
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.22
21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
2025.08.22
20:35
іде війна, о Господи, іде війна
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця
приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця
приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі
2025.08.22
19:17
”мав би бути вихід ізвідсіль“
каже блазень крадію
”надто метушливо
ради-от не дають
п’ють ділки моє вино
рвуть плуги мій ґрунт
а ще зневажено давно
словес яку-небудь суть“
каже блазень крадію
”надто метушливо
ради-от не дають
п’ють ділки моє вино
рвуть плуги мій ґрунт
а ще зневажено давно
словес яку-небудь суть“
2025.08.22
18:24
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Лев`ячі алго
Лев`ячі алго
2025.08.22
13:26
В долонях літо гріє і пече,
лиш прохолода в глибині печер.
І що не день - нова сюїта,
у кожного своя орбіта.
Чи налаштується ума підхід,
Бо не сліпий він і не чорний кріт.
Прильоти нечисті щоночі:
лиш прохолода в глибині печер.
І що не день - нова сюїта,
у кожного своя орбіта.
Чи налаштується ума підхід,
Бо не сліпий він і не чорний кріт.
Прильоти нечисті щоночі:
2025.08.22
09:51
Упав тихо лист до ніг.
Щось сказать хотів – не зміг.
Може, як улітку йшлося?
Може, що надходить осінь?
Я поклав лист на долоню:
«Е, та він же непритомний...
Зачекаю. Лист – мій гість.
Як оклига – оповість».
Щось сказать хотів – не зміг.
Може, як улітку йшлося?
Може, що надходить осінь?
Я поклав лист на долоню:
«Е, та він же непритомний...
Зачекаю. Лист – мій гість.
Як оклига – оповість».
2025.08.22
06:28
Небо поблідло і стало холодним
Чисте повітря відразу навкруг, –
Певно, вже сонце не буде сьогодні
Золотом крити обкошений луг.
Меркнуть покоси без блисків проміння,
Наче без лінзи оправа пенсне, –
Душу бентежить іще безгоміння,
Що звідусіль опови
Чисте повітря відразу навкруг, –
Певно, вже сонце не буде сьогодні
Золотом крити обкошений луг.
Меркнуть покоси без блисків проміння,
Наче без лінзи оправа пенсне, –
Душу бентежить іще безгоміння,
Що звідусіль опови
2025.08.21
23:48
Сюїти сумовиті і веселі,
Симфонії яскраві, мов яса.
І навіть сонцесяйні акварелі
І пензлями, і нотами писав.
Чарують досі і його балади,
І скерцо нас вражають вогняні.
І трелі віртуозні і рулади...
Симфонії яскраві, мов яса.
І навіть сонцесяйні акварелі
І пензлями, і нотами писав.
Чарують досі і його балади,
І скерцо нас вражають вогняні.
І трелі віртуозні і рулади...
2025.08.21
21:58
Талант - це дар чи прокляття?
Грізне падіння метеориту,
постріл сперми,
вибух наднової зірки,
пізнання незнаних пустель,
стрибок у невідомість,
по той бік добра і зла,
по той бік здорового глузду,
Грізне падіння метеориту,
постріл сперми,
вибух наднової зірки,
пізнання незнаних пустель,
стрибок у невідомість,
по той бік добра і зла,
по той бік здорового глузду,
2025.08.21
19:16
Були у селі три парубки, страшенно ледачі.
Сидять було попід дубом та уголос мріють,
Що вони робити будуть, як розбагатіють
Та, при тому, щоб нічого не робити, значить.
Якось ввечері вже двоє під тим дубом сіли,
Коли третій прибігає, захекався, наві
Сидять було попід дубом та уголос мріють,
Що вони робити будуть, як розбагатіють
Та, при тому, щоб нічого не робити, значить.
Якось ввечері вже двоє під тим дубом сіли,
Коли третій прибігає, захекався, наві
2025.08.21
14:46
Із Бориса Заходера
Збитошник оселивсь у нас,
й подія це страшна!
Ми потерпаємо весь час
від цього пустуна.
І скарги йдуть навперебій:
Збитошник оселивсь у нас,
й подія це страшна!
Ми потерпаємо весь час
від цього пустуна.
І скарги йдуть навперебій:
2025.08.21
14:10
З орлами гаранти-країни*
як здобич вже ділять Вкраїну
і навіть прем’єр з Будапешту
бажає отримати решту….
21.08.2025р. UA
* йдеться про Будапештський меморандум по роззброєнню миролюбної України.
як здобич вже ділять Вкраїну
і навіть прем’єр з Будапешту
бажає отримати решту….
21.08.2025р. UA
* йдеться про Будапештський меморандум по роззброєнню миролюбної України.
2025.08.21
09:57
Над усе хлопець любив плавать. Одчайдух був і всяким там настановам батьків бути обережним запливав хоч і «по-собачому», надто на спині, далеченько. Аж поки було видно берег.
От і цього разу плив і од насолоди аж заплющив очі. І не зуздрився, як потрапи
2025.08.21
06:10
Які грузькі дороги,
Які слизькі стежки, –
Утратиш осторогу
І гепнеш навзнаки.
Та і нема охоти
Вмоститись десь на схил, –
Зробилися болотом
Усі земні шляхи.
Які слизькі стежки, –
Утратиш осторогу
І гепнеш навзнаки.
Та і нема охоти
Вмоститись десь на схил, –
Зробилися болотом
Усі земні шляхи.
2025.08.20
21:49
Скелети дерев - як легіон,
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі
2025.08.20
18:16
У кожному дереві –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Критика | Аналітика
Одіссея пісні «При долині кущ калини»
Про популярність цієї пісні не варто говорити. Як не дивно, її називають народною в Україні й Росії. Явище справді дивовижне. Не пригадаю, щоб так було з іншими піснями. Спробуємо розгадати цю загадку.
Насамперед – з яких джерел вийшла пісня? Хоч усе начебто складається на українське коріння, як не дивно, витоки тексту з далекого пензенського містечка Ішим, що в Росії. Його склала популярна там поетеса Матрона Платонівна Смірнова 1979 року за рік до 70-ліття, до якого не дожила.
Над полями ветер бродит.
Песню теплую поет.
При долине на свободе,
Куст калиновый цветет.
Ветер вьется над долиной.
В речке плещется вода:
- Ты скажи, скажи, калина,
Как попала ты сюда?
- В рощу прошлого весною
Бравый парень прискакал.
Любовался долго мною.
А потом с собою взял.
Обещал меня, калину,
Посадить в своем саду
- Не довез до дома, кинул.
Верно, думал - пропаду.
Я за землю ухватилась,
Встала на ноги свои,
Навсегда здесь поселилась,
Здесь река и соловьи…
Ты меня, голубчик-ветер,
Не считай за сироту.
Надо мною солнце светит,
Я попрежнему цвету.
Вірш лишався віршем допоки на початку 90-х на нього не натрапив керівник творчого гурту «Краяни» з Полтави Анатолій Пащенко. Хто відтворив текст українською, поки що не відомо, а от російський, поза сумнівом,- сам керівник, бо до переїзду в Україну народився й зростав у Нижньому Новгороді.
І наостанок про долю поетеси й копозитора. Вона не така вдала, як у їхньої героїні: Матрона Смірнова через недогляд лікарів померла від перитоніту. Анатолій Пащенко їхав мікроавтобусом, який врізався в «Камаз», що віз металеві вироби, і був протаранений.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Одіссея пісні «При долині кущ калини»
Про популярність цієї пісні не варто говорити. Як не дивно, її називають народною в Україні й Росії. Явище справді дивовижне. Не пригадаю, щоб так було з іншими піснями. Спробуємо розгадати цю загадку.
Насамперед – з яких джерел вийшла пісня? Хоч усе начебто складається на українське коріння, як не дивно, витоки тексту з далекого пензенського містечка Ішим, що в Росії. Його склала популярна там поетеса Матрона Платонівна Смірнова 1979 року за рік до 70-ліття, до якого не дожила.
Над полями ветер бродит.
Песню теплую поет.
При долине на свободе,
Куст калиновый цветет.
Ветер вьется над долиной.
В речке плещется вода:
- Ты скажи, скажи, калина,
Как попала ты сюда?
- В рощу прошлого весною
Бравый парень прискакал.
Любовался долго мною.
А потом с собою взял.
Обещал меня, калину,
Посадить в своем саду
- Не довез до дома, кинул.
Верно, думал - пропаду.
Я за землю ухватилась,
Встала на ноги свои,
Навсегда здесь поселилась,
Здесь река и соловьи…
Ты меня, голубчик-ветер,
Не считай за сироту.
Надо мною солнце светит,
Я попрежнему цвету.
Вірш лишався віршем допоки на початку 90-х на нього не натрапив керівник творчого гурту «Краяни» з Полтави Анатолій Пащенко. Хто відтворив текст українською, поки що не відомо, а от російський, поза сумнівом,- сам керівник, бо до переїзду в Україну народився й зростав у Нижньому Новгороді.
І наостанок про долю поетеси й копозитора. Вона не така вдала, як у їхньої героїні: Матрона Смірнова через недогляд лікарів померла від перитоніту. Анатолій Пащенко їхав мікроавтобусом, який врізався в «Камаз», що віз металеві вироби, і був протаранений.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію