Не спиться. Ніч. На небі місяць сходить,
Самітник грав на ціні і залишив.
Лунали "Плачуть сосни на морозі",
"Співає вітер пісню безутішну",

"Сніги біліють" руки схвилювали,
"Зелені ріки" осіяли серце,
Чжун-ци на цьому світі вже не стало -
Ніхто на ці пісні не відгукнеться.

Названі відомі мелодії для циня, які майстерно грав Бо Я. Його друг Чжун-ци (770 - 703 рр. до н.е??.) розумів його гру. Коли Чжун-ци помер, Бо Я сказав, що на світі не залишилося нікого, хто знається на музиці. Він зламав свій цинь і порвав струни.
"Людина, яка раділа й страждала, любила життя і людей, ненавиділа брехню і спотворені душі, шукала і металася, обласкана і зраджена друзями, поривалася до сонця, як міфічне дерево Фусан, і танцювала з тінню під усміхненим місяцем, у промінні якого іскрилося бурштинове вино, завжди готова до нестандартних, "дивних" вчинків, гаряча і наполеглива, не відчуваюча себе рабом форми, нехтуюча почуттям міри і підриваюча сковуючу традиційність, вже однією своєю яскравою, виразною зовнішністю відразу привертаюча до себе увагу - ця людина залишилася по той бік завіси."
(Сергій Торопцев "Життєпис Лі Бо - поета і довгожителя")