ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.09.25 15:52
Beeper
Beeper – таємне ночі,
Тої, що в хутрі Неба,
Чорним струмком лоскоче
Річку життя, як щербу.

Де від Плеяд захмарних
Юний Гаврило босий,
Наче вівчар отари,

Борис Костиря
2026.09.25 13:45
Мить
Це так важливо - не проґавить час
Натхнень, прозрінь, осяянь і пророцтва,
Великий, ніби трепетний Тарас,
Не згаявши хвилини первородства.

Ця мить нечутно, тихо спалахне
І кане в час, мов крапля миготлива.
Не втопиш у озерах реноме,

Світлана Пирогова
2026.09.25 12:46
Осіння звабо
Красуне, знов нова і неповторна.
Твої тумани і дощі у час тривог,
А липа з кленом обіймаються удвох
Тоді, як вітер грає на валторні.

Глибинна? Так, тебе не осягнути,
Бо не спинити і не випити до дна.
Осіння звабо, ти така лише одна.

Ігор Шоха
2026.09.25 12:37
Доречно – про деякі речі
Війна дає шалені бариші
олігархії будь-якого краю,
де правду і свободу убивають,
а телеботи інтермережі,
буває, що від щирої душі
дияволу во плоті помагають.
Система влади має реноме
лукавого пройдисвіта і чорта.

Ірина Вовк
2026.09.25 07:54
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 7)
VIІ. « РИМ ПОЧЕКАЄ! » Кімната молодого Плінія була завалена сувоями. Тут були вірші Вергілія, праці істориків і його власні начерки. Юнак гарячково пакував речі в шкіряну сумку. Завтра вранці в порту на нього чекав корабель до Остії. Пліній

Віктор Кучерук
2026.09.25 07:16
* * *
До сонця усміхається земля,
Діждавшись врешті просвіту в тумані, -
Вже росами вмиваються поля
І обсихають в теплому сіянні.
Усе навколо скинуло свій жаль,
Розвіялися сумніви й тривоги, -
Душа світліє, як прозора даль,
І стелиться життя нова дорога.

С М
2026.09.24 23:59
Ушкодження розуму (Pink Floyd)
Лунатик на траві, дивись
Лунатик на траві, дивись
Згадавши як сміявся й грав колись
Інші диваки за ним велись

Лунатик у передпокої
Лунатики в передпокої
В газеті їх обличчя звернуті додолу

хома дідим
2026.09.24 23:03
* 212 *
обережно акуратно
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті

Тетяна Левицька
2026.09.24 22:13
У сквері
Ще краплі літа в осені барвистій
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.

Каштанів їжачки вп'ялися в землю,

Ольга Садкова
2026.09.24 20:58
Підкажи сонечку
Грались в піжмурки із сонцем,
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.

Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.

Вячеслав Руденко
2026.09.24 18:34
Шерех часу невагомих
Підлога бажає зігрітись,
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.

Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя

Євген Федчук
2026.09.24 17:13
* * *
Жили чоловік і жінка на хуторі. Звісно
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось

Юрко Бужанин
2026.09.24 16:43
***
Так схожий на старовинні,
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.

Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.

Борис Костиря
2026.09.24 14:26
Прощання
Колись доводиться прощатись
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.

Віктор Кучерук
2026.09.24 06:15
* * *
Предківські дороги нам дарують крила
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як

Ірина Вовк
2026.09.24 05:29
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 6)
VІ. ТЯГАР СИНІВСЬКОГО ОБОВ'ЯЗКУ У задимленій майстерні коваля Квінта ранок почався з важкої розмови. За довгим дерев'яним столом сиділи двоє братів. Квінт, широкоплечий, із мозолястими від молота руками, та Марцелл – стрункий, загартований у боях ле
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Пісня про отамана Якова Орла Гальчевського

Роману Ковалю присвячую

Гей, то не вітер хмари гонить,
Гей, та поміж дерев,
Гей, на шулік то, гей, на червоних
Налетів Орел.

Взяв із собою козаків
Тридцять він чоловік,
А ворогів він, а ворогів він*
Триста аж посік.

Кігтями люто дряпав,
Дзьобом клював, боров,
Гей, від Гальчевського в Вінницю драпав
Вітька Примаков.

Гей, всіх сексотів подушив
Гей, в кожному селі –
Гей, не топчіте, гей, не ганьбіте
Нашої землі.

Гей, пам”ятають тих повстанців
Бар та іще й Лозни,
Як здобували, наче спартанці,
Славоньку вони.

Гей, то не вітер хмари гонить,
Гей, та поміж дерев,
Гей, на шулік то, гей на червоних,
Налетів Орел**.

*"Нечіткий" ритм пісні продиктований написаною мелодією, яка існує в авторському виконанні.

**Яків Гальчевський (Орел) - родом з Вінниччини, герой Української національно-визвольної революції (1918-1922), робив напади зі своїм загоном на "совіцьку" державу аж до 1925 року з боку польського кордону.

квітень 7512 р. (ВІд Трипілля) (2004)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2021-09-03 01:17:00
Переглядів сторінки твору 559
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.708
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Людина і тоталітаризм
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-03 01:17:52 ]
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-01-28 22:49:09 ] - відповісти

Якщо не знати про співаність Вашого твору і не намагатись його проспівати, уявляючи себе кобзарем (хай навіть не з кобзою, а з бандурою чи лютнею), то можна жорстоко помилитись стосовно його високої поетичності та наспівності.
Гарний твір у обох смислах.
З повагою,
Г.С.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-29 00:18:03 ] - відповісти

Це - бойова пісня, пане Гаррі, я намагався нею піднімати козацький бойовий дух, тому, може, пісня максимально проста, може й не зовсім високопоетична, просто інша мета ставилась при її створенні. Можу надіслати запис, якщо бажаєте послухати, щоб повністю оцінити.


Отправить
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 11:09:43 ] - відповісти

Моя бабуся по батьку, росіянка за походженням, співала мені, малому, "То нє вєтєр вєтку клоніт", під час якої я починав плакати, почувщши про підколодну змію - журбу. Гарна пісня... В такі моменти людина наче єднається якщо не з самим Богом, до з чимось божественним.
Я з задоволенням послухав би і Вашу в авторському виконанні. Або долучився би через караоке.
Мій є-мейл справжній, можна писати. Буду вдячним слухачем.
З повагою,
Г.С.


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-29 12:02:40 ] - відповісти
Зараз би нам такого Орла, щоб вирубав під корінь усякий непотріб на Україні. Багато зростила наша земля таких Орлів, нажаль ми дуже мало про них знаємо - голови забиті брехливою історією. Дуже вдячна, пане Ярославе, що відкриваєте для читача інформацію про таких людей. З повагою Патара.

Отправить
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-29 14:38:13 ] - відповісти
Мені так твір гумористичним видався. А все через Вітьку Примакова. З ним певно ще і Коцюбинський Юра був?

Отправить
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-01-29 18:40:59 ] - відповісти

Вітаю, пане Ярославе, чи можна й мені почути запис пісні? Славна тема. Моє барське коріння "чіпляється" за Ваш текст. :) Дякую.
Щиро.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-30 00:16:13 ] - відповісти

Пане Гаррі! Дякую за відгуки. Пісню надіслав. Цікавить Ваше враження.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-30 00:21:34 ] - відповісти

Патаро! Дякую, що завітали. Якщо цікавить ця постать з нашої історії, то повідомлю, що пісню написав, прочитавши книгу Романа Коваля "Отаман святих і страшних". Орел - був воістину героєм і святою людиною, військовиком найвищого гатунку, про якого ходили легенди.
Гвалтівникам українських дівчат з Червоної Армії
повідрізав чоловічі органи і надіслав у посилочці пану Фрунзе. Після цього гвалтування з боку 1-ї Кінної армії маршала Будьонного на тривалий час припинилися.
Отакі були колись козаки, пані Патаро!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-30 00:26:23 ] - відповісти

Олександре! Юрія Коцюбинського в тій ситуації не було, коли Примаков тікав у автомобілі до Вінниці від роз"їздів Орла. Від нього чудом урятувався Троцький, поїзд якого мав бути підірваний, але повідомлення розвідки врятувало його. Це все - абсолютно нова інформація з книги Р.Коваля "Отаман святих і страшних". Орел воював у 1939-40 рр. у польському війську проти німців, і здався їм добровільно в полон, оскільки поляків ненавидів більше. Видані його щоденники про ту війну.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-30 00:28:04 ] - відповісти

Ірино, землячко! Дякую, що завітали, радий знайомству! Надіслав пісню. Можу дати е-мейл Р.Коваля, якщо цікавить його книга.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-01-30 00:46:46 ] - відповісти

Ой, хочеться-хочеться послухати авторське виконання. Впевнена - чудове, як і Ваші твори, пане Ярославе.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-30 02:20:34 ] - відповісти

Олесю, вітаю щиро! Уже вислав Вам пісню і не одну.
Цікаво, що скажете.


Отправить
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-01-30 11:25:35 ] - відповісти

Чув її.
Навіть би якщо вона була б без слів, все одно була б, мабуть, гарною. Басові ключі у голосі, мелодійне передзенькування струн і сама вона - пісня.
Дякую.
З повагою,
Г.С.


Отправить
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-01-31 12:40:07 ] - відповісти

Дякую! Звісно, дайте е-мейл. Приємно зустріти Вас на своїй сторіночці.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-02-01 12:06:24 ] - відповісти

Вже Вам сказала, пане Ярославе, та ще скажу отут - всім, кому цікаво, що ж я скажу :)
Ваші пісні - чудові, багаті, надихаючі! А ще у Вас - прекрасний голос. Може б Ви якось сюди на ПМ дали свої твори охочим послухати? Бо таки варта!
Натхнення Вам!!!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-01 23:27:04 ] - відповісти

Олесю! Дуже дякую. Треба якось свої записи розмістити на "Ютубі", а тоді вже давати посилання на "ПМ". Так же всі музики роблять? Аби хто підказав, як це зробити, я б вислав комусь, хто б розмістив.


Отправить
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-27 11:56:29 ] - відповісти

Як Ви стали Кобзарем? Я не про професію. Я про Вас як про Голос Народу. І як я раніше не чула і не читала?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-01 23:24:59 ] - відповісти

Це - ціла історія, Ірино! Але якщо коротко - поштовх дав уже покійний Іван Немирович - письменник і віртуоз-бандурист, працював із батьком моїм у журналі "Перець" і як тепер я - в Національній капелі бандуристів.