Чжуан-цзи описує чоловіка,
якому наснилося, що він метелик,
а коли він прокинувся,
захотів дізнатися, чи він зараз
не метелик, якому сниться, що він людина.

Я люблю цю ідею,
хоча сумніваюся, що Чжуан-цзи
справді думав, що людина може вважати
себе метеликом,

бо одна річ прокинутися
від сну серед ночі,
а інша що тобі все життя
сниться, що ти людина.

Я жив усе своє життя
з думкою, що я хлопчик, чоловік,
ще особистість і американець,
і фізичне тіло, і душа,
і, можливо, трохи метелик.
Мабуть слід більше бути метеликом,

тобто рискати по кімнаті
з опуклими очима і великими крилами,
з яких сипеться задушливий порошок
на людей, які скрикують і падають майже

мертвими. Але я б їх рятував
небесною музикою своєї краси
і моєю цілковитою нешкідливістю,
ефірною байдужістю до того, що вони є.

Ron Padgett Butterfly
Chaung Tzu wrote about the man
who dreamed he was a butterfly
and when he woke up
wondered if he weren’t now
a butterfly dreaming he was a man.

I love this idea
though I doubt that Chaung Tzu
really thought that a man would think
he is a butterfly,

for it’s one thing to wake up
from a dream in the night
and another to spend your whole life
dreaming you are a man.

I have spent my whole life
thinking I was a boy, then a man,
also a person and an American
and a physical entity and a spirit
and maybe a little bit butterfly.
Maybe I should be more butterfly,

that is, lurch into a room
with bulging eyes and big flapping wings
that throw a choking powder
onto people who scream and fall dead,

almost. For I would rescue them
with the celestial music of my beauty
and my utter harmlessness,
my etherial disregard of what they are.