ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Невесенко
2026.03.01 18:01
Колише ранок траву шовкову,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.

Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,

Євген Федчук
2026.03.01 16:06
У корчмі, що біля Січі нині велелюдно,
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л

Володимир Бойко
2026.03.01 15:33
«Русскіє» - нація-фальсифікація. Культ вождя – споконвічна і невід’ємна частина московської культури. Категорія ворогів набагато стабільніша, ніж категорія друзів. Велика політика починається там, де закінчується правда. Кожна персональна мая

Володимир Мацуцький
2026.03.01 13:26
Вже до нас летять лелекі,
а у нас – війна і в вЕсну
долі нам несе не легкі
від убивців і інвесторів.
Ті інвестори, як рани:
знову ділять Україну,
і в долЯх орди-орави
кожен прагне половину.

Борис Костиря
2026.03.01 11:40
Я вклонюся вечірній траві.
І на небі з'являються зорі,
Миготливі і ледве живі,
Ніби замисли Бога прозорі.

Бог дає тріпотливим стежкам
Дар натхнення, наснаги і волі.
Так спочинок похилим вікам

Микола Дудар
2026.03.01 10:51
Немитої болотної глибинки…
Абстрактно викорчоване з могил,
Розмножує воно свої личинки
З усіх запропонованих мірил…
Отримують по смерті (сміх) автівку
Дай боже, своєрідний інтелект…
І тут не обійтися без горілки —
У цьому й світостворення, й секре

Віктор Кучерук
2026.03.01 06:01
Немає іскорки кохання
В пітьмі недоспаних ночей, -
Надворі вітер безнастанно
З листків полотна знову тче.
Бубнить, всміхається і плаче,
І далі стелить килимок, -
Бракує пестощів гарячих
Тієї, що не йде з думок.

С М
2026.02.28 21:23
прожогом уперед моєї
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв

Ігор Шоха
2026.02.28 20:36
Коротшає дорога до безодні.
Переживаю у самотині
цей вирок долі. Я у западні
рокованої миті і, природно,
уже не уявляється мені,
як їду я на білому коні
минулої епохи у сьогодні.
Судьба перетасовує пасьянс

Володимир Невесенко
2026.02.28 18:12
Згорта в сувої вітер хмари,
і небо кутається в синь,
а в тиші никнуть крутояри,
лиш десь цеберко – дзинь та дзинь!

Дзюрчить ручай в густих осоках
між верболозів і купин.
Село на пагорках високих

Ірина Вовк
2026.02.28 16:10
Я народилася там, де небо спирається на плечі Ай-Петрі, що велетенською тінню зависає над бірюзою моря. Пам’ятаю маму – молоду, ясну, вродливу, з тонким грецьким профілем, ніби висіченим із античного мармуру самим сонцем. Вона тримає в руках важкий дзбан,

Борис Костиря
2026.02.28 11:24
Я вмию очі у росі,
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.

Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,

Ірина Вовк
2026.02.28 10:50
І. Мама
Грецький профіль на тлі небесної сині.
У дзбані – прохолода гірських джерел.
В її усмішці – сонце, що ніколи не заходить.

ІІ. Ай-Петрі
Кам’яна корона над моєю колискою.
Вдень – варта свободи,

Юрій Гундарів
2026.02.28 09:35
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання "Герой України".
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний "Да Вінчі" пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.
Для нього найголовнішими у житті були — перемога і ко

Віктор Кучерук
2026.02.28 06:13
Творчості години світанкові
Раз у раз, немов найперший спів, -
Поріднився з музою і в слові
Збагатився, виріс, помужнів.
Стало розлучитися несила
З тим, що вабить чарами щомить, -
З тим, що серцю дороге і миле,
І нічим ніколи не тяжить.

Тетяна Левицька
2026.02.27 21:53
Навіщо, скажіть, молоді соколята,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!

Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Арсеній Літванин
2026.02.25

хома дідим
2026.02.11

Вероніка В
2025.12.24

Павло Інкаєв
2025.11.29

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Василь Пастернак
2025.08.04

Сонний Равлик
2025.06.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталія Валерівна Кравчук (1985) / Інша поезія

 Дно минулого

Вірш

Наташа

сліпуче сонячне світло, відбиваючись від білих стін печер
Душа була ясною і чистою, подібно до тонко налаштованого музичного інсирументу, і
вона відгукнеться на звучання природи...
Глибока туга зазвучала у ній.
То чорне дзеркало вирви втратило синій відлив.
Із чаши вирви чорне дзеркало глянуло на мене глибоко й безстрасно, де лежав мій камінь,
І утворюючи дзеркало, і вдивляючись у чорне дзеркало вирви.
Вдивляючись у її чорну нерозділену глибину і темрява настала в моїй душі.
Дозволила чаша вирви темряві поглинути страшні події і розкрилася завіса вуалька часу, то було дано зазирнути у минуле.
Таке все нечітке, але переглядаючи події минулого через дно вирви.
спливали тіні з чорної глибини вирви та попливли світлові плями…
І знову глибока чорнота дзеркала стала сліпою.
То зникла загадка про тіні минулого.
І дивиться на мене око минулого.
Та бачачи перед собою пітьму вирви і похмуре світло швидко меркнуло в небі.
То охоплена душа моя глухою тугою.
І враз нестало моїх проблем.
Віддавши печаль почало зріти гірке свідомість безсилля.
З сумом згадала глузування, страхи свої, обмани, погані думки, помилки...
Все це зберігаю в собі щось на кшталт знімку, що відобразилось дзеркалом на дні вирви…у глибині чорного дзеркала здавалося переверненим і натхнення не приходило.
То крізь вуальку повис вислизаючий світ. Намагаючись заглянути і
Підгледів хтось чужий мої проблеми.
І знову біль заповнив душу.
Простеживши їх рух побачила ясно перевернуте зображення вимальовувалася картина і
Вона могла зберегтися в тисячах століть скороминуща гра світла і тіней.
Спіткнувшись об камінь і розлітілися моменти і розліталося дзеркало на шматочки,
Розкривши, хто я насправді, але водночас розплутати свої думки.
Та вирішила виправити всі свої помилки самостійно.
То сонячне проміння, відбиваючись від цього чорного дзеркала,
З'явилося примарним виглядом, залишаючи світловий відбиток.
І уловлюючи світлові відображення відбитків залишаючи сліди.
Шукай і знатимеш де шукати і знайдеш!
Бездонна глибина минулого має допомогти тобі.
Та прагнення нових пошуків нової боротьби знову воскресли у моїй душі.
Зібрати уламки розбитого дзеркала.
Виднівся шматочок ясного світу.
Та світлом викликаючи бачення, яке саме і гасило її.
Минуле не вислизне.
На дні виділявся отвір входу вирви ... світло вуальки! обрушити цей камінь... прочитав тривожний і болісний роздум,
І ніби намагаюся зазирнути в майбутнє.
Відбиток темряви буде стертий.
Минуле у моїх руках.
Зробивши помилку у минулому. Не повинна бути самотною ... просто свої помилки перетворити на світло.
І чорне дзеркало зруйноване.
Але ж ніщо не могло зруйнувати враження від тіні,
То глибоко запало їй у душу. Спійманої тіні минулого світлом
Закінчилася самотність на довгому та важкому шляху!




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2023-12-11 13:47:35
Переглядів сторінки твору 244
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.02.25 22:08
Автор у цю хвилину відсутній