Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.
Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.
Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози
чого нейметься вітру
за вікнами хлипкими
розсохлими дверми
що він прожити мав
що саме донести
і що із цим робити
на світі вітровім
І я прийду. Як важко б не було, -
Прорвуся крізь заплутані тенета,
Знесилений, постукаю у скло.
Поклич мене замріяним ронделем -
І я прийду крізь пафосну юрбу.
Дамо початок райдужним новелам,
хоч не його мені б чекати.
На крісло зліз,
примружив очі.
Сидіти довго так охочий...
Й навіщо, справді, гості інші,
коли з котом аж ллються вірші?
Цієї пари, що руйнує світ
І трощить скелі, мов несамовитість!
Летить у небо пристрасть, як болід.
Вони злились, не можуть зупинитись
На березі, мов непоборной цвіт.
Такий коханець гарний і потужний
Раз у мене за вікном
Зароїлись дружно оси,
Зграї ластівок кругом.
Вже затьмарюється далеч
І по травах суне дим, -
І тривожно кряка галич
На городи та сади.
вагоміших відлуннях
чи вистачить мені
завзяття чи снаги
казати щось посутньо
і невмисне
зворушуючись
напростець углиб
Їх ваблять в імлі вечорниці,
Шахрай невеликого зросту
Готує для них печериці,
Корма розчиняється стрімко
Легкою тендітною в кучках
У піні мигдальній Одетти,
аж до бронзи засмагло чоло,
і утома на плечах, як брила…
Так вертає наш дід у село.
Лише зрідка їздить машиною,
запрягає нечасто й коня,
путівцем прошкує і нивою,
щоб посіяти не навмання,
Потоки бруду, як вулкан.
Чи зможе у багнюці Вагнер
Створити музику? Чи Кант
Спроможен думати, як варвар?
Абсурд виконує канкан.
Потоки бруду полилися
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Рон Паджетт Прогулянка з Волтом
здається юрмою вдираються в історію, в якій живеш,
ти вже не можеш легко дихати, ти взагалі навряд чи можеш дихати,
простір занадто виснажений,
хоча учора нічого тут не відбувалося.
Ах, експансивна Америко! ти
повинна була бути. Інакше
ніякого Вітмена.
Це дивно, що Америка не вибухнула,
коли Вітмен опублікував "Листя трави",
не вибухнула подивом і гордістю, але
Америка займалася не тим,
про що він думав, а я зростав,
направлюваний ним тоді й звичайно зараз,
ось так
хоча насправді саме в цю мить
дерева здаються саме такими, як тоді,
коли гуляв він серед них
одним із волоцюг, як твердив він,
хоча наскільки він був грубий, не знаю, я думаю,
він просто був захоплений,
як всі ми, якщо нам пощастить
настільки, щоб посміти просто гуляти,
дещо піднісшись над землею,
точніше, на ній.
Ron Padgett Wakking with Walt
When everyday objects and tasks
seem to crowd into the history you live in
you can’t breathe so easily you can hardly breathe at all
the space is so used up,
when yesterday there was nothing but.
Ah, expansive America! you
must have existed. Otherwise
no Whitman.
It’s funny that America did not explode
when Whitman published Leaves of Grass,
explode with amazement and pride, but
America was busy being other
than what he thought it was and I grew up
thinking along his lines and of course now
oh well
though actually at this very moment
the trees are acting exactly the way they did
when he walked through and among them,
one of the roughs, as he put it,
though how rough I don’t know I think
he was just carried away
as we all are, if we’re lucky
enough to have just walking
buoy us up a little off the earth
to be more on it.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
