
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.06
10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
2025.07.06
05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
2025.07.05
21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
2025.07.05
19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
2025.07.05
10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
2025.07.05
06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
2025.07.04
17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
2025.07.04
16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
2025.07.04
12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
2025.07.04
06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
2025.07.03
21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
2025.07.03
21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
2025.07.03
10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
2025.07.03
08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
2025.07.03
05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
2025.07.02
21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2024.05.20
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Тетяна Дігай (1944) /
Рецензії
«Обрусом стіл для для творчих думань стелю»
Олег Смоляк. Великдень душі: вірші. – Тернопіль, 2021.; 60 с.
Олег Смоляк. Партитура доби: цикли віршів. – Тернопіль, 2022.; 56 с.
Щирість і майстерність – поєднання рідкісне. Саме така думка заполонила мою свідомість критикині після прочитання збірок віршів, про які піде мова далі. І хоча автор особливого представлення не потребує, нагадаю, що Олег Смоляк – відомий в Україні вчений у галузі музикознавства та фольклористики, педагог, культурно-громадський діяч, композитор, диригент, доктор мистецтвознавства, професор! А на додаток, п. Олег є вельми активним учасником літературного об’єднання, що діє у Тернополі під егідою Спілки письменників, пише художні книги, що їх на сьогодні налічується до півтора десятка.
Отже, автор з повагою ставиться до простих непересічних людських життєвих емоцій: любові й кохання, вірності та пам’яті, віри в Бога, вдячності батькам, прощення, дружби… Його поетичним переконанням віриш, хоча розумієш, вони деколи наївні, у чомусь анахронічні, бо зображені як нетипові для нашого часу. У певному сенсі – це творчий ризик, адже нові-старі бунтарі, котрі вважають справжніми тільки себе, вже напоготові звинувачувати у сентиментальності, іронізувати – « о, як банально, це вже все було, скільки ж можна»… Та у кожного часу ризики свої! Гадаю, теперішній час відзначається помітним рухом до відродження і поетичного переосмислення дещо призабутих цінностей. Зокрема, щирості! Тому ностальгійне вивищення втрачених скарбів минулого сприймається, як свідомо задіяний художній засіб, що зреалізовує перебування alter ego автора поза часом, як один з варіантів, в якому щирість перемагає апокаліптичну вседозволеність. Це свідомий намір створити поетичну протиотруту цинізму, що так сильно засмутив літературу наприкінці 20-го століття. Намагаючись творити поезію, яка б змусила людей знову відчувати прості людські емоції, не встидатися м'якості та толерантності своїх бажань, автор пропонує альтернативу читачам та заразом своїм уявним опонентам. Хто знає?!
У програмових віршах збірки «Великдень душі», п. Смоляк сповідує принципи негабаритного святкування радості й показово відкидає іронію, передусім, насмішкувату оцінку надбань традиційних культурних цінностей. Автор розгортає процес експлікації свого морального й духовного маніфесту щирості, котрий аналітично розкриває зміст, суть і значення кожної конкретної назви циклу, або циклів, а частини набувають самостійності. Іншими словами, кожен вірш – це пояснення, яке дозволяє замінити неточні знання на точні, або експеримент по реанімації любові, сентиментальності та чутливості людської спільноти. Давайте будемо відверті. Просто подумаймо, як відсутність щирості напружує мозок сучасної людини. Не існує іншого способу побороти зло. Зло — це той тип у свідомості людини, який кидає виклик навіть вигадці, тому що сучасність занадто страшна. Філософська лірика нашого автора, на мій погляд, є творчою реакцією на страхітливу реальність. Зізнаюся, що відчула вдячність до п. Олега за можливість отримати задоволення від щирої поезії, як від гарного вина.
Збірка поезій «Партитура доби», на мій погляд, є втіленням свіжого та чистого погляду на світ незіпсованої цивілізацією свідомості, щирої наївності та фольклорної барвистості, радості від пізнання навколишнього світу, природності та органічності, при використанні традиційних виражальних засобів. Локальні, чисті кольори, присутність повітряної перспективи та інших ознак, коли читаєш як дихаєш, а дихаєш, тому що читаєш; ескізи з натури, реалістичність, єдність форми та змісту. Головне – не сам спосіб вираження, а поетове сприйняття реальності, він змальовує те, що добре знає, відчуває і не сприймає рутину, яку повсякчас спостерігає.
День згасав поволі.
Вже упали роси.
Сонце ген у полі
Опустило коси.
Коси – срібні весла,
Мають чарів силу.
Серцю радість внесли,
Слову дали крила.
Тільки дуже скоро
Впали враз у тишу.
Де вечірні хори
Снами заколишуть.
У своїй поетичній творчості автор нікого не наслідує, а лише повністю переносить свої відчування на папір. Якщо бажаєте, це – неповторність, або неординарність творчості, що цінна саме своєю максимальною чесністю. Я не помітила страху перед канонами, тут немає движу заради марнославства. Автор змальовує життя позитивним і світлим у своїй простоті. Не варто недооцінювати роль простоти у віршуванні, адже насправді за невибагливими формами у нашого автора ховаються самобутній зміст, своєрідні тропи та головне – барвистий, розмаїтий внутрішній світ, що має джерело у стоголосому пісенному багатстві, синтезуючи та інтерпретуючи досвід поколінь предків.
Новаторські елементи дизайну збірок включають фото, що завжди добре узгоджені, подані у взаємодії, утворюють ансамбль з ритмом і формами поетичних текстів і вдало підкреслюють образне мислення, додаючи майстерного забарвлення загальній композиції збірок.
Процес творчості п. Смоляка міксує конкретне мислення, інтуїцію, фантазію і підсвідоме. Він творить так, як бачить і відчуває. Часто його вірші нагадують застиглу ідилію, райський куточок, в якому майже відсутні тіні смутку. Іноді виникає враження, що її творець живе в ілюзійній реальності. Україна – країна з давнім корінням. Поет Олег Смоляк уважає і доводить своєю творчістю, що суспільство втомилося від суперсучасних « …ізмів» та все частіше потребує теплих традиційних віршів.
Ранковий легіт вибіг з-за ріки
І у поля мерщій кидком повіявсь,
Щоби волошок потягнуть за вії
І маків пощипати за боки.
А потім вихором хильцем побіг
Через жита до битої дороги
Обцілувати глоду босі ноги,
Опісля прилягти на оборіг.
Ніхто не бачив того стрибунця,
Бо міцно вся довколишність ще спала.
Лиш перепел проторкотів зопалу,
Торкнувшись дзьобом сонця-колісця.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Обрусом стіл для для творчих думань стелю»

Олег Смоляк. Партитура доби: цикли віршів. – Тернопіль, 2022.; 56 с.
Щирість і майстерність – поєднання рідкісне. Саме така думка заполонила мою свідомість критикині після прочитання збірок віршів, про які піде мова далі. І хоча автор особливого представлення не потребує, нагадаю, що Олег Смоляк – відомий в Україні вчений у галузі музикознавства та фольклористики, педагог, культурно-громадський діяч, композитор, диригент, доктор мистецтвознавства, професор! А на додаток, п. Олег є вельми активним учасником літературного об’єднання, що діє у Тернополі під егідою Спілки письменників, пише художні книги, що їх на сьогодні налічується до півтора десятка.
Отже, автор з повагою ставиться до простих непересічних людських життєвих емоцій: любові й кохання, вірності та пам’яті, віри в Бога, вдячності батькам, прощення, дружби… Його поетичним переконанням віриш, хоча розумієш, вони деколи наївні, у чомусь анахронічні, бо зображені як нетипові для нашого часу. У певному сенсі – це творчий ризик, адже нові-старі бунтарі, котрі вважають справжніми тільки себе, вже напоготові звинувачувати у сентиментальності, іронізувати – « о, як банально, це вже все було, скільки ж можна»… Та у кожного часу ризики свої! Гадаю, теперішній час відзначається помітним рухом до відродження і поетичного переосмислення дещо призабутих цінностей. Зокрема, щирості! Тому ностальгійне вивищення втрачених скарбів минулого сприймається, як свідомо задіяний художній засіб, що зреалізовує перебування alter ego автора поза часом, як один з варіантів, в якому щирість перемагає апокаліптичну вседозволеність. Це свідомий намір створити поетичну протиотруту цинізму, що так сильно засмутив літературу наприкінці 20-го століття. Намагаючись творити поезію, яка б змусила людей знову відчувати прості людські емоції, не встидатися м'якості та толерантності своїх бажань, автор пропонує альтернативу читачам та заразом своїм уявним опонентам. Хто знає?!
У програмових віршах збірки «Великдень душі», п. Смоляк сповідує принципи негабаритного святкування радості й показово відкидає іронію, передусім, насмішкувату оцінку надбань традиційних культурних цінностей. Автор розгортає процес експлікації свого морального й духовного маніфесту щирості, котрий аналітично розкриває зміст, суть і значення кожної конкретної назви циклу, або циклів, а частини набувають самостійності. Іншими словами, кожен вірш – це пояснення, яке дозволяє замінити неточні знання на точні, або експеримент по реанімації любові, сентиментальності та чутливості людської спільноти. Давайте будемо відверті. Просто подумаймо, як відсутність щирості напружує мозок сучасної людини. Не існує іншого способу побороти зло. Зло — це той тип у свідомості людини, який кидає виклик навіть вигадці, тому що сучасність занадто страшна. Філософська лірика нашого автора, на мій погляд, є творчою реакцією на страхітливу реальність. Зізнаюся, що відчула вдячність до п. Олега за можливість отримати задоволення від щирої поезії, як від гарного вина.
Збірка поезій «Партитура доби», на мій погляд, є втіленням свіжого та чистого погляду на світ незіпсованої цивілізацією свідомості, щирої наївності та фольклорної барвистості, радості від пізнання навколишнього світу, природності та органічності, при використанні традиційних виражальних засобів. Локальні, чисті кольори, присутність повітряної перспективи та інших ознак, коли читаєш як дихаєш, а дихаєш, тому що читаєш; ескізи з натури, реалістичність, єдність форми та змісту. Головне – не сам спосіб вираження, а поетове сприйняття реальності, він змальовує те, що добре знає, відчуває і не сприймає рутину, яку повсякчас спостерігає.
День згасав поволі.
Вже упали роси.
Сонце ген у полі
Опустило коси.
Коси – срібні весла,
Мають чарів силу.
Серцю радість внесли,
Слову дали крила.
Тільки дуже скоро
Впали враз у тишу.
Де вечірні хори
Снами заколишуть.
У своїй поетичній творчості автор нікого не наслідує, а лише повністю переносить свої відчування на папір. Якщо бажаєте, це – неповторність, або неординарність творчості, що цінна саме своєю максимальною чесністю. Я не помітила страху перед канонами, тут немає движу заради марнославства. Автор змальовує життя позитивним і світлим у своїй простоті. Не варто недооцінювати роль простоти у віршуванні, адже насправді за невибагливими формами у нашого автора ховаються самобутній зміст, своєрідні тропи та головне – барвистий, розмаїтий внутрішній світ, що має джерело у стоголосому пісенному багатстві, синтезуючи та інтерпретуючи досвід поколінь предків.
Новаторські елементи дизайну збірок включають фото, що завжди добре узгоджені, подані у взаємодії, утворюють ансамбль з ритмом і формами поетичних текстів і вдало підкреслюють образне мислення, додаючи майстерного забарвлення загальній композиції збірок.
Процес творчості п. Смоляка міксує конкретне мислення, інтуїцію, фантазію і підсвідоме. Він творить так, як бачить і відчуває. Часто його вірші нагадують застиглу ідилію, райський куточок, в якому майже відсутні тіні смутку. Іноді виникає враження, що її творець живе в ілюзійній реальності. Україна – країна з давнім корінням. Поет Олег Смоляк уважає і доводить своєю творчістю, що суспільство втомилося від суперсучасних « …ізмів» та все частіше потребує теплих традиційних віршів.
Ранковий легіт вибіг з-за ріки
І у поля мерщій кидком повіявсь,
Щоби волошок потягнуть за вії
І маків пощипати за боки.
А потім вихором хильцем побіг
Через жита до битої дороги
Обцілувати глоду босі ноги,
Опісля прилягти на оборіг.
Ніхто не бачив того стрибунця,
Бо міцно вся довколишність ще спала.
Лиш перепел проторкотів зопалу,
Торкнувшись дзьобом сонця-колісця.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію