Смішно-відверто,спрагло-еротично... і навіщо там з'являється чоловік, який чекає дома? Гей, неначе Карповий там за "Золотою гейшею"?

Чоловік удома - то реалії життя:(
А Карповий тут не винен:)

Чудово :)
Не думаю, що Йоса Бусон був би проти такого розвитку подій, хоча би, як сон...

О, тоді талановита Золота Жінка - дивовижно відверта і гаряча! Аж кавуни, мабуть, шкварчать!:)
І все ж за чоловіка "з реалій" чомусь прикро.

Ніби й непогано на перший погляд, але є деякі незрозумілості.
Якось жінка у штанях не дуже сприймається. Надто у поезії. А без авторства і не второпаєш, хто там знімає ті штани. Авторе, Ви не забули, що пишете від імені Жінки?
І кінець слабенький. До чого там той тік із соломою?

Боюсь, Мирославо, що жінки в штанах, таки життєва реальність, нікуди від неї не дітись. Потім, ми точно не ставимо за завдання писати про 1779 рік, чи про Японію, у нас, так би мовити широке поле творчої діяльності. :)
А щодо закінчення "Везли з гармана - даленів гарман", пропоную нам тут пошукати логічний ключ до описаних подій. Такі наші колгоспні трудодні, що поробиш, але звідки шановна авторка то все знає!

Я не говорю про якийсь конкретний рік, але з огляду на вірш, можу сказати, що авторка точно не знає колгоспних трудоднів.
Дуже просто загубитися в часі, і таки зорієнтуватися хоч би на щось більш-менш можливе. По-перше, якби жінка була в штанях, то це були останні роки, оскільки колись жодна жінка в селі не дозволила б собі ходити у них поміж людей. Але з іншого боку ота посічена солома з гарману все псує. Тому, по-друге, якби дії відбувалися в останні роки, то де ви ще знайдете тік, де вручну молотять? Бо інакше, як туди попала солома? На сучасному току ви соломи не побачите. Тому для ясності дрібнички такі заважають.

А як, Мирославо, щодо майбутнього? Коли кінець усій нашій людській цивілізаційній економіці може настати :( І все доведеться знову ручками, та ніжками, ратицями, ріжками :(

Як на мене, люди не сприймають те, чого не відчули, якщо йдеться про щось знайоме. І ще цікавий факт - яка ж бідна жінка піде на тік у штанях? Тільки та, що ніколи на току не була. :)))
Люба Редакціє, а як тоді Вам натяк на одностатеву любов чи взагалі на трансвиститсво в цьому вірші?
До речі, І. Бондаренко допускає технічні огріхи у перекладах. Наприклад, "Ногами з себе" - "з-с", а в іншому, поданому "квітах хризантем" - "х-х". :(

Так, Мирославо, у цьому проблема нашого земного існування! Ви не повірите, але Земні Майстри в усі роки спеціально залишали різні огріхи в усіх своїх величних спорудах, і, в першу чергу, тому, що намагання відтворити ідеал в неідеальному місці (що таке наші три виміри, у порівнянні із безмежністю вимірності космосвіту?) - вкрай небезпечне.
А щодо різноманітності можливого сприйняття описаного кохання, то, головне, що поетичні горизонти твору достатні, а все інше на совісті читачів :)

Гарно говорите, але я залишуся на сторожі прискіпливого ставлення до речей, про які знаю не з розповідей. А все, що штучно створене, зовсім по-іншому сприймається. :)

З даного вірша, скоріше за все, - "всі робили чи роблять так" і "я ніби зробив би так, але не знаю, як насправді".
Якщо додати краплинку фантастики чи там мрій опинитися на тому місці в обраний час, щоб усе виглядало і проходило саме так, то, можливо, це можна було назвати мистецтвом, але передпослання до цього ні у вірші, ні у назві немає. Спроба подати своє "я" в оточенні колгоспних трудоднів з огляду міської панянки - єдиний варіант, що заспокоїв би моє сумління, але за таких умов я, як справжня сілька дівчина, скажу: "фе!". І це на захист суто психологічного аспекту всього сільського дівоцтва - а нічого на сільських парубків зазіхати якійсь там кралі з міста! :) Ось так, Володимире!
А щоб у мистецькому плані твір сприймався, як довершений, варто, певно, дати назву, аби налаштуватися на правильне сприйняття. І ще, як на мене, аби позбутися зайвих запитань несумісності, можна подати пряму мову двох головних героїв.

Супер! "А нічого на сільських парубків зазіхати якійсь там кралі з міста!" - це абсолютно вірно! Своїх потрібно захищати :)
А з іншого боку, від інтернаціоналізації "мистецтва кохання" хіба втекти нині, навіть при повній несумісності коханців - мить триває?

Мені подобається :)
Хороший вірш, особливо, три останні рядки...

Звісно, що триває і триватиме! :)
Та, якщо поглянути на творчість Жінки Золотої, то вона зі своїх творів постає не представником культурного маньєризму жінки, а навпаки, жінконенависником. Недаремно, я вже не раз говорила, що це автор, а не авторка, оскільки так ненавидіти власного чоловіка, або взагалі брутально любити без безокулярної ніжності може тільки мужчина чи жінка, у якої не було більш-менш сталих стосунків із чоловіками. Набридла якась постійна маніакальність, а де інший, багатоокий погляд жінки на одні і ті ж речі? Я все ж припускаю, що аби відірватися від сутності, відомої усім, і спробувати показати сутність, яка вирує в середині, автор і використовує образ Жінки Золотої, але тим самим огидно дивитися, як таким чином принижується усе жіноцтво.

Ось! Ще один доказ чоловічої солідарності! Олеже, а Ви ж так гарно співали про сільське кохання... :(

Значить ось як питання стоїть! Я чомусь завше був переконаний, що "ЗЖ" жінка з майбутнього, коли наші стереотипи вже трохи змінилися.

У Жінки Золотої не кохання, а сільський секс..
Навіть, не сільський... Просто секс на баштані.
"пазуха рипучих кавунів..."
Але має право на існування... :)

Ні, Володимире! Просто ви, чоловіки, хочете такою бачити у майбутньому жінку, підштовхуючи до вільної любові, але разом з тим і не забуваєте присоромити за ці ж вчинки.
Олеже, у назві заховали інше. Але Ви праві, сільський секс - очима чоловіка. :)

До речі, Мирославо, не ми, чоловіки, придумали секс :(
А найкраще рішення, виходить, в ісламі? Загнати жінку на жіночу частину і нехай народжує і народжує? Боюсь, що вільна жінка, підкріплена нашими чоловічими, і цивілізаційними потугами (і державними програмами "Більше дітей", та "Відродимо село") - єдиний вихід від старіння України, Європи?