ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2026.02.06 21:40
Дякую Тобі
Мій Боже я, дякую, що Ти в нас є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов

Лесь Коваль
2026.02.06 21:07
Паросток
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.

Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,

Артур Курдіновський
2026.02.06 17:31
Кинуті тюльпани (сонет)
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?

Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"

Борис Костиря
2026.02.06 10:58
Розвал
Розвал душі і тіла неодмінно
Настане, ніби вибух нищівний.
Зненацька прийде, як неждана міна
Чи як лайдак скорботний і сумний.

Розвал - це наслідок усіх ударів,
Всіх потрясінь, депресій і гризот,
Немов стискання судей і удавів,

Артур Курдіновський
2026.02.05 22:14
Зрікаюся (сонет)
Зрікаюся тебе, моя наївна мріє!
Я припиняю це чекання назавжди.
Уявним променем зігрівся в холоди -
І досить. Лютий снігом падає на вії.

Хтось оголошує протести веремії,
Зникає марево у плескоті води.
Немає жодного шляху мені туди -

Микола Дудар
2026.02.05 21:57
***
Сімнадцять замало?… Чекайте за тридцять.
Це вам не жарти коли звучить мінус…
Добавочка хитра… вам арктика сниться?
Значить вдихнули і ви кокаїну…

Морози із січня всі виповзли в лютий.
Мінус розмножить їх, не сумнівайтесь.
Щоб не робили ви — тепло

Євген Федчук
2026.02.05 21:10
Звідки взялися черепахи
Прибіг Петрик до бабусі, видно, повний вражень:
- А ми з хлопцями сьогодні до річки ходили.
Хлопці з дому вудки взяли та рибу ловили.
А я…А я черепаху, навіть бачив справжню.
Повзла собі по березі до річки неспішно.
Вся така якась химерна в панцирі с

Віктор Кучерук
2026.02.05 17:23
* * *
Буде радо вітати
Й сумувати рідня,
Що замало для свята
Їй зимового дня.
Що немає утоми
Від застільних промов
У гостинному домі,
Де панують любов

Борис Костиря
2026.02.05 11:19
Тюльпани
Ця миттєва краса тюльпанів
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.

Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,

Іван Потьомкін
2026.02.05 11:09
***
Погано вчили ви історію, панове,
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.

Олександр Буй
2026.02.04 23:53
Снігова королева
Яскраве сонце посеред зими –
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.

Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси

Олена Побийголод
2026.02.04 19:03
1978. Репортаж з хокейного матчу (опера-буфа)
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи:

• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв

Ігор Шоха
2026.02.04 18:27
Віргінський чотирикутник
Погрязло у болоті нице лоббі:
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.

ІІ

Артур Сіренко
2026.02.04 18:09
Краплі зимового меду
Бородатий мен (у міру сентиментальний)
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода

Борис Костиря
2026.02.04 11:28
Передчасне літо
Ах, це літо таке передчасне,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.

Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,

Микола Дудар
2026.02.03 19:19
***
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Лариса Вировець / Вірші

 Глина та вітер
Поки, вітре мій сивий, ти пишеш листи
гострим склом по пергаменту серця живому,
намагаючись шкіру товсту прошкрести
у мовчання моє, у байдужість і втому —
я до тебе крізь товщу земну й крижану,
крізь бетонний непотріб усіх нагромаджень —
всім єством здичавіло і спрагло тягнусь,
всім пластом, всім корінням, засушеним майже.

Я — податлива глина з прадавніх глибин,
шкарубка й затверділа — гнучка та слухняна.
Розімни мене в пальцях. Що хочеш, роби —
лиш зніми, наче гріх, каламутну оману,
віднайди в її надрах фігурку мою,
не згаси цей промінчик, цю іскорку Божу...
Задихнутись тобою я знову боюсь —
і надихатись вдосталь тобою не можу.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-08-14 17:16:01
Переглядів сторінки твору 5710
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.531 / 5.5  (4.887 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.515 / 5.5  (4.824 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.680
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.08.22 09:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-14 17:45:24 ]
Залишу похвали іншим.
Глянув на вірш очима фізичного процесу.
Я знаю зараз мені почнуть говорити, що це поезія і т.д.
Все ж я думаю авторка не буде мати нічого проти "зайвого ока":
***
"шкарубка й затверділа — гнучка та слухняна." - коли глина вже "затверділа",
вона аж ніяк не "гнучка"... Мо` я би замінив "-" на "," - тоді це вже перерахунок якостей глини.
***
"Розігрій мене в пальцях. Що хочеш, роби —" - глину не гріють, а замочують - вона не від тепла, а від води стає "гнучкою".
***
"Захлинутись тобою я знову боюсь" - "захлискуються" здебільшого рідиною - вода була би ідеальним кандидатом для глини.
***
"і надихатись вдосталь тобою не можу," - там хіба не "." портібна наприкінці?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-14 17:53:43 ]
Дякую, Юрасю. Ваш коментар перший. Тільки написалося, тому не все бачу зразу. Вже дещо змінила після Вашого зауваження.
Але в рядку "шкарубка й затверділа — гнучка та слухняна" тире замінює слово АЛЕ, тобто додає рядку протиставлення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-14 18:08:11 ]
Вірніше — не АЛЕ, а АБО. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-14 20:45:14 ]
А я от, Юрчик, похвалю (чесно якось не дуже часто за останній час виникає таке бажання :( ). Відверто, я вже почав тут трохи сумувати за гарними образами і головне, за правильною ритмікою. Лариса просто підтвердила свій високий рівень (за що і подяка). Можливо лише "віднайди в її недрах фігурку мою" - опечатка у слові нАдра. З повагою.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-14 21:35:16 ]
"гострим лезом по аркушу серця живому" (кому?), може в такому разі Живому?
Твір справлі насичений образами тактильними на смак. Приєднуюся до СержКо :х)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-15 09:00:29 ]
Дякую, Серже.
Вже змінила "помилку друку" :) — так у словнику перекладається російська "опечатка". Звичайно ж, це моя помилка. Вдячна за похвалу.

Дякую, Святославе.
Не дуже зрозуміла, чому живому має бути з великої літери. Вітер шкребе гострим лезом по живому аркушу серця (так треба розуміти мою інверсію). Єдине, що може аркуш тут не дуже доречний, але ж — листи...
Вірш взагалі — про взаємодію повітря з грунтовим прошарком :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-15 12:17:18 ]
даруйте, але в мене виникло інше сприйняття цього рядка, а саме:
"гострим лезом по аркушу серця живого"

тому і виникло таке собі питання...
:х)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-15 12:39:05 ]
Просто серце — і так зрозуміло, що живе. Та й рима була б тоді не точна... А от аркуш живий — це вже образ. Хоча й краще було б щось замість аркуша: ну там, якісь манускрипти, чи глиняні таблички, чи що. Поки що якось не зв’язалось — може, згодом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-08-15 17:23:20 ]
Моє шанування, Ларисо! Пречудовий вірш. Лише перечепилася за останній рядок першої строфи. Там, де "запікшимся майже". Як на мене, то русизм. Краще вживати "припеченим" - це до ритму, а взагалі "запекшийся" перекладається як - той що запікся, запечений, спечений, закипілий, спалений, попалений, обпалений.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-15 17:37:00 ]
Дякую, Ганно. Я в такому розумінні і вжила слово запікшийся, наче мова йде про кераміку — тобто глину, що її вже запечено у пічі. Але напевно, Ви маєте рацію щодо русизму. Змінила.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-08-16 23:09:10 ]
Привіт, Ларисочко! Так часто я виконую роль сивого вітру, творячи з глини НОВЕ... Кожен раз берусь за ту справу і вливаю туди душу. Туму не бійтесь задихнутись - там немає мороку - повітря чисте і свіже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-20 11:07:11 ]
Дякую, Ярославе.
Щойно приїхала з фестивалю. Для мене придумали номінацію "Вітер зі сходу" :)) Привезла підкову на щастя.
Я як глина знаю, що повітря чисте. Тому ж і надихатись не можу, на жаль. :) Це острах перед всепоглинаючим почуттям. Погодьтесь, що кожен хотів би його, але кожен трішки боїться цієї повної залежності.