ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не

С М
2026.10.25 21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей

Ігор Лубкевич
2026.10.25 18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..

Я сам намагаю

Вячеслав Руденко
2026.10.25 17:27
Скачуть блискітки і примхи
На кордонах пантоміми,
Скачуть відчуттям розпуки
В запальному пілігрима.

Між склепінь, в шпаринах долі —
Відьмам, віщунам, пустункам,
Відшукавши вітер в полі, —

Олена Кіс
2026.10.25 17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.

І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та

Артур Курдіновський
2026.10.25 15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.

Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,

Борис Костиря
2026.10.25 14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.

Я жду листа, що нині заспокоїть,

Євген Федчук
2026.10.25 14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп

хома дідим
2026.10.25 14:00
що кому
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються

Світлана Пирогова
2026.10.25 12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.

Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,

Віктор Кучерук
2026.10.25 07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.

Борис Костиря
2026.10.24 21:29
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.

Іван Потьомкін
2026.10.24 20:57
Супами пахне околиця моя єрусалимська,
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список

В Горова Леся
2026.10.24 18:15
Розгулявся північний, та так уже кріпко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.

Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Шляхтич (1946) / Вірші

 Іду в минуле
Так. Я влітаю в світ дитячий
Де все було таке просте
І все що своїм зором бачив
Тулив душею мов святе

Правди батьків моїми стали
Їхнє слово хлібом життя
Воно минуле розсівало
Щоб зберегти від забуття

Вертаю в пам’ять. Там їй святість
Виловлюю кожного дня...
Ох, як батьки були багаті
Любов’ю лиш до СВОГО Я

Історія роками писана
Вона є книжкою життя
Молитва в кожний вечір, рано
Правд стерегла від забуття

Тому так любо там влітаю
В землю батьків в рідне село
З того що бачу я читаю
Все те що є і що було.

Що прочитав я вам співаю
Може де хто почує спів
Сина з Закерзонського Краю
Який своє так полюбив.
04.12.2007р.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-12-05 18:40:32
Переглядів сторінки твору 6044
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.832 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.822 / 5.13)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2026.09.20 09:54
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-05 18:52:22 ]
Чую, пане Василю, ваш тужливий спів і плач за втраченою Батьківщиною. Слова ваші крають серце і не дають забути ту розправу над вашими (і нашими) земляками, які всього лиш хотіли жити на своїй, Богом даній, землі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-05 19:10:45 ]
Дякую Вам за слово, Пане Валентине.Втрата РІДНОГО і любов до всього, що РІДНЕ допомагають мені іти в майбуття з вірою, що Всемогучій все бачить і чує. Колись Він подарує кожному те, чого йому треба. Я вірю в це. Хай Вам щастить, Пане Валентине!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-05 21:11:27 ]
Нам, пане Василю, тут в Україні кричати треба: "Люби все своє рідне"! Так тяжко багатьх покалічила система, що люди цуралися свого імені, роду, мови... Так було легше фізично вижити. Хто не корився, того ламали, вбивали, душили як тільки могли. А нині, захопивши засоби масової інформації та основні засоби (промисловість, банківську систему тощо), навязують різноманітними політичними та інформаційними технологіями космополітизм під прикриттям євроінтеграції та глобалізації.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-12-06 10:58:29 ]
Доброго дня, пане Василю!
Мені все ж таки здається, що політика політикою, а поезія поезією. Вона має свої закони. Ви ж не плакати перевиборчі пишете про те, як треба любити Батьківщину? А якщо це не плакати, а поезія, то, прошу пана, чому Ви не поцікавитесь десь у літературі, що таке, наприклад, хорей і чим він відрізняється від ямба. Свою основну професію люди опановують в навчанні, а до поезії чи мистецтва хіба можна ставитись так зневажливо?
Перепрошую, пишу для діалогу, а не для того, щоб чимось образити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-06 20:16:46 ]
Доброго вечора Вам, Пані Ларисо.Я перечитав тричі Ваш коментар і повірте, прошу, що не дуже зрозумів.Ви вважаєте, що я не повинен писати про свою любов до Батьківщини? Чому, власне ВИ, так вважаєте? На якій підставі Ви пишете, що я не ціуавлюся, чи теж не знаю, що це таке ХОРЕЙ чи ЯМБ і чим вони від себе відрізняються. Це правда, що я не зачислив ні одного уроку з української мови а мову вивчив власне через читання власне української літератури. А наголос класти на першій чи другий склад, поясніть, прошу, яке це має відношення до моїх, вижче вилитих думок? Дорога Пані Ларисо. В мене є багато видань колишніх "нашіх" радянських поетів. Вони по факультетах, наголоси в їх творах "положені " там де треба, тільки кому вони писані? Хто їх читає"? Знаю, що в моїх рядках є ще багато помилок. Знаю, що наголос не завжди там, де треба.Тільки уявіть собі, що Надсяння, Лемківщина чи Підляшшя "мають" свої наголоси і вони не завжди сідають на ті склади того самого слова в Київщині, Полтащині чи Харківщині. Колись я зустрівся з одним свідомим українцем родом з Волині. він нагадав свої молоді роки, теплі літні вечори і ночі і літаючі над головами КАЖАНИ. Я йому говорю, що "в нас" на них говорили ЛИЛИК. Він мені на це, що це не по - українски, бо і Шевченко писав, що "костокрилий кажан перелітає". А я йому на це, що "попід деревами шниряли без шуму чорні лилики". Так писав Іван Франко. Чи він не українець, я тоді запитав його. Він замовк. все стало "ясне", або зрозуміле. Дякую за увагу. З повагою Василь Шляхтич

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-06 20:37:51 ]
Регочуть русалки, - їм лилики й п*явки лоскочуть побабчені перса і виї, а ризи подерті й розідрані шати волочить заюшений вітер.(В.Бендюг "Бердиш").
Пане Василю, мова не про слова і їх значення. Лилики є у "Словарі..." Грінченка, про них згадували інші класики, на Поділлі також кажанів називають лиликами. Багатьом людям незвичними є ваші наголоси. Поки я не зясував, що ви з Польщі, то теж не розумів їх. Тим, хто й надалі вважає їх не правильними, пропоную присвятити один вечір читання творів Івана Франка та ознайомитися з наголосами у польській мові.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-12-07 11:34:48 ]
Шановний пане Василю, я боялась, щоб Ви не образились, але боюсь, що таки це є. Справа ж не в наголосах. Вірніше не тільки в наголосах. Справа, у ритмі віршу, а так, певно і у Вашому світогляді. Бачите, я говорю про граматику, а Ви натомість пишете мені "Ви вважаєте, що я не повинен писати про свою любов до Батьківщини?". Мені лишається тільки розвести руками.
До речі, щоб Ви знали, я напівполька-напівчешка по батькові. Мій дід з Варшави родом. Я трошки знаю чеську мову і вона мені дуже подобається. А всі ті "лилики" мені загалі дуже подобаються, як і деякі особливості західних діалектів. Дуже любила з дитинства книжки Кобринської, Кобилянської, казки про песиголовців та опришків.
Я, певно, не повинна була робити Вам зауваження, раз Ви їх не потребуєте. Хочу додати, що зробила їх лише тому, що Ви ставитесь то своїх текстів як до поезій, тому, гадаю, і я маю право ТАК до них поставитись. Тобто маю право шукати в них ознаки поетичного твору. На жаль, можливості спілкування в рамках коментарів трошки обмежені, в тому числі обмежені моїм власним часом, тому, якщо б Ви цікавилися теорією, я могла би щось написати Вам з цього приводу у вільний час в листі. Перепрошую, аж ніяк не хочу завдавати Вам якихось негативних емоцій.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-07 13:37:46 ]
Доброго дня Вам, Пані Ларисо!
Повірте, прошу, що був момент читаючи Ваші слова у першому коментарі до того мого "вірша", заболіло мене. Я так багато про Вас читав...Читав багато Вашіх віршів і думок. Мені здавалося, що наші напрями мають вспільний епіцентр. Лиш, коли прочитав той першій Ваш коментар до моїх "думок" якісь сумніви зродились, яких ніяк мені було прийняти. Все таки згадка про болі залишається, хоч самі вони проминають. Я стільки разів просив о допомогу...
А була вона, яка була. Перепрошую, якщо не зрозумів я Вашої світлої поради. Буду дуже вдячний, коли захочете поспілкуватись зі мною емейлем, якого напевно знайдете. Вдячний Вам за слово. З повагою Василь Шляхтич.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-12-07 16:25:49 ]
Пане Василю, я напишу Вам листа швидше за все в суботу чи неділю ввечері. Щасти Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-12-07 16:25:49 ]
Пане Василю, я напишу Вам листа швидше за все в суботу чи неділю ввечері. Щасти Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-07 17:38:50 ]
Ось і славно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-12-07 18:32:28 ]
:))
Пане Валентине, не розслаблюйтесь. Я Вам також якось напишу якесь запитаннячко про Хмельницький або про село Головчинці між Меджибожем та Летичівом... Чи живі ще там старі мури?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-07 18:51:25 ]
Добрий вечір, пані Ларисо! Мури живі та ще й відроджуються. Останній раз був там десь рік тому у жіночому монастирі(навіть обідав). А було це з приводу приїзду митрополита київського і всієї україни Володимира на свою батьківщину і у церкву де його (під час німецької окупації) охрестили. Пишна кавалькада, смачний обід (хоча й пісний, але з хорошим вином), різношерста свита... Поруч - колишній дитбудинок... Чи не він?... Там збираються (вже виділені кошти і грантівські є) зробити буд.відпочинку сімейного типу для дітей з вадами розвитку. Памятаєте джерело? Тепер воне святе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-12-07 19:07:32 ]
Дякую, Валентине. Батько мій там виріс. Я там була в свої 12 років, з ним їздила, родичів шукали. Він народився у Хмельницькому.