ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.08.10 01:58
Помаранчевий серпень у горло вчепився і душить.
І нема порятунку від спеки та згубних думок.
Я дізнався, що десь дзеленчить кришталевий струмок,
А у звуках магічних відлуння почув: "Друже-друже..."

Замордований літом, я планів його не порушу.
На

Віктор Насипаний
2026.08.09 23:16
Солом’яного сонця капелюх
Ще нині крутить небом досить швидко.
Лякає спека, наче лихо з лих.
Лелечить тихо люд у гнізда вікон.

Роздерта на стовітрі джинсосинь.
Авто блукають довго в джунглях вулиць.
Когось впіймати хоче хитра тінь,

Ольга Садкова
2026.08.09 22:20
Вухань засмикався: ой, лихо!
В осіннім лісі дітись де?
Це листя падає так тихо
чи крадькома вовчисько йде?
*
Розкішний сонях втратив вроду,
увесь засох і геть змарнів.
Усеньке літо мав турботу —

Світлана Пирогова
2026.08.09 21:58
У бабусі на городі
Я побачив пташку-одуд.
Чубчик-віяло. Дзьобатий.
Пір'я в одуда строкате.
Хочу я про нього знати.
А чи має одуд хату?
- Уд. уд, уд, - почав співати,
Прилетіли ще пташата.

Євген Федчук
2026.08.09 17:20
Старезний дід геть сивий помирав.
На ліжку вкритий ковдрами лежав
І важко дихав, мовби, що зосталось
З життя, йому нелегко так давалось.
Лежав, уперши бляклі очі в стелю.
Думки, мабуть роїлись невеселі.
Старий та не хотілось помирати.
Чи щось не за

Володимир Бойко
2026.08.09 15:52
Коротшають і лІто і літА,
Життя дощенту вибрало ліміти,
Мелодія на mesto поверта
І спробуй не хворіти, не старіти.

Хмаринками торкнувшись верховіть
Війнуло літо в напрямі на осінь.
У кроні кожна гілочка тремтить,

Борис Костиря
2026.08.09 13:08
Ледве шкутильгають люди на льоду,
Ніби оминають лихо і біду.
На льоду пратексту, на льоду буття
Падає людина в пазли каяття.
Падає людина у глибокий страх
У безжальних, лютих, навісних вітрах.
Падає людина в пазури зусиль,
У лабети пам'яті, в па

хома дідим
2026.08.09 10:35
обіцяючи
жодного разу
не знаючи
що з того вийде
начебто стимул
чи виклик чи вибір тобі
що згадуєш ти
що сповідаєш

Віктор Кучерук
2026.08.09 07:12
Золотіють соняхи від сонця,
Променями зніжені украй, -
Вздовж городу, ніби охоронці,
Бережуть багатий урожай.
Шелестять стривожено листками,
Бриликами крутячи довкруж, -
Повсякчасно пройняті страхами,
Горобці цвірінкають чимдуж.

Ірина Вовк
2026.08.09 00:07
Перші кроки серед руїн Посеред цього згарища, оточені щільним кільцем німецьких тілоохоронців Цезаря, з'явилися володарі доль. Юлій Цезар ішов першим. На ньому був похідний панцир, але поверх нього – пурпуровий плащ імператора. Його обличчя виглядало

Ольга Садкова
2026.08.08 21:48
Серед річки — ну й дива! —
хата виросла нова.
Збудував її бобер
той, що сам собі і мер,
і земельний упорядник,
депутат, а чи «колядник»*…

Не чекав з бюджету гроші,

Іван Потьомкін
2026.08.08 20:10
Як на мене, він народився не в ту епоху. Було б це 17-18 століття, і ми б знали не Івана Сірка чи Костя Гордієнка, а Толю Григоренка. Так і бачу його на коні, з шаблюкою поперед таких, як і він сам, козарлюг. Щоправда, набагато грамотнішим , вільної хв

Юрій Лазірко
2026.08.08 19:31
на двох старих китах
і третьому
кочівнику-дельфіні
на спаленій зорі
загаданім бажанні
і порі осінній
тримається
моя земля

Юхим Семеняко
2026.08.08 17:13
Не піду під щитом я "на ви",
Сеньйорит не ділитиму з кимось.
Не зносити мені голови –
І в амбіції більше не кинусь.

Перейшов до когорти дідів,
Дідусем величають онуки.
Тож куфайку стареньку надів,

Ігор Терен
2026.08.08 16:11
А бики не зарили сокири
в епопеї кориди за мир.
Проти миру
і пу зі сортиру,
і зеленої швалі кумир.

***
А ботаніки люльку курили

Артур Курдіновський
2026.08.08 15:10
Весна барвиста, лагідно-казкова,
Лишала слід у кожному сонеті.
Зустрілися колись невипадково
На поетичнім сайті два поети.

Перегляд. Прочитання. Їх багато!
Я відповів. Та хто мене примусив?
Не всім життя спроможне дарувати
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Пісня про отамана Якова Орла Гальчевського

Роману Ковалю присвячую

Гей, то не вітер хмари гонить,
Гей, та поміж дерев,
Гей, на шулік то, гей, на червоних
Налетів Орел.

Взяв із собою козаків
Тридцять він чоловік,
А ворогів він, а ворогів він*
Триста аж посік.

Кігтями люто дряпав,
Дзьобом клював, боров,
Гей, від Гальчевського в Вінницю драпав
Вітька Примаков.

Гей, всіх сексотів подушив
Гей, в кожному селі –
Гей, не топчіте, гей, не ганьбіте
Нашої землі.

Гей, пам”ятають тих повстанців
Бар та іще й Лозни,
Як здобували, наче спартанці,
Славоньку вони.

Гей, то не вітер хмари гонить,
Гей, та поміж дерев,
Гей, на шулік то, гей на червоних,
Налетів Орел**.

*"Нечіткий" ритм пісні продиктований написаною мелодією, яка існує в авторському виконанні.

**Яків Гальчевський (Орел) - родом з Вінниччини, герой Української національно-визвольної революції (1918-1922), робив напади зі своїм загоном на "совіцьку" державу аж до 1925 року з боку польського кордону.

квітень 7512 р. (ВІд Трипілля) (2004)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-09-03 01:17:00
Переглядів сторінки твору 531
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.708
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Людина і тоталітаризм
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-03 01:17:52 ]
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-01-28 22:49:09 ] - відповісти

Якщо не знати про співаність Вашого твору і не намагатись його проспівати, уявляючи себе кобзарем (хай навіть не з кобзою, а з бандурою чи лютнею), то можна жорстоко помилитись стосовно його високої поетичності та наспівності.
Гарний твір у обох смислах.
З повагою,
Г.С.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-29 00:18:03 ] - відповісти

Це - бойова пісня, пане Гаррі, я намагався нею піднімати козацький бойовий дух, тому, може, пісня максимально проста, може й не зовсім високопоетична, просто інша мета ставилась при її створенні. Можу надіслати запис, якщо бажаєте послухати, щоб повністю оцінити.


Отправить
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 11:09:43 ] - відповісти

Моя бабуся по батьку, росіянка за походженням, співала мені, малому, "То нє вєтєр вєтку клоніт", під час якої я починав плакати, почувщши про підколодну змію - журбу. Гарна пісня... В такі моменти людина наче єднається якщо не з самим Богом, до з чимось божественним.
Я з задоволенням послухав би і Вашу в авторському виконанні. Або долучився би через караоке.
Мій є-мейл справжній, можна писати. Буду вдячним слухачем.
З повагою,
Г.С.


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-29 12:02:40 ] - відповісти
Зараз би нам такого Орла, щоб вирубав під корінь усякий непотріб на Україні. Багато зростила наша земля таких Орлів, нажаль ми дуже мало про них знаємо - голови забиті брехливою історією. Дуже вдячна, пане Ярославе, що відкриваєте для читача інформацію про таких людей. З повагою Патара.

Отправить
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-29 14:38:13 ] - відповісти
Мені так твір гумористичним видався. А все через Вітьку Примакова. З ним певно ще і Коцюбинський Юра був?

Отправить
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-01-29 18:40:59 ] - відповісти

Вітаю, пане Ярославе, чи можна й мені почути запис пісні? Славна тема. Моє барське коріння "чіпляється" за Ваш текст. :) Дякую.
Щиро.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-30 00:16:13 ] - відповісти

Пане Гаррі! Дякую за відгуки. Пісню надіслав. Цікавить Ваше враження.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-30 00:21:34 ] - відповісти

Патаро! Дякую, що завітали. Якщо цікавить ця постать з нашої історії, то повідомлю, що пісню написав, прочитавши книгу Романа Коваля "Отаман святих і страшних". Орел - був воістину героєм і святою людиною, військовиком найвищого гатунку, про якого ходили легенди.
Гвалтівникам українських дівчат з Червоної Армії
повідрізав чоловічі органи і надіслав у посилочці пану Фрунзе. Після цього гвалтування з боку 1-ї Кінної армії маршала Будьонного на тривалий час припинилися.
Отакі були колись козаки, пані Патаро!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-30 00:26:23 ] - відповісти

Олександре! Юрія Коцюбинського в тій ситуації не було, коли Примаков тікав у автомобілі до Вінниці від роз"їздів Орла. Від нього чудом урятувався Троцький, поїзд якого мав бути підірваний, але повідомлення розвідки врятувало його. Це все - абсолютно нова інформація з книги Р.Коваля "Отаман святих і страшних". Орел воював у 1939-40 рр. у польському війську проти німців, і здався їм добровільно в полон, оскільки поляків ненавидів більше. Видані його щоденники про ту війну.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-30 00:28:04 ] - відповісти

Ірино, землячко! Дякую, що завітали, радий знайомству! Надіслав пісню. Можу дати е-мейл Р.Коваля, якщо цікавить його книга.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-01-30 00:46:46 ] - відповісти

Ой, хочеться-хочеться послухати авторське виконання. Впевнена - чудове, як і Ваші твори, пане Ярославе.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-30 02:20:34 ] - відповісти

Олесю, вітаю щиро! Уже вислав Вам пісню і не одну.
Цікаво, що скажете.


Отправить
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-01-30 11:25:35 ] - відповісти

Чув її.
Навіть би якщо вона була б без слів, все одно була б, мабуть, гарною. Басові ключі у голосі, мелодійне передзенькування струн і сама вона - пісня.
Дякую.
З повагою,
Г.С.


Отправить
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-01-31 12:40:07 ] - відповісти

Дякую! Звісно, дайте е-мейл. Приємно зустріти Вас на своїй сторіночці.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-02-01 12:06:24 ] - відповісти

Вже Вам сказала, пане Ярославе, та ще скажу отут - всім, кому цікаво, що ж я скажу :)
Ваші пісні - чудові, багаті, надихаючі! А ще у Вас - прекрасний голос. Може б Ви якось сюди на ПМ дали свої твори охочим послухати? Бо таки варта!
Натхнення Вам!!!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-01 23:27:04 ] - відповісти

Олесю! Дуже дякую. Треба якось свої записи розмістити на "Ютубі", а тоді вже давати посилання на "ПМ". Так же всі музики роблять? Аби хто підказав, як це зробити, я б вислав комусь, хто б розмістив.


Отправить
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-27 11:56:29 ] - відповісти

Як Ви стали Кобзарем? Я не про професію. Я про Вас як про Голос Народу. І як я раніше не чула і не читала?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-01 23:24:59 ] - відповісти

Це - ціла історія, Ірино! Але якщо коротко - поштовх дав уже покійний Іван Немирович - письменник і віртуоз-бандурист, працював із батьком моїм у журналі "Перець" і як тепер я - в Національній капелі бандуристів.