
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2023.03.30
19:58
Ганна Семиградська, прима оперного, вже у гримі й образі Розіни, ретельно вдивлялася у своє гротескно змінене віддзеркалення. Те чарівне лице юної ефірної діви, яким його бачили діти райка, зблизька нагадувало грубо покраяний жирними мазками портрет пензл
2023.03.30
19:54
Брехня - це крапля, що камінь точить.
Вона проявляється, як на плівці.
Це вочевидь саме той злочин,
що розкривається без поліції.
Брехні не буває - в ім‘я чи заради…
Тут виправдання жодні - зайві.
Брехня, як завжди, - прихована зрада.
Вона проявляється, як на плівці.
Це вочевидь саме той злочин,
що розкривається без поліції.
Брехні не буває - в ім‘я чи заради…
Тут виправдання жодні - зайві.
Брехня, як завжди, - прихована зрада.
2023.03.30
18:23
колись давно на ці землі напали вороги, які грабували й палили села, вбивали жителів, а красивих молодих дівчат брали в полон, щоб пізніше продати їх у рабство. Одного разу, переправляючись через Чорний ліс, вороги зупинилися біля Чорного ока, щоб відпочи
2023.03.30
14:45
Полуденна спека поволі на спад вже пішла,
Камінна дорога не так припіка босі ноги.
Затихли Афіни, сховалися в кокона свого
І тиша поволі над гамірним містом лягла.
У темному небі яскраво засяяли зорі,
Знайомі сузір’я, хоч трохи, немов не такі.
Як ба
Камінна дорога не так припіка босі ноги.
Затихли Афіни, сховалися в кокона свого
І тиша поволі над гамірним містом лягла.
У темному небі яскраво засяяли зорі,
Знайомі сузір’я, хоч трохи, немов не такі.
Як ба
2023.03.30
14:04
Селюк не знав, що сталося в далеку давнину.
Музики два змагались. І ось у того,
Кому вже провіщали перемогу,
На арфі раптом луснула струна...
Закам’яніли слухачі. Та після паузи
Знов порвана струна заговорила...
І тільки потерпілець знав, що стало
Музики два змагались. І ось у того,
Кому вже провіщали перемогу,
На арфі раптом луснула струна...
Закам’яніли слухачі. Та після паузи
Знов порвана струна заговорила...
І тільки потерпілець знав, що стало
2023.03.30
13:08
Тільки-но усядуся надворі
І упруся спиною об тин, -
Горобці цвірінькають то хором,
То щебече весело один.
Хоч собака гавкає на зграю
І горлає півень, мов сказивсь, -
Співуни такий концерт вчиняють,
Що душа зривається у вись.
І упруся спиною об тин, -
Горобці цвірінькають то хором,
То щебече весело один.
Хоч собака гавкає на зграю
І горлає півень, мов сказивсь, -
Співуни такий концерт вчиняють,
Що душа зривається у вись.
2023.03.30
11:50
Дощ починався тричі:
вперше полопотів кількома краплями
упавши на листя яблуні,
що устами ночі прошепотіли:
ти,
ти,
ти.
Тоді об'явився вдруге,
вперше полопотів кількома краплями
упавши на листя яблуні,
що устами ночі прошепотіли:
ти,
ти,
ти.
Тоді об'явився вдруге,
2023.03.30
11:43
ІОй, пу-сі, пу... сі... граються як діти
з вогнем у хаті опоненти світу...
велике пу оточує пітьма –
навколо мракобіси та потвори,
та ідіоту по коліна море
і не буває горя від ума.
Який там ордер... і яка тюрма?
Йому і пекло – не велике горе
з вогнем у хаті опоненти світу...
велике пу оточує пітьма –
навколо мракобіси та потвори,
та ідіоту по коліна море
і не буває горя від ума.
Який там ордер... і яка тюрма?
Йому і пекло – не велике горе
2023.03.30
09:52
Як змінюються мрії з плином часу...
Колись у світі стародавнім Архімед
хотів всю Землю повернути,
лише не міг він знати наперед,
куди за декілька століть цивілізацію
просунуть наукові апробації.
Змінили стан планети кардинально.
Колись у світі стародавнім Архімед
хотів всю Землю повернути,
лише не міг він знати наперед,
куди за декілька століть цивілізацію
просунуть наукові апробації.
Змінили стан планети кардинально.
2023.03.30
09:29
Убогій лиха хуртовина
Сплела білий саван в саду,
Не знала що проліски сині
Для неї під снігом зійдуть.
Коштовну зібрала валізу
В останній зимовий кортеж:
Світлини, Ван Гога ескізи
Сплела білий саван в саду,
Не знала що проліски сині
Для неї під снігом зійдуть.
Коштовну зібрала валізу
В останній зимовий кортеж:
Світлини, Ван Гога ескізи
2023.03.29
22:05
З нудьги нудьга… По келихам розлито
І сперечатись пізно, незруки
Як би ж, бодай, ні - ні, не оковиту
На очі ж повилазять пауки…
А ось би ранок висвітить нудьгою…
Не стерпиться, розсіємо в росу
Як важко залишатися собою,
Коли згубив мантачку і косу
І сперечатись пізно, незруки
Як би ж, бодай, ні - ні, не оковиту
На очі ж повилазять пауки…
А ось би ранок висвітить нудьгою…
Не стерпиться, розсіємо в росу
Як важко залишатися собою,
Коли згубив мантачку і косу
2023.03.29
14:31
Значення явищ і слів помінялося.
Внесла корекції доля сама.
Те, що розумним і добрим здавалося
Вмить перехреслила кровю війна!
Риску підведено і у відносинах
Ніби здавалося рідних людей.
Кожний свій вибір зробив. – Перепрошую
Внесла корекції доля сама.
Те, що розумним і добрим здавалося
Вмить перехреслила кровю війна!
Риску підведено і у відносинах
Ніби здавалося рідних людей.
Кожний свій вибір зробив. – Перепрошую
2023.03.29
14:30
Ми по війні ще грали у війну.
Корів і кіз напризволяще кинувши,
Ми лізли в доти, кидали гранати,
Сходилися в рукопашну,
Коли набоїв бракувало...
Пекли картоплю.
Поруч дозрівали міни...
...Не всі ми повернулися з тих воєн.
Корів і кіз напризволяще кинувши,
Ми лізли в доти, кидали гранати,
Сходилися в рукопашну,
Коли набоїв бракувало...
Пекли картоплю.
Поруч дозрівали міни...
...Не всі ми повернулися з тих воєн.
2023.03.29
11:20
У вагон метро заходять
іноземців двоє,
й емоційно між собою
голосно говорять.
Влаштували крики, сварку,
повсихали б вуха,
з рота мат летить відбірний,
а народ те слуха.
іноземців двоє,
й емоційно між собою
голосно говорять.
Влаштували крики, сварку,
повсихали б вуха,
з рота мат летить відбірний,
а народ те слуха.
2023.03.29
09:54
Я буду навіки
блиском зірок.
Тим яскравим сяйвом
небесних пелюсток.
Моя душа порине
в нічне небо.
В його палітру відтінків
темно-синіх кольорів.
блиском зірок.
Тим яскравим сяйвом
небесних пелюсток.
Моя душа порине
в нічне небо.
В його палітру відтінків
темно-синіх кольорів.
2023.03.29
09:16
Нарциси із павичими хвостами
бруківку топчуть поетичних шпальт.
Закохані у себе до безтями,
ногами попираючи асфальт
звичайного людського сьогодення,
з рахунків списуючи честь і альтруїзм,
парити хочуть над юрбою,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...бруківку топчуть поетичних шпальт.
Закохані у себе до безтями,
ногами попираючи асфальт
звичайного людського сьогодення,
з рахунків списуючи честь і альтруїзм,
парити хочуть над юрбою,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
2020.01.18
2019.04.01
2019.01.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Критика | Аналітика
Людмила Хитровська Вишукана література потребує вишуканого читача
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Людмила Хитровська Вишукана література потребує вишуканого читача
Ці слова належать автору передмови до книги Ярослава Чорногуза "Світло кохання" І.Михайлину. А ось інші слова: " Українська мова вишукана... для вишуканих". З-поміж десятків, а то й сотень тисяч творів, прочитаних мною за 36 років вчительської праці, він був найменшим. Освітянські функціонери запропонували дати завдання старшокласникам відповісти на питання "Чим для мене є українська мова?" Діти писали різне, швидше для доброї оцінки. Я ж спостерігала за ними і дуже непокоїлась тим, що маленька, тендітна російськомовна україночка, яку виховували батьки, далекі від культурного середовища Києва, сиділа в глибокій задумі. І лише в кінці уроку схилилась над зошитом і гарним почерком вивела всього одну фразу, яка навіки вкарбувалася в мою свідомість і стала особистим маркером на визначення отієї вишуканості і високої якості української поетичної лірики.
Тарас Шевченко, Іван Франко, Олександр Олесь, Ліна Костенко... А віднедавна список поповнився ще одним прізвищем - Ярослав Чорногуз
Така довгоочікувана новаторська лірична поема, щоденник, сповідь, а за визначенням самого автора, "любові поетичне це есе". Я не належу до теоретиків літератури, до мовознавців. Я - читач, і не мені називати твір етепним, геніальним, не мені шукати йому місце в історії літератури української, а, може, й європейської. Але цілком очевидно: це відкриття, це справжнє мистецьке диво!
Обравши такий виграшний жанр есе, автор дозволив собі написати про те, що йому цікаво, про що думає, відчуває, переживає, і пасати так, як хочеться. І при тому всьому творити корону сонетів!
Спинюся десь поміж лелечих гнізд,
Схилю там тихо голову козачу,
Немов навіки в рідну землю вріс,
Коріння глибоко пустив юначе.
Поема вражає, перш за все, українським національним духом, в ореолі якого наша мелодійна мова з її неповторним звучанням, наша унікальна природа з безліччю назв дерев, квітів, тварин, птахів. Це земля, де так багато сонця, неба, морів, річок. І все це в такій довершеній гармонії:
Як голосів розкладка хоровая
Чергуються між паузами гри,
Бог-диригент усі лади міняє,
Їм фарби інші надає згори.
А скільки музики, яка є тим прекрасним фоном рядкам, "які самі складаються в поему". "Музикою промені тремтять" - хіба не чарівно, не вишукано?
А фарб, а тонів і їх відтінків:
Сувої дивовижної краси...
З них можна диво-килими розшити -
Відтінки: теплий, ніжний, боязкий,
Суворий, грізний, трішки сумовитий...
В сонети абсолютно природньо вплітається не лише українська, а й світова міфологія. Автор легко взаємодіє з мовами й культурами інших народів. Високий інтелект, глибока обізнаність, неймовірне відчуття слова і віра в його величезні можливості - це лиш окремі ознаки його творчого почерку.
І щастя зазвучав нам вокаліз,
Розквітли раптом у серцях мімози -
Аж промінь сонця над вікном завис -
Зітер дощу короткочасні сльози.
Своє ж призначення поет-лірик вбачає в іншому: "Співець кохання - в цьому я увесь". Кохання ліричного героя, якого автор ототожнює з собою і того ніяк не приховує, також має національний відтінок. Автор чесно сповідається перед читачем, і в тому сповіданні я бачу щось ледь вловиме з "Зів"ялим листям" Франка. Кохання його ліричного героя - надривне, пекуче, нерозділене. . А ліричний герой поета Чорногуза - це він сам. Його кохання також з гіркотою, болем, але - взаємне! От саме таке кохання автор вважає щастям, яке дарує йому натхнення:
Бо щастя це для творчості найвище,
Натхнення нескінченна дивина.
Тільки люблячи, можна знайти такі прекрасні словесні перлинки: малесенький горішок мій твердий, чарівничко, доленько ясная, коханая рибчино, люба зоре, Богине. Їх зустрічаємо в багатьох сонетах і бачимо нерозривний зв"язок з народною пісенною творчістю.
Автор відображає безліч відтінків у стосунках закоханих, але домінує над усім звеличення почуття краси вірності, яке було естетичним ідеалом нашого класика Олеся Гончара і яке так шанується і завжди цінувалося нашим народом.
Не можна не звернути увагу на величезне мовне багатство і яскраву образність твору, його афористичність, численні символи, порівняння, метафори.
Овець небесних припливли отари
І огорнули вовною вербу
Плакучу. - Не сумуй же марно -
Прошепотіли, мов зняли табу
Корона сонетів має багато влучних епіграфів, взятих як з української, так і з зарубіжної літератури. А це свідчить про неабиякі знання і читацькі смаки автора та вільний лет його думки у всесвітньому інтелектуальному просторі.. Поема - цілий світ для наукових і художніх досліджень. Адже там так багато новизни.
Художнє оформлення книги приваблює певною стриманістю та естетичним смаком. Прекрасним доповненням є передмова Академіка І.Михайлина, яка шлях до розуміння новизни самого твору зробила значно коротшим. А вступне слово Ярослав Чорногуз завершує: "... прагнув, аби читалося легко і читач замислювався над філософією прочитаного, а вся описана складнісь ним не помічалася". Автор цілком справився і з цим непростим завданням.
Так, книга не для масового читача, вона має всі ознаки вишуканості, елітарності.Чи на часі це? Адже в Україні війна?! Ярослав Чорногуз обрав свій фронт - мистецький - і здійснив на ньому свій подвиг. Безперечним доказом цьому є слова Совісті нашої нації Ліни Костенко: "Ви наважилися на творчий подвиг, Ярославе". А вчений зі світовим ім"ям Академік Микола Жулинський ніби доповнив: "Корону створено на дуже високому художньому рівні". Сам же Поет переконаний, що "Пораненим пісні гамують болі". Так, Україну пора рятувати любов"ю! Впевнена, що цей новаторський, високохудожній, з українським національнм обличчям твір буде помічений і належно поцінований нашою державою, а присвоєння її автору Національної премії ім.Т.Г.Шевченка приверне увагу не лише українського читача, бо:
Сонетів одшліфоване кольє
Я людству залишаю, наче спомин.
Людмила Хитровська
учитель-методист, Відмінник народної освіти
Тарас Шевченко, Іван Франко, Олександр Олесь, Ліна Костенко... А віднедавна список поповнився ще одним прізвищем - Ярослав Чорногуз
Така довгоочікувана новаторська лірична поема, щоденник, сповідь, а за визначенням самого автора, "любові поетичне це есе". Я не належу до теоретиків літератури, до мовознавців. Я - читач, і не мені називати твір етепним, геніальним, не мені шукати йому місце в історії літератури української, а, може, й європейської. Але цілком очевидно: це відкриття, це справжнє мистецьке диво!
Обравши такий виграшний жанр есе, автор дозволив собі написати про те, що йому цікаво, про що думає, відчуває, переживає, і пасати так, як хочеться. І при тому всьому творити корону сонетів!
Спинюся десь поміж лелечих гнізд,
Схилю там тихо голову козачу,
Немов навіки в рідну землю вріс,
Коріння глибоко пустив юначе.
Поема вражає, перш за все, українським національним духом, в ореолі якого наша мелодійна мова з її неповторним звучанням, наша унікальна природа з безліччю назв дерев, квітів, тварин, птахів. Це земля, де так багато сонця, неба, морів, річок. І все це в такій довершеній гармонії:
Як голосів розкладка хоровая
Чергуються між паузами гри,
Бог-диригент усі лади міняє,
Їм фарби інші надає згори.
А скільки музики, яка є тим прекрасним фоном рядкам, "які самі складаються в поему". "Музикою промені тремтять" - хіба не чарівно, не вишукано?
А фарб, а тонів і їх відтінків:
Сувої дивовижної краси...
З них можна диво-килими розшити -
Відтінки: теплий, ніжний, боязкий,
Суворий, грізний, трішки сумовитий...
В сонети абсолютно природньо вплітається не лише українська, а й світова міфологія. Автор легко взаємодіє з мовами й культурами інших народів. Високий інтелект, глибока обізнаність, неймовірне відчуття слова і віра в його величезні можливості - це лиш окремі ознаки його творчого почерку.
І щастя зазвучав нам вокаліз,
Розквітли раптом у серцях мімози -
Аж промінь сонця над вікном завис -
Зітер дощу короткочасні сльози.
Своє ж призначення поет-лірик вбачає в іншому: "Співець кохання - в цьому я увесь". Кохання ліричного героя, якого автор ототожнює з собою і того ніяк не приховує, також має національний відтінок. Автор чесно сповідається перед читачем, і в тому сповіданні я бачу щось ледь вловиме з "Зів"ялим листям" Франка. Кохання його ліричного героя - надривне, пекуче, нерозділене. . А ліричний герой поета Чорногуза - це він сам. Його кохання також з гіркотою, болем, але - взаємне! От саме таке кохання автор вважає щастям, яке дарує йому натхнення:
Бо щастя це для творчості найвище,
Натхнення нескінченна дивина.
Тільки люблячи, можна знайти такі прекрасні словесні перлинки: малесенький горішок мій твердий, чарівничко, доленько ясная, коханая рибчино, люба зоре, Богине. Їх зустрічаємо в багатьох сонетах і бачимо нерозривний зв"язок з народною пісенною творчістю.
Автор відображає безліч відтінків у стосунках закоханих, але домінує над усім звеличення почуття краси вірності, яке було естетичним ідеалом нашого класика Олеся Гончара і яке так шанується і завжди цінувалося нашим народом.
Не можна не звернути увагу на величезне мовне багатство і яскраву образність твору, його афористичність, численні символи, порівняння, метафори.
Овець небесних припливли отари
І огорнули вовною вербу
Плакучу. - Не сумуй же марно -
Прошепотіли, мов зняли табу
Корона сонетів має багато влучних епіграфів, взятих як з української, так і з зарубіжної літератури. А це свідчить про неабиякі знання і читацькі смаки автора та вільний лет його думки у всесвітньому інтелектуальному просторі.. Поема - цілий світ для наукових і художніх досліджень. Адже там так багато новизни.
Художнє оформлення книги приваблює певною стриманістю та естетичним смаком. Прекрасним доповненням є передмова Академіка І.Михайлина, яка шлях до розуміння новизни самого твору зробила значно коротшим. А вступне слово Ярослав Чорногуз завершує: "... прагнув, аби читалося легко і читач замислювався над філософією прочитаного, а вся описана складнісь ним не помічалася". Автор цілком справився і з цим непростим завданням.
Так, книга не для масового читача, вона має всі ознаки вишуканості, елітарності.Чи на часі це? Адже в Україні війна?! Ярослав Чорногуз обрав свій фронт - мистецький - і здійснив на ньому свій подвиг. Безперечним доказом цьому є слова Совісті нашої нації Ліни Костенко: "Ви наважилися на творчий подвиг, Ярославе". А вчений зі світовим ім"ям Академік Микола Жулинський ніби доповнив: "Корону створено на дуже високому художньому рівні". Сам же Поет переконаний, що "Пораненим пісні гамують болі". Так, Україну пора рятувати любов"ю! Впевнена, що цей новаторський, високохудожній, з українським національнм обличчям твір буде помічений і належно поцінований нашою державою, а присвоєння її автору Національної премії ім.Т.Г.Шевченка приверне увагу не лише українського читача, бо:
Сонетів одшліфоване кольє
Я людству залишаю, наче спомин.
Людмила Хитровська
учитель-методист, Відмінник народної освіти
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію