Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.
На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.
Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий
Ніни Матвієнко
До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.
Осені пора, -
Прохолодний вітер
І земля сира.
Жовтий лист кружляє,
Падає до ніг, -
І жура безкрая
Стала на поріг.
Вони - про щастя, світло та весну.
Нема на мене ні судді, ні суду.
Покинуту й забуту ляльку вуду
В далекий кут розлючено жбурну.
Приречений, ніколи не забуду
Уламки сну.
Квіти там ще де-не-де.
А плоди дозріти встигнуть?
Так! Квасоля зветься вігна.
В серпні квітне - в самий раз!
Буде смакота у нас!
То ж старайся, джмелю милий,
Хочу бути у магії сну.
Я забуду паролі і дати
І спалю на майдані весну.
Я не хочу вертатись із казки,
Із уяви, чарівних споруд,
Із феєрій, туманів і ласки,
Феєрверків, містерій і пут.
Лису шпаркому у сутінках вечора
Станє зі мною дзвеніти розважливо
Епосом скіфів пательня розпечена.
Контур егрегора часу прадавнього
Темне минулого - зваба незвідана,
Болотоходами стежка уславлена
Долі забутої
По кублі своєму
Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Маю подруг, але знай
Що я маю, все для мене
Ось повзу на підвіконня
при вогкій стіні цегляній
у досвіт
фабричні освітлені вікна
залізнодорожні вогні
і цвинтар за переїздом
останній притулок мерця
під ґрунтом жорстким
Блищить під ногами, як вимите скло.
Від ранньої стужі зростає тривога:
Чи встигну догнати минуле тепло?
Воно уночі подалося в безодню
Оту, що стіною оточує ліс,
В якому шукатиму в дні прохолодні
Тепло межи сосен,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Творчість як ключ до щастя
Так приємно, коли твоє замилування поезію знаходить відгук у душах слухачів. Саме завдяки своїм поетичним текстам отримала запрошенння до публікації у міждисциплінарному збірнику про ЩАСТЯ. Медики, філософи, правники і митці - кожен розкривав погляд на цю засадничо важливу для людини категорію з точки зору своєї фахової візії. Я запропонувала свої рефлексії та поетичні тексти, як практичну ілюстрацію відображення авторського відчуття щастя у поетичних образах.
Текст, який пропоную Вашій увазі, опубліковано нещодавно у збірнику "Щастя та цивілізаційний розвиток": Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. - (Львів 14-15 листопада 2019) - Львів, 2019. 266 с. - С.50-54
Відома біблійна притча про таланти і про прямий обов'язок наділених ними їх розвивати, спонукає мене поділитись власним досвідом пошуку щастя і віднайдення його у моїй творчій діяльності. Музика, поезія, прикладне мистецтво – ось три складові мого коду, мого ключа до щастя.
Свій музичний талант я розвиваю з самого дитинства. Закінчила семирічну музичну школу по класу фортепіано. І вже майже два десятиліття співаю у камерному хорі, у складі якого мала можливість дарувати слухачам свою енергетику пісні і отримувати вдячні оплески залів міст і містечок України та за її межами. Спробувала себе і у сольній іпостасі – фестивалі, конкурси, концертні зали та телебачення [Дет.див.:1].
Це своє замилування музикою втілила у віршованих рядках:
ОСЯЯННЯ
О, Музико! Як добре, що ти є!
На віях янгола бринять блаженства миті,
ці нотки-сльози терпко-соковиті
виповнюють ущерть єство моє…
Поезіє! О, музико зі слів,
у ритми серця із небес улита
в сакральний час від сутіні до світла
десь на межі свідомості і снів.
Вплітаючи у музики красу
коштовності словесних інкрустацій,
гармонією надтонких вібрацій –
о, Пісне! – ти портал у Божу суть...
2015
Реалізація мого творчого потенціалу у прикладному мистецтві виявилася у 2017 році через організовану мною, як автором ідеї, плану-проспекту та куратором, мистецької виставки ««“ТКАНА ШЕВЧЕНКІАНА”: Погляд на роботи українських професійних майстрів художніх тканин зі збірки Музею етнографії та художнього промислу ІН НАНУ через призму “Кобзаря”», у Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України [Дет. див.:2, 3, 4], в якій я поєднала поезію Т.Шевченка та 36 авторських гобеленів понад 20 майстрів з 9 міст України. Тема Шевченкіани теж для мене є дуже близькою. Своє висвітлення вона отримала у низці моїх поезій, зокрема у вірші "Золотий перетин". Цей вірш є одним з низки моїх творів на патріотичну тематику. Адже щастя людини-громадянина тісно пов"язане з задоволенням його потреб у реалізації певної ідеальної візії становища у його країні:
«ЗОЛОТИЙ ПЕРЕТИН»
…отоді я/ І лани і гори –
Все покину і полину
До самого Бога/Молитися…
Т.Шевченко
З гори Чернечої вдивляюсь у колишнє:
куди не глянь – кров, шабля, ятаган…
Вершина слави і… ридання тиші…
Софії дзвін!.. Розораний курган…
З гори Чернечої вдивляюся у нині:
жертовність юні, вплавлена в щити…
Й «перетин золотий» у небосині –
ну хто ж тоді, якщо не я і ти?!
З гори Чернечої вдивляюсь у прийдешнє:
і бачу Україну – навкруги!
Вона – могутня, горда, незалежна!..
І як роса, пощезли вороги…
З гори Чернечої так близько до престолу…
І вірую – нарешті, в молитвах
Пророк полинув… Заповітне слово
утілилось! Зорить Чумацький шлях...
З гори Чернечої Всевишньому – осанна!
Доземний батьку й матері уклін…
Леліймо Україну, мов коханих,
і буде рід на сотні поколінь!
2014
Третя складова моєї творчості – поезія. І хоч прийшла до неї я через непрості життєві випробування, саме вона стала для мене рятівним колом і шляхом до пізнання Бога і Щастя.
Найсокровенніше, що тільки може дарувати щастя для мене як людини, як жінки – це материнство:
...ПРИСИПЛЯННЯ...
Синочкові
Притулитися щічкою,
обійняти за шийку...
З епіцентру Вселенною -
ритмостукіт серденька.
Наслухати за подихом,
милуватись на вії...
...В узголів'ї над ліжечком
добрі очі Марії...
2013
А ще , запорука відчуття жіночого щастя, - це відчуття надійного сильного плеча поруч, та бентежних світлих почуттів, що не згасають з роками:
НОСТАЛЬГІЯ
Чоловікові
Коли були ми юно-молоді
й ходили, ще не взявшися за руки,
поезію спивали ми тоді
у сецесійних чарах без принуки!..
Як високо сягав тоді політ,
які у серці розгортались крила,
коли на мить завмер «вождя» болід
без постамента, на шнурку без мила –
студентська осінь, тепла й золота,
і мітингове надрізноголосся…
Щоранку: "Слава!" (страйки замість пар),
а далі: "Кава?" – що кому вдалося…
Вечірній Львів. Задимлений «Нектар»,
морозиво, духмяна філіжанка
одна на двох… А що ж тепер той бар?
Піцерія! О, примха-забаганка
у ті часи... То ж нині «Челентано» -
одна на двох… І дрібка ностальгії…
І тет-а-тет… І погляду світанок…
І -надцять літ – як мить!.. Душа зоріє…
2013
Вдячність батькам, без яких не було б мене на світі, теж має свій поетичний вияв. Мій батько має горде ім'я Архістратига Михаїла, тож і віршовані рядки для нього знайшли своє втілення саме у цьому образі, який нерозривно пов'язаний з відчуттям захищеності від усього злого:
АРХІСТРАТИГ
Татові до Дня Ангела
Холодна ніч. Маестро Листопад
на крижаному грає ксилофоні,
валторна вітру – в такт і невпопад…
І раптом: блискавиці білих коней –
небесні вої з дужими крильми!
Ураз – усе довкола побіліло…
Так затишно в передчутті зими
під захистом Святого Михаїла.
І тепло серцю – знаю, що Ти є
Архістратигом добрим повсякчасно
для нас - дітей, онуків… Це – Твоє:
охороняти від усіх напастей...
2013
Мій біль, і мій світлий сум – моя мама, яка відійшла у вічність ще у молодому віці. Йдучи на зустріч з нею до місця її вічного спочинку, зачудувалася образами величних львівських осінніх каштанів:
БІЛЯ ЯНІВСЬКОГО
Старі каштани – варта найвірніша –
рудаві сфінкси з карими очима.
Ви бачили багато: відчай-тиша
і відчай-зойк за вашими плечима.
Мовчать. Німують. Салютує вічність:
зелені метеори-«їжачата» -
«нащадки» «свіч» весняних білосніжних,
таких далеких, як життя початок.
Осінній дим гірчить мені крізь пам’ять -
долаю вкотре високосну гірку -
так гірко-гірко в тиші золотавій…
Життю і Осені - гіркокаштанне: «Гірко!»
2013
Так! Життя триває! Приносить миті милування природою: весняною свіжістю, медовим бурштином літа, золотоосіннім буянням та пізньолистопадовою аскетичністю:
АНТРАКТ
Вродило листя! Щедрі врожаї -
в копиці, стирти, бурти, на камази...
В задумі-сні оголені гаї,
діброви, парки - справжності оази.
Осіннє "ню" каштанів і беріз,
і ясен без жалю осипав шати...
Антракт... А там - й зимовий бенефіс,
костюми білі!.. Нуль... Першопочаток.
2014
АВТОПОРТРЕТ
Малює Осінь «ню»-автопортрет:
без пóзолоті в листяній палітрі,
навідліг пензлями дощу і вітру…
А в кутику – факсиміле-офсет:
прадавні руни, таємничі знаки,
екслібриси дереворитних снів…
Брунатно-чорний, глиноземний хакі,
сріблисто-сірий - колорити днів,
що листопадово-передзимово зимні,
ранкова паморозь мурашками пече…
Пухова біла хустка на плече…
Підрамник-«ню» за спокоєм гардинним…
2014
І ще багато чого є сказати про ті іпостасі щастя, які виявляються у кожній миті мого щоденного буття. Підготована до друку моя поетична збірка, яка вміщуватиме понад 200 віршованих текстів, складатиметься з 6 тематичних розділів, в яких поезії групуватимуться у пейзажну, інтимку,філософську, громадянську лірику, посвяти тим, хто відійшов у інший світ, посвяти тим, хто продовжує разом зі мною мені торувати мій земний шлях, а також у рубрику з поезіями для дітей та іронічно-пародійними творами, зразками яких я б залюбки поділилася тут.
Та обмежений простір цієї публікації підводить мене до завершення моєї розмови з Вами, шановний читачу. Отож, на завершення, поезія про категорію, без якої щастя неможливе. А саме – про категорію свободи духу, творчості. Свободи яка не руйнує, не створює дискомфорту оточуючим, а несе насолоду буттям, насолоду від повноти щастя:
ЛЕТ
Благословляю цей блаженний стан -
крилату мить свободи у польоті, -
сьогодні, вже, не завтра і не потім,
звіряючи свій поклик небесам.
О, з висоти усе земне – мале,
таке смішне, дрібненьке і мізерне,
де рубікони кривд і неповернень,
втрачають сенс, як зеркало криве.
Душі тобі не приручити, ні.
У клітці не щебече, при дресурі.
Вже краще понад жерла та крізь бурі,
ніж крихти при зачиненім вікні.
Благословляю цей вселенський лет,
новий виток, початок, прочування,
що це іще далеко не остання
мандрівка у міжпросторі комет.
2019
Галина Виноградська
Інститут народознавства Національної Академії Наук України (м.Львів, Україна)
ЛІТЕРАТУРА
1. Дет.див: Галина Михайлик / авторська сторінка - http://maysterni.com/user.php?id=6647
2. Виноградська Г. «Ткана Шевченкіана»: поезія кольоровою ниткою // "Огні горять. Колективна збірка творів, присвячених Т.Г.Шевченкові."- Упор. Т.Цибульська.- Кременчук: ПП Щербатих О.В., 2017.- 162 с.- С.22-29. / https://drive.google.com/file/d/0B3rTxvXarguRNy1RM0NjbFBvbHc/view?fbclid=IwAR3sjq4UBQeHuVNbohRJxbqh08BrpBIgwZTGunSWLAmaURc6sd62Fg6jDM0
3. Луковська О. І., Цимбалюк Є. К. «Ткана Шевченкіана» в роботах українських майстрів // Вісник Закарпатської Академії мистецтв. Вип.10. – 2018 – С.129-134 / http://artedu.uz.ua/Fotos/visnyk/10_v_2018.pdf
4. Бандрук О. Виставку «ТКАНА ШЕВЧЕНКІАНА» відкрили у Львові в музеї етнографії та художнього промислу // https://photo-lviv.in.ua/vystavku-tkana-shevchenkiana-vidkryly-u-lvovi-v-muzeji-etnohrafiji-ta-hudozhnoho-promyslu/?fbclid=IwAR2o3KaWU-0JJKAZ9_cYEWHKYT7iCHwclDs5d95-A8bn6DZ3paUdhgeP0BI
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
