І мені переклад сподобався.
Та побачивши потребу у критиці- найстрогішу!
- перший читала, і таки знайшла, що не так: двічі МИ ніби занадто. Я б замінила:
Що боїмось не зустріти у світі цім?-

Цей текст виявився доволі популярним серед перекладачів. Ось ще кілька перекладів.

Ігор Федчишин (2012):

Клопітно нам в цьому світі бурхливому,
Є тільки мить, що ласкає серця,
Є тільки мить між вчорашнім та нинішним,
Саме вона має назву – життя.

З року у рік ми на спокій загадуєм,
Він лиш для тих, хто ніде не спішить,
А для зорі, що палає і падає,
Є тільки мить, обворожлива мить.

Вмить промайне все життя наше праведне,
А за гріхи дорікати не смій,
Миті одній ми будуємо пам’ятник,
Миті одній, тільки миті одній.

Щастям назвем ми всі миті поблажливо,
Лихо і сум заберем в небуття,
Є тільки мить між минулим і завтрашнім,
Саме вона має назву – життя.

Віктор Леві (2015):

Все тут примарне, в цім світі розбурханім.
Є тільки мить – не впустити зумій.
Мить – від минулого крок до майбутнього,
і все життя, як в краплині, у ній.

Спокій нам душі не тішить, не радує.
Для пірамід – вічний спокій століть.
А для звізди, що зірвалася й падає,
є тільки мить, палахка тільки мить.

Хай світ летить курсом певним, одміряним,
з ним не завжди по дорозі мені.
Чому я вірний, чому тільки вірю я –
миті одній, тільки миті одній.

Щастя нас жде а чи в лихові бути нам,
є тільки мить – не впустити зумій.
Мить – від минулого крок до майбутнього,
і все життя, сенс життя, тільки в ній.

Микола Кирилюк (2019):

Все є примарним у світі бурхливому,
Мить осідлай ту, що мчить в небуття,
Ту, що летить у майбутнє з минулого,
Міцно тримай, вона – наше життя.

Спокій одвічний навряд чи порадує,
Спокій – для древніх лише пірамід.
Зірка ж яскраво лиш мить з неба падає,
Але ця мить завжди в серці щемить.

Світ не спинити, у далеч прямує він,
Та не завжди я попутник йому.
В чім та ціна, чим же так ризикую я?
Миттю одною, що рівна життю.

Стріну чи щастя, чи, може, біду якусь,
Міцно тримайся за мить із буття,
Ту, що так мчить у майбутнє з минулого,
Адже вона зветься наше життя.

Володимир Остріжний (?):

При́марне усе в цьому світі бурхливому,
Є тільки мить ти її і тримай.
Є тільки мить між минулим і майбуттям,
Саме вона є життям – пам’ятай.

Спокій віків серце вряд чи порадує,
Спокій віків для старих пірамід.
А для зорі, що зірвалася і падає,
Є тільки мить, лиш сліпучая мить.

Хай же цей світ в даль летить крізь століття,
Але не завжди в нас дорога одна.
Чим дорожу, ризикую на світі я,
Мить лиш одна, то є мить лиш одна.

Щастя дано нам зустріть чи біду іще,
Є тільки мить ти її і тримай.
Є тільки мить між минулим і майбуттям,
Саме вона є життям – ти це знай.