Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві
2026.11.22
18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить
8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»
(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий
8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»
(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий
2026.11.22
18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!
Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!
Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину
2026.11.22
17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.
Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.
Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Дігай (1944) /
Рецензії
«І щойно пропливе крізь тіло риба»
Юрій Андрухович. Радіо Ніч: роман. – Чернівці: Видавець Померанцев Святослав, 2021. – 456 с.
«На цей світ ми приходимо заради спостережень і прогулянок.
При цьому перші можуть знаходити нас і без других,
але другі неминуче ведуть до перших».
Юрій Андрухович. «Радіо Ніч».
Цей роман слабо надається до звичного аналізу та/або переказу, бо, даруйте за пафос, пропонує захопливе прочитання, насолоду від співучасті у згадуванні й розгадуванні закодованих смислів мистецького задзеркалля, втіху від прекрасної органічної мови. Ниточка до цього розкошування тягнеться ще від перших романів прозаїка («Рекреації», «Московіада», «Перверзії»), де письменник майстерно відтворив постсовкову дійсність і запатентував шалену суміш стилів – балаганного, маскарадного, шпигунського, мафіозного… Яскраві карнавальні розваги були присмачені неперевершеною авторською іронією, а божевільні повороти подій пов'язані між собою магічними перипетіями та абсурдними мотивами.
. Головний персонаж – радіоведучий Йосип Ротський запускає в нічному етері романтичну музику і супроводжує її короткими розмовами. Нагадую, що триває ніч, одна ніч, яка композиційно вмістила попередні події з життя героя. Ця обставина часу для автора виглядає як своєрідний момент істини. У «Радіо Ночі» автор продовжує залюбки застосовувати конспірологічні наративи, оповідаючи про таємних впливових переслідувачів, невидимих наглядачів, про вигнання, втечі, історії кохання і ще багато чого іншого. Сюжет побудований діалогічно – про факти з життя головного персонажа ми дізнаємося від анонімного співробітника Міжнародного біографічного інтерактивного комітету, якому доручено написати розширений і прокоментований життєпис Йосипа Ротського, а для початку провести пошук і розслідування. І тут грають сурми незаперечні ознаки авантюрного, пригодницького жанру із гострим динамічним сюжетом, із ризиковими ситуаціями, несподіваними поворотами, стрімкою динамікою розгортання. Саме ця сюжетна лінія з характерними мотивами переслідування, з атмосферою таємничості й загадковості, припущення й розгадування інтригує найбільше. Отже, Йосип Ротський – порноактор, згодом рок-музикант, за участь у заворушеннях, коли на барикадах звучала його фортепіанна гра, а також через ймовірну участь в успішному замахові на політичне вбивство, вимушено покидає маленьке карпатське містечко, і втікає з пригодами через пів світу і навіть углиб, в діру часу. Подорож у 15-те століття, в карнавальних костюмах відповідної епохи, приперчена гротеском, але й сповнена жаху, попри все, нагадує про традицію, що підвладна лише художній логіці.
Текст роману нашпигований інтертекстуальними алюзіями (алю́зія — натяк, жарт). Система алюзій не зводиться лише до постмодерної гри, вона вигадливо побудована автором у межах літературних традицій. Йосип Ротський: ім’я-прізвище навіяли відомі східноєвропейські письменники Йозеф Рот та Йосиф Бродський. Відгадування інших алюзій, що мають свої історичні та літературні корені, вимагає дещо складніших операцій, оскільки ця літературна забава, гадаю, призначена для утаємничених. Невеличке карпатське місто Носороги, куди занесло втікача – ще один показовий натяк на п’єсу драматурга Йонеску. «Карпати набувають там доволі екзотичної вулканної форми, до яких протягом уже майже дев’яти сторіч ідеально ліпиться згадане місто». До історико-політичних алюзій можна віднести деталі останньої в часі української революції. Історичні перегукуються з літературно-композиційними: вставна п’єса, як у Шекспіровому «Гамлеті». Найкращий друг Ротського — крук Едґар, ім'я якого відсилає нас до вірша Едґара Аллана По, зокрема до відомої фрази "Nevermore" ("ніколи більше").
Алюзійний мікс багатий не тільки на явні літературні натяки, текст щедро приправлений прихованими жартівливими зблисками у найнесподіваніших тематичних локаціях. Час від часу автор ніби підморгує нам, як деколи ув описах сексуальних сцен, де багато іронічної забави словом і просто гумору; інколи легенько зачіпає набридливий хіт («Аніта згребла йти. – Не йди, – прочитав її наскрізь Ротський»; знаходить дорогоцінні мовні камінці: «Ротський не п’янів, а п’янив», «Пограти на дні народження дружини. Пограти на дні? Дно народження дружини? Яких тільки пасток не розставляє мова!», «Глобальне потепління?» - запитував Ротський. І виправляв: «не поТепління, а поПекління». Письменник віртуозно компонує різноманітні літературні маски, допускає існування будь якого фантастичного сюжетного ходу, втягує героїв у паралельний ірреальний світ, який, за Андруховичем, є неподільною частиною дійсного, бо він сам його створює, і в результаті вибудовує власний мистецький лабіринт, де у нього на побігеньках і Мінотавр, і Аріадна і ще багато хто з усіх можливих міфологічно-мартирологічних переліків.
Світ ловив головного героя, але чи спіймав? На це запитання роман однозначної відповіді не дає. Проте доскіпливий читач має вибір: спіймав, бо ж свій прямий нічний етер Йосип Ротський веде з довічного ув’язнення: «… я в безпеці. Я в найбезпечнішій з можливих безпек – я на довічному»; не спіймав: «Я, виявляється, не вмираю. Ви можете уявити цей дурнуватий збіг обставин, через який моє до-вічне ув’язнення насправді виявляється вічним?». Тобто, гра словами, яку так полюбляє письменник, дозволяє зробити висновок – до-вічне ув’язнення, Йосипа Ротського насправді є символом/прологом до вічності, що належить всім і нікому зокрема.
«Міра внутрішньої свободи завжди залишається з нами, і позбавити її нас не може ні тоталітарне суспільство, ні посттоталітарне. Інша річ – можливість цю свободу реалізувати». Ця цитата з давнього інтерв’ю Ю. Андруховича («Сучасність», 02.02. 1992 р.), на мою думку, може слугувати ключем до роману «Радіо Ніч», адже пророкує/провокує на вельми прозорий висновок alter ego автора: «Наближається шоста година, але Радіо Ніч усе одно не стане Радіо Ранок. Це було б найгірше, що може трапитись. Саме тоді я трохи ясніше зрозумів, проти чого, власне кажучи, повставав Йосип Ротський. Чи вірив Ротський, що це можна змінити? Ні, не думаю. Але не повставати не міг»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«І щойно пропливе крізь тіло риба»
Юрій Андрухович. Радіо Ніч: роман. – Чернівці: Видавець Померанцев Святослав, 2021. – 456 с. «На цей світ ми приходимо заради спостережень і прогулянок.
При цьому перші можуть знаходити нас і без других,
але другі неминуче ведуть до перших».
Юрій Андрухович. «Радіо Ніч».
Цей роман слабо надається до звичного аналізу та/або переказу, бо, даруйте за пафос, пропонує захопливе прочитання, насолоду від співучасті у згадуванні й розгадуванні закодованих смислів мистецького задзеркалля, втіху від прекрасної органічної мови. Ниточка до цього розкошування тягнеться ще від перших романів прозаїка («Рекреації», «Московіада», «Перверзії»), де письменник майстерно відтворив постсовкову дійсність і запатентував шалену суміш стилів – балаганного, маскарадного, шпигунського, мафіозного… Яскраві карнавальні розваги були присмачені неперевершеною авторською іронією, а божевільні повороти подій пов'язані між собою магічними перипетіями та абсурдними мотивами.
. Головний персонаж – радіоведучий Йосип Ротський запускає в нічному етері романтичну музику і супроводжує її короткими розмовами. Нагадую, що триває ніч, одна ніч, яка композиційно вмістила попередні події з життя героя. Ця обставина часу для автора виглядає як своєрідний момент істини. У «Радіо Ночі» автор продовжує залюбки застосовувати конспірологічні наративи, оповідаючи про таємних впливових переслідувачів, невидимих наглядачів, про вигнання, втечі, історії кохання і ще багато чого іншого. Сюжет побудований діалогічно – про факти з життя головного персонажа ми дізнаємося від анонімного співробітника Міжнародного біографічного інтерактивного комітету, якому доручено написати розширений і прокоментований життєпис Йосипа Ротського, а для початку провести пошук і розслідування. І тут грають сурми незаперечні ознаки авантюрного, пригодницького жанру із гострим динамічним сюжетом, із ризиковими ситуаціями, несподіваними поворотами, стрімкою динамікою розгортання. Саме ця сюжетна лінія з характерними мотивами переслідування, з атмосферою таємничості й загадковості, припущення й розгадування інтригує найбільше. Отже, Йосип Ротський – порноактор, згодом рок-музикант, за участь у заворушеннях, коли на барикадах звучала його фортепіанна гра, а також через ймовірну участь в успішному замахові на політичне вбивство, вимушено покидає маленьке карпатське містечко, і втікає з пригодами через пів світу і навіть углиб, в діру часу. Подорож у 15-те століття, в карнавальних костюмах відповідної епохи, приперчена гротеском, але й сповнена жаху, попри все, нагадує про традицію, що підвладна лише художній логіці.
Текст роману нашпигований інтертекстуальними алюзіями (алю́зія — натяк, жарт). Система алюзій не зводиться лише до постмодерної гри, вона вигадливо побудована автором у межах літературних традицій. Йосип Ротський: ім’я-прізвище навіяли відомі східноєвропейські письменники Йозеф Рот та Йосиф Бродський. Відгадування інших алюзій, що мають свої історичні та літературні корені, вимагає дещо складніших операцій, оскільки ця літературна забава, гадаю, призначена для утаємничених. Невеличке карпатське місто Носороги, куди занесло втікача – ще один показовий натяк на п’єсу драматурга Йонеску. «Карпати набувають там доволі екзотичної вулканної форми, до яких протягом уже майже дев’яти сторіч ідеально ліпиться згадане місто». До історико-політичних алюзій можна віднести деталі останньої в часі української революції. Історичні перегукуються з літературно-композиційними: вставна п’єса, як у Шекспіровому «Гамлеті». Найкращий друг Ротського — крук Едґар, ім'я якого відсилає нас до вірша Едґара Аллана По, зокрема до відомої фрази "Nevermore" ("ніколи більше").
Алюзійний мікс багатий не тільки на явні літературні натяки, текст щедро приправлений прихованими жартівливими зблисками у найнесподіваніших тематичних локаціях. Час від часу автор ніби підморгує нам, як деколи ув описах сексуальних сцен, де багато іронічної забави словом і просто гумору; інколи легенько зачіпає набридливий хіт («Аніта згребла йти. – Не йди, – прочитав її наскрізь Ротський»; знаходить дорогоцінні мовні камінці: «Ротський не п’янів, а п’янив», «Пограти на дні народження дружини. Пограти на дні? Дно народження дружини? Яких тільки пасток не розставляє мова!», «Глобальне потепління?» - запитував Ротський. І виправляв: «не поТепління, а поПекління». Письменник віртуозно компонує різноманітні літературні маски, допускає існування будь якого фантастичного сюжетного ходу, втягує героїв у паралельний ірреальний світ, який, за Андруховичем, є неподільною частиною дійсного, бо він сам його створює, і в результаті вибудовує власний мистецький лабіринт, де у нього на побігеньках і Мінотавр, і Аріадна і ще багато хто з усіх можливих міфологічно-мартирологічних переліків.
Світ ловив головного героя, але чи спіймав? На це запитання роман однозначної відповіді не дає. Проте доскіпливий читач має вибір: спіймав, бо ж свій прямий нічний етер Йосип Ротський веде з довічного ув’язнення: «… я в безпеці. Я в найбезпечнішій з можливих безпек – я на довічному»; не спіймав: «Я, виявляється, не вмираю. Ви можете уявити цей дурнуватий збіг обставин, через який моє до-вічне ув’язнення насправді виявляється вічним?». Тобто, гра словами, яку так полюбляє письменник, дозволяє зробити висновок – до-вічне ув’язнення, Йосипа Ротського насправді є символом/прологом до вічності, що належить всім і нікому зокрема.
«Міра внутрішньої свободи завжди залишається з нами, і позбавити її нас не може ні тоталітарне суспільство, ні посттоталітарне. Інша річ – можливість цю свободу реалізувати». Ця цитата з давнього інтерв’ю Ю. Андруховича («Сучасність», 02.02. 1992 р.), на мою думку, може слугувати ключем до роману «Радіо Ніч», адже пророкує/провокує на вельми прозорий висновок alter ego автора: «Наближається шоста година, але Радіо Ніч усе одно не стане Радіо Ранок. Це було б найгірше, що може трапитись. Саме тоді я трохи ясніше зрозумів, проти чого, власне кажучи, повставав Йосип Ротський. Чи вірив Ротський, що це можна змінити? Ні, не думаю. Але не повставати не міг»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Ніна Фіалко про таємниці життя, кохання та бізнесу"
• Перейти на сторінку •
"«Обрусом стіл для для творчих думань стелю»"
• Перейти на сторінку •
"«Обрусом стіл для для творчих думань стелю»"
Про публікацію
