Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.17
18:08
З волоссям довшим модних галстуків - були ми
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл
2026.01.17
12:10
Ти мені так посміхалась,
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.
Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.
Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне
2026.01.17
10:45
Попасти під дощ серед вільного поля.
Попасти під стріли небесних армад.
Потрапити в сіті, болючу неволю,
Під обстріли грізних ворожих гармат.
Попасти під дощ - це везіння чи кара,
Це поклик небес чи прокляття століть?
Пасеться далеко спокійн
Попасти під стріли небесних армад.
Потрапити в сіті, болючу неволю,
Під обстріли грізних ворожих гармат.
Попасти під дощ - це везіння чи кара,
Це поклик небес чи прокляття століть?
Пасеться далеко спокійн
2026.01.16
21:52
Дорогу бавлять ліхтарі
Тікають тіні вслід за снігом
Ніч розчиняється в вині
Чуття ховаються під кригу
Віддай таємне самоті
На зберігання безстрокове
Гріхів лічильник - в каятті
Тікають тіні вслід за снігом
Ніч розчиняється в вині
Чуття ховаються під кригу
Віддай таємне самоті
На зберігання безстрокове
Гріхів лічильник - в каятті
2026.01.16
17:14
Із Леоніда Сергєєва
Навколо калюжечки спирту сирого
сидять таргани В’ячеслав та Серьога,
і перший, відомий між друзів як Слава,
кумпана по вусиках гладить ласкаво:
– Ну що ти, Серього! Не бачу причини!
Навколо калюжечки спирту сирого
сидять таргани В’ячеслав та Серьога,
і перший, відомий між друзів як Слава,
кумпана по вусиках гладить ласкаво:
– Ну що ти, Серього! Не бачу причини!
2026.01.16
15:52
пригрій мене
Боже
у серці зболілім
хоч я
твої прикрощі
а ти
мої крила
Боже
у серці зболілім
хоч я
твої прикрощі
а ти
мої крила
2026.01.16
11:53
Як я люблю оці простори ночі,
Коли усе навколо затихає,
І сняться сни небачені, пророчі,
І марить поле вільне і безкрає.
Від марноти, від торгу і базару
Ти утечеш у ніч, святі пенати,
У ній зустрінеш звістку чи примару,
Коли усе навколо затихає,
І сняться сни небачені, пророчі,
І марить поле вільне і безкрає.
Від марноти, від торгу і базару
Ти утечеш у ніч, святі пенати,
У ній зустрінеш звістку чи примару,
2026.01.15
21:29
Стільки народ мій мудрості втілив у прислів’я,
що лишатися в дурнях якось вже й незручно:
«Дозволь собаці лапу покласти на стіл, то вона увесь готова захопити».
«Добре говорить, а зле робить».
Чи, може, ми й справді «мудрі потім»?
«Шукаємо мудрість
що лишатися в дурнях якось вже й незручно:
«Дозволь собаці лапу покласти на стіл, то вона увесь готова захопити».
«Добре говорить, а зле робить».
Чи, може, ми й справді «мудрі потім»?
«Шукаємо мудрість
2026.01.15
21:12
війна закінчиться вже скоро
хай ми зістарились обоє
невідомий воїне
снідають – новини днесь
телек діти поруч десь
ще в утробі – скоро мрець
куля й шолом нанівець
хай ми зістарились обоє
невідомий воїне
снідають – новини днесь
телек діти поруч десь
ще в утробі – скоро мрець
куля й шолом нанівець
2026.01.15
20:08
Зима, зима, снігами вкрила все --
Краса природня і холодна сила.
Але для нас біду вона несе,
Вкраїна мов од горя посивіла.
Не сміх дітей, а горе матерів.
Землі здригання від ракет, шахедів.
Ну хто б тебе, Вкраїнонько, зігрів?
Краса природня і холодна сила.
Але для нас біду вона несе,
Вкраїна мов од горя посивіла.
Не сміх дітей, а горе матерів.
Землі здригання від ракет, шахедів.
Ну хто б тебе, Вкраїнонько, зігрів?
2026.01.15
19:55
Ходять чутки, що колись люди могли знати
Коли саме, в який день будуть помирати.
Ото якось Бог спустивсь, взяв людську подобу,
Подивитись захотів, що ж рід людський робить.
Іде, бачить дід старий тин собі ладнає,
Патики лиш де-не-де в землю устромляє
Коли саме, в який день будуть помирати.
Ото якось Бог спустивсь, взяв людську подобу,
Подивитись захотів, що ж рід людський робить.
Іде, бачить дід старий тин собі ладнає,
Патики лиш де-не-де в землю устромляє
2026.01.15
13:17
А час цей моральність затер
в догоду занепаду плину.
Та я, от дивак, дотепер
нас поміж шукаю Людину.
Шукаю, і мрію знайти
подій серед, надто розхожих.
Та мрії спливають, із тим
в догоду занепаду плину.
Та я, от дивак, дотепер
нас поміж шукаю Людину.
Шукаю, і мрію знайти
подій серед, надто розхожих.
Та мрії спливають, із тим
2026.01.15
11:41
Сядемо, запалимо свічки.
Руки складені у форму для молитви.
Та слова, що виринають звідкись,
мають смак прогірклий та бридкий.
Хочеться картати – нам за що?
Скільки можна? Скільки ще? Де брати
сили відмовлятись помирати
Руки складені у форму для молитви.
Та слова, що виринають звідкись,
мають смак прогірклий та бридкий.
Хочеться картати – нам за що?
Скільки можна? Скільки ще? Де брати
сили відмовлятись помирати
2026.01.15
10:37
Я все чекаю дива з невідомості,
Немовби пароксизми випадковості.
Впаду у сніг чи в зелень-мураву,
Впаду в надію ледь іще живу.
І стану крапкою у дивній повісті,
Немов непогасимий спалах совісті.
Я дива жду в задушливій буденності.
Немовби пароксизми випадковості.
Впаду у сніг чи в зелень-мураву,
Впаду в надію ледь іще живу.
І стану крапкою у дивній повісті,
Немов непогасимий спалах совісті.
Я дива жду в задушливій буденності.
2026.01.15
07:44
Уже добре утоптаний сніг
Під ногами порипує в тих,
Кого холод злякати не зміг
І не змусив гуляти не йти.
А надворі - сама білизна
Проти сонця блищить, наче скло, -
Тішить очі мої дотемна
Вкрите снігом промерзле село...
Під ногами порипує в тих,
Кого холод злякати не зміг
І не змусив гуляти не йти.
А надворі - сама білизна
Проти сонця блищить, наче скло, -
Тішить очі мої дотемна
Вкрите снігом промерзле село...
2026.01.14
19:17
Мільйонами світять у небі зірки,
Освітлюють і умирають.
Кохання всевишнє пройде крізь віки -
Без нього життя немає.
У небі яріє там зірка твоя -
Дощ, хмари, туман пробиває.
Вона мені денно і нощно сія -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Освітлюють і умирають.
Кохання всевишнє пройде крізь віки -
Без нього життя немає.
У небі яріє там зірка твоя -
Дощ, хмари, туман пробиває.
Вона мені денно і нощно сія -
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Публіцистика
САРКАЗМ!
Любовь-ненависть
Добро-зло
Свет-мрак...
Я бы даже не сказала, что это обратные стороны одной медали. Скорее: "луна" повернута к нам все время одной стороной. Есть ли на этой "планете" жизнь никто так и не узнает, живет ди там любовь и нежность. Я не могу назвать это явление защитной функцией организма, скорее: это- болезнь души, такая же, как алкоголизм и наркомания(они часто сопровождают друг друга). Да! Это- болезнь! Как садо-мазохизм! Извращенная психика: человек не хочет давать-он склонен цинично нарекать всем и за все! Вместо того, чтоб выйти из своей ракушки и порадоваться солнцу, ветру, звездам, человек или тот, кто от него остался, продолжает кутаться в паутину, которую сам же и плетет. Такие люди ищут жертву, чтоб сыграть на струнах ее души свою депрессивную мелодию со скрежетом, со скрипом и прошипеть свои гнусные насмешливые претензии.
Возможно, что эти люди не получили должную порцию тепла, любви и заботы... Но...кто же не дает им это изменить? Все, что нужно: это открыть "шторки", избавиться от зашоренности и впустить свет в свою обитель. Свет проникнет в потаенные уголки души, и возможно в ней найдутся любовь и доброта, заложенные Создателем. Качественный энергообмен- вот заложник гармонии. Чтобы получать, нужно отдавать. Чтобы тебя заметили- нужно о себе заявлять, то есть демонстрировать свои лучшие качества, кормить и взращивать в себе добрые намерения, и не бояться совершать благородные поступки, брать за них ответственность.
Критика должна быть здоровой, как альтернатива! Только тогда можно считать ее двигателем прогресса.
Сарказм извергают (изверги) желчные люди. Понятия говорят сами за себя! Желчь может расщепить все, но воссоздать заново- нет! Зачем намеренно губить то, что может иметь достойное продолжение? Когда демиург лепил человека-он ваял: не крушил, и не сметал. Он вкладывал в образ движением пальцев штрихи: изюминки и изъяны, чтобы соединить противоречия-гармонизировать.
Мастер психологии Анатолий Некрасов в одном из своих книг сказал: человек, если хочет- страдает, не хочет- не страдает! Все просто: нет смысла загонять страдания себе под кожу, копить их в своей душе, наполняться чернильной жижей и изливать ее на окружающих(таких несовершенных)!
Куда приятней:
"Красоту увидеть в некрасивом,
Разглядеть в ручьях разливы рек-
Кто умеет в буднях быть счастливым,
Тот и впрямь счастливый человек"!
А выбор нсть у каждого!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
САРКАЗМ!
Сарка́зм — один из видов сатирического изобличения, язвительная насмешка, высшая степень иронии, основанная не только на усиленном контрасте подразумеваемого и выражаемого, но и на немедленном намеренном обнажении подразумеваемого.
Я постоянно сталкиваюсь с такими надменными людьми, которые выстраивпют стены вместо того, чтоб строить мосты в отношениях. Эти стены увенчаны колючей проволокой якобы неординарного мышления. Происходит подмена понятий:
Любовь-ненависть
Добро-зло
Свет-мрак...
Я бы даже не сказала, что это обратные стороны одной медали. Скорее: "луна" повернута к нам все время одной стороной. Есть ли на этой "планете" жизнь никто так и не узнает, живет ди там любовь и нежность. Я не могу назвать это явление защитной функцией организма, скорее: это- болезнь души, такая же, как алкоголизм и наркомания(они часто сопровождают друг друга). Да! Это- болезнь! Как садо-мазохизм! Извращенная психика: человек не хочет давать-он склонен цинично нарекать всем и за все! Вместо того, чтоб выйти из своей ракушки и порадоваться солнцу, ветру, звездам, человек или тот, кто от него остался, продолжает кутаться в паутину, которую сам же и плетет. Такие люди ищут жертву, чтоб сыграть на струнах ее души свою депрессивную мелодию со скрежетом, со скрипом и прошипеть свои гнусные насмешливые претензии.
Возможно, что эти люди не получили должную порцию тепла, любви и заботы... Но...кто же не дает им это изменить? Все, что нужно: это открыть "шторки", избавиться от зашоренности и впустить свет в свою обитель. Свет проникнет в потаенные уголки души, и возможно в ней найдутся любовь и доброта, заложенные Создателем. Качественный энергообмен- вот заложник гармонии. Чтобы получать, нужно отдавать. Чтобы тебя заметили- нужно о себе заявлять, то есть демонстрировать свои лучшие качества, кормить и взращивать в себе добрые намерения, и не бояться совершать благородные поступки, брать за них ответственность.
Критика должна быть здоровой, как альтернатива! Только тогда можно считать ее двигателем прогресса.
Сарказм извергают (изверги) желчные люди. Понятия говорят сами за себя! Желчь может расщепить все, но воссоздать заново- нет! Зачем намеренно губить то, что может иметь достойное продолжение? Когда демиург лепил человека-он ваял: не крушил, и не сметал. Он вкладывал в образ движением пальцев штрихи: изюминки и изъяны, чтобы соединить противоречия-гармонизировать.
Мастер психологии Анатолий Некрасов в одном из своих книг сказал: человек, если хочет- страдает, не хочет- не страдает! Все просто: нет смысла загонять страдания себе под кожу, копить их в своей душе, наполняться чернильной жижей и изливать ее на окружающих(таких несовершенных)!
Куда приятней:
"Красоту увидеть в некрасивом,
Разглядеть в ручьях разливы рек-
Кто умеет в буднях быть счастливым,
Тот и впрямь счастливый человек"!
А выбор нсть у каждого!
Автор: Наталья Чепурко
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
