися до таємниці великих людей? Лише окремі крихітні фрагменти спогадів чи листувань, наче світляки у Тенетах Ночі. «Спогад про Саломею» - лише версія, лише авторське трактування. І все ж… Чому так щемить серце, коли у виставі звучить справжній голос Соломії Крушельницької, чи не з туги за тим летючим, але таким невловимим ЩАСТЯМ… Щастям, що НЕ ЗБУЛОСЬ…

Стаття видрукувана у журналі "Кіно-театр". - 2017. - №3, с.2-3.
«Спогад про Саломею»
www.ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=2014