ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2026.01.31 16:05
1978. Шахи (опера-буфа)
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте

Артур Курдіновський
2026.01.31 14:26
***
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"

Борис Костиря
2026.01.31 12:07
Сирена
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.

У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.

Володимир Бойко
2026.01.30 23:35
Словосплетіння
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу. Меншовартість занадто вартує. Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають. Хто править бал, тому правила зайві. У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.

Іван Потьомкін
2026.01.30 21:35
***
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як

Тетяна Левицька
2026.01.30 21:03
Лоскотливий
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?

А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,

Артур Курдіновський
2026.01.30 16:17
Його Величність Примітив (сонет/онєгінська строфа)
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.

Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,

Юрій Лазірко
2026.01.30 15:28
Згораю Я -- український блюз
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.

Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги

Артур Курдіновський
2026.01.30 13:38
Про малий вінок ронделів
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!

Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал

Борис Костиря
2026.01.30 10:48
Стріла часу
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.

Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,

Світлана Пирогова
2026.01.29 21:59
Ожеледиця
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.

Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.

Артур Курдіновський
2026.01.29 19:57
Ночі темно-сині (малий вінок ронделів)
МАГІСТРАЛ

Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!

Розпливчасті та ледь помітні тіні

С М
2026.01.29 18:05
Відьмача (The Jimi Hendrix Experience)
о так я відьмача
бігме-бо відьмача

я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“

Іван Потьомкін
2026.01.29 18:01
***
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході

Юрко Бужанин
2026.01.29 17:20
Спогад.
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.

Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна

Євген Федчук
2026.01.29 16:03
* * *
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Золота Жінка (1973) / Вірші

 Кохання в кавунах...
...
перейти до тексту твору




Найвища оцінка Тарас Кремінь 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Мирослава Меленчук 5 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-07-12 11:17:46
Переглядів сторінки твору 30964
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.993 / 5.43  (5.018 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.040 / 5.5  (5.027 / 5.52)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.778
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Маньєризм, Галантний та Куртуазний Маньєризми
Турнір №6 Літо
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 20:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-07-12 14:43:12 ]
Ось у чому полягає основне призначення жінки - народжувати. Безперечно. Але не безбатченків чи хтознабатченків. До того ж, нехай спочатку ці цивілізовані потуги до України дійдуть. От чим мають перейматися чоловіки, а не спочатку підштовхунути жінку бути вільною, а тоді створювати їй умови, знаючи напевне, що вона точно буде вільною. Далекоглядність чоловіка. А куди подіти ревність?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-07-12 14:53:34 ]
Ревність? Це недостойне світлих почуттів відчуття? Яке виникає, від "права власності на жінку"? Не знаю :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Кремінь (М.К./М.К.) [ 2007-07-12 14:55:32 ]
А мені подабається такі вірші! Дякую, що маєте сили демонтсрувати природність такого солодкого баштана!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-07-12 15:02:06 ]
Володимире, мені чітко вимальовується з Ваших слів жінка-комунізм (тільки не варто плутати із жінкою при комунізмі), а сам комунізм для мене - рай, в якому всі рівні, немає злості, ненависті, ревності, заздрості, є лише любов... довсіх. Але за таких умов не існуватиме любові між чоловіком та жінкою. Взагалі грішна думати, що яблуко - міст , перейшовши через який, одна-єдина любов поділилася на різні види, чому завдячує кохання між чоловіком і жінкою, яке народилося, виокремившись.
Повернення до раю не буде, інакше - нас не буде. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-07-12 15:15:36 ]
Плюс Тарас Кремінь...
Як багато чоловіків забули про ніжність у любові, нічим і ніким не заплямовану... :((((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-12 15:32:28 ]
Вірш сповнений справжньої вітальності. І майстерний до того ж! Я в Захваті!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-12 16:06:15 ]
Мирославо,
автор - жінка, я навіть знаю її справжнє імя і деякі біографічні дані. Але це поки що залишиться нашою з Авторкою таємницею. ЗЖ - особлива жінка, тому вона й провокує таку неоднозначну реакцію як серед жіноцтва так і серед чоловіцтва цього чудового сайту. Погодьтеся як було б тут нудно і прісно якби такі непересічні автори як ЗЖ, Муза Медуза, Олег Король, Адріана Фешак і ще десятки авторів, яких я не називаю через ьрак часу...
;-)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-12 16:08:28 ]
третій рядок знизу НЕ ТАКІ ЯК :-)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-07-12 16:26:21 ]
Святославе, а хіба кожна жінка - не особлива?
До того ж, я припускаю, що ЗЖ і насправді жінка, але таким ось чином, вважаю, вона виражає нездійсненість своїх бажань, або це взагалі придуманий нею образ спеціально для чоловіків. Я уважно за нею спостерігаю, і вона стає вже нецікавою мені, поволі надокучає така жінка. Вона одноманітна.
І не хочу Вас засмучувати, але Ви можете розчаруватися у деяких своїх припущеннях, коли маски буде знято.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./М.К.) [ 2007-07-12 16:39:50 ]
Гарне слово - "вітальність" у Святослава.Отаких би "вітальних" жінок - всім чоловікам. Ось реалії: над ними грубо кепкують, молода дружина смачно зраджує вінчаному власному обранцю і тішить своєю розповіддю багатьох жінок. У найбільшому ж захваті саме чоловіки, які сліпнуть вже на першому рядку. А Мирослава дуже уважна. Вона не тільки підкреслює провокативність поезій "ЗЖ" ("жінконенависник", у цьому вірші - "так ненавидіти власного чоловіка"), а й підмічає деякі моменти, про які, крім неї, ніхто й не подумав. А це ще й деталі сільського життя, явно невідомого "ЗЖ".
Одним словом, на мою думку, або навіщо цей обранець у кавунячому-гарячому вірші (нехай вже тік з соломою), або навіщо взагалі третя строфа?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./М.К.) [ 2007-07-12 18:07:00 ]
!
Цвів молочай. Посічкану солому
Везли з гарману — даленів гарман…
(Вінграновський)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-12 19:25:52 ]
Мирославо,
мене захоплює ця гра від ЖЗ, я й сам гравець. Мене тішать ці тексти. Я, на жаль, так не вмію.Мені подобається ця вітальна енергія (не від слова вітатися, а від слова vita, хоч власне це й слова одного кореня). Тому ніякого розчарування я не очікую.
Стосовно "особливості - неособливості", то на жаль більшість чоловіків і жінок не є особливими, вони або сірі миші, або гвинтики. З того моменту як людина вбиває в собі іскру креативності, вонв перестає бути "особливою". Хоча більшість народжується з потенціями "особливості".
Вандо, не ви одна зробили таке "відкриття", хто читав Вінграновського чи Андрія Ярмульського той знаходить паралелі в останньому тексті ЖЗ. Інша справа, що можна було б послатися на цитату. Але оскільки, Самвидав не застерігає авторських прав, то ЖЗ, помістивши тут свій текст, нічиїх авторських прав не порушила 8=)+


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-12 19:29:55 ]
Ні, що не кажіть, а віршик соковитий, особливо друга строфа, особливо оте чудове порівняння: "дозрів кавун / і я дозріла".
А ось уявити картину, як жіночка поряд з коханим чоловіком сама з себе власними ногами знімає власні штани - це вже весело. Напевно, вона своїми руками тримає його руки, аби зайве не лапав...
А уявити, що "двох спраглих тіл, які забули втому.../ чекає чоловік" - це вже щось загадкове: набіса йому вдома два спраглих тіла, які забули втому? Нехай собі далі стиглі кавуни тлумлять.
І Вінграновський не перечить: крадуть кавуни, кохання, ну і рядки прихопили.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-07-12 19:58:18 ]
Вітання усім :)
Коментарі Жоржа і Славка навели мене на думку, що усі тут НЕПРАВИЛЬНО зрозуміли вірш. Як казав у якомусь коменті Володимир Ляшкевич (йшлося про зустріч поетів у реалі) - ми не уміємо слухати.
Так от. Вірш складається із двох логічних фрагментів, які поміж собою зв'язані трьома крапками.
У першій частині вірша ідуть спогади, це окреслено строфою "Де ми з тобою молоді ...", спогади тривають до слів "Чекає чоловік.".
Ото від чоловіка розпочинається сьогодення і другий логічний фрагмент вірша.

Тому не треба звинувачувати Золоту у зраді.

У цьому творі мене зачарувала фраза про вагітні ягоди.

А тепер про знімання ногами із себе штанів.
Жорже, невже вам ніколи не доводилося переживати такий шал, коли руками обіймаєш чиєсь обожнюване тіло, а ногами, наступаючи на свої штани, стараєшся із них виборсатися ?
Повірте мені, коли я обіймаю руками свого милого.... Уточнюю - здебільшого я ношу штани. ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-07-12 20:05:32 ]
Ого, Оксанко, яка заявка на пабєду :)
Небезпечно давати такі обширні і "певні" коментарі. Бо можуть си подумати про якийсь зв'язок між ОЯ і ЗЖ ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-07-12 20:09:47 ]
Та де, Олесю... На жаль не маю такої майстерності.

Єдина спільність - любимо вбирати штани ;) Або знімати 8)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-12 20:39:37 ]
Так, Оксаночко, здря ти згадала моє імя в суї.8=) Зара получиш! Це я не вмію слухати? Це ти слухаєш не так!!!

Поміж вагітних ягід дикий тан
Двох спраглих тіл, котрі забули втому...
__________________
Чекає чоловік.
Піду додому
Удосвіта...
Посічкану солому
Везли з гармана - даленів гарман...
Тобто наша лірична героїня десь там в полі гарує (працює) і згадує юність, потім згадала чоловіка і вирішила хай спить "паскуда пяна", дочекаюся ранку тай й почалапаю і собі додому за возом, який везе "посічкану солому".
Щось воно не зростається в такій інтерпретації, люба Оксано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-07-12 21:11:10 ]
Йой, Славку, я згадала Тебе у гарному розумінні :) Ти так файно захищаєш Золоту, засвідчуєш ваше знайомство... Мені також подобається її творчість - тому є підтвердження - мої коменти на ГАК 8)

А от про "паскуду пяну" у вірші не йдеться - то витвір фантазії читача.
У даному творі "Чекає чоловік." - конкретно. Чекає.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Поміж вагітних ягід дикий тан
Двох спраглих тіл, котрі забули втому...
------------------------------------------
Чекає чоловік.
Піду додому
Удосвіта...
Посічкану солому
Везли з гармана - даленів гарман...

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

А знаєш, що буде найцікавіше?

Завтра наша Золотенька прийде сюди - подивується нашій баталії, засміється і скаже, що вона мала на увазі щось значно веселіше :)
Тікаю додомцю :) Ниньки мене тут забагато...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-07-12 21:56:07 ]
Як на мене, то все дуже логічно, почати від одного класика і закінчити іншим. Кращого і не придумаєш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-07-13 07:55:12 ]
Люба Оксано, то не ми не вміємо читати, то автор, на жаль, не вміє писати так, як це розтлумачила ти. Щоб усе виглядало саме так, як ти розповіла, не вистачає взаємозв'язку. Вірш просто-таки неправильно побудований. Оксано, для взаємозв'язку замало трикрапки. І автор(-ка) ніде не загадала, що це тільки її спогади, мрії чи фантазії.
Тут уже текст можна взагалі розбивати на свої частини. Наприклад, героїня працювала на баштані вночі (ким? - не зрозуміло, чому вночі? - певно, вона взагалі там їх крала:)), а потім стягнула із себе штани (в маніакальному припадку) і почала мріяти-згадувати-чи фантазувати. Так і пролежала до ранку, нічого не зробивши, а тільки вигулюючи бажання, а на світанку з гарману везли солому, і жінка нарешті поїхала до коханого. :) Ото життя!


1   2   3   4   Переглянути все