
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2023.03.31
22:29
Ламаний гріш вам, філософи
вічного життя після смерті...
Ламаний гріш вам за ваші зморшки.
А я обираю плоть, що страждає
в ім’я нігтя пальця мойого,
що такий звичний мені й симпатичний.
А я обираю насолоду просту й білу:
на омите водою, свіже тіл
вічного життя після смерті...
Ламаний гріш вам за ваші зморшки.
А я обираю плоть, що страждає
в ім’я нігтя пальця мойого,
що такий звичний мені й симпатичний.
А я обираю насолоду просту й білу:
на омите водою, свіже тіл
2023.03.31
17:36
Ти думаєш, словом, до неможливості
Надто багато і за кожною комою,
Серце зникає в рядках наївності.
Ти стала для мене ще більш невідомою;
Ще більше далекою і безнадійною,
Вигадка мови, - ну, що ж, за назвою –
Любов, та як випадок – нерозділеною,
Т
Надто багато і за кожною комою,
Серце зникає в рядках наївності.
Ти стала для мене ще більш невідомою;
Ще більше далекою і безнадійною,
Вигадка мови, - ну, що ж, за назвою –
Любов, та як випадок – нерозділеною,
Т
2023.03.31
14:54
Поміж галасного люду
я знайду тиші сліди.
Відчую ніжний трепет її голосу.
Вслухаюсь в її теплі слова.
Вона обіймами своїми
заховає сум.
Своїм лагідним поглядом
огорне жаль.
я знайду тиші сліди.
Відчую ніжний трепет її голосу.
Вслухаюсь в її теплі слова.
Вона обіймами своїми
заховає сум.
Своїм лагідним поглядом
огорне жаль.
2023.03.31
12:28
День розгорівсь черкнувши сірника
В лампадку бляклого світання Сходу,
І вітер дмухав, змішував тепло,
В просіяний досвітній холод.
День починався шелестом тополь.
Спадав туман, зникаючи безслідно,
В дрімучий ліс. А там сто тисяч доль,
Тягли в юдо
В лампадку бляклого світання Сходу,
І вітер дмухав, змішував тепло,
В просіяний досвітній холод.
День починався шелестом тополь.
Спадав туман, зникаючи безслідно,
В дрімучий ліс. А там сто тисяч доль,
Тягли в юдо
2023.03.31
10:52
А потвор по тінястих кутках побільшало.
Намарно їх гнати, з тіней просочяться нові.
Згадай, хоч би спробуй, була колись горниця іншою.
І квіти, що мешкали тут, колись були живі.
Посохлі пелюстки валяються долу, неприбрані.
Потвори їх чавлять в дріб
Намарно їх гнати, з тіней просочяться нові.
Згадай, хоч би спробуй, була колись горниця іншою.
І квіти, що мешкали тут, колись були живі.
Посохлі пелюстки валяються долу, неприбрані.
Потвори їх чавлять в дріб
2023.03.31
10:13
СТАНОВЛЕННЯ.
І ось, перед новим 1970 роком, ми перебралися до нашої першої власної квартири. Я вже раніше згадувала, що на весілля нам надарували усього, крім, звичайно, меблів. Ще раніше ми придбали собі симпатичний торшер із рожевим абажуром, який ст
2023.03.31
05:36
Вечора відсвіт багровий
Жалем на згарище ліг, –
Розум втомили розмови
Про односельців моїх.
Порожньо й сумно за тином, –
Тче лиш павук сиву нить.
Запах гіркого полину
Голову швидко п’янить.
Жалем на згарище ліг, –
Розум втомили розмови
Про односельців моїх.
Порожньо й сумно за тином, –
Тче лиш павук сиву нить.
Запах гіркого полину
Голову швидко п’янить.
2023.03.30
19:58
Ганна Семиградська, прима оперного, вже у гримі й образі Розіни, ретельно вдивлялася у своє гротескно змінене віддзеркалення. Те чарівне лице юної ефірної діви, яким його бачили діти райка, зблизька нагадувало грубо покраяний жирними мазками портрет пензл
2023.03.30
19:54
Брехня - це крапля, що камінь точить.
Вона проявляється, як на плівці.
Це вочевидь саме той злочин,
що розкривається без поліції.
Брехні не буває - в ім‘я чи заради…
Тут виправдання жодні - зайві.
Брехня, як завжди, - прихована зрада.
Вона проявляється, як на плівці.
Це вочевидь саме той злочин,
що розкривається без поліції.
Брехні не буває - в ім‘я чи заради…
Тут виправдання жодні - зайві.
Брехня, як завжди, - прихована зрада.
2023.03.30
18:23
колись давно на ці землі напали вороги, які грабували й палили села, вбивали жителів, а красивих молодих дівчат брали в полон, щоб пізніше продати їх у рабство. Одного разу, переправляючись через Чорний ліс, вороги зупинилися біля Чорного ока, щоб відпочи
2023.03.30
14:45
Полуденна спека поволі на спад вже пішла,
Камінна дорога не так припіка босі ноги.
Затихли Афіни, сховалися в кокона свого
І тиша поволі над гамірним містом лягла.
У темному небі яскраво засяяли зорі,
Знайомі сузір’я, хоч трохи, немов не такі.
Як ба
Камінна дорога не так припіка босі ноги.
Затихли Афіни, сховалися в кокона свого
І тиша поволі над гамірним містом лягла.
У темному небі яскраво засяяли зорі,
Знайомі сузір’я, хоч трохи, немов не такі.
Як ба
2023.03.30
14:04
Селюк не знав, що сталося в далеку давнину.
Музики два змагались. І ось у того,
Кому вже провіщали перемогу,
На арфі раптом луснула струна...
Закам’яніли слухачі. Та після паузи
Знов порвана струна заговорила...
І тільки потерпілець знав, що стало
Музики два змагались. І ось у того,
Кому вже провіщали перемогу,
На арфі раптом луснула струна...
Закам’яніли слухачі. Та після паузи
Знов порвана струна заговорила...
І тільки потерпілець знав, що стало
2023.03.30
13:08
Тільки-но усядуся надворі
І упруся спиною об тин, -
Горобці цвірінькають то хором,
То щебече весело один.
Хоч собака гавкає на зграю
І горлає півень, мов сказивсь, -
Співуни такий концерт вчиняють,
Що душа зривається у вись.
І упруся спиною об тин, -
Горобці цвірінькають то хором,
То щебече весело один.
Хоч собака гавкає на зграю
І горлає півень, мов сказивсь, -
Співуни такий концерт вчиняють,
Що душа зривається у вись.
2023.03.30
11:50
Дощ починався тричі:
вперше полопотів кількома краплями
упавши на листя яблуні,
що устами ночі прошепотіли:
ти,
ти,
ти.
Тоді об'явився вдруге,
вперше полопотів кількома краплями
упавши на листя яблуні,
що устами ночі прошепотіли:
ти,
ти,
ти.
Тоді об'явився вдруге,
2023.03.30
11:43
ІОй, пу-сі, пу... сі... граються як діти
з вогнем у хаті опоненти світу...
велике пу оточує пітьма –
навколо мракобіси та потвори,
та ідіоту по коліна море
і не буває горя від ума.
Який там ордер... і яка тюрма?
Йому і пекло – не велике горе
з вогнем у хаті опоненти світу...
велике пу оточує пітьма –
навколо мракобіси та потвори,
та ідіоту по коліна море
і не буває горя від ума.
Який там ордер... і яка тюрма?
Йому і пекло – не велике горе
2023.03.30
09:52
Як змінюються мрії з плином часу...
Колись у світі стародавнім Архімед
хотів всю Землю повернути,
лише не міг він знати наперед,
куди за декілька століть цивілізацію
просунуть наукові апробації.
Змінили стан планети кардинально.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Колись у світі стародавнім Архімед
хотів всю Землю повернути,
лише не міг він знати наперед,
куди за декілька століть цивілізацію
просунуть наукові апробації.
Змінили стан планети кардинально.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
2020.01.18
2019.04.01
2019.01.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Тетяна Левицька /
Критика | Аналітика
Світла життєва детективістика
Перед нами нова книга уже досить відомої поетеси української су-
часності – Тетяни Левицької «Віра, надія та онкомаркери». Вперше ми
заглиблюємося у прозову тканину її творів і знаходимо цікаву аналогію
з поетичною творчістю, певне тяжіння до сюжетного вірша в її поезії
«Картопелька». Сповнена правдивих життєвих колізій, подана нетрафа-
ретно, а з інтригою, коли в голодомор раптова поява вагітної голодної
жінки на порозі, яка кидається до столу і вмить з’їдає останні п’ять
картоплин, позбавляючи надії на виживання матір з трьома дітьми, –
вражає несподіваною кінцівкою.
Тож в прозі сам Бог велів Тетяні Левицькій творити життєві історії,
сюжети оповідань і повістей. Благо, письменниця в розквіті творчого
віку, коли за плечима є великий життєвий досвід, чимало пережитих
особистих нелегких колізій, на що нам натякає сучасний термін «онко-
маркер». Назва книги багато про що говорить читачу.
Тому оце тяжіння до новелістики, до лаконізму вислову, котра навіть
чимось нагадує Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника, Архипа
Тесленка, Григора Тютюнника та інших видатних прозаїків, якось вну-
трішньо відчувається в письмі авторки. Можна сказати, що вона йде
шляхом класиків, поступово підіймається вгору, не копіює їх, а має свій
особистий почерк, не змальовує полотна, а створює свої, використовую-
чи різноманітні художні прийоми завдяки життєвому досвіду, щирості
і неординарному мисленню. В результаті бачимо авторську індивідуаль-
ність – неповторну, цікаву, колоритну.
Що притаманне стилеві Тетяни Левицької – це життєвість змальову-
ваних картин, яким віриш, у поєднанні з детективністю сюжету, при-
годницькою загостреністю і драматичністю. Ще одна дуже примітна
і характерна риса, властива сучасності, авторка не захоплюється дов-
гими описами природи чи інтер’єру приміщень, де відбувається дія,
а дає лаконічні мазки-штрихи, натяки, вміє тримати інтригу і
створити психологічний портрет кожного літературного героя. У книзі є щемні,
психологічні, зворушливі і гумористичні оповідання.
Читаючи повість «Віра», ловиш себе на думці – а що ж там буде далі,
і захопившись не зогледишся, як дійдеш до кінця. Авторка вплітає поде-
куди і свою фантазію, яка у неї дуже розвинена, що дано небом тим, хто
народився під знаком зодіаку Рак, вдається до так званого художнього
вимислу, і нерідко важко відрізнити від нього життєву правду, настільки
цей зв’язок органічний і не відірваний від буття. А життя, як відомо,
така фантастична річ, подеколи дивовижніша за сам вимисел.
Не буду аналізувати усі твори авторки, вона однаково цікава, як
в жанрі оповідання, новели, так і у жанрі повістей, а як і Тетяна Ле-
вицька – тримаючи інтригу – запрошую читача поринути у неповторний,
драматичний, загадковий і водночас світлий, прекрасний світ її прозових
творів.
Вона ніколи не забувала про те, що представник красного письмен-
ства, насамперед українського, який тяжіє до класики, має сіяти в ду-
шах читачів гуманістичні цінності й ідеали, віддавати часточку любові
людям, щоб знайти чулий відгук у їхніх душах. А це шлях, котрий веде
до вічності.
Ярослав ЧОРНОГУЗ –
член НСПУ, член НСЖУ,
Заслужений артист
естрадного мистецтва України
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Світла життєва детективістика
Передмова
СВІТЛА ЖИТТЄВА ДЕТЕКТИВІСТИКА
Перед нами нова книга уже досить відомої поетеси української су-
часності – Тетяни Левицької «Віра, надія та онкомаркери». Вперше ми
заглиблюємося у прозову тканину її творів і знаходимо цікаву аналогію
з поетичною творчістю, певне тяжіння до сюжетного вірша в її поезії
«Картопелька». Сповнена правдивих життєвих колізій, подана нетрафа-
ретно, а з інтригою, коли в голодомор раптова поява вагітної голодної
жінки на порозі, яка кидається до столу і вмить з’їдає останні п’ять
картоплин, позбавляючи надії на виживання матір з трьома дітьми, –
вражає несподіваною кінцівкою.
Тож в прозі сам Бог велів Тетяні Левицькій творити життєві історії,
сюжети оповідань і повістей. Благо, письменниця в розквіті творчого
віку, коли за плечима є великий життєвий досвід, чимало пережитих
особистих нелегких колізій, на що нам натякає сучасний термін «онко-
маркер». Назва книги багато про що говорить читачу.
Тому оце тяжіння до новелістики, до лаконізму вислову, котра навіть
чимось нагадує Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника, Архипа
Тесленка, Григора Тютюнника та інших видатних прозаїків, якось вну-
трішньо відчувається в письмі авторки. Можна сказати, що вона йде
шляхом класиків, поступово підіймається вгору, не копіює їх, а має свій
особистий почерк, не змальовує полотна, а створює свої, використовую-
чи різноманітні художні прийоми завдяки життєвому досвіду, щирості
і неординарному мисленню. В результаті бачимо авторську індивідуаль-
ність – неповторну, цікаву, колоритну.
Що притаманне стилеві Тетяни Левицької – це життєвість змальову-
ваних картин, яким віриш, у поєднанні з детективністю сюжету, при-
годницькою загостреністю і драматичністю. Ще одна дуже примітна
і характерна риса, властива сучасності, авторка не захоплюється дов-
гими описами природи чи інтер’єру приміщень, де відбувається дія,
а дає лаконічні мазки-штрихи, натяки, вміє тримати інтригу і
створити психологічний портрет кожного літературного героя. У книзі є щемні,
психологічні, зворушливі і гумористичні оповідання.
Читаючи повість «Віра», ловиш себе на думці – а що ж там буде далі,
і захопившись не зогледишся, як дійдеш до кінця. Авторка вплітає поде-
куди і свою фантазію, яка у неї дуже розвинена, що дано небом тим, хто
народився під знаком зодіаку Рак, вдається до так званого художнього
вимислу, і нерідко важко відрізнити від нього життєву правду, настільки
цей зв’язок органічний і не відірваний від буття. А життя, як відомо,
така фантастична річ, подеколи дивовижніша за сам вимисел.
Не буду аналізувати усі твори авторки, вона однаково цікава, як
в жанрі оповідання, новели, так і у жанрі повістей, а як і Тетяна Ле-
вицька – тримаючи інтригу – запрошую читача поринути у неповторний,
драматичний, загадковий і водночас світлий, прекрасний світ її прозових
творів.
Вона ніколи не забувала про те, що представник красного письмен-
ства, насамперед українського, який тяжіє до класики, має сіяти в ду-
шах читачів гуманістичні цінності й ідеали, віддавати часточку любові
людям, щоб знайти чулий відгук у їхніх душах. А це шлях, котрий веде
до вічності.
Ярослав ЧОРНОГУЗ –
член НСПУ, член НСЖУ,
Заслужений артист
естрадного мистецтва України
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію