Із Леоніда Дербеньова (1931-1995)

Тлінне усе у цім світі занедбанім,
є тільки мить посере́д небуття.
Є тільки мить між прийдешнім й перейденим,
саме її називають життя.

Покій повік – він навряд чи обрадує,
покій повік – це буття пірамід...
Зірка ота, що зірвалась та падає,
має лише палко сяючу мить.

Світ наш летить вдалину між століттями,
та не усіх його за́пал п’янить.
Що боїмось згайнувати в цім світі ми? –
Кожний із нас – свою зоряну мить.

Втішило щось у житті, чи дошкулило –
є тільки мить, і нема вороття.
Мить відділя майбуття від минулого,
саме її називають життя.

(2023)

*** ОРИГІНАЛ ***

Призрачно все в этом мире бушующем,
Есть только миг, за него и держись!
Есть только миг между прошлым и будущим,
Именно он называется жизнь.

Вечный покой сердце вряд ли обрадует,
Вечный покой – для седых пирамид;
А для звезды, что сорвалась и падает,
Есть только миг, ослепительный миг.

Пусть этот мир вдаль летит сквозь столетия,
10Но не всегда по дороге мне с ним.
Чем дорожу, чем рискую на свете я? –
Мигом одним, только мигом одним.

Счастье дано повстречать, да беду еще;
Есть только миг, за него и держись!
Есть только миг между прошлым и будущим,
Именно он называется жизнь.

(1973)