Вечірнє сонце поволі ховалося за обрієм і сутінки тихо укривали все навколо.
– Пора, – визирнувши із-за шафи і виряченими бінокулярами скануючи навколишній простір, подумав вурдалак Сеня. – Ой, як же хочеться перекусити, аж живота скорчило! – розмірковував він, акуратно нарізаючи концентричні кола кімнатою і обираючи належний об‘єкт для полювання.
Вибір виявився зовсім невеликим. Окрім якогось нетверезого чолов‘яги, що розкинувся по діагоналі на холостяцькому ложі, в приміщенні не було нікого.
– Вхідні двері замкнено, до іншої кімнати потрапити не видається. Доведеться обмежитися цим алконавтом, – про себе відзначив упир і тихо присів на поручень крісла, що стояло напроти дерев‘яного ліжка. – Трохи почекаю, нехай засне міцніше, – хижо розмірковував він.
Як тільки перші могутні характерні вібрації сколихнули навколишнє повітря, кровопивця шулікою упав на оголену шию жертви. З розмаху увігнавши в людську плоть на всю глибину своє довге шило, він почав жадібно смоктати. Червона запашна рідина з присмаком дешевого алкоголю нестримним потоком хлинула йому всередину, наповнюючи неповторним відчуттям блаженства усі члени чудовиська.
Напившись уволю і сп‘янівши від свіжого, добре розбавленого спиртним, енергетика, вурдалака повернувся до крісла і від задоволення теж поринув у солодкий сон. Пробудившись через кілька десятків хвилин, він удруге накинувся на майже непритомну жертву, занурюючи свого буравчика у різні частини її тіла та ласуючи свіжиною. Цей кривавий шабаш тривав аж до самого ранку. Од випитого кровосос уже тріщав по швах, але жадібне бажання знову і знову примушувало його повертатися до місця бенкету, де все повторювалося за попереднім сценарієм.
Коли через віконну шибку до кімнати несміло зазирнули перші сонячні промені, упир уже було хотів сховатися за шафою, але якась нестримна сила зупинила його.
– Ні, іще один захід, – майнула спокуслива думка. – Ще разочок і все, – ніби хтось солодко шепотів йому на вухо і те звабливе шепотіння зовсім затьмарювало розум потвори.
Вурдалака тихо зависнув у повітрі, повільно зробив пологий віраж і, опустивши елерони, пішов на посадку, підбираючи якнайніжнішу ділянку.
– Саме те, – подумав Сеня і безпечно гепнувся на шию жертви праворуч. – Лівою рукою він мене не візьме, швидкість і точність не ті, – посміхнувся кровожер. Уже не переймаючись маскуванням, він по самі баньки, щедро залиті свіжою кров‘ю, увігнав свого буравчика в людську плоть і хотів було включити насоса, але така зухвалість не могла лишитися непоміченою.
Громом серед ясного неба пролунав дзвінкий несподіваний ляпас.
– А, трясця його матері! Яка жалість… – лише й устиг подумати нахаба за мить перед тим, як яскраво-червоний нектар чвиркнув на всі боки із його пересиченого тіла і кровосос багряною плямою розплився на шкірі сонного чоловіка.
– І то ж! Все йому мало… – обурено вимовив шульга, з огидою витираючи зі своєї добряче подірявленої за ніч шкіри рештки вурдалака Сені.

03.07.2021