ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Олеандра
2026.03.20 21:02
***
Вечір палко вдивляється в очі весні,
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.

Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос

Олена Побийголод
2026.03.20 19:41
1936. Партизан Железняк
Михайло Голодний (1903-1949)

В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.

Іван Потьомкін
2026.03.20 18:36
***
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...

Юрко Бужанин
2026.03.20 16:16
***
Земле предків, Правіри, ти свята є по праву.
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?

Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг

Сергій Губерначук
2026.03.20 15:21
Чивелінрок
То – двері з очком,
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.

Борис Костиря
2026.03.20 11:47
* * *
Зазирни в мої сни, ти побачиш простори безкраї,
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.

Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись

Юхим Семеняко
2026.03.20 10:16
На вільних хлібах
Подвійне, а з назвою – і потрійне "кохаю і люблю" виглядає таким, ніби автор у бажанні бути почутим виконав повтор, який переданий майже сигналом бідства на той випадок, якщо раптом хтось погано ловить. Далі – "ніколи не порівняну ні з ким" – і в цьом

Охмуд Песецький
2026.03.20 08:23
Кохаю
Кохаю і люблю, моя кохано,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.

Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,

Віктор Кучерук
2026.03.20 07:55
* * *
Цілу зиму нею снили,
Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ

С М
2026.03.20 05:44
Легковажно (The Doors)
Я гадаю
Буде це
Легковажно, гаразд
Я гадаю
Буде це
Легковажно, окей

Твою машкару

Ігор Шоха
2026.03.19 23:14
Приурочення
Не можна існувати без
поезії і патріот
організовує лікбез
на рідній мові, та висот
сягає авторка поез,
які оцінює народ.
Тому без пафосу кажу,
що ми давно не племена

Охмуд Песецький
2026.03.19 18:47
Наше все
Імла незгод і світлий смуток –
Це те, що визріло між нами.
Розрив - одна з тих оборудок,
Де розраховуються снами.

Вони однаково самотні,
Як ми в теперішньому стані.
А що було напередодні,

Борис Костиря
2026.03.19 18:14
* * *
Я заплутався в сітях дрімучих,
У тужавості лютих погроз,
У болотах сум'ять і могутніх
Несходимих степах у мороз.

Я заплутався в сумнівах, болях,
У стражданнях важких голосінь,
У складних і завихрених долях,

Євген Федчук
2026.03.19 16:57
Манкурт Безбородько
Сиджу, бувало та дивлюсь новини,
Цікавлюся: що ж там у москалів?
Хто там керує? Хто в них на чолі?
Й дивуюся – там купа з України
У кріслах, навіть у Кремлі сидять.
І, поки кров‘ю наш народ спливає,
Вони себе чудово почувають
І «чесними» очима в с

Тетяна Левицька
2026.03.19 16:26
Болиголов
Біль тисне на скроні — розквітнув зірчастий,
дурманом закопчений болиголов?
Як важко на смертному ложі плекати
без віри й надії нещасну любов.

Ген, за бур'янами відради колишні —
ніхто не підніме минуле на глум?
А де ж заховатися, Боже Всевишній,

Борис Костиря
2026.03.19 11:07
* * *
Шок від того, що літо минає,
Переллється у трепет ріки,
Розіллється луною у гаю
І полине в поля навіки.

Так багато ми влітку не встигли.
Час минув у сипучий пісок.
Ми торкнемось небесної титли
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Лариса Вировець / Вірші

 Глина та вітер
Поки, вітре мій сивий, ти пишеш листи
гострим склом по пергаменту серця живому,
намагаючись шкіру товсту прошкрести
у мовчання моє, у байдужість і втому —
я до тебе крізь товщу земну й крижану,
крізь бетонний непотріб усіх нагромаджень —
всім єством здичавіло і спрагло тягнусь,
всім пластом, всім корінням, засушеним майже.

Я — податлива глина з прадавніх глибин,
шкарубка й затверділа — гнучка та слухняна.
Розімни мене в пальцях. Що хочеш, роби —
лиш зніми, наче гріх, каламутну оману,
віднайди в її надрах фігурку мою,
не згаси цей промінчик, цю іскорку Божу...
Задихнутись тобою я знову боюсь —
і надихатись вдосталь тобою не можу.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-08-14 17:16:01
Переглядів сторінки твору 5776
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.531 / 5.5  (4.887 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.515 / 5.5  (4.824 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.680
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.08.22 09:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-14 17:45:24 ]
Залишу похвали іншим.
Глянув на вірш очима фізичного процесу.
Я знаю зараз мені почнуть говорити, що це поезія і т.д.
Все ж я думаю авторка не буде мати нічого проти "зайвого ока":
***
"шкарубка й затверділа — гнучка та слухняна." - коли глина вже "затверділа",
вона аж ніяк не "гнучка"... Мо` я би замінив "-" на "," - тоді це вже перерахунок якостей глини.
***
"Розігрій мене в пальцях. Що хочеш, роби —" - глину не гріють, а замочують - вона не від тепла, а від води стає "гнучкою".
***
"Захлинутись тобою я знову боюсь" - "захлискуються" здебільшого рідиною - вода була би ідеальним кандидатом для глини.
***
"і надихатись вдосталь тобою не можу," - там хіба не "." портібна наприкінці?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-14 17:53:43 ]
Дякую, Юрасю. Ваш коментар перший. Тільки написалося, тому не все бачу зразу. Вже дещо змінила після Вашого зауваження.
Але в рядку "шкарубка й затверділа — гнучка та слухняна" тире замінює слово АЛЕ, тобто додає рядку протиставлення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-14 18:08:11 ]
Вірніше — не АЛЕ, а АБО. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-14 20:45:14 ]
А я от, Юрчик, похвалю (чесно якось не дуже часто за останній час виникає таке бажання :( ). Відверто, я вже почав тут трохи сумувати за гарними образами і головне, за правильною ритмікою. Лариса просто підтвердила свій високий рівень (за що і подяка). Можливо лише "віднайди в її недрах фігурку мою" - опечатка у слові нАдра. З повагою.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-14 21:35:16 ]
"гострим лезом по аркушу серця живому" (кому?), може в такому разі Живому?
Твір справлі насичений образами тактильними на смак. Приєднуюся до СержКо :х)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-15 09:00:29 ]
Дякую, Серже.
Вже змінила "помилку друку" :) — так у словнику перекладається російська "опечатка". Звичайно ж, це моя помилка. Вдячна за похвалу.

Дякую, Святославе.
Не дуже зрозуміла, чому живому має бути з великої літери. Вітер шкребе гострим лезом по живому аркушу серця (так треба розуміти мою інверсію). Єдине, що може аркуш тут не дуже доречний, але ж — листи...
Вірш взагалі — про взаємодію повітря з грунтовим прошарком :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-15 12:17:18 ]
даруйте, але в мене виникло інше сприйняття цього рядка, а саме:
"гострим лезом по аркушу серця живого"

тому і виникло таке собі питання...
:х)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-15 12:39:05 ]
Просто серце — і так зрозуміло, що живе. Та й рима була б тоді не точна... А от аркуш живий — це вже образ. Хоча й краще було б щось замість аркуша: ну там, якісь манускрипти, чи глиняні таблички, чи що. Поки що якось не зв’язалось — може, згодом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-08-15 17:23:20 ]
Моє шанування, Ларисо! Пречудовий вірш. Лише перечепилася за останній рядок першої строфи. Там, де "запікшимся майже". Як на мене, то русизм. Краще вживати "припеченим" - це до ритму, а взагалі "запекшийся" перекладається як - той що запікся, запечений, спечений, закипілий, спалений, попалений, обпалений.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-15 17:37:00 ]
Дякую, Ганно. Я в такому розумінні і вжила слово запікшийся, наче мова йде про кераміку — тобто глину, що її вже запечено у пічі. Але напевно, Ви маєте рацію щодо русизму. Змінила.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-08-16 23:09:10 ]
Привіт, Ларисочко! Так часто я виконую роль сивого вітру, творячи з глини НОВЕ... Кожен раз берусь за ту справу і вливаю туди душу. Туму не бійтесь задихнутись - там немає мороку - повітря чисте і свіже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-20 11:07:11 ]
Дякую, Ярославе.
Щойно приїхала з фестивалю. Для мене придумали номінацію "Вітер зі сходу" :)) Привезла підкову на щастя.
Я як глина знаю, що повітря чисте. Тому ж і надихатись не можу, на жаль. :) Це острах перед всепоглинаючим почуттям. Погодьтесь, що кожен хотів би його, але кожен трішки боїться цієї повної залежності.