ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Апостиль від збляклої волошки
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Іуди
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Колискова
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Без щастя
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Всесвітній громе, де ти?
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
* * *
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
***
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
* 222 *
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Таємниця ця
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Лімерики F10
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Вогке кволої бджоли
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Битва під Лоєвом 31 липня 1649 року
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
***
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Блазень
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
"Помпеї: За мить до Вічності" (Післямова)
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
Небесний монолог
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Золота Жінка (1973) / Вірші

 Кохання в кавунах...
...
перейти до тексту твору




Найвища оцінка Тарас Кремінь 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Мирослава Меленчук 5 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-07-12 11:17:46
Переглядів сторінки твору 33453
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.994 / 5.43  (5.019 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.040 / 5.5  (5.027 / 5.52)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.778
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Маньєризм, Галантний та Куртуазний Маньєризми
Турнір №6 Літо
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 20:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-07-12 14:43:12 ]
Ось у чому полягає основне призначення жінки - народжувати. Безперечно. Але не безбатченків чи хтознабатченків. До того ж, нехай спочатку ці цивілізовані потуги до України дійдуть. От чим мають перейматися чоловіки, а не спочатку підштовхунути жінку бути вільною, а тоді створювати їй умови, знаючи напевне, що вона точно буде вільною. Далекоглядність чоловіка. А куди подіти ревність?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-07-12 14:53:34 ]
Ревність? Це недостойне світлих почуттів відчуття? Яке виникає, від "права власності на жінку"? Не знаю :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Кремінь (М.К./М.К.) [ 2007-07-12 14:55:32 ]
А мені подабається такі вірші! Дякую, що маєте сили демонтсрувати природність такого солодкого баштана!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-07-12 15:02:06 ]
Володимире, мені чітко вимальовується з Ваших слів жінка-комунізм (тільки не варто плутати із жінкою при комунізмі), а сам комунізм для мене - рай, в якому всі рівні, немає злості, ненависті, ревності, заздрості, є лише любов... довсіх. Але за таких умов не існуватиме любові між чоловіком та жінкою. Взагалі грішна думати, що яблуко - міст , перейшовши через який, одна-єдина любов поділилася на різні види, чому завдячує кохання між чоловіком і жінкою, яке народилося, виокремившись.
Повернення до раю не буде, інакше - нас не буде. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-07-12 15:15:36 ]
Плюс Тарас Кремінь...
Як багато чоловіків забули про ніжність у любові, нічим і ніким не заплямовану... :((((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-12 15:32:28 ]
Вірш сповнений справжньої вітальності. І майстерний до того ж! Я в Захваті!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-12 16:06:15 ]
Мирославо,
автор - жінка, я навіть знаю її справжнє імя і деякі біографічні дані. Але це поки що залишиться нашою з Авторкою таємницею. ЗЖ - особлива жінка, тому вона й провокує таку неоднозначну реакцію як серед жіноцтва так і серед чоловіцтва цього чудового сайту. Погодьтеся як було б тут нудно і прісно якби такі непересічні автори як ЗЖ, Муза Медуза, Олег Король, Адріана Фешак і ще десятки авторів, яких я не називаю через ьрак часу...
;-)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-12 16:08:28 ]
третій рядок знизу НЕ ТАКІ ЯК :-)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-07-12 16:26:21 ]
Святославе, а хіба кожна жінка - не особлива?
До того ж, я припускаю, що ЗЖ і насправді жінка, але таким ось чином, вважаю, вона виражає нездійсненість своїх бажань, або це взагалі придуманий нею образ спеціально для чоловіків. Я уважно за нею спостерігаю, і вона стає вже нецікавою мені, поволі надокучає така жінка. Вона одноманітна.
І не хочу Вас засмучувати, але Ви можете розчаруватися у деяких своїх припущеннях, коли маски буде знято.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./М.К.) [ 2007-07-12 16:39:50 ]
Гарне слово - "вітальність" у Святослава.Отаких би "вітальних" жінок - всім чоловікам. Ось реалії: над ними грубо кепкують, молода дружина смачно зраджує вінчаному власному обранцю і тішить своєю розповіддю багатьох жінок. У найбільшому ж захваті саме чоловіки, які сліпнуть вже на першому рядку. А Мирослава дуже уважна. Вона не тільки підкреслює провокативність поезій "ЗЖ" ("жінконенависник", у цьому вірші - "так ненавидіти власного чоловіка"), а й підмічає деякі моменти, про які, крім неї, ніхто й не подумав. А це ще й деталі сільського життя, явно невідомого "ЗЖ".
Одним словом, на мою думку, або навіщо цей обранець у кавунячому-гарячому вірші (нехай вже тік з соломою), або навіщо взагалі третя строфа?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./М.К.) [ 2007-07-12 18:07:00 ]
!
Цвів молочай. Посічкану солому
Везли з гарману — даленів гарман…
(Вінграновський)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-12 19:25:52 ]
Мирославо,
мене захоплює ця гра від ЖЗ, я й сам гравець. Мене тішать ці тексти. Я, на жаль, так не вмію.Мені подобається ця вітальна енергія (не від слова вітатися, а від слова vita, хоч власне це й слова одного кореня). Тому ніякого розчарування я не очікую.
Стосовно "особливості - неособливості", то на жаль більшість чоловіків і жінок не є особливими, вони або сірі миші, або гвинтики. З того моменту як людина вбиває в собі іскру креативності, вонв перестає бути "особливою". Хоча більшість народжується з потенціями "особливості".
Вандо, не ви одна зробили таке "відкриття", хто читав Вінграновського чи Андрія Ярмульського той знаходить паралелі в останньому тексті ЖЗ. Інша справа, що можна було б послатися на цитату. Але оскільки, Самвидав не застерігає авторських прав, то ЖЗ, помістивши тут свій текст, нічиїх авторських прав не порушила 8=)+


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-12 19:29:55 ]
Ні, що не кажіть, а віршик соковитий, особливо друга строфа, особливо оте чудове порівняння: "дозрів кавун / і я дозріла".
А ось уявити картину, як жіночка поряд з коханим чоловіком сама з себе власними ногами знімає власні штани - це вже весело. Напевно, вона своїми руками тримає його руки, аби зайве не лапав...
А уявити, що "двох спраглих тіл, які забули втому.../ чекає чоловік" - це вже щось загадкове: набіса йому вдома два спраглих тіла, які забули втому? Нехай собі далі стиглі кавуни тлумлять.
І Вінграновський не перечить: крадуть кавуни, кохання, ну і рядки прихопили.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-07-12 19:58:18 ]
Вітання усім :)
Коментарі Жоржа і Славка навели мене на думку, що усі тут НЕПРАВИЛЬНО зрозуміли вірш. Як казав у якомусь коменті Володимир Ляшкевич (йшлося про зустріч поетів у реалі) - ми не уміємо слухати.
Так от. Вірш складається із двох логічних фрагментів, які поміж собою зв'язані трьома крапками.
У першій частині вірша ідуть спогади, це окреслено строфою "Де ми з тобою молоді ...", спогади тривають до слів "Чекає чоловік.".
Ото від чоловіка розпочинається сьогодення і другий логічний фрагмент вірша.

Тому не треба звинувачувати Золоту у зраді.

У цьому творі мене зачарувала фраза про вагітні ягоди.

А тепер про знімання ногами із себе штанів.
Жорже, невже вам ніколи не доводилося переживати такий шал, коли руками обіймаєш чиєсь обожнюване тіло, а ногами, наступаючи на свої штани, стараєшся із них виборсатися ?
Повірте мені, коли я обіймаю руками свого милого.... Уточнюю - здебільшого я ношу штани. ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-07-12 20:05:32 ]
Ого, Оксанко, яка заявка на пабєду :)
Небезпечно давати такі обширні і "певні" коментарі. Бо можуть си подумати про якийсь зв'язок між ОЯ і ЗЖ ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-07-12 20:09:47 ]
Та де, Олесю... На жаль не маю такої майстерності.

Єдина спільність - любимо вбирати штани ;) Або знімати 8)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-12 20:39:37 ]
Так, Оксаночко, здря ти згадала моє імя в суї.8=) Зара получиш! Це я не вмію слухати? Це ти слухаєш не так!!!

Поміж вагітних ягід дикий тан
Двох спраглих тіл, котрі забули втому...
__________________
Чекає чоловік.
Піду додому
Удосвіта...
Посічкану солому
Везли з гармана - даленів гарман...
Тобто наша лірична героїня десь там в полі гарує (працює) і згадує юність, потім згадала чоловіка і вирішила хай спить "паскуда пяна", дочекаюся ранку тай й почалапаю і собі додому за возом, який везе "посічкану солому".
Щось воно не зростається в такій інтерпретації, люба Оксано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-07-12 21:11:10 ]
Йой, Славку, я згадала Тебе у гарному розумінні :) Ти так файно захищаєш Золоту, засвідчуєш ваше знайомство... Мені також подобається її творчість - тому є підтвердження - мої коменти на ГАК 8)

А от про "паскуду пяну" у вірші не йдеться - то витвір фантазії читача.
У даному творі "Чекає чоловік." - конкретно. Чекає.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Поміж вагітних ягід дикий тан
Двох спраглих тіл, котрі забули втому...
------------------------------------------
Чекає чоловік.
Піду додому
Удосвіта...
Посічкану солому
Везли з гармана - даленів гарман...

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

А знаєш, що буде найцікавіше?

Завтра наша Золотенька прийде сюди - подивується нашій баталії, засміється і скаже, що вона мала на увазі щось значно веселіше :)
Тікаю додомцю :) Ниньки мене тут забагато...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-07-12 21:56:07 ]
Як на мене, то все дуже логічно, почати від одного класика і закінчити іншим. Кращого і не придумаєш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-07-13 07:55:12 ]
Люба Оксано, то не ми не вміємо читати, то автор, на жаль, не вміє писати так, як це розтлумачила ти. Щоб усе виглядало саме так, як ти розповіла, не вистачає взаємозв'язку. Вірш просто-таки неправильно побудований. Оксано, для взаємозв'язку замало трикрапки. І автор(-ка) ніде не загадала, що це тільки її спогади, мрії чи фантазії.
Тут уже текст можна взагалі розбивати на свої частини. Наприклад, героїня працювала на баштані вночі (ким? - не зрозуміло, чому вночі? - певно, вона взагалі там їх крала:)), а потім стягнула із себе штани (в маніакальному припадку) і почала мріяти-згадувати-чи фантазувати. Так і пролежала до ранку, нічого не зробивши, а тільки вигулюючи бажання, а на світанку з гарману везли солому, і жінка нарешті поїхала до коханого. :) Ото життя!


1   2   3   4   Переглянути все