Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Левицька /
Критика | Аналітика
Світла життєва детективістика
Перед нами нова книга уже досить відомої поетеси української су-
часності – Тетяни Левицької «Віра, надія та онкомаркери». Вперше ми
заглиблюємося у прозову тканину її творів і знаходимо цікаву аналогію
з поетичною творчістю, певне тяжіння до сюжетного вірша в її поезії
«Картопелька». Сповнена правдивих життєвих колізій, подана нетрафа-
ретно, а з інтригою, коли в голодомор раптова поява вагітної голодної
жінки на порозі, яка кидається до столу і вмить з’їдає останні п’ять
картоплин, позбавляючи надії на виживання матір з трьома дітьми, –
вражає несподіваною кінцівкою.
Тож в прозі сам Бог велів Тетяні Левицькій творити життєві історії,
сюжети оповідань і повістей. Благо, письменниця в розквіті творчого
віку, коли за плечима є великий життєвий досвід, чимало пережитих
особистих нелегких колізій, на що нам натякає сучасний термін «онко-
маркер». Назва книги багато про що говорить читачу.
Тому оце тяжіння до новелістики, до лаконізму вислову, котра навіть
чимось нагадує Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника, Архипа
Тесленка, Григора Тютюнника та інших видатних прозаїків, якось вну-
трішньо відчувається в письмі авторки. Можна сказати, що вона йде
шляхом класиків, поступово підіймається вгору, не копіює їх, а має свій
особистий почерк, не змальовує полотна, а створює свої, використовую-
чи різноманітні художні прийоми завдяки життєвому досвіду, щирості
і неординарному мисленню. В результаті бачимо авторську індивідуаль-
ність – неповторну, цікаву, колоритну.
Що притаманне стилеві Тетяни Левицької – це життєвість змальову-
ваних картин, яким віриш, у поєднанні з детективністю сюжету, при-
годницькою загостреністю і драматичністю. Ще одна дуже примітна
і характерна риса, властива сучасності, авторка не захоплюється дов-
гими описами природи чи інтер’єру приміщень, де відбувається дія,
а дає лаконічні мазки-штрихи, натяки, вміє тримати інтригу і
створити психологічний портрет кожного літературного героя. У книзі є щемні,
психологічні, зворушливі і гумористичні оповідання.
Читаючи повість «Віра», ловиш себе на думці – а що ж там буде далі,
і захопившись не зогледишся, як дійдеш до кінця. Авторка вплітає поде-
куди і свою фантазію, яка у неї дуже розвинена, що дано небом тим, хто
народився під знаком зодіаку Рак, вдається до так званого художнього
вимислу, і нерідко важко відрізнити від нього життєву правду, настільки
цей зв’язок органічний і не відірваний від буття. А життя, як відомо,
така фантастична річ, подеколи дивовижніша за сам вимисел.
Не буду аналізувати усі твори авторки, вона однаково цікава, як
в жанрі оповідання, новели, так і у жанрі повістей, а як і Тетяна Ле-
вицька – тримаючи інтригу – запрошую читача поринути у неповторний,
драматичний, загадковий і водночас світлий, прекрасний світ її прозових
творів.
Вона ніколи не забувала про те, що представник красного письмен-
ства, насамперед українського, який тяжіє до класики, має сіяти в ду-
шах читачів гуманістичні цінності й ідеали, віддавати часточку любові
людям, щоб знайти чулий відгук у їхніх душах. А це шлях, котрий веде
до вічності.
Ярослав ЧОРНОГУЗ –
член НСПУ, член НСЖУ,
Заслужений артист
естрадного мистецтва України
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Світла життєва детективістика
Передмова
СВІТЛА ЖИТТЄВА ДЕТЕКТИВІСТИКА
Перед нами нова книга уже досить відомої поетеси української су-
часності – Тетяни Левицької «Віра, надія та онкомаркери». Вперше ми
заглиблюємося у прозову тканину її творів і знаходимо цікаву аналогію
з поетичною творчістю, певне тяжіння до сюжетного вірша в її поезії
«Картопелька». Сповнена правдивих життєвих колізій, подана нетрафа-
ретно, а з інтригою, коли в голодомор раптова поява вагітної голодної
жінки на порозі, яка кидається до столу і вмить з’їдає останні п’ять
картоплин, позбавляючи надії на виживання матір з трьома дітьми, –
вражає несподіваною кінцівкою.
Тож в прозі сам Бог велів Тетяні Левицькій творити життєві історії,
сюжети оповідань і повістей. Благо, письменниця в розквіті творчого
віку, коли за плечима є великий життєвий досвід, чимало пережитих
особистих нелегких колізій, на що нам натякає сучасний термін «онко-
маркер». Назва книги багато про що говорить читачу.
Тому оце тяжіння до новелістики, до лаконізму вислову, котра навіть
чимось нагадує Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника, Архипа
Тесленка, Григора Тютюнника та інших видатних прозаїків, якось вну-
трішньо відчувається в письмі авторки. Можна сказати, що вона йде
шляхом класиків, поступово підіймається вгору, не копіює їх, а має свій
особистий почерк, не змальовує полотна, а створює свої, використовую-
чи різноманітні художні прийоми завдяки життєвому досвіду, щирості
і неординарному мисленню. В результаті бачимо авторську індивідуаль-
ність – неповторну, цікаву, колоритну.
Що притаманне стилеві Тетяни Левицької – це життєвість змальову-
ваних картин, яким віриш, у поєднанні з детективністю сюжету, при-
годницькою загостреністю і драматичністю. Ще одна дуже примітна
і характерна риса, властива сучасності, авторка не захоплюється дов-
гими описами природи чи інтер’єру приміщень, де відбувається дія,
а дає лаконічні мазки-штрихи, натяки, вміє тримати інтригу і
створити психологічний портрет кожного літературного героя. У книзі є щемні,
психологічні, зворушливі і гумористичні оповідання.
Читаючи повість «Віра», ловиш себе на думці – а що ж там буде далі,
і захопившись не зогледишся, як дійдеш до кінця. Авторка вплітає поде-
куди і свою фантазію, яка у неї дуже розвинена, що дано небом тим, хто
народився під знаком зодіаку Рак, вдається до так званого художнього
вимислу, і нерідко важко відрізнити від нього життєву правду, настільки
цей зв’язок органічний і не відірваний від буття. А життя, як відомо,
така фантастична річ, подеколи дивовижніша за сам вимисел.
Не буду аналізувати усі твори авторки, вона однаково цікава, як
в жанрі оповідання, новели, так і у жанрі повістей, а як і Тетяна Ле-
вицька – тримаючи інтригу – запрошую читача поринути у неповторний,
драматичний, загадковий і водночас світлий, прекрасний світ її прозових
творів.
Вона ніколи не забувала про те, що представник красного письмен-
ства, насамперед українського, який тяжіє до класики, має сіяти в ду-
шах читачів гуманістичні цінності й ідеали, віддавати часточку любові
людям, щоб знайти чулий відгук у їхніх душах. А це шлях, котрий веде
до вічності.
Ярослав ЧОРНОГУЗ –
член НСПУ, член НСЖУ,
Заслужений артист
естрадного мистецтва України
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
