ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.09.16
09:13
Сьогодні, 16 вересня, йому могло би виповнитися 33 роки…
Його біографія складається лише з кількох речень.
Після закінчення Київського професійно-педагогічного коледжу працював слюсарем
в електродепо «Харківське» Київського метрополітену.
Добровольце
Його біографія складається лише з кількох речень.
Після закінчення Київського професійно-педагогічного коледжу працював слюсарем
в електродепо «Харківське» Київського метрополітену.
Добровольце
2024.09.16
09:05
Попри тривогу в річку пірнув
Правда, один, без нікого…
Кілька життів дісталось, відбув
Поміж штовхання блідого…
Це вже не вперше літа вкінці…
Річенька тая навпроти.
Нині в садочку один на стільці
Правда, один, без нікого…
Кілька життів дісталось, відбув
Поміж штовхання блідого…
Це вже не вперше літа вкінці…
Річенька тая навпроти.
Нині в садочку один на стільці
2024.09.16
07:38
Оці тривалі вечори
Душа сприймає, як дари,
За ранню темінь в отворі вікна,
В якій густіє жваво тишина.
Мабуть, пітьма і тиша так
Мені дають умовний знак
Про те, що я повинен з ними в такт
Без зволікань вчинить подібний акт.
Душа сприймає, як дари,
За ранню темінь в отворі вікна,
В якій густіє жваво тишина.
Мабуть, пітьма і тиша так
Мені дають умовний знак
Про те, що я повинен з ними в такт
Без зволікань вчинить подібний акт.
2024.09.16
05:56
Двигун співає між ногами,
а під сідницями сідло.
Із-під коліс лунають гами
і у лице – ланів тепло!
Виблискують на сонці спиці,
немов ранкові промінці.
Мені о цій порі не спиться,
а під сідницями сідло.
Із-під коліс лунають гами
і у лице – ланів тепло!
Виблискують на сонці спиці,
немов ранкові промінці.
Мені о цій порі не спиться,
2024.09.16
05:05
Неначе привиди в тумані
на березі стоять снопи,
ще рано запрягати сани,
хай віз колесами скрипить
і буде день – дарунок Божий,
окраєць хліба на столі…
хай Україна переможе
у їй нав’язаній війні.
на березі стоять снопи,
ще рано запрягати сани,
хай віз колесами скрипить
і буде день – дарунок Божий,
окраєць хліба на столі…
хай Україна переможе
у їй нав’язаній війні.
2024.09.16
01:24
Ай-не-не-не,
котить пісню краями дорога,
за кибиткою курява йде,
а циганська земля десь у Бога -
тільки він добре відає де...
Ай не гріш, не гніздечко нагріте
не замінять цигану коня,
котить пісню краями дорога,
за кибиткою курява йде,
а циганська земля десь у Бога -
тільки він добре відає де...
Ай не гріш, не гніздечко нагріте
не замінять цигану коня,
2024.09.15
22:15
Попри тривогу в річку пірнув
Правда, один, без нікого…
Кілька життів дісталось, відбув
Поміж штовхання блідого…
Це вже не вперше літа вкінці…
Річенька тая навпроти.
Нині в садочку один на стільці
Правда, один, без нікого…
Кілька життів дісталось, відбув
Поміж штовхання блідого…
Це вже не вперше літа вкінці…
Річенька тая навпроти.
Нині в садочку один на стільці
2024.09.15
21:08
А звуки – такі ж гострі.
Попереду – іще гостріші.
І боязно розплющить очі,
Мов кам’яні такі повіки.
Та знаю – на ті звуки зляжеш
Всіма нетьмяними ночами.
А серце,
Щоб йому не скрикнуть
Попереду – іще гостріші.
І боязно розплющить очі,
Мов кам’яні такі повіки.
Та знаю – на ті звуки зляжеш
Всіма нетьмяними ночами.
А серце,
Щоб йому не скрикнуть
2024.09.15
20:20
Видалося, що раніше запропонований для росіян перелік імен на «пу» замалий і слід його трохи розширити. Головне, аби імена були оригінальними, не схожими на жодні інші: Пупопуп (путин – последовательный преследователь украинских преступников), Пуразит (п
2024.09.15
15:52
«Станьмо коханцями, статки свої одруживши
Маю активи, в цій сумці авжеж»
Прикупивши, крім цигарок, в місіс Ваґнер пирогів
Ми вийшли дивитись Америку
Я сказав Кеті, як лізли у ґрейхаунд у Пітсбурзі
«Штат Мічіґан залишився у снах. . . .»
Якось чотир
Маю активи, в цій сумці авжеж»
Прикупивши, крім цигарок, в місіс Ваґнер пирогів
Ми вийшли дивитись Америку
Я сказав Кеті, як лізли у ґрейхаунд у Пітсбурзі
«Штат Мічіґан залишився у снах. . . .»
Якось чотир
2024.09.15
14:23
На однім болоті, у лісах дрімучих
Жив зміюка, кажуть, в давнину смердючий.
Хоч було миршаве таке та облізле,
Та любило жерти – куди йому й лізе.
Жерло все, що бачить та що мимо ходить.
І прогодувати його було годі.
Жерло та зростало, все більшим ста
Жив зміюка, кажуть, в давнину смердючий.
Хоч було миршаве таке та облізле,
Та любило жерти – куди йому й лізе.
Жерло все, що бачить та що мимо ходить.
І прогодувати його було годі.
Жерло та зростало, все більшим ста
2024.09.15
11:35
Згасає літо і за пеленою
минулого ще жевріє тепло.
І у житті до осені пішло,
а там уже й зима, само собою
іде по колу, як уже було.
Чи то іти лишилось недалеко,
чи ностальгія, чи така пора,
минулого ще жевріє тепло.
І у житті до осені пішло,
а там уже й зима, само собою
іде по колу, як уже було.
Чи то іти лишилось недалеко,
чи ностальгія, чи така пора,
2024.09.15
10:15
Чекаю милостиню Божу,
Та видно хтось перехопив…
У сні навідувалась, схожа
У ньому, власне, й утопив…
На ранок навіть не згадати.
Узяв торбину, вийшов в путь.
Пройдусь від хати і до хати
Якщо, дай Бог, не розіпнуть…
Та видно хтось перехопив…
У сні навідувалась, схожа
У ньому, власне, й утопив…
На ранок навіть не згадати.
Узяв торбину, вийшов в путь.
Пройдусь від хати і до хати
Якщо, дай Бог, не розіпнуть…
2024.09.15
10:14
«Скажи мені, вогнище, правда тут відьма живе?» –
У лісі дерева покручені силою світу.
Сховалось у лігвища братство усе лісове
і щезник* боїться почути багаття відвіту.
Ця ніч не колише над світом спокійні думки,
громами довкілля пробуджує дух потой
У лісі дерева покручені силою світу.
Сховалось у лігвища братство усе лісове
і щезник* боїться почути багаття відвіту.
Ця ніч не колише над світом спокійні думки,
громами довкілля пробуджує дух потой
2024.09.15
09:28
Як хочеться людині мати крила,
аби за хмари птахою летіть,
щоб оживала мрія помарніла
хоча би на недовго, лиш на мить!
Піднятися у марево безмежжя
і лебедем полинути до зір.
Надихавшись лазур’ю побережжя,
аби за хмари птахою летіть,
щоб оживала мрія помарніла
хоча би на недовго, лиш на мить!
Піднятися у марево безмежжя
і лебедем полинути до зір.
Надихавшись лазур’ю побережжя,
2024.09.15
07:48
наповни долоні сонячним світлом:
зігрівально-ласкавим
дбайливим
привітним
наповни по вінця,
щоб за пролилося,
ввібралося в шкіру, зросило волосся
засяло в серці
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...зігрівально-ласкавим
дбайливим
привітним
наповни по вінця,
щоб за пролилося,
ввібралося в шкіру, зросило волосся
засяло в серці
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.08.20
2024.08.17
2024.08.04
2024.07.25
2024.07.05
2024.07.04
2024.07.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Кудрявцев /
Вірші
***
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
***
Ніч попереду знов, і концерт до світання.
Хвилювався, немов зустріч ця – є остання.
Увімкнув мікрофон, регулюючи звук,
ніжно взяв саксофон, в еску вставив муштук.
Так багато згадалося раптом всього.
Вибір був – у оркестр викликали його…
Дорікали чимраз – бар не місце таланту...
Усміхнувся, кивнув, давши знак музикантам.
Для комфорту гостей і завсідників бару,
задав ритм хай-хет, підхопила гітара,
із затакту за нею вступив низько бас,
немов хвилею влився у ніч стильний джаз.
Усміхнувся джазмен, ставши до мікрофону,
звично очі прикрив, волю дав саксофону.
Той вступив, свою сповідь–розмову почав,
його голос хрипкий навкруги зазвучав
про далекі роки, де були вільні мрії,
де знайшов він кохання своє і надію...
Стихла ніч перед щирим та пристрасним джазом,
і розмови усі змовкли майже одразу…
Нагадав джаз про те, що колись відбулось,
запалив знову вогник у серці когось,
хтось, змахнувши сльозу, пригадав ці роки…
У полон захопив ніч усю джаз п’янкий.
Хвилювався, немов зустріч ця – є остання.
Увімкнув мікрофон, регулюючи звук,
ніжно взяв саксофон, в еску вставив муштук.
Так багато згадалося раптом всього.
Вибір був – у оркестр викликали його…
Дорікали чимраз – бар не місце таланту...
Усміхнувся, кивнув, давши знак музикантам.
Для комфорту гостей і завсідників бару,
задав ритм хай-хет, підхопила гітара,
із затакту за нею вступив низько бас,
немов хвилею влився у ніч стильний джаз.
Усміхнувся джазмен, ставши до мікрофону,
звично очі прикрив, волю дав саксофону.
Той вступив, свою сповідь–розмову почав,
його голос хрипкий навкруги зазвучав
про далекі роки, де були вільні мрії,
де знайшов він кохання своє і надію...
Стихла ніч перед щирим та пристрасним джазом,
і розмови усі змовкли майже одразу…
Нагадав джаз про те, що колись відбулось,
запалив знову вогник у серці когось,
хтось, змахнувши сльозу, пригадав ці роки…
У полон захопив ніч усю джаз п’янкий.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію