Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Художники мира Дельво, Поль
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Художники мира Дельво, Поль
Художники мира
Дельво, Поль
Поль Дельво (фр. Paul Delvaux; 23 сентября 1897, Анте — 20 июля 1994, Вёрне, Западная Фландрия) — бельгийский художник, видный представитель сюрреализма. На него повлияли работы Джорджо де Кирико и Рене Магритта, но он разработал свои собственные фантастические сюжеты и гиперреалистичный стиль, сочетая детализированную классическую красоту академизма с причудливыми сопоставлениями сюрреализма
Дельво родился 23 сентября 1897 года в Анте (ныне часть Ванз) в бельгийской провинции Льеж.
Его родители жили в Брюсселе, но его мать отправилась в дом своей матери, чтобы родить первого ребенка. Дом, где он родился, позже был уничтожен пожаром в 1940 году. Отцом был
Жан Дельво, преуспевающий барристер в Апелляционном суде Брюсселя. Матерью была музыкантша Лора Жамотт, которая стала сильной и доминирующей фигурой в его жизни, направляя, контролируя и подавляя его детские и юношеские желания.
Юный Дельво изучал греческий и латынь, впитывал фантастику Жюля Верна и поэзию Гомера «Одиссея». Эти чтения оказали большое влияние на его творчество, начиная с самых ранних
рисунков с мифологическими сценами.
Начал изучать архитектуру в Королевской академии изящных искусств в Брюсселе, где с 1916 по 1917 год изучал архитектуру, а с 1918 по 1919 год — монументальную живопись,
затем перешёл в класс живописи Констана
Архитектура тем не менее навсегда осталась источником вдохновения для Дельво, в его полотнах постоянно возникают различные архитектурные элементы.
В 1929 году Дельво впервые встретил АннуМари де Мертелаер, которую он прозвал «Тэм», и они полюбили друг друга. Однако властная мать заставила его расстаться с «Тэм», потребовав от него обещания никогда больше ее
не видеть. Дельво был очень опечален этим, и его картины приобрели более одинокий и отстраненный тон. Его мать умерла 31 декабря 1932 года
.
В начальной фазе своего творчества художник
испытал влияние неоимпрессионизма, затем экспрессионизма
В 1932 году посещает музей Шпитцнера во время Брюссельской
ярмарки. В 1934 году посещает в Брюсселе выставку сюрреалистов «Минотавр», перевернувшую все предыдущие воззрения Дельво на искусство. Здесь он знакомится с
Джорджо де Кирико, оказавшим особое
влияние на творчество Дельво, а также с Рене Магриттом, Максом Эрнстом и Сальвадором Дали. В 1930-е годы Дельво выставляет свои работы совместно с Магриттом во Дворце
изящных искусств в Брюсселе, а в 1938 году принимает участие в организованной Андре Бретоном и Полем Элюаром Международной сюрреалистической выставке в Париже. В 1939
году Дельво отправляется в Италию. В 1940
году его работы были выставлены на одной Международной выставке в Мехико, организованной Бретоном и Пааленом. В том
же году сотрудничал с журналом Магритта и
Юбака «Коллективное новшество», издаваемым
в Брюсселе. 1940—1950-е годы — пик творческой карьеры Дельво
В центре мира фантазии художника всегда стоит женщина… Типичная сцена в изображении Дельво — женская фигура
на фоне уходящего в бесконечность ландшафта, окружённая загадочными нидерландскими или фламандскими архитектурными элементами.
Тематика картин Дельво дала повод Андре Бретону заметить, что художник делает «наш мир Царством Женщины — повелительницы сердец».
Дельво был одним из наиболее успешных сюрреалистских художников, несмотря на то, что никогда официально не состоял в сюрреалистском движении.
«Тэм» умерла 21 декабря 1989 года. В этот момент Дельво полностью отказался от творчества. Он умер в Вёрне 20 июля 1994 года и был похоронен там рядом со своей любимой женой
Материал взят из Википедии
.
Дельво, Поль
Поль Дельво (фр. Paul Delvaux; 23 сентября 1897, Анте — 20 июля 1994, Вёрне, Западная Фландрия) — бельгийский художник, видный представитель сюрреализма. На него повлияли работы Джорджо де Кирико и Рене Магритта, но он разработал свои собственные фантастические сюжеты и гиперреалистичный стиль, сочетая детализированную классическую красоту академизма с причудливыми сопоставлениями сюрреализма
Дельво родился 23 сентября 1897 года в Анте (ныне часть Ванз) в бельгийской провинции Льеж.
Его родители жили в Брюсселе, но его мать отправилась в дом своей матери, чтобы родить первого ребенка. Дом, где он родился, позже был уничтожен пожаром в 1940 году. Отцом был
Жан Дельво, преуспевающий барристер в Апелляционном суде Брюсселя. Матерью была музыкантша Лора Жамотт, которая стала сильной и доминирующей фигурой в его жизни, направляя, контролируя и подавляя его детские и юношеские желания.
Юный Дельво изучал греческий и латынь, впитывал фантастику Жюля Верна и поэзию Гомера «Одиссея». Эти чтения оказали большое влияние на его творчество, начиная с самых ранних
рисунков с мифологическими сценами.
Начал изучать архитектуру в Королевской академии изящных искусств в Брюсселе, где с 1916 по 1917 год изучал архитектуру, а с 1918 по 1919 год — монументальную живопись,
затем перешёл в класс живописи Констана
Архитектура тем не менее навсегда осталась источником вдохновения для Дельво, в его полотнах постоянно возникают различные архитектурные элементы.
В 1929 году Дельво впервые встретил АннуМари де Мертелаер, которую он прозвал «Тэм», и они полюбили друг друга. Однако властная мать заставила его расстаться с «Тэм», потребовав от него обещания никогда больше ее
не видеть. Дельво был очень опечален этим, и его картины приобрели более одинокий и отстраненный тон. Его мать умерла 31 декабря 1932 года
.
В начальной фазе своего творчества художник
испытал влияние неоимпрессионизма, затем экспрессионизма
В 1932 году посещает музей Шпитцнера во время Брюссельской
ярмарки. В 1934 году посещает в Брюсселе выставку сюрреалистов «Минотавр», перевернувшую все предыдущие воззрения Дельво на искусство. Здесь он знакомится с
Джорджо де Кирико, оказавшим особое
влияние на творчество Дельво, а также с Рене Магриттом, Максом Эрнстом и Сальвадором Дали. В 1930-е годы Дельво выставляет свои работы совместно с Магриттом во Дворце
изящных искусств в Брюсселе, а в 1938 году принимает участие в организованной Андре Бретоном и Полем Элюаром Международной сюрреалистической выставке в Париже. В 1939
году Дельво отправляется в Италию. В 1940
году его работы были выставлены на одной Международной выставке в Мехико, организованной Бретоном и Пааленом. В том
же году сотрудничал с журналом Магритта и
Юбака «Коллективное новшество», издаваемым
в Брюсселе. 1940—1950-е годы — пик творческой карьеры Дельво
В центре мира фантазии художника всегда стоит женщина… Типичная сцена в изображении Дельво — женская фигура
на фоне уходящего в бесконечность ландшафта, окружённая загадочными нидерландскими или фламандскими архитектурными элементами.
Тематика картин Дельво дала повод Андре Бретону заметить, что художник делает «наш мир Царством Женщины — повелительницы сердец».
Дельво был одним из наиболее успешных сюрреалистских художников, несмотря на то, что никогда официально не состоял в сюрреалистском движении.
«Тэм» умерла 21 декабря 1989 года. В этот момент Дельво полностью отказался от творчества. Он умер в Вёрне 20 июля 1994 года и был похоронен там рядом со своей любимой женой
Материал взят из Википедии
.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
