
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.21
15:16
Маючи за плечима 12 років досвіду роботи в психіатрії та 9 — у психотерапії, я щодня стикаюся зі складністю людських переживань. Поряд із цією професійною діяльністю моє життя завжди супроводжує любов до поезії — як до читання, так і до написання. Нерідко
2025.06.21
12:57
І виростають покоління,
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
2025.06.21
05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
2025.06.18
19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2025.06.18
14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами.
Коментарі свого часу сподобались, як сві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2024.05.20
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Критика | Аналітика
Вікторія Кравченко Красивий образ кохання
Танець - вид мистецтва: завдяки пластичним рухам людини створюються художні образи, як емоційний та образний зміст музичних творів.
Отже, "Танець ендорфінів" – красивий образ кохання, де за допомогою слів, ритму, рим створюється особлива музика, цінне звучання поезії вічної закоханості, коли душа поета розквітає метафорами, мріями, Сонцем. Бо це – корона сонетів про ніжне почуття кохання – любовна лірика.
Кохана для поета як Королева почуттів. Як Евридіка для Орфея, музи для Петрарки та Данте. І перша зустріч навесні, описана з життя, кохана стає уособленням Терпсихори, щоб танцем, рухами витонченими осягати мистецтво - особливий танець сонетів. Як два лосося у водній стихії, два лебеді, які створив (зліпив) Бог, як символ вірності, для життя, а не на поталу "кобрі". Адже поета мрія здійсненна: у голосі ліричного героя відчувається особлива теплота та ніжність, бо ця корона сонетів – присвячується особливій людині.
Ідея: чотири стихії – вода, повітря, земля, вогонь, та стихія Кохання, яка непереможна. Існує вічна боротьба Кохання та Ненависті. Чи поєднання таких категорій – веде до пізнання, відповіді на вічне питання: Хаос та Гармонія, як вони переплетені, що виникло першим? Чи Хаос і Гармонія – це два початки, що існували завжди? Не зважаючи на загибель, смуток, війни, біль – існує непереможне почуття, яка здатне все пробачити: і суперечки, і розлуки, – щоби творити новий Всесвіт, де є Едем, де є життя. Є Перемога. Бо диктатура – не вічна. Любов – так. "Танець ендорфінів" – танець щастя, танець сонетів, що стають цільним і прекрасним витвором уяви та фантазії автора.
Коханням є Любов-Богиня, а територія життя і сну - це фантастичне море ендорфінів, які є гормонами радості, бо кохання повертає молодість, дарує радість і красу.
Але не тільки про сердечні почуття йдеться у віршах, виникає паралелізм: битва добра і зла (війна як гідра), бо поряд існує темрява, яка не може здолати життя, таке вразливе життя, коли людина буває на межі, коли в спину дихає загибель. Та все ж має перемогти добро. Життя і натхнення. Закоханість, чесність.
Зважене слово, чистота мови кожної людини: такі важливі, бо маємо властивість від Творця - творити словами й вчинками не тільки власний мікровсесвіт, а й Всесвіт соціальний. Жити у спільноті, а не окремо, бо неможливо жити на самоті.
Боротьба Чорнобога і Білобога - є вічною. У вищих світах. Є битва і на Землі. Ми живемо у той час, коли вершиться наше майбутнє, коли від наших дій залежить життя Батьківщини, нащадків. Бо від війни добра й зла – до боротьби за свободу й незалежність нашої держави, адже на Землі, за яку тривають війни, існував первісний сад. До цього саду лине душа поета: і вузи шлюбу не розірве й Ереб. "Мрія" веде до Едему, поезія – це мистецтво, подароване обраним, яке необхідно відшліфовувати і плекати, як "надтонку мембрану серця ", оскільки важлива чистота слова: слово – тонка матерія, що впливає на тілесне, справжнє й реальне. На реальність, як магічне закляття, яке плететься розумом та емоціями. Що впливає на воду й тіло людини, складовою частиною людського організму є вода, на яку впливає Слово.
Як перемога (безліч перемог, значних і бажаних) – море ендорфінів, які дарує мозок у стресовий момент, щоби вгамувати біль чи відчути радість, якщо скуштувати шоколад. І є радість любові. Це - щастя: бути поряд з рідними.
Щоб закінчилася журба і людству знову змогли подарувати радість, щоб закінчився час диктатури. "Лелека й ворон" - символ двох сторін: світла й темряви. Але навіщо руйнувати, бути "руйначами"? Запитуємо ми.
У сонетах простежуються дві чіткі сюжетні лінії: особисте життя (ліричних героїв, закоханої пари) та життя всієї держави й народу (причина журби – вороже вторгнення), віра у перемогу, бажання здолати ненависть і зцілити не тільки серця й тіла людей, а й серце й тіло України.
Ненависть набридла, бажається любові і світла, йти до природи, змалювати пастораль. Зозуля кує лише для однієї пари, немовби вся темрява відійшла у минуле, є лише краса природня, єднання зі світом природи, миттєвості поряд з коханою. Бо серце поета бажає миттєвість розтягнути у вічність, згадати минуле - сільські вечорниці, задуматися над майбуттям. Але душа українська – бажає пісень. І наші пісні – здобуття народу – не відібрати. "Кохання сага" – фантазія у сонетах.
Особлива увага приділяється Ярилу - "покровителю пестощів і злюбу". Від слов'янських мотивів гармонійно автор переходить до грецької міфології, згадує Тору, Біблію, Коран.
"Митець – орач небесних нив". Якому не чуже розділити абсент з другом, щоби виговоритися, бо людина – потребує дружби, поваги, спілкування. "Налити у бокал" любовного напою – і знову відчути крила Музи? Стати солов'єм, що родить Едем уяви? Бо поетові бажається вірити у прекрасне: кохання, пронести кохання через все життя, і здолати - ненависть, війни. Бути вірному єдиній, як соловей, а не як лев, що має власний прайд. Закоханих благословляє Ярило... Кохання знову воскресає, яке не може зруйнувати навіть прикре слово. Промінь Сонця ллється у свідомість – і найтемніша хмарина розвіюється. Так, це заклик до завершення віковічної битви, до Перемоги, це упевненість у майбутньому, яке обов'язково буде світлим.
23-24.08.2024.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вікторія Кравченко Красивий образ кохання
рецензія на корону сонетів Ярослава Чорногуза Танець ендорфінів"
Ендорфіни - поліпептидні хімічні сполуки, що вироблять нейрони головного мозку (гіпофіз), зменшують біль та впливають на настрій, завдяки такій властивості отримали назву "гормон щастя". Саме ендорфіни впливають на почуття закоханості.
Танець - вид мистецтва: завдяки пластичним рухам людини створюються художні образи, як емоційний та образний зміст музичних творів.
Отже, "Танець ендорфінів" – красивий образ кохання, де за допомогою слів, ритму, рим створюється особлива музика, цінне звучання поезії вічної закоханості, коли душа поета розквітає метафорами, мріями, Сонцем. Бо це – корона сонетів про ніжне почуття кохання – любовна лірика.
Кохана для поета як Королева почуттів. Як Евридіка для Орфея, музи для Петрарки та Данте. І перша зустріч навесні, описана з життя, кохана стає уособленням Терпсихори, щоб танцем, рухами витонченими осягати мистецтво - особливий танець сонетів. Як два лосося у водній стихії, два лебеді, які створив (зліпив) Бог, як символ вірності, для життя, а не на поталу "кобрі". Адже поета мрія здійсненна: у голосі ліричного героя відчувається особлива теплота та ніжність, бо ця корона сонетів – присвячується особливій людині.
Ідея: чотири стихії – вода, повітря, земля, вогонь, та стихія Кохання, яка непереможна. Існує вічна боротьба Кохання та Ненависті. Чи поєднання таких категорій – веде до пізнання, відповіді на вічне питання: Хаос та Гармонія, як вони переплетені, що виникло першим? Чи Хаос і Гармонія – це два початки, що існували завжди? Не зважаючи на загибель, смуток, війни, біль – існує непереможне почуття, яка здатне все пробачити: і суперечки, і розлуки, – щоби творити новий Всесвіт, де є Едем, де є життя. Є Перемога. Бо диктатура – не вічна. Любов – так. "Танець ендорфінів" – танець щастя, танець сонетів, що стають цільним і прекрасним витвором уяви та фантазії автора.
Коханням є Любов-Богиня, а територія життя і сну - це фантастичне море ендорфінів, які є гормонами радості, бо кохання повертає молодість, дарує радість і красу.
Але не тільки про сердечні почуття йдеться у віршах, виникає паралелізм: битва добра і зла (війна як гідра), бо поряд існує темрява, яка не може здолати життя, таке вразливе життя, коли людина буває на межі, коли в спину дихає загибель. Та все ж має перемогти добро. Життя і натхнення. Закоханість, чесність.
Зважене слово, чистота мови кожної людини: такі важливі, бо маємо властивість від Творця - творити словами й вчинками не тільки власний мікровсесвіт, а й Всесвіт соціальний. Жити у спільноті, а не окремо, бо неможливо жити на самоті.
Боротьба Чорнобога і Білобога - є вічною. У вищих світах. Є битва і на Землі. Ми живемо у той час, коли вершиться наше майбутнє, коли від наших дій залежить життя Батьківщини, нащадків. Бо від війни добра й зла – до боротьби за свободу й незалежність нашої держави, адже на Землі, за яку тривають війни, існував первісний сад. До цього саду лине душа поета: і вузи шлюбу не розірве й Ереб. "Мрія" веде до Едему, поезія – це мистецтво, подароване обраним, яке необхідно відшліфовувати і плекати, як "надтонку мембрану серця ", оскільки важлива чистота слова: слово – тонка матерія, що впливає на тілесне, справжнє й реальне. На реальність, як магічне закляття, яке плететься розумом та емоціями. Що впливає на воду й тіло людини, складовою частиною людського організму є вода, на яку впливає Слово.
Як перемога (безліч перемог, значних і бажаних) – море ендорфінів, які дарує мозок у стресовий момент, щоби вгамувати біль чи відчути радість, якщо скуштувати шоколад. І є радість любові. Це - щастя: бути поряд з рідними.
Щоб закінчилася журба і людству знову змогли подарувати радість, щоб закінчився час диктатури. "Лелека й ворон" - символ двох сторін: світла й темряви. Але навіщо руйнувати, бути "руйначами"? Запитуємо ми.
У сонетах простежуються дві чіткі сюжетні лінії: особисте життя (ліричних героїв, закоханої пари) та життя всієї держави й народу (причина журби – вороже вторгнення), віра у перемогу, бажання здолати ненависть і зцілити не тільки серця й тіла людей, а й серце й тіло України.
Ненависть набридла, бажається любові і світла, йти до природи, змалювати пастораль. Зозуля кує лише для однієї пари, немовби вся темрява відійшла у минуле, є лише краса природня, єднання зі світом природи, миттєвості поряд з коханою. Бо серце поета бажає миттєвість розтягнути у вічність, згадати минуле - сільські вечорниці, задуматися над майбуттям. Але душа українська – бажає пісень. І наші пісні – здобуття народу – не відібрати. "Кохання сага" – фантазія у сонетах.
Особлива увага приділяється Ярилу - "покровителю пестощів і злюбу". Від слов'янських мотивів гармонійно автор переходить до грецької міфології, згадує Тору, Біблію, Коран.
"Митець – орач небесних нив". Якому не чуже розділити абсент з другом, щоби виговоритися, бо людина – потребує дружби, поваги, спілкування. "Налити у бокал" любовного напою – і знову відчути крила Музи? Стати солов'єм, що родить Едем уяви? Бо поетові бажається вірити у прекрасне: кохання, пронести кохання через все життя, і здолати - ненависть, війни. Бути вірному єдиній, як соловей, а не як лев, що має власний прайд. Закоханих благословляє Ярило... Кохання знову воскресає, яке не може зруйнувати навіть прикре слово. Промінь Сонця ллється у свідомість – і найтемніша хмарина розвіюється. Так, це заклик до завершення віковічної битви, до Перемоги, це упевненість у майбутньому, яке обов'язково буде світлим.
23-24.08.2024.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію