Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.23
22:07
Крізь версти юності — до зрілості й сивин,
Я йду собі один, як нелюдим,
Долаючи часів питомий плин,
І не ділю нічого і ні з ким.
Коханням ділячись,
його я не дробив,
А щиро поділяв — і вистачало.
Я йду собі один, як нелюдим,
Долаючи часів питомий плин,
І не ділю нічого і ні з ким.
Коханням ділячись,
його я не дробив,
А щиро поділяв — і вистачало.
2026.04.23
21:42
Ти не прийшла...
А я чекав тебе.
Я стільки усього хотів сказати...
Стьмяніло швидко небо голубе
і дощ почав холодний накрапати.
Та я чекав.
Вслухався в голоси,
А я чекав тебе.
Я стільки усього хотів сказати...
Стьмяніло швидко небо голубе
і дощ почав холодний накрапати.
Та я чекав.
Вслухався в голоси,
2026.04.23
21:20
вивчав місцеву фауну і флору
захоплювався краєвидами
хотів
закохувався ще у неповторне
і просльозився декілька разів
о донно анна
потяг порух промах
що вірші незатійливі мої
захоплювався краєвидами
хотів
закохувався ще у неповторне
і просльозився декілька разів
о донно анна
потяг порух промах
що вірші незатійливі мої
2026.04.23
21:13
Волоколамський Йосиф вивів строго
Про царство колись бачення своє:
«Понєже влада царська є від Бога,
То й цар тому богоподібний є».
Тож, що хотів, той цар - те міг робити.
Йому не було суду на землі:
Міг мордувати або просто вбити.
То з легкістю с
Про царство колись бачення своє:
«Понєже влада царська є від Бога,
То й цар тому богоподібний є».
Тож, що хотів, той цар - те міг робити.
Йому не було суду на землі:
Міг мордувати або просто вбити.
То з легкістю с
2026.04.23
19:09
Я й замолоду не відзначавсь красою.
Тож і на старості не скаржусь на літа:
Не так вони погарцювали на моїм обличчі.
А от як бачу тих, з ким і стоять колись не личило,
Туга такою млостю серце огорта,
Немовби хтось знічев’я замахнувсь косою.
Крізь зем
Тож і на старості не скаржусь на літа:
Не так вони погарцювали на моїм обличчі.
А от як бачу тих, з ким і стоять колись не личило,
Туга такою млостю серце огорта,
Немовби хтось знічев’я замахнувсь косою.
Крізь зем
2026.04.23
18:48
Мовчазні твої губи до біса приємні та трохи вологі,
А сьогодні всю ніч виявляються кволі і як неживі.
Подивися, дукач, мов останні години нам очі мозолить.
Подивися, вже моститься вітер бешкетний до крони тополі.
І крізь темінь світанок пускає на не
А сьогодні всю ніч виявляються кволі і як неживі.
Подивися, дукач, мов останні години нам очі мозолить.
Подивися, вже моститься вітер бешкетний до крони тополі.
І крізь темінь світанок пускає на не
2026.04.23
17:39
І
Як за весною прийде літо,
так за війною буде мир.
Який не є орієнтир,
навіщо зайве ворожити,
чи то відкине кінь копита,
чи ноги простягне емір.
Гадай на гущу і на карти,
Як за весною прийде літо,
так за війною буде мир.
Який не є орієнтир,
навіщо зайве ворожити,
чи то відкине кінь копита,
чи ноги простягне емір.
Гадай на гущу і на карти,
2026.04.23
13:00
І поки любов уві всіх почиває
Моя гітаро, плач собі
І поки підлога метіння чекає
Поплач, гітаро, собі
Чом не підкажуть вам спосіб жоден
Свою відкрити любов
Чом інші вами керують знову
Моя гітаро, плач собі
І поки підлога метіння чекає
Поплач, гітаро, собі
Чом не підкажуть вам спосіб жоден
Свою відкрити любов
Чом інші вами керують знову
2026.04.23
12:49
Впадаєш в сон, як у нову затоку
І виринаєш неводом без риб,
Бажаючи поринути углиб
Й довіритись вселенському потоку.
На мілину тривожну і безплідну
Ти напливаєш у старім човні.
І тільки на жаданій глибині
І виринаєш неводом без риб,
Бажаючи поринути углиб
Й довіритись вселенському потоку.
На мілину тривожну і безплідну
Ти напливаєш у старім човні.
І тільки на жаданій глибині
2026.04.23
10:35
Дорогі коліжанки, не тіште мене,
не сушіть мої сльози жагучі.
І любов, і зажура колись промайне,
кане каменем в урвищі кручі.
Я не знаю, коли ті печалі пройдуть —
сильна жінка теж інколи плаче.
На порозі моїм розплескалася ртуть —
не сушіть мої сльози жагучі.
І любов, і зажура колись промайне,
кане каменем в урвищі кручі.
Я не знаю, коли ті печалі пройдуть —
сильна жінка теж інколи плаче.
На порозі моїм розплескалася ртуть —
2026.04.23
09:24
Позивний «Сімба". Надзвичайно вродлива, завжди зі стильною зачіскою… Родом із Челябінська. Загинула за свободу України. Їй було 34 роки.
Оля стала першим контрактником Збройних Сил – іноземкою, яка отримала паспорт громадянки України під час служби в ар
Оля стала першим контрактником Збройних Сил – іноземкою, яка отримала паспорт громадянки України під час служби в ар
2026.04.23
06:18
Через стишену дорогу
Неквапливо вечір брів
І стелив собі під ноги
Довгі тіні яворів.
Він топив у видноколі
Сонця схилене чоло, -
За собою вів із поля
Сірі сутінки в село.
Неквапливо вечір брів
І стелив собі під ноги
Довгі тіні яворів.
Він топив у видноколі
Сонця схилене чоло, -
За собою вів із поля
Сірі сутінки в село.
2026.04.22
21:23
направду побоку хто й що про це помислить
мислителю немає жодних меж
усім подобається відстань адже відстань
як є життя прадивіш не прозвеш
дзвінкий тверезий ранок славнозвісний
о не вантаж його
забутих предків тіні не бентеж
у кілька сотень літ не
мислителю немає жодних меж
усім подобається відстань адже відстань
як є життя прадивіш не прозвеш
дзвінкий тверезий ранок славнозвісний
о не вантаж його
забутих предків тіні не бентеж
у кілька сотень літ не
2026.04.22
17:00
Ей, Банґало Білле
Що там убив, о Банґало Білле
Ей, Банґало Білле
Що там убив, о Банґало Білле
Він полював на тигра, із рушницею й слоном
На всі випадки, поряд матінки заслон
За черепом – американський расовий саксон
Що там убив, о Банґало Білле
Ей, Банґало Білле
Що там убив, о Банґало Білле
Він полював на тигра, із рушницею й слоном
На всі випадки, поряд матінки заслон
За черепом – американський расовий саксон
2026.04.22
16:30
Вже за фіранками минуле —
як бути далі, я не знаю.
Здається, й досі не збагнула,
що більше пролісків немає.
Ділю думки на «до» і «після»,
і посипаю сіллю рану.
На струнах серця, наче пісня,
як бути далі, я не знаю.
Здається, й досі не збагнула,
що більше пролісків немає.
Ділю думки на «до» і «після»,
і посипаю сіллю рану.
На струнах серця, наче пісня,
2026.04.22
15:20
Такі дощі тотальні і вселенські
Охоплюють із флангів, як орда.
Вони відкриють манускрипти древні,
В яких перегорить свята біда.
А на гілках повиснуть одкровення,
Як вищі і непізнані знамення.
Дощі відкриють невідомі суті,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Охоплюють із флангів, як орда.
Вони відкриють манускрипти древні,
В яких перегорить свята біда.
А на гілках повиснуть одкровення,
Як вищі і непізнані знамення.
Дощі відкриють невідомі суті,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Художники мира Дельво, Поль
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Художники мира Дельво, Поль
Художники мира
Дельво, Поль
Поль Дельво (фр. Paul Delvaux; 23 сентября 1897, Анте — 20 июля 1994, Вёрне, Западная Фландрия) — бельгийский художник, видный представитель сюрреализма. На него повлияли работы Джорджо де Кирико и Рене Магритта, но он разработал свои собственные фантастические сюжеты и гиперреалистичный стиль, сочетая детализированную классическую красоту академизма с причудливыми сопоставлениями сюрреализма
Дельво родился 23 сентября 1897 года в Анте (ныне часть Ванз) в бельгийской провинции Льеж.
Его родители жили в Брюсселе, но его мать отправилась в дом своей матери, чтобы родить первого ребенка. Дом, где он родился, позже был уничтожен пожаром в 1940 году. Отцом был
Жан Дельво, преуспевающий барристер в Апелляционном суде Брюсселя. Матерью была музыкантша Лора Жамотт, которая стала сильной и доминирующей фигурой в его жизни, направляя, контролируя и подавляя его детские и юношеские желания.
Юный Дельво изучал греческий и латынь, впитывал фантастику Жюля Верна и поэзию Гомера «Одиссея». Эти чтения оказали большое влияние на его творчество, начиная с самых ранних
рисунков с мифологическими сценами.
Начал изучать архитектуру в Королевской академии изящных искусств в Брюсселе, где с 1916 по 1917 год изучал архитектуру, а с 1918 по 1919 год — монументальную живопись,
затем перешёл в класс живописи Констана
Архитектура тем не менее навсегда осталась источником вдохновения для Дельво, в его полотнах постоянно возникают различные архитектурные элементы.
В 1929 году Дельво впервые встретил АннуМари де Мертелаер, которую он прозвал «Тэм», и они полюбили друг друга. Однако властная мать заставила его расстаться с «Тэм», потребовав от него обещания никогда больше ее
не видеть. Дельво был очень опечален этим, и его картины приобрели более одинокий и отстраненный тон. Его мать умерла 31 декабря 1932 года
.
В начальной фазе своего творчества художник
испытал влияние неоимпрессионизма, затем экспрессионизма
В 1932 году посещает музей Шпитцнера во время Брюссельской
ярмарки. В 1934 году посещает в Брюсселе выставку сюрреалистов «Минотавр», перевернувшую все предыдущие воззрения Дельво на искусство. Здесь он знакомится с
Джорджо де Кирико, оказавшим особое
влияние на творчество Дельво, а также с Рене Магриттом, Максом Эрнстом и Сальвадором Дали. В 1930-е годы Дельво выставляет свои работы совместно с Магриттом во Дворце
изящных искусств в Брюсселе, а в 1938 году принимает участие в организованной Андре Бретоном и Полем Элюаром Международной сюрреалистической выставке в Париже. В 1939
году Дельво отправляется в Италию. В 1940
году его работы были выставлены на одной Международной выставке в Мехико, организованной Бретоном и Пааленом. В том
же году сотрудничал с журналом Магритта и
Юбака «Коллективное новшество», издаваемым
в Брюсселе. 1940—1950-е годы — пик творческой карьеры Дельво
В центре мира фантазии художника всегда стоит женщина… Типичная сцена в изображении Дельво — женская фигура
на фоне уходящего в бесконечность ландшафта, окружённая загадочными нидерландскими или фламандскими архитектурными элементами.
Тематика картин Дельво дала повод Андре Бретону заметить, что художник делает «наш мир Царством Женщины — повелительницы сердец».
Дельво был одним из наиболее успешных сюрреалистских художников, несмотря на то, что никогда официально не состоял в сюрреалистском движении.
«Тэм» умерла 21 декабря 1989 года. В этот момент Дельво полностью отказался от творчества. Он умер в Вёрне 20 июля 1994 года и был похоронен там рядом со своей любимой женой
Материал взят из Википедии
.
Дельво, Поль
Поль Дельво (фр. Paul Delvaux; 23 сентября 1897, Анте — 20 июля 1994, Вёрне, Западная Фландрия) — бельгийский художник, видный представитель сюрреализма. На него повлияли работы Джорджо де Кирико и Рене Магритта, но он разработал свои собственные фантастические сюжеты и гиперреалистичный стиль, сочетая детализированную классическую красоту академизма с причудливыми сопоставлениями сюрреализма
Дельво родился 23 сентября 1897 года в Анте (ныне часть Ванз) в бельгийской провинции Льеж.
Его родители жили в Брюсселе, но его мать отправилась в дом своей матери, чтобы родить первого ребенка. Дом, где он родился, позже был уничтожен пожаром в 1940 году. Отцом был
Жан Дельво, преуспевающий барристер в Апелляционном суде Брюсселя. Матерью была музыкантша Лора Жамотт, которая стала сильной и доминирующей фигурой в его жизни, направляя, контролируя и подавляя его детские и юношеские желания.
Юный Дельво изучал греческий и латынь, впитывал фантастику Жюля Верна и поэзию Гомера «Одиссея». Эти чтения оказали большое влияние на его творчество, начиная с самых ранних
рисунков с мифологическими сценами.
Начал изучать архитектуру в Королевской академии изящных искусств в Брюсселе, где с 1916 по 1917 год изучал архитектуру, а с 1918 по 1919 год — монументальную живопись,
затем перешёл в класс живописи Констана
Архитектура тем не менее навсегда осталась источником вдохновения для Дельво, в его полотнах постоянно возникают различные архитектурные элементы.
В 1929 году Дельво впервые встретил АннуМари де Мертелаер, которую он прозвал «Тэм», и они полюбили друг друга. Однако властная мать заставила его расстаться с «Тэм», потребовав от него обещания никогда больше ее
не видеть. Дельво был очень опечален этим, и его картины приобрели более одинокий и отстраненный тон. Его мать умерла 31 декабря 1932 года
.
В начальной фазе своего творчества художник
испытал влияние неоимпрессионизма, затем экспрессионизма
В 1932 году посещает музей Шпитцнера во время Брюссельской
ярмарки. В 1934 году посещает в Брюсселе выставку сюрреалистов «Минотавр», перевернувшую все предыдущие воззрения Дельво на искусство. Здесь он знакомится с
Джорджо де Кирико, оказавшим особое
влияние на творчество Дельво, а также с Рене Магриттом, Максом Эрнстом и Сальвадором Дали. В 1930-е годы Дельво выставляет свои работы совместно с Магриттом во Дворце
изящных искусств в Брюсселе, а в 1938 году принимает участие в организованной Андре Бретоном и Полем Элюаром Международной сюрреалистической выставке в Париже. В 1939
году Дельво отправляется в Италию. В 1940
году его работы были выставлены на одной Международной выставке в Мехико, организованной Бретоном и Пааленом. В том
же году сотрудничал с журналом Магритта и
Юбака «Коллективное новшество», издаваемым
в Брюсселе. 1940—1950-е годы — пик творческой карьеры Дельво
В центре мира фантазии художника всегда стоит женщина… Типичная сцена в изображении Дельво — женская фигура
на фоне уходящего в бесконечность ландшафта, окружённая загадочными нидерландскими или фламандскими архитектурными элементами.
Тематика картин Дельво дала повод Андре Бретону заметить, что художник делает «наш мир Царством Женщины — повелительницы сердец».
Дельво был одним из наиболее успешных сюрреалистских художников, несмотря на то, что никогда официально не состоял в сюрреалистском движении.
«Тэм» умерла 21 декабря 1989 года. В этот момент Дельво полностью отказался от творчества. Он умер в Вёрне 20 июля 1994 года и был похоронен там рядом со своей любимой женой
Материал взят из Википедии
.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
