Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.
Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсяки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.
Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,
вгорі же сніг, вірогідно, сніг
те ж обличчя, на віконнім склі
неспішна ніч. та ж неспішна ніч
шум незнайомців, байдужий моїм думкам
ще один буремний день на порозі
я тим живу, щоб нам лежать удвох без тям
у пам’яті далекій
і румба і сіртакі
чи трохи джітербеґ
усі мої прозріння
давалися нелегко
кого за руку брав я
і де вони тепер
Квітне жовта акація.
Біла травень відкрила,
А сестрі випав червень.
Дерева без борні
Віддають одне одному
Небесами призначену чергу...
Нам би вчитись і вчитись
За сотні років на землі.
Проступить правда, наче листя.
Прийдуть далекі кораблі.
Примірю я слова на виріст,
Долаючи нові щаблі.
Нарешті правда переможе,
я розплющив очі
від морзянки в мої двері.
Двійка тамагочі,
просто з "Вартової Вежі",
глянцеві-лискучі
простягнули від Єгови
звіщення страшнючі.
смерть жахну несли на крилах.
В небі, у нічній порі,
від пальби зоря ятрилась.
Гуркотіло навкруги,
та незламна Україна
боронила береги:
Укладає сина спатки,
А матуся на бочечок
Мостить лагідно малечу
І наспівує годину
Колискову пісню сину.
16.06.26
немає тут розваг земних
сьогодні
знаю ми несхожі
ти понад хмарами а я оце на дні
я вірував у вітер
вітер віяв
збираючи ужинки там і сям
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Рон Паджетт Прогулянка з Волтом
здається юрмою вдираються в історію, в якій живеш,
ти вже не можеш легко дихати, ти взагалі навряд чи можеш дихати,
простір занадто виснажений,
хоча учора нічого тут не відбувалося.
Ах, експансивна Америко! ти
повинна була бути. Інакше
ніякого Вітмена.
Це дивно, що Америка не вибухнула,
коли Вітмен опублікував "Листя трави",
не вибухнула подивом і гордістю, але
Америка займалася не тим,
про що він думав, а я зростав,
направлюваний ним тоді й звичайно зараз,
ось так
хоча насправді саме в цю мить
дерева здаються саме такими, як тоді,
коли гуляв він серед них
одним із волоцюг, як твердив він,
хоча наскільки він був грубий, не знаю, я думаю,
він просто був захоплений,
як всі ми, якщо нам пощастить
настільки, щоб посміти просто гуляти,
дещо піднісшись над землею,
точніше, на ній.
Ron Padgett Wakking with Walt
When everyday objects and tasks
seem to crowd into the history you live in
you can’t breathe so easily you can hardly breathe at all
the space is so used up,
when yesterday there was nothing but.
Ah, expansive America! you
must have existed. Otherwise
no Whitman.
It’s funny that America did not explode
when Whitman published Leaves of Grass,
explode with amazement and pride, but
America was busy being other
than what he thought it was and I grew up
thinking along his lines and of course now
oh well
though actually at this very moment
the trees are acting exactly the way they did
when he walked through and among them,
one of the roughs, as he put it,
though how rough I don’t know I think
he was just carried away
as we all are, if we’re lucky
enough to have just walking
buoy us up a little off the earth
to be more on it.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
