
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.15
22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,
2025.07.15
17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.
2025.07.15
11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...
2025.07.15
07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.
2025.07.15
05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.
2025.07.14
22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
2025.07.14
19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
2025.07.14
19:50
Народився експромт.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
2025.07.14
14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
2025.07.14
05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
2025.07.14
00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
2025.07.13
23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
2025.07.13
22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
2025.07.13
19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т
2025.07.13
16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
2025.07.13
13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
2021.07.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Критика | Аналітика
Вікторія Кравченко Красивий образ кохання
Танець - вид мистецтва: завдяки пластичним рухам людини створюються художні образи, як емоційний та образний зміст музичних творів.
Отже, "Танець ендорфінів" – красивий образ кохання, де за допомогою слів, ритму, рим створюється особлива музика, цінне звучання поезії вічної закоханості, коли душа поета розквітає метафорами, мріями, Сонцем. Бо це – корона сонетів про ніжне почуття кохання – любовна лірика.
Кохана для поета як Королева почуттів. Як Евридіка для Орфея, музи для Петрарки та Данте. І перша зустріч навесні, описана з життя, кохана стає уособленням Терпсихори, щоб танцем, рухами витонченими осягати мистецтво - особливий танець сонетів. Як два лосося у водній стихії, два лебеді, які створив (зліпив) Бог, як символ вірності, для життя, а не на поталу "кобрі". Адже поета мрія здійсненна: у голосі ліричного героя відчувається особлива теплота та ніжність, бо ця корона сонетів – присвячується особливій людині.
Ідея: чотири стихії – вода, повітря, земля, вогонь, та стихія Кохання, яка непереможна. Існує вічна боротьба Кохання та Ненависті. Чи поєднання таких категорій – веде до пізнання, відповіді на вічне питання: Хаос та Гармонія, як вони переплетені, що виникло першим? Чи Хаос і Гармонія – це два початки, що існували завжди? Не зважаючи на загибель, смуток, війни, біль – існує непереможне почуття, яка здатне все пробачити: і суперечки, і розлуки, – щоби творити новий Всесвіт, де є Едем, де є життя. Є Перемога. Бо диктатура – не вічна. Любов – так. "Танець ендорфінів" – танець щастя, танець сонетів, що стають цільним і прекрасним витвором уяви та фантазії автора.
Коханням є Любов-Богиня, а територія життя і сну - це фантастичне море ендорфінів, які є гормонами радості, бо кохання повертає молодість, дарує радість і красу.
Але не тільки про сердечні почуття йдеться у віршах, виникає паралелізм: битва добра і зла (війна як гідра), бо поряд існує темрява, яка не може здолати життя, таке вразливе життя, коли людина буває на межі, коли в спину дихає загибель. Та все ж має перемогти добро. Життя і натхнення. Закоханість, чесність.
Зважене слово, чистота мови кожної людини: такі важливі, бо маємо властивість від Творця - творити словами й вчинками не тільки власний мікровсесвіт, а й Всесвіт соціальний. Жити у спільноті, а не окремо, бо неможливо жити на самоті.
Боротьба Чорнобога і Білобога - є вічною. У вищих світах. Є битва і на Землі. Ми живемо у той час, коли вершиться наше майбутнє, коли від наших дій залежить життя Батьківщини, нащадків. Бо від війни добра й зла – до боротьби за свободу й незалежність нашої держави, адже на Землі, за яку тривають війни, існував первісний сад. До цього саду лине душа поета: і вузи шлюбу не розірве й Ереб. "Мрія" веде до Едему, поезія – це мистецтво, подароване обраним, яке необхідно відшліфовувати і плекати, як "надтонку мембрану серця ", оскільки важлива чистота слова: слово – тонка матерія, що впливає на тілесне, справжнє й реальне. На реальність, як магічне закляття, яке плететься розумом та емоціями. Що впливає на воду й тіло людини, складовою частиною людського організму є вода, на яку впливає Слово.
Як перемога (безліч перемог, значних і бажаних) – море ендорфінів, які дарує мозок у стресовий момент, щоби вгамувати біль чи відчути радість, якщо скуштувати шоколад. І є радість любові. Це - щастя: бути поряд з рідними.
Щоб закінчилася журба і людству знову змогли подарувати радість, щоб закінчився час диктатури. "Лелека й ворон" - символ двох сторін: світла й темряви. Але навіщо руйнувати, бути "руйначами"? Запитуємо ми.
У сонетах простежуються дві чіткі сюжетні лінії: особисте життя (ліричних героїв, закоханої пари) та життя всієї держави й народу (причина журби – вороже вторгнення), віра у перемогу, бажання здолати ненависть і зцілити не тільки серця й тіла людей, а й серце й тіло України.
Ненависть набридла, бажається любові і світла, йти до природи, змалювати пастораль. Зозуля кує лише для однієї пари, немовби вся темрява відійшла у минуле, є лише краса природня, єднання зі світом природи, миттєвості поряд з коханою. Бо серце поета бажає миттєвість розтягнути у вічність, згадати минуле - сільські вечорниці, задуматися над майбуттям. Але душа українська – бажає пісень. І наші пісні – здобуття народу – не відібрати. "Кохання сага" – фантазія у сонетах.
Особлива увага приділяється Ярилу - "покровителю пестощів і злюбу". Від слов'янських мотивів гармонійно автор переходить до грецької міфології, згадує Тору, Біблію, Коран.
"Митець – орач небесних нив". Якому не чуже розділити абсент з другом, щоби виговоритися, бо людина – потребує дружби, поваги, спілкування. "Налити у бокал" любовного напою – і знову відчути крила Музи? Стати солов'єм, що родить Едем уяви? Бо поетові бажається вірити у прекрасне: кохання, пронести кохання через все життя, і здолати - ненависть, війни. Бути вірному єдиній, як соловей, а не як лев, що має власний прайд. Закоханих благословляє Ярило... Кохання знову воскресає, яке не може зруйнувати навіть прикре слово. Промінь Сонця ллється у свідомість – і найтемніша хмарина розвіюється. Так, це заклик до завершення віковічної битви, до Перемоги, це упевненість у майбутньому, яке обов'язково буде світлим.
23-24.08.2024.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вікторія Кравченко Красивий образ кохання
рецензія на корону сонетів Ярослава Чорногуза Танець ендорфінів"
Ендорфіни - поліпептидні хімічні сполуки, що вироблять нейрони головного мозку (гіпофіз), зменшують біль та впливають на настрій, завдяки такій властивості отримали назву "гормон щастя". Саме ендорфіни впливають на почуття закоханості.
Танець - вид мистецтва: завдяки пластичним рухам людини створюються художні образи, як емоційний та образний зміст музичних творів.
Отже, "Танець ендорфінів" – красивий образ кохання, де за допомогою слів, ритму, рим створюється особлива музика, цінне звучання поезії вічної закоханості, коли душа поета розквітає метафорами, мріями, Сонцем. Бо це – корона сонетів про ніжне почуття кохання – любовна лірика.
Кохана для поета як Королева почуттів. Як Евридіка для Орфея, музи для Петрарки та Данте. І перша зустріч навесні, описана з життя, кохана стає уособленням Терпсихори, щоб танцем, рухами витонченими осягати мистецтво - особливий танець сонетів. Як два лосося у водній стихії, два лебеді, які створив (зліпив) Бог, як символ вірності, для життя, а не на поталу "кобрі". Адже поета мрія здійсненна: у голосі ліричного героя відчувається особлива теплота та ніжність, бо ця корона сонетів – присвячується особливій людині.
Ідея: чотири стихії – вода, повітря, земля, вогонь, та стихія Кохання, яка непереможна. Існує вічна боротьба Кохання та Ненависті. Чи поєднання таких категорій – веде до пізнання, відповіді на вічне питання: Хаос та Гармонія, як вони переплетені, що виникло першим? Чи Хаос і Гармонія – це два початки, що існували завжди? Не зважаючи на загибель, смуток, війни, біль – існує непереможне почуття, яка здатне все пробачити: і суперечки, і розлуки, – щоби творити новий Всесвіт, де є Едем, де є життя. Є Перемога. Бо диктатура – не вічна. Любов – так. "Танець ендорфінів" – танець щастя, танець сонетів, що стають цільним і прекрасним витвором уяви та фантазії автора.
Коханням є Любов-Богиня, а територія життя і сну - це фантастичне море ендорфінів, які є гормонами радості, бо кохання повертає молодість, дарує радість і красу.
Але не тільки про сердечні почуття йдеться у віршах, виникає паралелізм: битва добра і зла (війна як гідра), бо поряд існує темрява, яка не може здолати життя, таке вразливе життя, коли людина буває на межі, коли в спину дихає загибель. Та все ж має перемогти добро. Життя і натхнення. Закоханість, чесність.
Зважене слово, чистота мови кожної людини: такі важливі, бо маємо властивість від Творця - творити словами й вчинками не тільки власний мікровсесвіт, а й Всесвіт соціальний. Жити у спільноті, а не окремо, бо неможливо жити на самоті.
Боротьба Чорнобога і Білобога - є вічною. У вищих світах. Є битва і на Землі. Ми живемо у той час, коли вершиться наше майбутнє, коли від наших дій залежить життя Батьківщини, нащадків. Бо від війни добра й зла – до боротьби за свободу й незалежність нашої держави, адже на Землі, за яку тривають війни, існував первісний сад. До цього саду лине душа поета: і вузи шлюбу не розірве й Ереб. "Мрія" веде до Едему, поезія – це мистецтво, подароване обраним, яке необхідно відшліфовувати і плекати, як "надтонку мембрану серця ", оскільки важлива чистота слова: слово – тонка матерія, що впливає на тілесне, справжнє й реальне. На реальність, як магічне закляття, яке плететься розумом та емоціями. Що впливає на воду й тіло людини, складовою частиною людського організму є вода, на яку впливає Слово.
Як перемога (безліч перемог, значних і бажаних) – море ендорфінів, які дарує мозок у стресовий момент, щоби вгамувати біль чи відчути радість, якщо скуштувати шоколад. І є радість любові. Це - щастя: бути поряд з рідними.
Щоб закінчилася журба і людству знову змогли подарувати радість, щоб закінчився час диктатури. "Лелека й ворон" - символ двох сторін: світла й темряви. Але навіщо руйнувати, бути "руйначами"? Запитуємо ми.
У сонетах простежуються дві чіткі сюжетні лінії: особисте життя (ліричних героїв, закоханої пари) та життя всієї держави й народу (причина журби – вороже вторгнення), віра у перемогу, бажання здолати ненависть і зцілити не тільки серця й тіла людей, а й серце й тіло України.
Ненависть набридла, бажається любові і світла, йти до природи, змалювати пастораль. Зозуля кує лише для однієї пари, немовби вся темрява відійшла у минуле, є лише краса природня, єднання зі світом природи, миттєвості поряд з коханою. Бо серце поета бажає миттєвість розтягнути у вічність, згадати минуле - сільські вечорниці, задуматися над майбуттям. Але душа українська – бажає пісень. І наші пісні – здобуття народу – не відібрати. "Кохання сага" – фантазія у сонетах.
Особлива увага приділяється Ярилу - "покровителю пестощів і злюбу". Від слов'янських мотивів гармонійно автор переходить до грецької міфології, згадує Тору, Біблію, Коран.
"Митець – орач небесних нив". Якому не чуже розділити абсент з другом, щоби виговоритися, бо людина – потребує дружби, поваги, спілкування. "Налити у бокал" любовного напою – і знову відчути крила Музи? Стати солов'єм, що родить Едем уяви? Бо поетові бажається вірити у прекрасне: кохання, пронести кохання через все життя, і здолати - ненависть, війни. Бути вірному єдиній, як соловей, а не як лев, що має власний прайд. Закоханих благословляє Ярило... Кохання знову воскресає, яке не може зруйнувати навіть прикре слово. Промінь Сонця ллється у свідомість – і найтемніша хмарина розвіюється. Так, це заклик до завершення віковічної битви, до Перемоги, це упевненість у майбутньому, яке обов'язково буде світлим.
23-24.08.2024.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію