ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.07.08 05:18
* * *
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.

Борис Костиря
2025.07.07 21:54
Любов
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
Ти!
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
* * *
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Молода трава
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Мальви-обереги
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Князь заліський Ярослав Всеволодович
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Доля
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
* * *
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
* * *
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
Гірчитиме в Мені Війна --- український атмосферік
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
Дім червоний (The Jimi Hendrix Experience)
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
* * *
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
* * *
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
* * *
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Зірки
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Лариса Вировець / Вірші

 Глина та вітер
Поки, вітре мій сивий, ти пишеш листи
гострим склом по пергаменту серця живому,
намагаючись шкіру товсту прошкрести
у мовчання моє, у байдужість і втому —
я до тебе крізь товщу земну й крижану,
крізь бетонний непотріб усіх нагромаджень —
всім єством здичавіло і спрагло тягнусь,
всім пластом, всім корінням, засушеним майже.

Я — податлива глина з прадавніх глибин,
шкарубка й затверділа — гнучка та слухняна.
Розімни мене в пальцях. Що хочеш, роби —
лиш зніми, наче гріх, каламутну оману,
віднайди в її надрах фігурку мою,
не згаси цей промінчик, цю іскорку Божу...
Задихнутись тобою я знову боюсь —
і надихатись вдосталь тобою не можу.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-08-14 17:16:01
Переглядів сторінки твору 5485
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.531 / 5.5  (4.887 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.515 / 5.5  (4.824 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.680
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.08.22 09:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-14 17:45:24 ]
Залишу похвали іншим.
Глянув на вірш очима фізичного процесу.
Я знаю зараз мені почнуть говорити, що це поезія і т.д.
Все ж я думаю авторка не буде мати нічого проти "зайвого ока":
***
"шкарубка й затверділа — гнучка та слухняна." - коли глина вже "затверділа",
вона аж ніяк не "гнучка"... Мо` я би замінив "-" на "," - тоді це вже перерахунок якостей глини.
***
"Розігрій мене в пальцях. Що хочеш, роби —" - глину не гріють, а замочують - вона не від тепла, а від води стає "гнучкою".
***
"Захлинутись тобою я знову боюсь" - "захлискуються" здебільшого рідиною - вода була би ідеальним кандидатом для глини.
***
"і надихатись вдосталь тобою не можу," - там хіба не "." портібна наприкінці?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-14 17:53:43 ]
Дякую, Юрасю. Ваш коментар перший. Тільки написалося, тому не все бачу зразу. Вже дещо змінила після Вашого зауваження.
Але в рядку "шкарубка й затверділа — гнучка та слухняна" тире замінює слово АЛЕ, тобто додає рядку протиставлення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-14 18:08:11 ]
Вірніше — не АЛЕ, а АБО. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-14 20:45:14 ]
А я от, Юрчик, похвалю (чесно якось не дуже часто за останній час виникає таке бажання :( ). Відверто, я вже почав тут трохи сумувати за гарними образами і головне, за правильною ритмікою. Лариса просто підтвердила свій високий рівень (за що і подяка). Можливо лише "віднайди в її недрах фігурку мою" - опечатка у слові нАдра. З повагою.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-14 21:35:16 ]
"гострим лезом по аркушу серця живому" (кому?), може в такому разі Живому?
Твір справлі насичений образами тактильними на смак. Приєднуюся до СержКо :х)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-15 09:00:29 ]
Дякую, Серже.
Вже змінила "помилку друку" :) — так у словнику перекладається російська "опечатка". Звичайно ж, це моя помилка. Вдячна за похвалу.

Дякую, Святославе.
Не дуже зрозуміла, чому живому має бути з великої літери. Вітер шкребе гострим лезом по живому аркушу серця (так треба розуміти мою інверсію). Єдине, що може аркуш тут не дуже доречний, але ж — листи...
Вірш взагалі — про взаємодію повітря з грунтовим прошарком :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-15 12:17:18 ]
даруйте, але в мене виникло інше сприйняття цього рядка, а саме:
"гострим лезом по аркушу серця живого"

тому і виникло таке собі питання...
:х)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-15 12:39:05 ]
Просто серце — і так зрозуміло, що живе. Та й рима була б тоді не точна... А от аркуш живий — це вже образ. Хоча й краще було б щось замість аркуша: ну там, якісь манускрипти, чи глиняні таблички, чи що. Поки що якось не зв’язалось — може, згодом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-08-15 17:23:20 ]
Моє шанування, Ларисо! Пречудовий вірш. Лише перечепилася за останній рядок першої строфи. Там, де "запікшимся майже". Як на мене, то русизм. Краще вживати "припеченим" - це до ритму, а взагалі "запекшийся" перекладається як - той що запікся, запечений, спечений, закипілий, спалений, попалений, обпалений.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-15 17:37:00 ]
Дякую, Ганно. Я в такому розумінні і вжила слово запікшийся, наче мова йде про кераміку — тобто глину, що її вже запечено у пічі. Але напевно, Ви маєте рацію щодо русизму. Змінила.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-08-16 23:09:10 ]
Привіт, Ларисочко! Так часто я виконую роль сивого вітру, творячи з глини НОВЕ... Кожен раз берусь за ту справу і вливаю туди душу. Туму не бійтесь задихнутись - там немає мороку - повітря чисте і свіже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-20 11:07:11 ]
Дякую, Ярославе.
Щойно приїхала з фестивалю. Для мене придумали номінацію "Вітер зі сходу" :)) Привезла підкову на щастя.
Я як глина знаю, що повітря чисте. Тому ж і надихатись не можу, на жаль. :) Це острах перед всепоглинаючим почуттям. Погодьтесь, що кожен хотів би його, але кожен трішки боїться цієї повної залежності.