Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.03
01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
2025.12.02
22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
2025.12.02
22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
2025.12.02
21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
2025.12.02
20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
2025.12.02
14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
2025.12.02
12:01
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
2025.12.01
12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Публіцистика
САРКАЗМ!
Любовь-ненависть
Добро-зло
Свет-мрак...
Я бы даже не сказала, что это обратные стороны одной медали. Скорее: "луна" повернута к нам все время одной стороной. Есть ли на этой "планете" жизнь никто так и не узнает, живет ди там любовь и нежность. Я не могу назвать это явление защитной функцией организма, скорее: это- болезнь души, такая же, как алкоголизм и наркомания(они часто сопровождают друг друга). Да! Это- болезнь! Как садо-мазохизм! Извращенная психика: человек не хочет давать-он склонен цинично нарекать всем и за все! Вместо того, чтоб выйти из своей ракушки и порадоваться солнцу, ветру, звездам, человек или тот, кто от него остался, продолжает кутаться в паутину, которую сам же и плетет. Такие люди ищут жертву, чтоб сыграть на струнах ее души свою депрессивную мелодию со скрежетом, со скрипом и прошипеть свои гнусные насмешливые претензии.
Возможно, что эти люди не получили должную порцию тепла, любви и заботы... Но...кто же не дает им это изменить? Все, что нужно: это открыть "шторки", избавиться от зашоренности и впустить свет в свою обитель. Свет проникнет в потаенные уголки души, и возможно в ней найдутся любовь и доброта, заложенные Создателем. Качественный энергообмен- вот заложник гармонии. Чтобы получать, нужно отдавать. Чтобы тебя заметили- нужно о себе заявлять, то есть демонстрировать свои лучшие качества, кормить и взращивать в себе добрые намерения, и не бояться совершать благородные поступки, брать за них ответственность.
Критика должна быть здоровой, как альтернатива! Только тогда можно считать ее двигателем прогресса.
Сарказм извергают (изверги) желчные люди. Понятия говорят сами за себя! Желчь может расщепить все, но воссоздать заново- нет! Зачем намеренно губить то, что может иметь достойное продолжение? Когда демиург лепил человека-он ваял: не крушил, и не сметал. Он вкладывал в образ движением пальцев штрихи: изюминки и изъяны, чтобы соединить противоречия-гармонизировать.
Мастер психологии Анатолий Некрасов в одном из своих книг сказал: человек, если хочет- страдает, не хочет- не страдает! Все просто: нет смысла загонять страдания себе под кожу, копить их в своей душе, наполняться чернильной жижей и изливать ее на окружающих(таких несовершенных)!
Куда приятней:
"Красоту увидеть в некрасивом,
Разглядеть в ручьях разливы рек-
Кто умеет в буднях быть счастливым,
Тот и впрямь счастливый человек"!
А выбор нсть у каждого!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
САРКАЗМ!
Сарка́зм — один из видов сатирического изобличения, язвительная насмешка, высшая степень иронии, основанная не только на усиленном контрасте подразумеваемого и выражаемого, но и на немедленном намеренном обнажении подразумеваемого.
Я постоянно сталкиваюсь с такими надменными людьми, которые выстраивпют стены вместо того, чтоб строить мосты в отношениях. Эти стены увенчаны колючей проволокой якобы неординарного мышления. Происходит подмена понятий:
Любовь-ненависть
Добро-зло
Свет-мрак...
Я бы даже не сказала, что это обратные стороны одной медали. Скорее: "луна" повернута к нам все время одной стороной. Есть ли на этой "планете" жизнь никто так и не узнает, живет ди там любовь и нежность. Я не могу назвать это явление защитной функцией организма, скорее: это- болезнь души, такая же, как алкоголизм и наркомания(они часто сопровождают друг друга). Да! Это- болезнь! Как садо-мазохизм! Извращенная психика: человек не хочет давать-он склонен цинично нарекать всем и за все! Вместо того, чтоб выйти из своей ракушки и порадоваться солнцу, ветру, звездам, человек или тот, кто от него остался, продолжает кутаться в паутину, которую сам же и плетет. Такие люди ищут жертву, чтоб сыграть на струнах ее души свою депрессивную мелодию со скрежетом, со скрипом и прошипеть свои гнусные насмешливые претензии.
Возможно, что эти люди не получили должную порцию тепла, любви и заботы... Но...кто же не дает им это изменить? Все, что нужно: это открыть "шторки", избавиться от зашоренности и впустить свет в свою обитель. Свет проникнет в потаенные уголки души, и возможно в ней найдутся любовь и доброта, заложенные Создателем. Качественный энергообмен- вот заложник гармонии. Чтобы получать, нужно отдавать. Чтобы тебя заметили- нужно о себе заявлять, то есть демонстрировать свои лучшие качества, кормить и взращивать в себе добрые намерения, и не бояться совершать благородные поступки, брать за них ответственность.
Критика должна быть здоровой, как альтернатива! Только тогда можно считать ее двигателем прогресса.
Сарказм извергают (изверги) желчные люди. Понятия говорят сами за себя! Желчь может расщепить все, но воссоздать заново- нет! Зачем намеренно губить то, что может иметь достойное продолжение? Когда демиург лепил человека-он ваял: не крушил, и не сметал. Он вкладывал в образ движением пальцев штрихи: изюминки и изъяны, чтобы соединить противоречия-гармонизировать.
Мастер психологии Анатолий Некрасов в одном из своих книг сказал: человек, если хочет- страдает, не хочет- не страдает! Все просто: нет смысла загонять страдания себе под кожу, копить их в своей душе, наполняться чернильной жижей и изливать ее на окружающих(таких несовершенных)!
Куда приятней:
"Красоту увидеть в некрасивом,
Разглядеть в ручьях разливы рек-
Кто умеет в буднях быть счастливым,
Тот и впрямь счастливый человек"!
А выбор нсть у каждого!
Автор: Наталья Чепурко
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
