ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.04.03 21:38
Мій голос пересох від посухи,
мій голос нагадує
жерло вулкану.
Моє серце стало
попелищем битви.
Її кордони пролягають
нашими душами.
Мої думки схожі

Олександр Сушко
2025.04.03 19:25
Я цілу зиму спав у мрійних снах,
А на душі сріблився білий іній.
Та з ирію вернулася весна,
А з нею разом голоси пташині.

Прокинулися почуття мої!
Від радості цвітуть, неначе маки!
Освітлюють березові гаї,

Іван Потьомкін
2025.04.03 18:21
Щоб од думок бодай на час прочахла голова
(Лише у сні думки поволі опадають, наче листя),
Спішу туди, де невгамовне птаство й мудрі дерева
Словам високим надають земного змісту.
Як мудро все ж Господь розпорядивсь,
Поставивши їх поперед чоловіка тін

Євген Федчук
2025.04.03 15:43
Чому отак ведуться москалі:
Приходять, усе нищать і вбивають?
Чи зовсім Бога у душі не мають,
Не вірують у Нього взагалі?
Про їхню віру важко говорить.
Вони, хоч люду втричі більше мають,
Про свої храми все ж не надто дбають,
Не поспішають в храми

Світлана Пирогова
2025.04.03 14:51
Україно, в тобі є ще сили,
хоч обсіла давня мошкара.
Розженеш, я вірю,дій сміливо,
бо закваска в тебе ще стара.
Тлінь візьме розбещених і ситих
(Кожен, ніби п'явка ссе і ссе).
Пересіє згодом Боже сито,
Ще почуєш голос із небес.

Юрій Гундарєв
2025.04.03 11:34
…Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засніжених полів. У п'ятнадцятиступневий мороз, блукаючи по

Юрій Гундарєв
2025.04.03 11:09
Час покинув свій,
долаючи втому…
Я - у Києві
сто років тому.

Усміхнені квіти на клумбах.
Трамваїв густоголосся.
Міліціонери на тумбах

Віктор Кучерук
2025.04.03 06:46
Зі сном розлучаюся важко
І легко, і радо, коли,
Неначе бабусина казка
Він є не тягучий, чи злий.
Коли проклинати не варто
Все те, що примарним було, –
Коли обернулося жартом
Цілунків уявне число.

Юрій Лазірко
2025.04.03 05:13
rain in my soul
your droplets and mind
a dawn without sky
in verses it died
once for all

2.
memories’ haze

Тетяна Левицька
2025.04.03 02:07
Віктор Кучерук

* * *

Чоловік дружині зранку
Повіряє забаганку
Про дівчиноньку-коханку,
Бо наснилися немало

Леся Горова
2025.04.02 23:05
Губи стисну: мовчати. Та рветься моя непокора,
Галасує у думці, колотить розмірений пульс,
Вутлі паростки спокою косить, подібна серпу,
З-під химерних мостів потурань вибиває опори.

Зверху ще притискаю долоню - ні звуку досади!
Звісно, лівою, бо п

Борис Костиря
2025.04.02 21:51
Звідки ця енергія руйнування?
Із яких потаємних глибин
виповзає вона?
Чому серед оази творення
раптом спалахує кривава пляма?
Спокійне плесо розуму
охоплює ураган безуму.
Горить столітній ліс,

Борис Костиря
2025.04.02 21:45
Ми - уламки війни, що усіх розтоптала.
Ми - уламки споруд, що у небо завелись.
Ми - уламки броні та важкого металу.
Ми - уламки сумління і зламана вись.

Ми - будинки, що бомби ущент розметали.
Ми - той крик стоголосий над містом проклять.
Пр

Іван Потьомкін
2025.04.02 19:28
І вчасно погляд одвести
Від тої, що відкрита всьому світу,
Що, наче брунька навесні,
Готова вибухнуть рожево-білим квітом.
Сховати захват і зажмуритись на мить,
Щоб не осліпнуть в сяйві з’яви.
Домалювать в уяві дозрілу вроду,
Молитовно скласти рук

Тетяна Левицька
2025.04.02 19:00
Свята любов знайде як втішити образу,
та припинити колотнечу навісну.
До рідного гнізда вертаємось щоразу,
щоб не розбили чвари вежу кам'яну.

— Давно не чулися, як справи, білокрилий?

— Нема чим вихвалятися, та все ж,

Віктор Насипаний
2025.04.02 16:02
Сусід жалівся діду,
Що лисина все більш.
По ліки, каже, їду.
Волосся гірш та гірш.

- Масти, де лисий, салом. -
Йому порадив дід. –
Волосся щоб зростало.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Саша Серга (1989) / Проза / Короткі осторії

  Історія про двох істот (2/3)

Цитата вибрана рандомно, як на рулетці: "Нехай те, що сьогодні було мрією, завтра стане частиною життя."

Образ твору Довгий період пройшов. Істоти жили далі своїм життям. Кожний з них, в міру власної чуттєвості чи нечуттєвості, намагався далі будувати, чи руйнувати, далі йти, чи заповняти порожнину. Хто справами, хто іншими істотами, хто мріями про краще життя. Тільки щоб відчувати цілісність. Десь рани вже зацілились, пам’ять приспалась, спогади були розсіяні, як попіл по вітру, чи закопані десь у віддалених куточках душі. Але весь час було враження, що після розділення – один відніс, чи залишив щось, що належить тому іншому. Можливо так і було. Принаймні з двох причин.
Перша, але не первинна, це те протиприродне розділення. Хто зна, що відніс з собою той, хто зробив той грубий розріз, які часточки першого йому залишились? І хто зна, що саме залишилось тому другому?
Первинна причина, принаймні так аналізую – це було неусвідомлення і недорозвиток у власній цілісності. Обоє не були цілісними істотами, коли зіткнулись. Обоє притягувались одне одним, тому що справді один доповнював іншого, але викривленим способом. Коли виникає дивна двостороння залежність, через якусь психічну недостатність (як на тій стороні, так на тій), стан, коли не може нічого справжнього розвинутись між такими істотами, бо тому справжньому просто немає місця між ними. Обоє це можливо інтуїтивно відчували, хтось в більшій мірі, хтось в меншій...

Вони мали відділитись природно. А відділились таким способом.
*
Одного дня, неочікувано, але той, хто зробив розрив – повернувся. Чи тому, щоб забрати своє, чи тому, щоб віддати чуже, чи тому, що почав доростати до цілісності і туманно почав відчувати справжність, істинність своїх почуттів?... Цього ми не можемо знати. Ця ісота мала за собою дуже важке існування сповнене різних викивів, різних життєвих звичок і не відомо нам, чи вона їх позбавилась, чи ні. Не відомо, чи вона їх в той момент хотіла позбавитись? Але знаємо, що та перша істота, що спершу думала, що майже вмирала, але жила, все ж таки ще досі потребувала своє «близня», і ще досі не розуміла принципи цілісності у співіснуванні. Швидко забудувала ту істоту, що повернулася, в себе. І відчула одразу наповнення та щастя. Ще досі не визначивши свої кордони, всю свою увагу внутрішню вона знову помилково почала віддавати тій другій істоті, і страждати від її скорої дивної неуваги. Заразом знову виникло відчуття неповності, яке в контексті з непереступленого страху повтору минулого – переросло в якесь фантомне відчуття несправжності намірів істоти, тієї, що повернулась.
А все через неусвідомлення власної нецілісності і незнання власних просторів. Інакше, при усвідомленні себе самого, при усвідомленні (!) – ніколи не може виникнути враження порожнечі, чи страху, чи неможливості життя без того другого.
Завжди кожен мусить жити своє власне, сповнене, повноцінне життя, власне волокно. А при любові один до одного – лагідно сплести ці окремі волокна в одне єдине, спільне, сильніше волокно життя, стати одним цілим, але залишаючись повноцінними єствами.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2022-04-10 20:59:04
Переглядів сторінки твору 311
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.280 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
ФАНТАСТИКА
ФЕНТЕЗІ
ЩОДЕННИК
РОМАНТИЧНА ПРОЗА
ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Денники
Дамський клуб, проза
Автор востаннє на сайті 2024.02.26 13:36
Автор у цю хвилину відсутній