Зворушений…
Пишаюся Вами.
Пишаюся, вибачте, собою - за, так би мовити, підказку друга.
На жаль, в умовах тотального цькування я, на жаль, згортаю свою присутність на ПМ. Можливо, єдина радість тут була - це Ваша підтримка…
Одужуйте, тримайтеся, продовжуйте долати такі вершини, як цей нарис про воїна із бісами!

Дуже потужне есе!
Мені сподобалася логіка твору і загальна тенденція.
Хіба що... я особисто як великий шанувальник таланту ФМД як письменника, якщо чесно, дуже критично ставлюся до його філософії. Бо якби ж ФДМ тільки у євангельській проповіді бачив орієнтир і закон. Але це радше про Толстого, якого раніше я ставив нижче за ФДМ, а тепер... мабуть, вище.

На жаль, у ФДМ надто багато від саме православного вчення. Не хочу бути Моською перед слоном, але особисто у мене цей "культ страждань" ФДМ викликає відразу. Бо фактично це й виправдання існування зла: якщо без страждання немає розвитку людини, то потрібне і те, що його завдає.

Я не матеріаліст, але і у мене ідея ФДМ ніби свідомість людська формує буття, а не навпаки, викликає посмішку. Мені відомо, що такі погляди зараз у тренді. Адептам кажу: "доведіть, хоча б займіть місце Путіна силою свідомості". І все. Або кажуть, що не хочуть - то захотіть! Бо на що може впливати свідомість, яка на свої бажання не може вплинути?

Ну і що неодмінно для моралі потрібна віра у безсмертя... В це вірили і ті ж платоніки. Але будьмо реалістами. Можливо, душа безсмертна. Але ми цього знати не можемо, то завжди будуть ті, хто в це не повірить. Це неодмінно Смєрдякови? "Надоела мне моя Матрена"(с)? Або і Епіктет? Чи людина апріорі така скотина, що без обіцянки пряника чи погрози батогом не може поводитися нормально? Якій замало того, що людяність апріорі цього вимагає? Але якщо так, то удосконалювати цю істоту - дурня. А ФДМ чи принципово відмінний від Хасана ібн Сабаха, який надією на безсмертя творив вбивць? Так, один химерами закликає до добра, інший - до зла. Але ж більшість апріорі повірить Путіну, бо він скаже "Ми попадемо в рай" та ще й заплатить, а ФДМ за свою обіцянку рая - нічого. То він програє. І яка перспектива у такої філософії? То чи до того він апелює?

І багато чого спірного - і первородний гріх, і... Взагалі мені важко вважати філософом людину, яка кличе до такої у філософському плані безпорадної концепції, як православна. (До того ж носії якої здебільшого часто були холопами.) Та і нічого нового він не сказав, чого б не сказав ще Сократ)

"Сократ, призвавший всю философию возвратиться к людским нравам, сказал, что высшая мудрость - различать благо и зло. "Не упускай их из виду, - говорит он ', - если мои слова что-нибудь для тебя значат, - и ты достигнешь блаженства. И пусть ты кому-нибудь покажешься глупцом - терпи это! Пусть, кто хочет, бранит тебя и оскорбляет, - ты от этого не пострадаешь, если добродетель будет с тобою. Если ты хочешь быть блаженным, быть поистине мужем добра, позволь другим презирать тебя" (Сенека, Письма, 71.7)

Але нового не казав і Ніцше. А художньо своє кредо ФДМ виклав чудово (тому для мене художній мислитель) І загалом гуманістично, повторю, хоча з ФДМ я згоден не в усьому, але згоден з есе. Цікаво, є про що подумати... ось навіть я трішки мізками поворушив, то дякую)