ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
Три яблука (верлібр)
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
***
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
* * *
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Івано-Франківську
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
* * *
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Присвята...
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
* * *
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій…
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Пісня про отамана Якова Орла Гальчевського

Роману Ковалю присвячую

Гей, то не вітер хмари гонить,
Гей, та поміж дерев,
Гей, на шулік то, гей, на червоних
Налетів Орел.

Взяв із собою козаків
Тридцять він чоловік,
А ворогів він, а ворогів він*
Триста аж посік.

Кігтями люто дряпав,
Дзьобом клював, боров,
Гей, від Гальчевського в Вінницю драпав
Вітька Примаков.

Гей, всіх сексотів подушив
Гей, в кожному селі –
Гей, не топчіте, гей, не ганьбіте
Нашої землі.

Гей, пам”ятають тих повстанців
Бар та іще й Лозни,
Як здобували, наче спартанці,
Славоньку вони.

Гей, то не вітер хмари гонить,
Гей, та поміж дерев,
Гей, на шулік то, гей на червоних,
Налетів Орел**.

*"Нечіткий" ритм пісні продиктований написаною мелодією, яка існує в авторському виконанні.

**Яків Гальчевський (Орел) - родом з Вінниччини, герой Української національно-визвольної революції (1918-1922), робив напади зі своїм загоном на "совіцьку" державу аж до 1925 року з боку польського кордону.

квітень 7512 р. (ВІд Трипілля) (2004)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2021-09-03 01:17:00
Переглядів сторінки твору 357
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.708
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Людина і тоталітаризм
Автор востаннє на сайті 2024.11.21 11:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-03 01:17:52 ]
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-01-28 22:49:09 ] - відповісти

Якщо не знати про співаність Вашого твору і не намагатись його проспівати, уявляючи себе кобзарем (хай навіть не з кобзою, а з бандурою чи лютнею), то можна жорстоко помилитись стосовно його високої поетичності та наспівності.
Гарний твір у обох смислах.
З повагою,
Г.С.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-29 00:18:03 ] - відповісти

Це - бойова пісня, пане Гаррі, я намагався нею піднімати козацький бойовий дух, тому, може, пісня максимально проста, може й не зовсім високопоетична, просто інша мета ставилась при її створенні. Можу надіслати запис, якщо бажаєте послухати, щоб повністю оцінити.


Отправить
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 11:09:43 ] - відповісти

Моя бабуся по батьку, росіянка за походженням, співала мені, малому, "То нє вєтєр вєтку клоніт", під час якої я починав плакати, почувщши про підколодну змію - журбу. Гарна пісня... В такі моменти людина наче єднається якщо не з самим Богом, до з чимось божественним.
Я з задоволенням послухав би і Вашу в авторському виконанні. Або долучився би через караоке.
Мій є-мейл справжній, можна писати. Буду вдячним слухачем.
З повагою,
Г.С.


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-29 12:02:40 ] - відповісти
Зараз би нам такого Орла, щоб вирубав під корінь усякий непотріб на Україні. Багато зростила наша земля таких Орлів, нажаль ми дуже мало про них знаємо - голови забиті брехливою історією. Дуже вдячна, пане Ярославе, що відкриваєте для читача інформацію про таких людей. З повагою Патара.

Отправить
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-29 14:38:13 ] - відповісти
Мені так твір гумористичним видався. А все через Вітьку Примакова. З ним певно ще і Коцюбинський Юра був?

Отправить
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-01-29 18:40:59 ] - відповісти

Вітаю, пане Ярославе, чи можна й мені почути запис пісні? Славна тема. Моє барське коріння "чіпляється" за Ваш текст. :) Дякую.
Щиро.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-30 00:16:13 ] - відповісти

Пане Гаррі! Дякую за відгуки. Пісню надіслав. Цікавить Ваше враження.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-30 00:21:34 ] - відповісти

Патаро! Дякую, що завітали. Якщо цікавить ця постать з нашої історії, то повідомлю, що пісню написав, прочитавши книгу Романа Коваля "Отаман святих і страшних". Орел - був воістину героєм і святою людиною, військовиком найвищого гатунку, про якого ходили легенди.
Гвалтівникам українських дівчат з Червоної Армії
повідрізав чоловічі органи і надіслав у посилочці пану Фрунзе. Після цього гвалтування з боку 1-ї Кінної армії маршала Будьонного на тривалий час припинилися.
Отакі були колись козаки, пані Патаро!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-30 00:26:23 ] - відповісти

Олександре! Юрія Коцюбинського в тій ситуації не було, коли Примаков тікав у автомобілі до Вінниці від роз"їздів Орла. Від нього чудом урятувався Троцький, поїзд якого мав бути підірваний, але повідомлення розвідки врятувало його. Це все - абсолютно нова інформація з книги Р.Коваля "Отаман святих і страшних". Орел воював у 1939-40 рр. у польському війську проти німців, і здався їм добровільно в полон, оскільки поляків ненавидів більше. Видані його щоденники про ту війну.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-30 00:28:04 ] - відповісти

Ірино, землячко! Дякую, що завітали, радий знайомству! Надіслав пісню. Можу дати е-мейл Р.Коваля, якщо цікавить його книга.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-01-30 00:46:46 ] - відповісти

Ой, хочеться-хочеться послухати авторське виконання. Впевнена - чудове, як і Ваші твори, пане Ярославе.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-30 02:20:34 ] - відповісти

Олесю, вітаю щиро! Уже вислав Вам пісню і не одну.
Цікаво, що скажете.


Отправить
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-01-30 11:25:35 ] - відповісти

Чув її.
Навіть би якщо вона була б без слів, все одно була б, мабуть, гарною. Басові ключі у голосі, мелодійне передзенькування струн і сама вона - пісня.
Дякую.
З повагою,
Г.С.


Отправить
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-01-31 12:40:07 ] - відповісти

Дякую! Звісно, дайте е-мейл. Приємно зустріти Вас на своїй сторіночці.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-02-01 12:06:24 ] - відповісти

Вже Вам сказала, пане Ярославе, та ще скажу отут - всім, кому цікаво, що ж я скажу :)
Ваші пісні - чудові, багаті, надихаючі! А ще у Вас - прекрасний голос. Може б Ви якось сюди на ПМ дали свої твори охочим послухати? Бо таки варта!
Натхнення Вам!!!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-01 23:27:04 ] - відповісти

Олесю! Дуже дякую. Треба якось свої записи розмістити на "Ютубі", а тоді вже давати посилання на "ПМ". Так же всі музики роблять? Аби хто підказав, як це зробити, я б вислав комусь, хто б розмістив.


Отправить
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-27 11:56:29 ] - відповісти

Як Ви стали Кобзарем? Я не про професію. Я про Вас як про Голос Народу. І як я раніше не чула і не читала?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-01 23:24:59 ] - відповісти

Це - ціла історія, Ірино! Але якщо коротко - поштовх дав уже покійний Іван Немирович - письменник і віртуоз-бандурист, працював із батьком моїм у журналі "Перець" і як тепер я - в Національній капелі бандуристів.