Вчора у нас з Головою ГО "Родинне Коло Загиблих Героїв" Сергієм Ніконовим видався день дуже насиченим на зустрічі, враженням від яких хочеться з Вами, друзі, поділитися. Перша з них це у нашій Дніпровській районній центральній бібліотеці, де нам передали на передову книги загиблого в Українсько-російській війні Героя. Дружина його привезла ці книги у бібліотеку з проханням передати на передову для наших захисників. А ще вона розповіла, що її чоловік дуже любив фантастику, тому це книги відомих у світі письменників-фантастів. На жаль вона не повідомила прізвище власника цих книг, який пішов захищати свою країну від ворога і загинув. Ми переносили ці книги до автомобіля і я не могла стримати сліз. Яких же Синів втрачає Україна, і чи маємо право не пам'ятати, або знівелювати їх подвиг? А потім була зустріч з неймовірною жінкою, письменницею, яка проживає у селі Стара Лозуватка, що поблизу Ілларіоново - Зінаїдою Грушко-Колінько. Від спілкування з цією незвичайною жінкою у душу ніби світло заходить. Ще раз переконалася, що для мудрої людини вік не перешкода, щоб творити добро і щедро засівати ним душі, як дорослих так і маленьких українців. Пані Зінаїді 83 роки і хоч важко їй дається уже кожен крок, а Вона пише вірші, повісті, романи, які пронизані світлом добра, людяності, любові і шани до свого - українського. Читала свої останні вірші про Україну, її долю, дарувала на передову і нам свої книги.Разом передивилися відео, у якому Син-Герой - Павло Ніконов зі своїми побратимами в останній місяць свого життя на фронті. Реакцію не важко здогадатися, бо багатьох з них немає уже серед живих. Пані Зінаїда, спираючись на ціпок ходила від однієї шафи до іншої, дарувала Сергію Степановичу свої книги і промовляла, що плакати не маємо права, бо тоді ми не будемо сильними, а хто ж буде боротися за Україну з одвічним ворогом. До книг передала на подарунки і кошти. Ми відмовлялися брати, та Вона настояла на цьому, промовляючи, що допомагає з початку війни, чим може і їй тоді легше, що хоч чимось Вона ще корисна, коли у країні велика біда. А ще ця Жінка-Українка щоп'ятниці в уже закритій нині сільській школі для своїх маленьких односельців веде урок любові до своєї країни. ЇЇ син підвозить маму до школи і Вона веде розмову з дітками про любов і шану до землі, дерева.травинки, до пісні, мови українських традицій, до усього, що звеличує Україну. В морозні холодні дні ці уроки не проводяться, бо приміщення школи уже не опалюється. Пані Зінаїда до недавнього часу вишивала і вишиті нею ікони прикрашають її затишну оселю. Оселю мудрої, талановитої, патріотичної Українки. Слава Незламним Українцям.!!!

25.12.2019р. Надія Таршин