Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.08
20:10
Як на мене, він народився не в ту епоху. Було б це 17-18 століття, і ми б знали не Івана Сірка чи Костя Гордієнка, а Толю Григоренка. Так і бачу його на коні, з шаблюкою поперед таких, як і він сам, козарлюг. Щоправда, набагато грамотнішим , вільної хв
2026.08.08
19:31
на двох старих китах
і третьому
кочівнику-дельфіні
на спаленій зорі
загаданім бажанні
і порі осінній
тримається
моя земля
і третьому
кочівнику-дельфіні
на спаленій зорі
загаданім бажанні
і порі осінній
тримається
моя земля
2026.08.08
17:13
Не піду під щитом я "на ви",
Сеньйорит не ділитиму з кимось.
Не зносити мені голови –
І в амбіції більше не кинусь.
Перейшов до когорти дідів,
Дідусем величають онуки.
Тож куфайку стареньку надів,
Сеньйорит не ділитиму з кимось.
Не зносити мені голови –
І в амбіції більше не кинусь.
Перейшов до когорти дідів,
Дідусем величають онуки.
Тож куфайку стареньку надів,
2026.08.08
16:11
А бики не зарили сокири
в епопеї кориди за мир.
Проти миру
і пу зі сортиру,
і зеленої швалі кумир.
***
А ботаніки люльку курили
в епопеї кориди за мир.
Проти миру
і пу зі сортиру,
і зеленої швалі кумир.
***
А ботаніки люльку курили
2026.08.08
15:10
Весна барвиста, лагідно-казкова,
Лишала слід у кожному сонеті.
Зустрілися колись невипадково
На поетичнім сайті два поети.
Перегляд. Прочитання. Їх багато!
Я відповів. Та хто мене примусив?
Не всім життя спроможне дарувати
Лишала слід у кожному сонеті.
Зустрілися колись невипадково
На поетичнім сайті два поети.
Перегляд. Прочитання. Їх багато!
Я відповів. Та хто мене примусив?
Не всім життя спроможне дарувати
2026.08.08
13:44
Я ночую в пустельнім воклазі,
Попідтинню самотньо іду.
У якій же далекій Валгаллі
Я притулок знайду, ніби дух?
Мене дощ так безжально періщить.
Я ночую у вогких церквах.
Мене істина б'є у обличчя,
Попідтинню самотньо іду.
У якій же далекій Валгаллі
Я притулок знайду, ніби дух?
Мене дощ так безжально періщить.
Я ночую у вогких церквах.
Мене істина б'є у обличчя,
2026.08.08
11:56
Задощило.
Заспівало.
Досить спеки! Літа мало!
Прохолода між краплинок.
Міжспекотний відпочинок.
По душі біжать доріжки.
Вздовж калюж стрибають ніжки.
Зустріч пальців і повітря.
Заспівало.
Досить спеки! Літа мало!
Прохолода між краплинок.
Міжспекотний відпочинок.
По душі біжать доріжки.
Вздовж калюж стрибають ніжки.
Зустріч пальців і повітря.
2026.08.08
11:56
коли розвиднюється
але хмарам тісно
і цей розклад
небесний цей ландшафт
гармоніює із душевним
надто звісним
із люстром де усі
шляхи навспак назад
але хмарам тісно
і цей розклад
небесний цей ландшафт
гармоніює із душевним
надто звісним
із люстром де усі
шляхи навспак назад
2026.08.08
09:52
P.S. Четвер – есей
0 Друзям. Песах. Смеркалось.
1 От і Четвер. З Петром приготували Пасху, запекли ягня, щоб Учитель спожив зі Своїми учнями.
2 Знайомий воду приніс*. В цей час і учні зайшли.
3 Накритий стіл в світлиці. З’явивсь Ісус і почали. Ще
2026.08.08
07:33
За хмарою хмара - і кожна мрячить
Набридливо і безкінечно, -
Похмурі хмарини укрили блакить
І вітер подув недоречно.
Оця надокучлива мжичка дрібна, -
Як мухи серпневі в кімнаті, -
Як пам'ятна змалечку пісня сумна
Про наші родинні утрати.
Набридливо і безкінечно, -
Похмурі хмарини укрили блакить
І вітер подув недоречно.
Оця надокучлива мжичка дрібна, -
Як мухи серпневі в кімнаті, -
Як пам'ятна змалечку пісня сумна
Про наші родинні утрати.
2026.08.08
04:44
постійна втома, не розумію
спав три, чи більше, діб
мене змолов хтось, поспіль розсіяв
не годний до трудів
наче хтось соки із мене вичавив
пить не у змозі я
голодним чуюся, у чім тут причина
їв же кінський біляш
спав три, чи більше, діб
мене змолов хтось, поспіль розсіяв
не годний до трудів
наче хтось соки із мене вичавив
пить не у змозі я
голодним чуюся, у чім тут причина
їв же кінський біляш
2026.08.07
21:51
А без тебе і небо несинє —
наче осінь дочасна спива
з неба синяву всмак по краплині.
Вигасає в осмуті трава.
Замовкають поволі цикади —
найказковіший супровід снів, —
а натомість нема кому грати.
Кожен вечір тепер онімів.
наче осінь дочасна спива
з неба синяву всмак по краплині.
Вигасає в осмуті трава.
Замовкають поволі цикади —
найказковіший супровід снів, —
а натомість нема кому грати.
Кожен вечір тепер онімів.
2026.08.07
15:27
Чорний сніг і попелястий світанок
Контраст цієї ночі розколов місто навпіл. На римських барикадах легіонери, втомлені, брудні від сажі та кіптяви, дивилися на заграву з полегшенням. Вони витирали піт з чола і міцніше стискали руків'я своїх гладіусів.
2026.08.07
12:05
оса влітає
лупиться у скло
минають спаси
вицвітають квіти
не спиться
радше умирається
в це літо
усе для того
лупиться у скло
минають спаси
вицвітають квіти
не спиться
радше умирається
в це літо
усе для того
2026.08.07
11:54
Холодний вітер люто свище
Із потойбіччя, з царства снів,
Роздмухуючи попелище
Старих ідей, старих вождів.
Ніхто цей епос не напише.
Перо - у реготі вогнів.
Холодний вітер продиктує
Із потойбіччя, з царства снів,
Роздмухуючи попелище
Старих ідей, старих вождів.
Ніхто цей епос не напише.
Перо - у реготі вогнів.
Холодний вітер продиктує
2026.08.07
07:27
Лука вогка та зелена,
Різнотравна і м'яка, -
Досі зваблює натхненням
Чуйну душу письмака.
Тут найлегше зрозуміти
Нині можете і ви
Всю безкраю ніжність квітів
Та піддатливість трави.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Різнотравна і м'яка, -
Досі зваблює натхненням
Чуйну душу письмака.
Тут найлегше зрозуміти
Нині можете і ви
Всю безкраю ніжність квітів
Та піддатливість трави.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Рецензії
Сонячна поезія Олесі Овчар
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сонячна поезія Олесі Овчар
На серці в мене сонячно,
І теплі мої дні.
Синочок мій і донечка
Всміхаються мені.
Як тут не згадати слова нашого пророка Тараса Шевченка:
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим…
Такою ж щедрою сонячною любов»ю пронизане кожне слово поетичної збірки «Сонячна карусель» молодої матері і поетеси Олесі Овчар.
Мама любому синочку
Злотом вишила сорочку.
…А для донечки вона
Теж наткала полотна…
Квіти щедро згаптувала
Аби доля розквітала.
Хочеться цитувати й цитувати – стільки добра й любові в кожному слові. Проста, доступна і яскрава образність, яка бере свої витоки ще з тих прадавніх прекрасних часів, коли українські дівчата і жінки ходили по чарівних зелених луках у білих льолях і молили українських Богинь – Ладу, Лелю й Мокошу захистити їх од усякого зла і вберегти їхніх діток од усяких напастей і дарувати їм щастя, здоров»я і щасливу долю.
У вишиванках красивих
Будуть дітоньки щасливі.
Бо ті вишиванки – то обереги нашої прадавньої української незнищенності.
Її романтичні діти, подібно мамі, мріють і в космос полетіти, і пришивають вушка штучній іграшковій мишці, і малюють, і граються з песиком, і готують гостинчики для синичок і горобійків (який гарний оригінальний неологізм авторки!) узимку,
і катаються на санчатах, і граються з ляльками… І все якось так весело, оптимістично, по-доброму, воістину сонячно.
Мимоволі ловиш себе на думці, що здається, наше суспільство дедалі більше хворіє на дефіцит оцієї безкорисливої доброти, веселості, доброзичливості.
А які є оригінальні образи! Скільки разів бачиш у житті павутину, і ніколи не спаде на думку порівняти її з гойдливим гамачком, у якому заснув вітер – зразу з гарного образу виростає чудова казочка для дітей.
А лічилки, як зарядка для улюблених авторкою мишенят? Дивовижно. Лірична героїня Олесі Овчар напрочуд добра, що й, здається, мухи не зобидить, хіба що від імені мишок смикне за хвоста кота і то – ледь-ледь…
«Аж чистіший світ навколо» - здається ці слова із віршика «Мишеняточко у ванні» - квінтесенція, сенс, мотив дитячої поезії Олесі Овчар – для чого пишуться ці милі твори – щоб сонячними променями душевної доброти очищати навколишній світ.
Вже другий рік спостерігаю за творчістю Олесі Овчар на одному з кращих літературних Інтернет-сайтів «Поетичні майстерні». І бачу, як авторка росте від вірша до вірша, завжди уважно вислуховує поради більш досвідчених колег по перу, і постійно вдосконалює свої твори, заглядає у словник, не зупиняється на досягнутому.
І нещодавно редакція «Поетичних майстерень» підвищила їй статус – з «любителя поезії» вона одержала - R2 – початковий ступінь майстра поезії – свідчення творчої зрілості авторки.
Отож недарма і прийшла думка, і не лише самій Олесі, а й її доброзичливцям – видати першу книжку (і чималеньку за обсягом!) її дитячих віршів «Сонячна карусель», яка, певен, стане окрасою української дитячої літератури.
16.09.7518 р. (Від Трипілля) (2010)
І теплі мої дні.
Синочок мій і донечка
Всміхаються мені.
Як тут не згадати слова нашого пророка Тараса Шевченка:
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим…
Такою ж щедрою сонячною любов»ю пронизане кожне слово поетичної збірки «Сонячна карусель» молодої матері і поетеси Олесі Овчар.
Мама любому синочку
Злотом вишила сорочку.
…А для донечки вона
Теж наткала полотна…
Квіти щедро згаптувала
Аби доля розквітала.
Хочеться цитувати й цитувати – стільки добра й любові в кожному слові. Проста, доступна і яскрава образність, яка бере свої витоки ще з тих прадавніх прекрасних часів, коли українські дівчата і жінки ходили по чарівних зелених луках у білих льолях і молили українських Богинь – Ладу, Лелю й Мокошу захистити їх од усякого зла і вберегти їхніх діток од усяких напастей і дарувати їм щастя, здоров»я і щасливу долю.
У вишиванках красивих
Будуть дітоньки щасливі.
Бо ті вишиванки – то обереги нашої прадавньої української незнищенності.
Її романтичні діти, подібно мамі, мріють і в космос полетіти, і пришивають вушка штучній іграшковій мишці, і малюють, і граються з песиком, і готують гостинчики для синичок і горобійків (який гарний оригінальний неологізм авторки!) узимку,
і катаються на санчатах, і граються з ляльками… І все якось так весело, оптимістично, по-доброму, воістину сонячно.
Мимоволі ловиш себе на думці, що здається, наше суспільство дедалі більше хворіє на дефіцит оцієї безкорисливої доброти, веселості, доброзичливості.
А які є оригінальні образи! Скільки разів бачиш у житті павутину, і ніколи не спаде на думку порівняти її з гойдливим гамачком, у якому заснув вітер – зразу з гарного образу виростає чудова казочка для дітей.
А лічилки, як зарядка для улюблених авторкою мишенят? Дивовижно. Лірична героїня Олесі Овчар напрочуд добра, що й, здається, мухи не зобидить, хіба що від імені мишок смикне за хвоста кота і то – ледь-ледь…
«Аж чистіший світ навколо» - здається ці слова із віршика «Мишеняточко у ванні» - квінтесенція, сенс, мотив дитячої поезії Олесі Овчар – для чого пишуться ці милі твори – щоб сонячними променями душевної доброти очищати навколишній світ.
Вже другий рік спостерігаю за творчістю Олесі Овчар на одному з кращих літературних Інтернет-сайтів «Поетичні майстерні». І бачу, як авторка росте від вірша до вірша, завжди уважно вислуховує поради більш досвідчених колег по перу, і постійно вдосконалює свої твори, заглядає у словник, не зупиняється на досягнутому.
І нещодавно редакція «Поетичних майстерень» підвищила їй статус – з «любителя поезії» вона одержала - R2 – початковий ступінь майстра поезії – свідчення творчої зрілості авторки.
Отож недарма і прийшла думка, і не лише самій Олесі, а й її доброзичливцям – видати першу книжку (і чималеньку за обсягом!) її дитячих віршів «Сонячна карусель», яка, певен, стане окрасою української дитячої літератури.
16.09.7518 р. (Від Трипілля) (2010)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
